Постанова

від 04.04.2019 по справі 760/11864/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2019 року м. Київ

справа № 760/11864/16

провадження № 22-ц/824/24/19

Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Іванової І.В.

суддів - Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.

при секретарі - Пітенко І.Ю.

сторони :

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Концерн радіомовлення, радіозв?язку та телебачення

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Професійної спілки Концерну радіомовлення, радіозв?язку та телебачення на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2018 року у складі судді Шереметьєвої Л.А., повний текст складений 19.10.2018 року,

встановив:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення від 06 червня 2016 року №11/ок про його звільнення з посади інженера з транспорту ІІ категорії сектору з експлуатації транспорту у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України; поновити його на попередній роботі на посаді інженера з транспорту ІІ категорії сектору з експлуатації транспорту Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення та стягнути з підприємства на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 червня 2016 року до моменту поновлення його на роботі.

Позивач посилається на те, що його звільнено без законної підстави та з порушенням встановленого порядку, оскільки розірвання трудового договору з підстави, передбаченої п. 1 ст. 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового комітету підприємства за результатами розгляду обґрунтованого письмового подання керівника підприємства та у його присутності. Однак, в порушення вимог ст. 43 КЗпП України, керівник підприємства з поданням про надання згоди на його звільнення до Профспілкової організації не звертався. З урахуванням наведеного, просив позов задовольнити.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, третя особа у справі - Професійна спілка Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального і процесуального права та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що підприємство не зверталось до Професійної спілки Концерну РРТ з обґрунтованим поданням про звільнення ОСОБА_1, не проводилось жодних консультацій з профспілкою. Крім того, запланувавши звільнення ОСОБА_1, відповідач не надав профспілці інформації щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватись, про терміни проведення звільнень.

Відповідач Концерн РРТ у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що в Концерні діє первинна профспілкова організація Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 10, ЄДРПОУ 36217997), яка відповідно до укладеного Колективного договору забезпечує захист прав працівників.

На час прийняття рішення про скорочення штатної чисельності, ОСОБА_1 не був членом ППО Концерну РРТ, у зв'язку з чим підприємство не зверталось до профспілки з поданням на погодження звільнення позивача. Проте, Концерном РРТ проводились консультації щодо пом'якшення наслідків скорочення. Так, 01.03.2016 року (тобто за три місяці до запланованого звільнення) листом №819/6-08 Первинній профспілковій організації Концерну РРТ було направлено повідомлення про необхідність скорочення штатних одиниць сектору з експлуатації транспорту Концерну РРТ.

Крім того, звертає увагу, що апелянт Професійна спілка створена зі статусом Галузевої, зареєстрована на приватній квартирі в м. Бориспіль, а не на підприємстві, тому встановити її правовий статус немає можливості.

В суді апеляційної інстанції представник апелянта третьої особи Професійної спілки Концерну РРТ Босий Ю.М. апеляційну скаргу просив задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач Концерн радіомовлення, радіозв?язку та телебачення будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги, до суду апеляційної інстанції не з'явилися, ніяких клопотань не подавали, тому колегія суддів вирішила за можливе провести судове засідання у їх відсутність, згідно ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача мало місце скорочення штату працівників, при звільненні позивача за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України відповідачем були дотримані вимоги трудового законодавства, що регулюють вивільнення працівників, позивача персонально за два місяці було попереджено про наступне вивільнення, йому були запропоновані інші вакантні посади, але він відмовився від переведення на іншу роботу, при цьому у нього не було переважного права на залишення на роботі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема пунктом 1 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Проте відсутність звернення до профспілкової організації при звільненні не є беззаперечною підставою для визнання такого звільнення незаконним.

Частиною 9 статті 43 Кодексу законів про працю Українипередбачено, що якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Таким чином, законодавець передбачив можливість усунення порушення роботодавцем указаних вимог законодавства під час судового розгляду трудового спору.

П.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Судом встановлено, що відповідач є державним господарським об'єднанням підприємств, створеним наказом Державного комітету України зв'язку від 04 жовтня 1991 року №102 Про створення Концерну РРТ , заснованим на державній власності і належить до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Позивач працював на посаді інженера з транспорту ІІ категорії сектора з експлуатації транспорту Концерну.

Наказом генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення №63 від 01 березня 2016 року в зв'язку зі зменшенням обсягів робіт з автотранспортного забезпечення, кількості транспортних засобів, що обліковуються на балансі дирекції, та чисельності водіїв автотранспортних засобів,було прийнято рішення з 07 червня 2016 року внести зміни до штатного розпису Дирекції Концерну, а саме: скорочення штатної одиниці, виведення із штатного розпису посаду інженера з транспорту ІІ категорії сектора з експлуатації транспорту.

