Рішення

від 20.03.2019 по справі 754/3329/16-ц

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/620/19

Справа №754/3329/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

20 березня 2019 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Клочко І.В.

за участю:

секретаря судового засідання Шевчук М.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

представника відповідача ТОВ УОСК - Давиденко О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Акціонерного товариства Страхова компанія АХА Страхування , Товариства з обмеженою відповідальністю Продакорд , ОСОБА_8, Акціонерного товариства УОСК , ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_9, про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17.02.2016 року вирок Деснянського районного суду м. Києва від 02.12.2015 року в частині залишення без розгляду цивільного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, АТ СК АХА Страхування , ТОВ Продакорд , ОСОБА_8, АТ УОСК та ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявила самостійних вимог ОСОБА_2 про відшкодування шкоди скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 22.04.2016 року справу за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_7, АТ СК АХА Страхування , ТОВ Продакорд , ОСОБА_8, АТ УОСК та ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди прийнято до свого провадження.

Позивач ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до відповідачів про відшкодування шкоди, вимоги якого в процесі розгляду справи було неодноразово уточнено.

Позовні вимоги мотивує наступним.

01.02.2015 року приблизно о 02:15 год. ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем, марки Peugeot Boxer , д.н.з. НОМЕР_1, по вул. Милославській, в м. Києві, грубо порушив вимоги ПДР України, виїхавши на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з автомобілем, марки Daewoo Lanos , д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_9

Внаслідок ДТП позивач ОСОБА_6, будучи пасажиром автомобіля, марки Daewoo Lanos , д.н.з. НОМЕР_2, отримала тілесні ушкодження у вигляді забійної рани голови, саден м'яких тканин обличчя, закритої спинно-мозкової травми, забою спинного мозку на рівні шийного потовщення, розриву хребетного стовбура на рівні міжхребцевого диску С3-С4 шийних хребців, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Порушення ОСОБА_7 ПДР України знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням ДТП та отриманням ОСОБА_6 тяжкого тілесного ушкодження.

Вищевказані дії ОСОБА_7 кваліфіковані як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Автомобіль, марки Peugeot Boxer , д.н.з. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_7, належав на праві особистої власності ОСОБА_8, який, згідно полісу серії АІ №7516188, застрахував свою цивільно-правову відповідальність в АТ СК АХА Страхування .

Відповідач ОСОБА_8 належний йому на праві власності автомобіль, марки Peugeot Boxer , д.н.з. НОМЕР_1, страховий поліс та технічний паспорт на автомобіль передав у користування своєму знайомому ОСОБА_3, який використовував вказаний автомобіль для підприємницької діяльності.

Відповідач ОСОБА_3 в особі директора ТОВ Продакорд фактично володів та користувався належним ОСОБА_8 автомобілем для діяльності ввіреного йому підприємства, зберігав автомобіль по вул. Зрошувальній, 5, в м. Києві.

Для виконання службових функцій по розвезенню м'ясопродуктів з використанням джерела підвищеної небезпеки - автомобіля, марки Peugeot Boxer , д.н.з. НОМЕР_1, директор ТОВ Продакорд ОСОБА_3 передав водію ОСОБА_7 вказаний автомобіль, ключі від нього, технічний паспорт та страховий поліс.

Водій автомобіля, марки Daewoo Lanos , д.н.з. НОМЕР_2, третя особа по справі - ОСОБА_9 працював у фірмі таксі Михайлович , а даний автомобіль належав на праві власності відповідачу ОСОБА_2, яка, згідно полісу серії АС №8831697, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність в АТ УОСК .

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 02.12.2015 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 3 роки.

Розмір матеріальної шкоди, заподіяної позивачу внаслідок ДТП, становить 133110,19 грн., з яких: 76887,33 грн. - вартість придбаних лікарських засобів, препаратів та матеріалів медичного призначення і їх доставка позивачу; 10974,86 грн. - витрати, пов'язані з реабілітацією позивача; 1400 грн. - витрати на транспортування позивача; 43848 грн. - шкода, завдана у зв'язку з каліцтвом.

На даний час позивач знаходиться у важкому стані. Комісією МСЕК їй встановлена 1 група А інвалідності довічно та визначено, що вона потребує постійного стороннього догляду, також рекомендовано заходи щодо відновлення здоров'я Д , постійний нагляд у невропатолога і терапевта та спеціальне лікування.

Спеціальний медичний догляд та постійний сторонній догляд і побутове обслуговування позивачу надає її чоловік, донька зі своїм чоловіком та їхньою донькою. Позивач потребує та отримує всі види вказаної сторонньої допомоги, які мають бути відшкодовані відповідачами.

Витрати за надання позивачу сторонньої допомоги за період 25 місяців становлять 140000 грн.

Крім того, отримання позивачем тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, завдало їй фізичних та психологічних страждань, пов'язаних з тривалим розладом здоров'я, необхідністю переносити операційні втручання та численні медичні обстеження, проходити складний реабілітаційний період, на даний час позивачу встановлена перша група А інвалідності довічно, у зв'язку з чим позивач потребує постійного стороннього догляду, в той же час, відповідач, як особа винна у вчиненні злочину, протягом досудового розслідування кримінального провадження та судового розгляду, компенсував витрати позивача на придбання медичних препаратів в розмірі лише 1800 грн., тому враховуючи тривалість та ступінь душевних страждань, обставини вчинення злочину, тривалість перенесеного фізичного болю, позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача моральну шкоду в розмірі 2455488 грн., посилаючись на Висновок експерта ТОВ Київської незалежної судово-експертної установи №14040 від 30.09.2015 року.

Витрати позивача на проведення експертного психологічного дослідження склали 4800 грн.

Крім того, для отримання належної правової допомоги позивач звернулась до послуг адвоката, внаслідок чого понесла витрати в розмірі 5050 грн., з яких 5000 грн. - вартість послуг з надання правової допомоги, 50 грн. - комісія банку за перерахування коштів на рахунок адвоката.

З урахуванням викладених обставин та останніх уточнень до позовної заяви, позивач просить суд:

1. Стягнути з відповідачів АТ СК АХА Страхування та АТ УОСК на користь позивача ОСОБА_6 заподіяну шкоду вчиненням ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України: шкоду життю і здоров'ю в розмірі 133110,19 грн. (з них: 76887,33 грн. - вартість придбаних лікарських засобів, препаратів та матеріалів медичного призначення і їх доставка позивачу; 10974,86 грн. - витрати, пов'язані з реабілітацією позивача; 1400 грн. - витрати на транспортування позивача; 43848 грн. - відшкодування шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом), відповідно у сумі (частинах): 95238 грн. - АТ СК АХА Страхування та 48837,19 грн. - АТ УОСК та моральну шкоду в розмірі 7203,75 грн., відповідно у сумі (частинах) 4762 грн. - АТ СК АХА Страхування та 2441,75 грн. - АТ УОСК ;

2. Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_7, ТОВ Продакорд , ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_6 заподіяну шкоду її життю і здоров'ю (у вигляді матеріального відшкодування) в розмірі 133110,19 грн. та відшкодування витрат на сторонню допомогу позивачу в сумі 140000 грн.;

3. Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_7, ТОВ Продакорд , ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_6 завдану їй моральну (немайнову) шкоду вчиненням ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, в розмірі 2455488 грн.

4. Стягнути з відповідача ОСОБА_7 на користь позивача ОСОБА_6 процесуальні витрати на правову допомогу в сумі 5050 грн. та за проведення психологічного дослідження в сумі 4800 грн., а загалом в сумі 9850 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі за викладених в позовній заяві обставин, з урахуванням уточнень.

Відповідач ОСОБА_7 був присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції та повідомив, що не може на даний час відшкодовувати шкоду позивачу, оскільки перебуває в місцях позюавлення волі.

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ТОВ Продакорд - ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову в частині пред'явлених вимог до відповідачів ОСОБА_3 та ТОВ Продакорд заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову в цій частині, у зв'язку з необґрунтованістю, пояснивши наступне. Стороною позивача не обґрунтовані та не доведені обставини щодо: передачі відповідачем ОСОБА_8 автомобіля, марки Peugeot Boxer , д.н.з. НОМЕР_1, саме в оренду відповідачу ОСОБА_3; використання відповідачем ОСОБА_3 даного автомобіля для діяльності ввіреного йому підприємства ТОВ Продакорд ; передачі вказаного автомобіля відповідачу ОСОБА_7 для виконання останнім трудової функції; виконання відповідачем ОСОБА_7 трудових обов'язків саме під час ДТП. Відповідно до наказу №04-ВК від 16.04.2014 року, відповідач ОСОБА_7 дійсно був прийнятий в ТОВ Продакорд на посаду комірника, а не водія. Наказом від 06.01.2015 року №17-ВК відповідач ОСОБА_7 був звільнений з ТОВ Продакорд , у зв'язку з прогулами без поважних причин, тобто, на момент настання ДТП відповідачі ОСОБА_7 та ТОВ Продакорд , директором якого є ОСОБА_3, не перебували в трудових відносинах. Вказаний наказ про звільнення відповідачем ОСОБА_7 не оскаржувався, трудового спору між товариством та ним на даний час не існує. Доказів покладення ТОВ Продакорд , директором якого є ОСОБА_3, на ОСОБА_7 обов'язків водія та закріплення за ним автомобіля, марки Peugeot Boxer , д.н.з. НОМЕР_1, матеріали справи не містять. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач ОСОБА_3 використовував вищезазначений автомобіль саме на підставі оренди для діяльності ввіреного йому підприємства ТОВ Продакорд . Відповідач ОСОБА_8 дійсно надав у тимчасове користування належний йому на праві власності автомобіль, марки Peugeot Boxer , д.н.з. НОМЕР_1, відповідачу ОСОБА_3 як своєму знайомому, а не як директору ТОВ Продакорд . Предтавник відповідачів ОСОБА_3 та ТОВ Продакорд , керуючись нормами ст. 1187 ЦК України, вважає, що володільцем автомобіля, марки Peugeot Boxer , д.н.з. НОМЕР_1, на момент ДТП був відповідач ОСОБА_7, який на відповідній правовій підставі володів даним транспортним засобом, оскільки під час керування ним останній мав посвідчення водія відповідної категорії і реєстраційний документ на вказаний автомобіль, переданий йому відповідачем ОСОБА_3, який на законній підставі використовував зазначений транспортний засіб. А, отже, саме відповідач ОСОБА_7 має відповідати за шкоду завдану позивачу джерелом підвищеної небезпеки.

Представник відповідача ОСОБА_8 - ОСОБА_10 в судовому засіданні проти позову в частині пред'явлених вимог до відповідача ОСОБА_8 заперечувала та просила суд відмовити у задоволенні позову в цій частині, у зв'язку з необґрунтованістю, надавши суду наступні пояснення. За загальним правилом, передбаченим ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела. У разі завдання шкоди, внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини, відповідно до вимог ч.1. ст. 1188 ЦК України. Представник відповідача ОСОБА_8 також підтримала думку представника відповідачів ОСОБА_3 та ТОВ Продакорд стосовно того, що в розумінні ст. 1187 ЦК України, не власник автомобілю, а його володілець має нести відповідальність за завдану джерелом підвищеної небезпеки шкоду. Оскільки на момент вчинення ДТПсаме відповідач ОСОБА_7 був володільцем автомобіля, марки Peugeot Boxer , д.н.з. НОМЕР_1, а тому саме останній повинен відшкодовувати шкоду, завдану позивачу внаслідок ДТП. Крім того, представник відповідача ОСОБА_8 зазначив, що жодним судовим рішенням не встановлено, що відповідач ОСОБА_7 експлуатував вищезазначений автомобіль, внаслідок незаконного заволодіння.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову в частині пред'явлених до неї вимог заперечувала та просила суд відмовити в задоволенні позову.

Представники відповідачів АТ СК АХА Страхування та АТ УОСК , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з'явились.

Від представника АТ УОСК до суду надійшли письмові заперечення, відповідно до змісту яких, АТ УОСК через представника просить відмовити в задоволенні позову в частині пред'явлених вимог до АТ УОСК , мотивуючи наступним. АТ УОСК за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу, марки Daewoo Lanos , д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_2 та будь-якої особи, яка на законних підставах керувала вищевказаним транспортним засобом. На момент настання ДТП транспортним засобом, марки Daewoo Lanos , д.н.з. НОМЕР_2, керував ОСОБА_9 Оскільки відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_9 та АТ УОСК та/або її працівники жодним чином не завдавали позивачу ОСОБА_6 будь-якої матеріальної та/або моральної шкоди, а тому відсутні зобов'язання АТ УОСК по виплаті страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів по забезпеченому транспортному засобу, марки Daewoo Lanos , д.н.з. НОМЕР_2. Майнова та моральна шкода завдана позивачу відповідачем ОСОБА_7 одноособово. Крім того, за вимогами ст. 1194 ЦК України страхова компанія здійснює відшкодування потерпілому шкоди, завданої особою, відповідальність якої застрахована, виключно в межах страхової суми. За даних обставин вимоги позивача щодо солідарної відповідальності АТ УОСК через представника вважає незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.

Від представника відповідача АТ АХА Страхування до суду надійшло клопотання про виключення АТ АХА Страхування з кола співвідповідачів, у зв'язку з проведеними виплатами страхового відшкодування позивачу в розмірі ліміту, встановленого полісом ОСЦПВВНТЗ, а саме в сумі 100000 грн. Ухвалою суду від 28.02.2017 року в задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

Третя особа ОСОБА_9 в судове засідання не зявиввся, про розгляд справи був належним чином повідомлений, причини своєї неявки суду не повідомив. За даних обставин, суд вважав за можливе проводити розгляд справи за відсутності третьої особи.

Вислухавши пояснення учасників справи, показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, пояснення експерта ОСОБА_16 та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до вироку Деснянського районного суду м. Києва від 02.12.2015 року, копія якого міститься в матеріалах справи, встановлено, що 01.02.2015 року приблизно о 02:15 год. ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем, марки Peugeot Boxer , д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по вул. Милославській зі сторони вул. Лисківської, в напрямку вул. Леніна в м. Києві, в порушення вимог п.п. 2.3 (б), 2.9 (а), 11.4 Правил дорожнього руху України не обрав в установлених межах безпечної швидкості руху, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, вчасно не реагував відповідним чином на її зміну, виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_9 (а.с. 161-164, т. 1).

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля, марки Daewoo Lanos , д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої спинно-мозкової травми у вигляді забою спинного мозку на рівні шийного потовщення, розриву хребетного стовбуру на рівні між хребцевого диску 3-4 шийних хребців, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи №568/Е від 20.04.2015 року, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 120-126, т. 2).

Порушення ОСОБА_7 ПДР України знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням ДТП та отриманням ОСОБА_6 тяжкого тілесного ушкодження.

З огляду на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 01.02.2015 року з вини ОСОБА_7, ОСОБА_6 було завдано тяжке тілесне ушкодження, яке призвело до постійних фізичних та моральних страждань, значних витрат на лікування та реабілітацію, необхідності стороннього догляду, позивач звернулась до суду з даним позовом про відшкодування шкоди.

Вищезазначеним вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 3 роки. Цивільний позов ОСОБА_6 до АТ СК АХА Страхування та АТ УОСК заподіяну шкоду життю та здоров'ю, відповідно 100 000 грн. та 44075,19 грн., з АТ СК АХА Страхування та АТ УОСК завдану моральну шкоду, відповідно 5000 грн. та 2203,75 грн., з ОСОБА_7, ТОВ Продакорд , ОСОБА_8, ОСОБА_3 солідарно заподіяну шкоду життю та здоров'ю в розмірі 144075,19 грн.; з ОСОБА_7, ТОВ Продакорд , ОСОБА_8, ОСОБА_3 солідарно завдану моральну шкоду в розмірі 2 455 488 грн.; з ОСОБА_7 процесуальні витрати в сумі 8050 грн. - залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17.02.2016 року вирок Деснянського районного суду м. Києва від 02.12.2015 року в частині залишення без розгляду цивільного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, АТ СК АХА Страхування , ТОВ Продакорд , ОСОБА_8, АТ УОСК та ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявила самостійних вимог ОСОБА_2, про відшкодування шкоди, - скасовано, та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін (а.с. 165-171, т. 1).

Відповідно до ухвали Апеляційного суду м. Києва від 26.05.2016 року, роз'яснено ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17.02.2016 року, відповідно до якої цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7, АТ СК АХА Страхування , ТОВ Продакорд , ОСОБА_8, АТ УОСК та ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявила самостійних вимог ОСОБА_2, про відшкодування шкоди, підлягає розгляду судом першої інстанції у порядку цивільного судочинства.

Згідно з приписами ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до витягу з інформаційної системи ДАІ, власником автомобіля, марки Peugeot Boxer , д.н.з. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_7 в момент спричинення вказаної дорожньо-транспортної пригоди, є ОСОБА_8 (а.с. 127, т. 2).

Вказаний автомобіль був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/7516188, виданим АТ СК АХА Страхування ОСОБА_8.(а.с. 97, т. 1).

Як вбачається з матеріалів справи та визнано сторонами, АТ АХА Страхування здійснило виплату страхового відшкодування позивачу в розмірі ліміту, встановленого полісом ОСЦПВВНТЗ, а саме в сумі 100000 грн.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем на власний розсуд було обрано спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, в межах ліміту відповідальності до страхової компанії - АТ СК АХА Страхування , в якій була застрахована цивільна відповідальність відповідача ОСОБА_7, як особи, яка на відповідній правовій підставі володіла автомобілем, марки Peugeot Boxer , д.н.з. НОМЕР_1, на момент виникнення ДТП.

Автомобіль, марки Peugeot Boxer , д.н.з. НОМЕР_1, був переданий ОСОБА_8 у користування ОСОБА_3 шляхом фактичної передачі останньому автомобіля, ключів від нього, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Дана обставина визнана сторонами по справі.

Факт володіння та користування автомобілем, марки Peugeot Boxer , д.н.з. НОМЕР_1, саме для заняття підприємницькою діяльністю ТОВ Продакорд , директором якого, згідно з копією протоколу №1 загальних зборів учасників ТОВ Продакорд від 03.11.2009 року (а.с. 14, т. 2), є ОСОБА_3, свого підтвердження в судовому засіданні та в наявних у матеріалах справи доказах не знайшов.

Крім того, суд критично оцінює доводи представника позивача про те, що на момент спричинення ДТП ОСОБА_7 перебував у трудових відносинах з ТОВ Продакорд , оскільки дана обставина спростовується наказом про звільнення від 06.01.2015 року №17-ВК, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 154, т. 1), а також випискою по рахунку ОСОБА_7 НОМЕР_7 ПАТ КБ Приватбанк за період з 01.01.2013 року по 09.06.2015 року, з якої вбачається, що останню виплату йому заробітної плати в ТОВ Продакорд було здійснено 05.12.2014 року (а.с. 54-59, т. 1). Будь-яких доказів оскарження вищевказаного наказу про звільнення матеріали справи не містять.

Відповідно до розписки, яка міститься в матеріалах справи, ОСОБА_17 добровільно сплатив ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 8000 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Аналіз положень ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Правило генерального делікту закріплено у ст. 1166 ЦК України стосовно майнової шкоди та у ст. 1167 ЦК України стосовно моральної шкоди.

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.

За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України та ч. 2 ст. 1187 ЦК України.

Відповідно до роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки від 01.03.2013 року №4, якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття особа, яка завдала шкоду та особа, яка відповідає за шкоду . За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.

Враховуючи те, що вина ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України є встановленою вироком суду, а також те, що на момент вчинення ДТП ОСОБА_7 не перебував у трудових відносинах з ТОВ Продакорд , директором якого є ОСОБА_3, суд вважає, що саме ОСОБА_7 є особою, яка відповідає за завдану позивачу шкоду.

Крім того, виходячи з аналізу вищенаведених правових норм, суд дійшов висновку, що у відповідачів ОСОБА_8 (який є власником автомобіля, марки Peugeot Boxer , д.н.з. НОМЕР_1), ОСОБА_2 (яка є власником автомобіля, марки Daewoo Lanos , д.н.з. НОМЕР_2) та АТ УОСК не виникає деліктних зобов'язань по відношенню до позивача.

Щодо матеріальної шкоди.

Згідно зі ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Обов'язки страховика визначені у ст. 988 ЦК України, а страхувальника - у ст. 989 ЦК України.

У відповідності до ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначених договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

На час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_7 була застрахована у відповідності до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в АТ СК АХА Страхування .

Пунктом 1.12 статті 1 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , передбачено, що дорожньо-транспортна пригода - це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

У відповідності до п. 1.3 ст. 1 Закону, потерпілі - це юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок ДТП з використанням транспортного засобу.

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 ЗУ Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до абз. 1 п. 22.1 ст. 22 ЗУ Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 21.4 ст. 24 ЗУ Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Відповідно до приписів п.36.1 ст. 36 ЗУ Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у

зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому

порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

АТ СК АХА Страхування , як страховиком особи, винної у вчиненні ДТП, було виконано вищезазначені вимоги законодавства в повному обсязі в межах встановленого ліміту відшкодування.

Згідно з вимогами ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів (ч. 3 ст. 1195 ЦК України).

Згідно статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно.

Медична допомога - це вид діяльності, який включає комплект заходів, спрямованих на оздоровлення та лікування пацієнтів у стані, що на момент її надання загрожує життю, здоров'ю і працездатності та здійснюється професійно підготовленими працівниками, які мають на це право відповідно до законодавства ( Постанова Кабінету міністрів України від 11.07.2002 р. за №955 "Про затвердження Програми подання громадянам гарантованої державною безоплатної медичної допомоги")

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я від 26.07.1999 № 184 "Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в стаціонарах лікувально-профілактичних закладів" обов'язковою документацією, що використовується в стаціонарах лікувально-профілактичних закладів, зокрема, є форма № 003/о "Медична карта стаціонарного хворого", форма № 003-4/о "листок лікарських призначень", форма № 005/о "Листок реєстрації переливання трансфузійних рідин" тощо.

Зазначена документація являється основними медичними документами стаціонару, які заповнюються на кожного хворого. Ведеться у всіх лікарнях, стаціонарах диспансерів, клініках ВУЗів та НДІ, а також санаторіях.

Дані медичної карти стаціонарного хворого дають можливість контролювати правильність організації лікувального процесу і використовуються для видачі довідкового матеріалу за запитами відомчих закладів (суд, прокуратура, експертиза тощо).

Разом з тим, питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я та стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16 липня 1993 року.

Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікування потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.

Чеки, надані стороною позивача з метою доказування розміру матеріальної шкоди, заподіяної ОСОБА_6 внаслідок злочину, суд не приймає до уваги в частині витрат на бензин, оскільки стороною позивача не доведено, що дані витрати пов'язані саме з доставкою позивачу придбаних лікарських засобів, препаратів та матеріалів медичного призначення.

Таким чином, судом встановлено, що доведена вартість придбаних лікарських засобів, препаратів та матеріалів медичного призначення, а також витрат, пов'язаних з реабілітацією позивача, становить 79631,46 грн.

Враховуючи стан здоров?я внаслідок ДТП, позивач дійсно потребувала особливого транспортування. Як зазначає представник позивача, вартість даної послуги склала 1400 грн. та дані витрати не оспорювались учасниками справи в судовому засіданні.

Враховуючи те, що страховиком завдавача шкоди АТ СК АХА Страхування було виплачено потерпілій суму страхового відшкодування в розмірі 100000 грн., а також те, що ОСОБА_7 було добровільно відшкодовано позивачу матеріальну шкоду в розмірі 8000 грн., суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду, завдану внаслідок вчинення злочину, в розмірі 16879,46 грн. (79631,46 грн. (вартість придбаних лікарських засобів, препаратів та матеріалів медичного призначення, а також витрат, пов'язаних з реабілітацією позивача) + 1400 грн. (витрати на транспортування позивача) + 43848 грн. (відшкодування шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом) - 100000 грн. (сума регламентної виплати) - 8000 грн. (добровільне відшкодування матеріальної шкоди).

Як роз'яснено у п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , якщо в потерпілого у зв'язку з ушкодженням здоров'я є потреба у додаткових витратах на медичну та соціальну допомогу, що підтверджується із зазначенням їх тривалості висновком МСЕК, вони компенсуються Фондом відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону N 1105-XIV. Додаткові витрати потерпілих, на яких дія цього Закону не поширюється (потреба в них та їх тривалість мають підтверджуватися висновком судово-медичної експертизи), підлягають стягненню з особи, відповідальної за шкоду.

При вирішенні таких вимог судам належить виходити з того, що: розмір витрат на необхідний догляд за потерпілим установлюється залежно від характеру цього догляду (який при ушкодженні здоров'я у зв'язку з виконанням трудових обов'язків визначається МСЕК, а в інших випадках - судово-медичною експертизою) і не може бути меншим (на місяць) від: мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тощо); її половини - на постійний сторонній догляд; чверті - на побутове обслуговування (прибирання, прання білизни тощо). Для інвалідів І групи висновок МСЕК чи судово-медичної експертизи про потребу в звичайному сторонньому догляді або в побутовому обслуговуванні не вимагається. Якщо потерпілий потребує допомоги кількох видів, йому відшкодовуються витрати на кожен із них незалежно від того, ким вона здійснюється; розмір витрат на ліки, лікування, протезування (крім протезів із дорогоцінних металів), предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.

Відповідно до показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_14, судом встановлено, що останні здійснюють постійний сторонній догляд за позивачем, якого вона потребує за станом здоров?я та відповідно до довідки МСЕК про встановлення їй 1 А групи інвалідності довічно.

Беручи до уваги вищезазначені роз'яснення, при розрахунку витрат на постійний сторонній догляд за позивачем суд виходить із половини мінімальної заробітної плати (на місяць), встановленої ЗУ Про Державний бюджет України на відповідний календарний рік, від початку здійснення такого догляду до моменту ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В той же час, враховуючи межі позовних вимог, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу про відшкодування витрат на сторонній догляд в розмірі, заявленому позивачем, а саме 140000 грн.

Щодо моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.

Тобто, ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме, особу, яка її завдала; по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

У ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких - і випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Таким чином, ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачає підстави відшкодування моральної шкоди незалежно від вини заподіювача, проте не змінює відповідальну за відшкодування моральної шкоди особу, якою за змістом ст. 1167 ЦК України залишається особа, яка безпосередньо завдала моральну шкоду, а саме - винний водій.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року №4 (Постанова), передбачено, що моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до абз. 2 п.5 Постанови, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи.

Пункт 9 Постанови вказує на те, що при визначенні судом розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Порядок призначення судової експертизи у науково-дослідних судово-експертних установах Міністерства юстиції України, обов'язки, права та відповідальність судового експерта, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів визначається Законом України „Про судову експертизу", Цивільним процесуальним кодексом, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи.

За вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, психологічна експертиза встановлює ті особливості психічної діяльності та такі їх прояви у поведінці особи, які мають юридичне значення та викликають певні правові наслідки.

Головними завданнями психологічної експертизи є визначення у підекспертної особи: індивідуально-психологічних особливостей, рис характеру, провідних якостей особливості; мотивотвірних чинників психічного життя і поведінки; емоційних реакцій та станів; закономірностей перебігу психічних процесів, рівня їх розвитку та індивідуальних властивостей.

Відповідно до положень частини першої статі 54 Цивільного процесуального кодексу України спеціалістом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребує спеціальних знань і навичок.

На підтвердження розміру заподіяної моральної шкоди, яка визначена в розмірі 2 455 488 грн., позивач посилається на Висновок експертного дослідження №14040, який складено фахівцем в галузі судово-психологічної експертизи експертом Київської незалежної судово-експертної установи ОСОБА_16 від 30.09.2015 року, яким після проведеного психологічного дослідження ОСОБА_6 встановлено, що: Ситуація ДТП від 01.02.2015 року була та залишається для ОСОБА_6 надзвичайно інтенсивно психотравмуючою, трагічною та екстремальною подією, такою, що перешкоджає у реалізації найважливішої людської потреба - у збереженні свого життя та здоров'я. Дана ситуація нанесла реальну, непоправну та тяжку шкоду її здоров'ю, внаслідок чого в неї порушились функції тазових органів, з порушенням функції ходьби та самообслуговування. Власлідок зазначеної ситуації потерпіла безповоротно втратила своє здоров'я та можливість повноцінно існувати, вона стала інвалідом І А групи довічно. Через отримані тяжкі травми хребта вона абсолютно не здатна до самообслуговування та постійно потребує сторонньої допомоги, без шансів на одужання. Потерпіла втратила відчуття психоемоційного благополуччя, дана ситуація викликає у неї надзвичайно інтенсивні негативні емоційні переживання: відчуття горя, втрати, трагедії, суму, пригніченості, безпомічності, повної залежності від інших, вини перед близькими, сорому. Вона втратила радість життя, здатність до повноцінного людського існування, можливість бути активною, креативною, реалізовувати себе та допомагати іншим, втратила перспективи на майбутнє. Внаслідок зазначеної трагічної події потерпіла переживає екзистенцій ну кризу з відчуттям непоправної втрати свого здоров'я, руйнуванням звичного способу життя, втратою сенсу життя, образу себе як людини здорової та фізично активної. Зазначена ситуація призвела до кардинальної зміни внутрішньо-сімейного мікроклімату в родині потерпілої, призвела до серйозних фінансових витрат з боку її сім'ї.

В порядку ч. 4 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України, сторонам цивільного процесу роз'яснено право заявити клопотання про призначення судової психологічної експертизи, однак позивач та відповідач в межах даного спору не скористались правом довести перед судом переконливість їх доказів шляхом призначення даного виду експертизи.

Зважаючи на викладене, враховуючи наведені позивачем обставини та долучені до справи докази на підтвердження вимог щодо відшкодування моральної шкоди, суд приходить до висновку про правомірність заявлених вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача ОСОБА_7, як особи винної в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, оскільки відповідно до вимог цивільного законодавства, передбачена відповідальність за відшкодування моральної шкоди володільцем джерела підвищеної небезпеки незалежно від його вини, в даному випадку саме діяльність джерела підвищеної небезпеки яким керував відповідач призвело до отриманих позивачем травм, які безпосередньо пов'язані з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.

При визначені розміру завданої шкоди суд враховує той факт, що позивач отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, які призвели до призначення позивачу першої групи інвалідності, що позбавляє позивача вести нормальний спосіб життя та мати надію на відновлення стану здоров'я з можливість повернутись до звичайного способу життя, а також виходячи із суб'єктивного відношення позивача до скоєного проти нього злочину, тривалість та ступінь душевних страждань позивача, обставини вчинення злочину, тривалість перенесеного ним фізичного болю, і з урахуванням розумності, виваженості та справедливості, та приходить до висновку, що в межах даного спору слід визначити загальний розмір заподіяної позивачу моральної шкоди в розмірі 700000,00 грн., в іншій частині заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Оцінивши встановлені у справі обставини в їх сукупності крізь призму наведених правових норм, суд вважає пред`явлені позовні вимоги до ОСОБА_7 такими, що підлягають задоволенню, а вимоги до ОСОБА_8, ОСОБА_3, ТОВ "Продакорд", АТ "АХА Страхування", АТ "УОСК" та ОСОБА_2 необгрунтованими та безпідставними, а тому такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень статті 79 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що витрати на правову допомогу входять до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу ст.ст. 56 та 84 Цивільного процесуального кодексу України ці витрати мають бути пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які допускаються до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь в розгляді справи.

Виходячи із системного тлумачення положень ст.ст. 56, 79, 84 Цивільного процесуального кодексу України витрати понесені позивачем до подання позову до суду не є витратами на правову допомогу.

Витрати понесені позивачем до відкриття провадження у справі є збитками, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (п.1 ч.2 ст. 22 Цивільного кодексу України) та можуть бути відшкодовані особі у разі пред'явлення вимог про стягнення таких збитків.

Відповідно до ст.12 Закону України Про адвокатуру оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

В угоді про надання правової допомоги мають бути визначені види передбачуваних фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов, тощо): порядок їх погашення (авансування, оплата по факту в певний строк і т. ін.) та може бути визначений їх обсяг.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Як вбачається з матеріалів справи, в межах даного спору інтереси позивача ОСОБА_6 представляє адвокат ОСОБА_1, повноваження представника підтверджується Договором-дорученням про надання юридичної (правової) допомоги від 09.07.2015 року та додатковим Договором-дорученням про надання юридичної (правової) допомоги від 09.07.2015 року (а.с. 43-44 т.1) та Ордером серії КВ № 32739 від 06.05.2016 року (а.с. 206 т. 1).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були понесені витрати, пов'язані із залученням експерта для складання висновку в розмірі 4800 грн., які були сплачені адвокатом ОСОБА_1 як представником позивача.

Стаття 59 Конституції України проголошує, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як вбачається з договору про надання правової допомоги та квитанції про оплату послуг адвоката, позивачем було сплачено адвокату ОСОБА_1 гонорар за надання правової допомоги в розмірі 5000 грн., в тому числі, за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката суд вважає співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

В той же час, суд критично оцінює вимогу про відшкодування позивачу комісії банку в розмірі 50 грн., оскільки дані витрати не є судовими в розумінні Глави 8 Розділу І ЦПК України.

Таким чином, з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6, підлягають стягненню витрати, пов'язані з розглядом справи в розмірі 9800 грн.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_7 на користь держави судовий збір в розмірі 9605,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1-18, 76, 77-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. ст. 979, 988-992, 1166, 1167, 1187, 1188, 1194, 1195 ЦК України, ЗУ Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , Постановою №4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки , Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , Постановою Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Акціонерного товариства Страхова компанія АХА Страхування , Товариства з обмеженою відповідальністю Продакорд , ОСОБА_8, Акціонерного товариства УОСК , ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_9, про відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 16879 грн. 46 коп., витрати, викликані необхідністю стороннього догляду, в розмірі 140000 грн., моральну шкоду в розмірі 700000грн. та судові витрати в розмірі 9800 грн.

Стягнути з ОСОБА_7 судовий збір на користь держави в розмірі 9605,00 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_6 до Акціонерного товариства Страхова компанія АХА Страхування , Товариства з обмеженою відповідальністю Продакорд , ОСОБА_8, Акціонерного товариства Українська охоронно-страхова компанія , ОСОБА_3, ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_6, місце проживання - АДРЕСА_1.

Відповідачі:

ОСОБА_7, РНОКПП - НОМЕР_4, зареєстроване місце проживання - Сумська обл., Путивльський р-н., АДРЕСА_2.

Акціонерне товариство Страхова компанія АХА Страхування , код ЄДРПОУ - 20474912, місцезнаходження - м. Київ, вул. Іллінська, 8.

Товариство з обмеженою відповідальністю Продакорд , код ЄДРПОУ - 36689094, місцезнаходження - м. Київ, бульв. Русанівський, 6, кв. 15.

ОСОБА_8, РНОКПП - НОМЕР_5, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_6

Акціонерне товариство Українська охоронно-страхова компанія , код ЄДРПОУ - 23734213Ю місцезнаходження - м. Київ, вул. Борщагівська, 145.

ОСОБА_3, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_3.

ОСОБА_2, РНОКПП - НОМЕР_6, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_4.

Третя особа: ОСОБА_9, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_5.

Суддя: