Постанова

від 03.04.2019 по справі 282/761/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №282/761/17 Головуючий у 1-й інст. Вальчук В. В.

Категорія 23 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,

з участю секретаря судового засідання Пеклін Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №282/761/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайн-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Данилевич", ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів оренди та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Данилевич"

на рішення Любарського районного суду Житомирської області від 09 жовтня 2018 року, яке ухвалене під головуванням судді Вальчука В.В. у смт Любарі,

в с т а н о в и в:

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агролайн-Україна (надалі - ТОВ Агролайн-Україна ) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Данилевич" (надалі - ТОВ "Данилевич") та ОСОБА_1. Просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, укладений між ОСОБА_1 та TOB Данилевич 02 березня 2017 року; визнати поновленим договір оренди земельної ділянки від 01 березня 2007 року, укладений між TOB Агролайн-Україна та ОСОБА_1 на умовах, викладених в проекті додаткової угоди від 14 березня 2017 року. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 01 березня 2007 року між ним (ТОВ Агролайн-Україна ) та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,1094 га із кадастровим номером НОМЕР_2, яка розташована на території Коростківської сільської ради Любарського району та належить ОСОБА_1 на праві власності. Договір зареєстрований у Любарському районному відділі Житомирської РФЦ ДЗК, про що в Державному реєстрі вчинено запис від 14 травня 2007 року за №40721300019 зі строком дії 10 років з моменту державної реєстрації. Упродовж усього періоду ТОВ Агролайн-Україна використовувало земельну ділянку за призначенням, орендну плату сплачував своєчасно та у повному обсязі. З метою скористатися переважним правом на переукладення договору оренди землі на новий строк, 14 березня 2017 року ТОВ Агролайн-Україна направило ОСОБА_1 лист із повідомленням про відповідний намір, до якого був долучений проект додаткової угоди. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що ОСОБА_1 02 березня 2017 року уклала договір оренди земельної ділянки з ТОВ Данилевич , за умовами якого передала останньому в оренду ту ж саму земельну ділянку. Наразі земельна ділянка фактично перебуває у користуванні ТОВ Агролайн-Україна . Власник ділянки заперечень у поновленні договору оренди не надсилала. Вважає, що такими діями відповідачів порушено право позивача на переважне право укладення договору оренди землі на новий строк.

У грудні 2017 року ТОВ Агролайн-Україна звернулося до суду з позовом до ТОВ "Данилевич" та ОСОБА_1, в якому просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, укладений між ОСОБА_1 та TOB Данилевич 06 вересня 2017 року. Даний позов обґрунтовувало тим, що з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 06 грудня 2017 року № 106395733 стало відомо, що 06 вересня 2017 року відповідачі між собою уклали договір оренди землі, приховавши від державного реєстратора відомості про існування на той момент вже зареєстрованого договору між ТОВ Агролайн-Україна та ОСОБА_1, а також той факт, що в провадженні Любарського районного суду перебуває дана цивільна справа, зареєстрували право оренди землі в органі державної реєстрації, який здійснює функції з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що підтверджується копіями інформаційних довідок з ДРРПнНМ. За таких обставин, відповідачі, з метою уникнення відповідальності за порушення законодавства, розірвавши договір оренди землі, укладений 02 березня 2017 року, уклали аналогічний за змістом договір оренди тієї ж земельної ділянки 06 вересня 2017 року. Це ускладнює обставини справи та робить фактично неможливим вирішення справи по суті в рамках даного позову без вирішення питання стосовно визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 06 вересня 2017 року.

Ухвалою Любарського районного суду від 08 грудня 2017 року цивільні справи за вказаними позовами об'єднані в одне провадження (а.с.82 т.1).

Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 09 жовтня 2018 року визнано недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, укладений 02 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ Данилевич . Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, укладений 06 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ Данилевич . Визнано договір оренди земельної ділянки від 01 березня 2007 року загальною площею 4,1094 га кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Коростківської сільської ради Любарського району та зареєстрований у Любарському районному відділі Житомирської РФЦ ДЗК про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 14 травня 2007 року за №40721300019, укладений між ТОВ Агролайн-Україна та ОСОБА_1 поновленим на умовах викладених в проекті додаткової угоди від 14 березня 2017 року. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ Данилевич подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зазначає, що судом не встановлено дійсну дату відправлення ТОВ Агролайн-Україна повідомлення ОСОБА_1 щодо поновлення договору оренди землі від 01 березня 2007 року, а тому вважає, що судом не досліджувалися зазначені обставини. Крім того, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що початок строку дії договору оренди землі, укладеного між ТОВ Агролайн-Україна та ОСОБА_1, розпочався з моменту його державної реєстрації - 14 травня 2007 року, а не з моменту його укладення - 01 березня 2007 року. За таких обставин, термін дії договору закінчився 28 лютого 2017 року. Позивач, із порушенням встановленого законодавством тридцятиденного строку, повідомлення про бажання скористатися своїм першочерговим правом на продовження (поновлення) договору оренди від 01 березня 2007 року направив ОСОБА_1 лише 30 березня 2017 року, а відтак, втратив таке право. Також зазначає, що суд дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_1 несвоєчасно повідомила позивача про небажання поновлювати договір оренди, виходячи із помилкового тлумачення початку строку дії договору.

ТОВ Агролайн-Україна у поданому до суду відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що рішення суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом вірно встановлено правильність відправлення листа про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, оскільки лист був направлений з дотриманням вимог ст. 33 Закону України Про оренду землі та умов договору. Договір оренди землі є чинним з моменту його державної реєстрації, а не з моменту укладення, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно визначення строку дії договору до 14 травня 2017 року. Враховуючи той факт, що відповідачем був отриманий лист про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди і проект додаткової угоди від 14 березня 2017 року, що підтверджується наявними доказами в матеріалах справи, позивач фактично скористався своїм переважним правом на укладення договору землі на новий строк. Однак, ОСОБА_1 проігнорувала вказаний лист і уклала договір з ТОВ Данилевич , чим порушила права позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується та судом установлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 4,1094 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Коростківської сільської ради Любарського району Житомирської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданий відділом земельних ресурсів Любарської райдержадміністрації 30 березня 2004 року (а.с. 9 зворот т.1).

Між ТОВ Агролайн-Україна та ОСОБА_1 01 березня 2007 року був укладений договір оренди землі, за умовами якого остання передала позивачу в оренду зазначену земельну ділянку строком на 10 років, зі сплатою орендної плати у розмірі 511,35 грн. (а.с. 7-8 т.1). Даний договір зареєстровано в Любарському районному відділі Житомирської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14 травня 2007 року за №040721300019.

Із копії акта приймання-передачі земельної ділянки (без дати, числа та року) вбачається, що орендодавцем ОСОБА_1 позивачу передано у користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 4,1094 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Коростківської сільської ради Любарського району Житомирської області.

Пунктом 8 договору оренди земельної ділянки передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не заявила про його припинення або розірвання, договір вважається продовженим на такий самий термін і на таких самих умовах.

Листом-повідомленням від 23 січня 2017 ОСОБА_1 повідомила ТОВ Агролайн-Україна про відсутність у неї наміру поновлювати договірні відносини за договором оренди від 01 березня 2007 року та просила повернути їй земельну ділянку згідно акту прийому-передачі і не приступати до її обробітку. Зазначила, що строк дії укладеного між ними договору закінчується 01 березня 2017 року і вона у відповідності до п. 8 Договору не має наміру поновлювати договірні відносини з ТОВ Агролайн-Україна . Наголосила, що у разі, якщо по закінченню строку дії договірних відносин позивач приступить до обробітку належної їй на праві власності земельної ділянки, вона буде розцінювати це як самовільне зайняття земельної ділянки та залишає за собою право на збір урожаю. Вказала, що у разі ігнорування її повідомлення, невжиття заходів щодо повернення їй земельної ділянки, з 01 березня 2017 року буде вважати договір закінченим, а належну їй земельну ділянку - повернутою (а.с.96 т.1). Вказаний лист представником ТОВ Агролайн-Україна було отримано 02 лютого 2017 року (а.с. 97 т.1).

Також матеріали справи свідчать про те, що 14 березня 2017 року позивач направив ОСОБА_1 лист, в якому повідомив її про намір продовжити дію договору оренди землі від 01 березня 2007 року на новий строк. Разом з листом позивач також надіслав проект додаткової угоди до договору, у якому орендна плата визначена в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на момент укладення договору складає 9 001,84 грн. на рік, зі строком до 31 грудня 2024 року (а.с.73-75 т.1).

Між ТОВ Данилевич та ОСОБА_1 02 березня 2017 року було укладено договір оренди належної їй земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, строком на десять років, який зареєстровано державним реєстратором Шутько О.П. відділу питань державної реєстрації Бердичівської РДА Житомирської області 04 березня 2017 року (а.с. 11 т.1).

Разом з тим, 06 вересня 2017 року між ТОВ Данилевич та ОСОБА_1 укладено угоду про дострокове розірвання вищезазначеного договору оренди землі (а.с.245 т.1), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 12 вересня 2017 року за №97044804 (а.с.249 т.1).

Цього ж дня між ОСОБА_1 та ТОВ Данилевич укладено договір оренди належної їй земельної ділянки строком на 10 років з орендною платою 9 001, 84 грн на рік (8% від вартості земельної ділянки, яка становить 112 523 грн.) та згідно акта прийому-передачі дану земельну ділянку передано орендарю на виконання вимог договору. Право оренди цієї ділянки 09 вересня 2017 року зареєстровано державним реєстратором відділу питань державної реєстрації Бердичівської РДА Житомирської області Москальовою М.С. (а.с. 242-244, 250 т.1).

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив із того, що строк дії договору оренди землі, укладеного між позивачем ОСОБА_1 01 березня 2007 року, розпочався з моменту його державної реєстрації, а саме з 14 травня 2007 року, та тривав до 15 травня 2017 року. Відтак, укладення 02 березня 2017 року договору оренди даної земельної ділянки з ТОВ "Данилевич" свідчить про порушення прав позивача та є підставою для визнання цього договору недійсним.

Водночас, колегія суддів апеляційного суду не у повному обсязі погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, ЗК України та Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої - п'ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев'ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року (справа №594/376/17) міститься правовий висновок про те, що для застосування ч.1 ст. 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з ч.ч. 2-5 цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Відповідно до п. 8 Договору оренди від 01 березня 2007 року договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не заявила про його припинення або розірвання то договір вважається продовженим на такий самий термін і на таких самих умовах.

Пунктом 43 Договору оренди землі від 01 березня 2007 року передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Вирішуючи спір, суд правильно зазначив, що строк дії договору оренди земельної ділянки, укладений 01 березня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агролайн-Україна , розпочався з моменту його державної реєстрації, тобто 14 травня 2007 року та закінчився 14 травня 2017 року.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції у частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Данилевич 02 березня 2017 року, оскільки цей договір був укладений до закінчення строку дії договору від 01 березня 2007 року, укладеного між тим самим орендодавцем та ТОВ Агролайн-Україна .

Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору і впливає на строк його дії (правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 27 квітня 2017 року № 6-422цс17, Верховним Судом у постанові від 19.12.2018 № 291/422/17).

Разом з тим, суд першої інстанції при дослідженні питання правомірності пролонгації договору оренди землі від 01 березня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агролайн-Україна , всупереч зазначеним вище положенням Закону України Про оренду землі не звернув увагу на наявність заперечень зі сторони ОСОБА_1 у поновленні договору з попереднім орендарем, що є підставою для припинення переважного права орендаря на укладення договору оренди землі.

Так, із матеріалів справи вбачається, що листом від 23 січня 2017 року ОСОБА_1 повідомила ТОВ Агролайн-Україна про відсутність у неї наміру поновлювати договірні відносини за вищевказаним договором та просила повернути їй земельну ділянку згідно акту прийому-передачі і не приступати до її обробітку (а.с. 96 т.1). Отож, ОСОБА_1 підтвердила відсутність свого волевиявлення щодо переукладення договору оренди земельної ділянки із ТОВ Агролайн-Україна , що має наслідком припинення переважного права орендаря на укладення договору оренди землі.

Натомість, надіслання такого повідомлення раніше отримання додаткової угоди не суперечить п. 8 Договору (надіслано у строк не менший, ніж 30 днів до закінчення дії договору) і не змінює волевиявлення ОСОБА_1 та свідчить про відсутність підстав для поновлення договору оренди від 01 березня 2007 року і правомірність укладення ОСОБА_1 з ТОВ Данилевич договору оренди від 06 вересня 2017 року.

Окрім того, матеріали справи свідчать про те, що ТОВ Данилевич почало використовувати орендовану земельну ділянку ОСОБА_1 із березня 2017 року та сплачувало останній оренду плату за користування нею. Зазначене підтверджується довідкою ТОВ Данилевич , податковим розрахунком сум нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку та витягом з відомості на видачу орендної плати за 2017 рік ТОВ Данилевич (а.с. 143-146, 148-149 т.1).

Направлення ТОВ Агролайн-Україна пропозиції про продовження відносин оренди не може бути беззаперечною підставою для поновлення орендних відносин між сторонами при наявності волевиявлення орендодавця (власника земельної ділянки) на відмову від продовження строку оренди, приймаючи до уваги також принцип свободи договору.

Аналогічні висновки щодо застосування вищевказаних норм права викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, у постановах Верховного Суду №61-6190св18 від 20.02.2019, №312/265/17 від 23.01.2019, які згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову в частині визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між відповідачами 06 вересня 2017 року, а також щодо поновлення договору оренди від 01 березня 2007 року.

За таких обставин, рішення в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 06 вересня 2017 року між ТОВ Данилевич та ОСОБА_1, а також в частині визнання договору оренди земельної ділянки, укладеного 01 березня 2007 року між ТОВ Агролайн-Україна та ОСОБА_1, поновленим на умовах, викладених в проекті додаткової угоди, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення - про відмову в задоволенні даних позовних вимог. У решті рішення слід залишити без змін.

Рішення в частині розподілу судових витрат також необхідно скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 та ТОВ Данилевич на користь ТОВ Агролайн-Україна по 800 грн. судового збору з кожного, а також стягнути з ТОВ Агролайн-Україна на користь ТОВ Данилевич 4800 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Данилевич" задовольнити частково.

Рішення Любарського районного суду Житомирської області від 09 жовтня 2018 року в частині задоволення вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 06 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Данилевич", та визнання договору оренди земельної ділянки, укладеного 01 березня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агролайн-Україна" та ОСОБА_1, поновленим на умовах, викладених в проекті додаткової угоди, скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні даних позовних вимог.

Рішення в частині розподілу судових витрат скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; АДРЕСА_1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Данилевич" (ідентифікаційний код 40807598; Житомирська обл., Любарський район, с. Коростки, вул. Миру, 28) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайн-Україна" (ідентифікаційний код 34403436; Житомирська обл., Любарський район, с. Липне, вул. В.Бойка, 14) по 800 грн. судового збору з кожного.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайн-Україна" (ідентифікаційний код 34403436; Житомирська обл., Любарський район, с. Липне, вул. В.Бойка, 14) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Данилевич" (ідентифікаційний код 40807598; Житомирська обл., Любарський район, с. Коростки, вул. Миру, 28) 4 800 грн. судового збору.

У решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 08 квітня 2019 року.