01 квітня 2016 року підприємством був виданий наказ №104 про майбутнє вивільнення з 06 червня 2016 року позивача відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

04 квітня 2016 року позивачу було вручено повідомлення №1448/6-08 про наступне вивільнення та запропоновано роботу на підприємстві відповідно до його спеціальності.

Згідно з Актом від 04 квітня 2016 року позивач відмовився від запропонованих йому вакантних посад на підприємстві.

Судом встановлено, що в Концерні діє Первинна профспілкова організація Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, яка є членом Об'єднаної профспілкової організації Концерну з місцем розташування: м. Київ вул. Дорогожицька, 10.

01 березня 2016 року підприємством був направлений лист на адресу Первинної профспілкової організації Концерну про проведення консультацій щодо пом'якшення несприятливих наслідків скорочення, до якого була додана інформація про заплановані заходи із скорочення штату та чисельності працівників сектора з експлуатації транспорту.

Відповідно до Протоколу № 25 засідання профспілкового комітету первинної організації Концерну від 10 березня 2016 року членами профкому було закликано адміністрацію при скороченні чисельності працівників сектора з експлуатації транспорту Концерну вжити всіх заходів з дотримання вимог законодавства при проведенні процедури скорочення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не був членом первинної профспілки, яка діяла на підприємстві, тому адміністрація не зверталася з поданням на його звільнення з роботи.

Наказом Концерну №11/ок від 06 червня 2016 року позивача звільнено з посади у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Крім того, судом встановлено, що позивач був членом Професійної спілки Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, місцезнаходження якої за адресою: АДРЕСА_1 куди був прийнятий 01 жовтня 2015 року.

Оскільки звільнення позивача з роботи відбулося без звернення роботодавця до профспілкового органу, суд на виконання вимог закону, 15 серпня 2018 року направив запит до Профспілкової організації, членом якої був позивач, про надання згоди чи відмови в її наданні на звільнення позивача з роботи, а також Об'єднаної профспілкової організації Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення.

Листом від 06 вересня 2018 року №ОПО/18-20 Об'єднана профспілкова організація повідомила про те, що позивач не був членом профспілки, а тому подання роботодавця про надання згоди на розірвання трудового договору з позивачем не надходило.

28 серпня 2018 року від Професійної спілки Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, членом якої був позивач, надійшов Протокол №11 засідання профспілкового комітету від 27 серпня 2018 року, відповідно до якого прийнято рішення відмовити в наданні згоди на звільнення позивача з роботи.

Як на підставу відмови профспілка послалася на те, що Концерн попередньо не звернувся до профспілки з поданням на звільнення позивача з роботи, Концерн не провів консультацій з профспілкою, а тому, на думку профспілки, не використав усі можливості для забезпечення зайнятості персоналу, з невідомих причин Концерн не надав профспілці інформацію щодо цих заходів, включаючи про причини звільнень, терміни.

Тобто, суд дійшов висновку, що належного обґрунтування свого рішення Професійною спілкою не надано.

Згідно з частиною сьомою статті 43 КЗпП України та частиною шостою статті 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у такій згоді, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 жовтня 2014 року у справі № 163цс14.

В аспекті положень частини сьомої статті 43 і частини шостої статті 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності та з урахуванням висновку про право роботодавця звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки слідує, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов'язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України, статті 1, 213 ЦПК України) та лексичного значення (тлумачення) самого слова обґрунтований , яке означає бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами .

Отже, рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо, добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

З огляду на те, що висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей, то посилання на відсутність у суду повноважень здійснювати перевірку та давати юридичну оцінку рішенню профспілкового комітету (яке відповідно до вимог ЦПК є одним із доказів у справі і не має для суду наперед встановленого значення), не можна визнати правильним.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 1 липня 2015 року у справі № 6-703цс15.

Отже, встановивши, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності і штату працівників, позивача було попереджено про наступне вивільнення за два місяці та запропоновано вакантні на підприємстві посади з можливістю переведення на іншу роботу на цьому підприємстві, від яких він відмовився, а відмова профспілки не містить належного правового обґрунтування незаконності звільнення ОСОБА_1 або неврахування відповідачем фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав, суд першої інстанції, на думку судової колегії дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому, колегія суддів враховує, що позивач ОСОБА_1 не оскаржує судове рішення про відмову в задоволенні його позовних вимог, тому апеляційна скарга третьої особи з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає, оскільки висновків суду не спростовує та не впливає на законність судового рішення.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

постановив :

Апеляційну скаргу Професійної спілки Концерну радіомовлення, радіозв?язку та телебачення залишити без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді :