Постанова

від 10.04.2019 по справі 904/4159/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2019 року м.Дніпро Справа № 904/4159/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Березкіної О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Синельниківської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2018 , ухвалене суддею Євстигнеєвою Н.М., повний текст якого складений 14.12.2018, у справі №904/4159/18

за позовом Синельниківської міської ради, м. Синельникове Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Море-2007", м.Дніпро

про стягнення збитків у розмірі 91 932,53 грн

ВСТАНОВИВ:

Синельниківська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Море-2007" збитки у розмірі 91 932,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані користуванням ТОВ "Море-2007" земельною ділянкою (площею 1,0299 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, форма власності - комунальна), що розташована за адресою: м. Синельникове, вул. Миру, 5, без правовстановлюючих документів. Зокрема, набувши право власності на об'єкт нерухомості, відповідач не вчинив жодних дій з приводу оформлення права користування зазначеною земельною ділянкою, у зв'язку з чим позивачу спричинені битки у вигляді неодержаного доходу, який міг би одержати при оформленні відповідачем права користування земельною ділянкою у вигляді договору оренди землі з відсотковою ставкою 6%.

Нормативно-правовим обґрунтуванням позовних вимог позивач зазначив статті 83, 116, 120, 125, 152, 156 Земельного кодексу України, статті 22, 1166 Цивільного кодексу України та статті 224, 225 Господарського кодексу України, Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2018 у справі №904/4159/18 (суддя Євстигнеєва Н.М.) в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі; судові витрати покладені на позивача.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Синельниківська міська рада, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, просить рішення суду від 12.12.2018 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, стягнув з відповідача на користь позивача 91 932,53 грн збитків.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що ТОВ "Море-2007" зверталось листом до Синельниківської міської ради від 17.01.2017 № 17/01/17-2 з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для змішаного користування; відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306, змішане використання земельних ділянок відсутнє; отже, скаржник вважає, що відповідач звертався до Синельниківської міської ради з приводу саме зміни її цільового призначення, а не для оформлення правовстановлюючих документів для використання земельної ділянки.

Зазначає, що виконавчим комітетом Синельниківської міської ради листом від 22.09.2017 № 01-15/3479 "Про врегулювання питання користування земельною ділянкою" проінформовано ТОВ "Море-2007", що станом на 20.09.2017 спірна земельна ділянка не оформлена, запрошувався директор або представник до управління житлово-комунального господарства та комунальної власності міської ради для врегулювання питання оплати та користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, але відповідач для врегулювання спірного питання жодних дій не вчинив. В свою чергу, як попередній землекористувач (ФОП ОСОБА_1А.) здійснював користування вказаною земельною ділянкою на підставі належно оформленого договору оренди, як і новий власник нерухомого майна (ТОВ "Снек Продакшн"), якому ТОВ "Море-2007" продало за договором купівлі-продажу від 19.04.2018 нерухоме майно за адресою: м. Синельникове, вул. Миру, 5, - який звернувся до Синельниківської міської ради з пропозицією укласти договір оренди спірної земельної ділянки та отримав позитивне рішення від міської ради.

Вказане свідчить про повну бездіяльність Товариства щодо вчинення передбачених законодавством заходів зі своєчасного оформлення права користування спірною земельною ділянкою та сплати передбачених законодавством платежів за її фактичне використання, чим спричинені позивачу збитки, розмір яких розрахований за Актом № 13 від 17.04.2018 з визначення та відшкодування збитків власнику землі, яким визначено збитки у вигляді неодержаного Синельниківською міською радою доходу за час фактичного користування Товариством з обмеженою відповідальністю "МОРЕ-2007" земельною ділянкою площею 1,0299 га за період з 22.09.2016 до 31.07.2017 у розмірі 91 932 грн. 53 коп , виходячи із нормативної грошової оцінки землі за відповідний рік.

До того ж, скаржник звертає увагу суду, що місцевим господарським судом у рішенні встановлено, що в період з 22.09.2016 до 31.07.2017 відповідач не мав правовстановлюючих документів, які б підтверджували речове право на використання означеної земельної ділянки, що свідчить про помилкову відмову в позові.

У відзиві на апеляційну скаргу, Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначає про законність та обґрунтованість рішення, ухваленого судом відповідно до норм матеріального права, на підставі повно і всебічно досліджених фактичних обставин, з наданням оцінки всім аргументам та доказам учасників справи.

Вказує, що позивачем в апеляційній скарзі не наведено жодних обґрунтованих аргументів з приводу того, в чому саме полягає незаконність та необґрунтованість рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2018 та неправильне визначення, відповідно до встановлених судом обставин, правовідносин. Стверджує, що апеляційна скарга Позивача являє собою повне цитування аргументів, обставин та норм права, викладених в позовній заяві, яким суд першої інстанції в своєму рішенні вже надав мотивовану оцінку їх необґрунтованості та незастосування, при цьому чітко зазначивши норми права, які суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин та мотиви їх застосування, врахувавши при цьому висновки викладені в постановах верховного Суду.

Стосовно правових підстав стягнення збитків, на які Позивач посилається в своїй апеляційній скарзі, відповідач зауважує, що судом першої інстанції здійснено мотивований висновок в оскаржуваному рішенні, з яким він погоджується, що відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки; вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях; при цьому право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права; таким чином, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, не є за своїм змістом деліктними. Таким чином, відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок.

Також не відповідають дійсності посилання позивача щодо наявності протиправної поведінки та вини в діях Відповідача стосовно не оформлення договору оренди земельної ділянки. Зокрема, матеріалами справи встановлені обставини звернення відповідача до позивача з метою оформлення договору оренди: так, зважаючи на функціональне призначення будівлі, Відповідач неодноразово звертався до Позивача з клопотаннями про відведення земельної ділянки в оренду з приведенням у відповідність цільового призначення Земельної ділянки фактичному призначенню нежитлової будівлі, яка використовувалась Відповідачем не в комерційних цілях, адже у відповідності до матеріалів нового технічного паспорту на Нежитлову будівлю було змінено функціональне призначення нежитлових приміщень, а саме, частину приміщень в Нежитловій будівлі займають приміщення громадського призначення, а частину - приміщення виробничого призначення; Відповідач звертався до Позивача з клопотанням вих. № 17/01/17-2 від 17.01.2017 р. з приводу надання в користування (оренду) земельної ділянки для змішаного використання (на той час було можливе) до якого додавались відповідні документи, а саме технічний паспорт на Нежитлову будівлю, виписка з ЄДРПОУ із зазначенням видів діяльності Відповідача (КВЕД), проте, своїм листом № 01-15/410 від 02.02.2017 Синельниківська міська рада надала Відповідачу відмову

Також, Відповідач вчиняв й інші дії, що є доказом намірів щодо укладення договору оренди Земельної ділянки, а саме: було замовлено та отримано Витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, замовлено та отримано Витяг про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки.

Аргументи Позивача стосовно належного оформлення правовстановлюючих документів попереднім землекористувачем та наступним власником нерухомого майна/, що, на думку скаржника, свідчить про недобросовісне виконання Відповідачем своїх обов'язків щодо оформлення документів на земельну ділянку в період користування нею, відповідач вважає недоречними та абсурдними, оскільки вказане не свідчить про обов`язок Відповідача оформлювати документи на користування земельною ділянкою на таких самих умовах, не зважаючи на те, що запропонований Позивачем коефіцієнт використання земельної ділянки не відповідав фактичній ситуації та намірам Відповідача.

Звертає увагу, що Позивач також помилково трактує звернення Відповідача вих. № 17/01/17-2 від 17.01.2017 із клопотанням про надання земельної ділянки в користування із врахуванням виду економічної діяльності Відповідача та функціонального призначення нежитлової будівлі, не як звернення з приводу оформлення правовстановлюючих документів на використання земельної ділянки. Стверджує про унормований приписами цивільного законодавства загальний принцип свободи договору (п.3 ст.3 ЦК), який не встановлює такого способу захисту цивільного права чи інтересу, як зобов'язання примусового укладення договору, тим більш, в разі укладення договору оренди земельної ділянки на умовах, що не відповідають функціональному використанню земельної ділянки.

Також зазначає, що твердження Позивача щодо незаконності та безоплатності користування Відповідачем земельною ділянкою не відповідають дійсності та не підтверджуються жодними письмовими доказами по справі, зокрема, з урахуванням відсутності оформленого між сторонами договору оренди, відповідачем здійснювалась оплата земельного податку в розмірі 1% від нормативно-грошової оцінки, який встановлений в законному та неоскарженому рішенні Синельниківської міської ради № 274-18/VII від 17.02.2017 "Про внесення змін до рішення міської раді" від 03.07.2015 № 968-52/VI "Про затвердження ставок земельного податку та Положення про| земельний податок у м. Синельникове". Жодних зауважень з приводу неповноти або неправильності нарахування і сплати земельного податку органами ДФС за час користування земельною ділянкою відповідачу не пред`являлось, як не заперечував з цього приводу і Позивач.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2019 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу Синельниківської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2018 залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору у розмірі 2643,00 грн. за оскарження рішення суду та відсутністю доказів направлення скарги відповідачу листом з описом вкладення. Апелянту наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2019 року (головуючий суддя - Іванов О.Г., судді - Дармін М.О., Березкіна О.В.) відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою позивача; з урахуванням положень ч.13 ст.8, ч.10 ст.270 ГПК України справу вирішено розглядати в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам наданий строк для подання заяв, клопотань, додаткових доказів.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Море-2007", як покупець, придбало у власність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор" (продавець) нежитлову будівлю, яка розташована на земельній ділянці площею 1,0299 га, загальнодержавний кадастровий номер земельної ділянки 1213000000:01:544:0003, яка перебуває у фактичному користуванні продавця на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22.09.2016 (а.с.54).

У ході планової ревізії фінансово-господарської діяльності виконавчого комітету Синельниківської міської ради за період з 01.01.2014 по 31.08.2017, яка проводилась відповідно до плану проведення заходів державного фінансового контролю Східного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2017 року, було проведено перевірку законності використання земель міста.

Ревізією було досліджено питання надання земельних ділянок у користування (оренду) із земель комунальної власності та встановлено випадки використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Однією з земельних ділянок, що використовується без правовстановлюючих документів є земельна ділянка, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Миру, 5, що використовується Товариством з обмеженою відповідальністю "Море-2007".

Згідно акту обстеження земельної ділянки від 05.10.2017 (а.с.16), складеного за наслідками проведення аудиту бюджету міста Синельникове та планової ревізії фінансово-господарської діяльності виконавчого комітету Синельниківської міської ради та законності використання земель міста, управління майном, що належить територіальній громаді міста Синельникове, встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Море-2007" займає земельну ділянку площею 1,0299 га, без правовстановлюючих документів.

Вказаний акт підписаний представником відповідача 11.10.2017 із запереченнями: "обстеження ділянки проводилось без уповноваженого представника ТОВ "Море-2007". У січні 2017 року ТОВ "Море-2007" зверталось до Синельниківської міської ради із проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою. Синельниківською міською радою відмовлено в наданні дозволу. Копію Декларації та Витягу про ЕГО земельної ділянки надано представнику Держаудиту".

17.04.2018 на засіданні комісії розглядався акт ревізії фінансово-господарської діяльності та законності використання земель міста, управління майном. На засіданні був присутній представник товариства з обмеженою відповідальністю "Море-2007" ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності від 09.10.2017. Представник ТОВ "Море-2007" пояснив, що не згоден із встановленою ставкою 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, оскільки договір оренди між Синельниківською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Море-2007" не укладений, тому застосовувати до розрахунків ставку орендної плати є не вірним, оскільки відсутня підстава для нарахування орендної плати. Відповідно до чинного законодавства, оскільки договір оренди не укладений, ТОВ "Море-2007" здійснювало нарахування та сплату земельного податку за користування земельною ділянкою відповідно до рішення міської ради, а саме за ставкою податку, який встановлюється у розмірі 1% від НГО за земельні ділянки державної та комунальної форми власності.

Головний спеціаліст - землевпорядник відділу комунальної власності та земельних відносин управління житлово-комунального господарства та комунальної власності міської ради ОСОБА_3 пояснила, що даний підпункт рішення стосується тих земельних ділянок комунальної власності, які знаходяться у користуванні комунальних підприємств. Відповідно до підпункту 1.4 пункту 1 рішення міської ради від 17.02.2017 № 274-18/VІІ "Ставка податку за земельні ділянки, які перебувають у власності/постійному користуванні юридичних осіб становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки". Земельний податок сплачують ті юридичні особи, які мають у власності або у постійному користуванні земельну ділянку відповідно до законодавства. Відповідно до Земельного кодексу ТОВ "Море-2007" повинно було оформити земельну ділянку шляхом придбання у власність або шляхом передачі земельної ділянки в оренду.

Згідно з протоколом №7 засідання комісії з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 17.04.2018 комісією було розглянуто акт № 13 від 17.04.2018 з визначення та відшкодування збитків власнику землі та визначено збитки у вигляді неодержаного Синельниківською міською радою доходу за час фактичного користування товариством з обмеженою відповідальністю "Море-2007" земельною ділянкою площею 1,0299 га за період з 22.09.2016 до 31.07.2017 у розмірі 91 932 грн. 53 коп., виходячи із нормативної грошової оцінки землі за відповідний рік.

При цьому сума збитків недоотриманих бюджетом коштів внаслідок використання земельної ділянки за відсутності правовстановлюючих документів на землю розрахована за формулою: Нгр х % : 100%, де Нгр - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, % - визначено згідно рішення Синельниківської міської ради від 27.04.2012 № 337-20/VІ "Про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Синельниківської міської ради" зі змінами, внесеними рішенням міської ради від 26.03.2015 № 913-50/VІ.

За 2016 рік нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки площею 1,0299 га згідно витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки становить 1 946 511,00 грн.

Тоді орендна плата за 2016 рік складає: 1 946 511,00 грн. х 6% : 100% = 116 790,66 грн., за період з 22.09.2016 до 31.12.2016 = 32 117,34 грн., відповідно.

За 2017 рік нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки площею 1,0299 га згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки становить 2 063 198,67 грн.

Тоді орендна плата за 2017 рік складає: 2 063 198,67 грн. х 6% : 100% = 123 791,92 грн. Орендна плата за місяць у 2017 році складає 123 791,92 грн. /12 міс. = 10 315,99 грн., за 7 місяців = 10 315,99 грн. х 7 міс. = 72 211,93 грн., відповідно.

Тобто, разом за період з 22.09.2016 до 31.07.2017 сума недоотриманих бюджетом коштів складає - 91 932,53 грн.

Акт комісії затверджено рішенням виконавчого комітету Синельниківської міської ради № 121 від 23.05.2018 "Про затвердження акту з визначення та відшкодування збитків власнику землі". Вказаний акт від 17.04.2018 та рішення виконкому №121 від 23.05.2018 направлено відповідачу рекомендованим листом з описом вкладення 25.05.2018 разом з листом від 24.05.2018 № 01-25/1984, в якому пропонувалося відшкодувати збитки, визначені в акті, у місячний строк. Усі перелічені документи отримано відповідачем 01.06.2018.

Оскільки станом на вересень 2018 року збитки, завдані відповідачем за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів Синельниківській міській раді у добровільному порядку, не відшкодовано, вказане і стало підставою виникнення спору та звернення Позивача за захистом своїх порушень прав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог господарський суд дійшов висновку, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними; фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, в той же час, позивач у цій справі просить стягнути з відповідача саме збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, з посиланням на ст.1166 ЦК України (деліктні правовідносини), характерною ознакою яких, як і основними з елементів складу цивільного правопорушення є протиправна поведінка заподіювача шкоди та наявність вини. В свою чергу, матеріалами справи встановлені обставини звернення відповідача до позивача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення спірної земельної ділянки з метою оренди, що свідчить про вчинення відповідачем дій на укладення договору оренди, а з урахуванням сплати земельного податку, виключає наявність протиправної бездіяльності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач був власником нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці.

Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у Земельному кодексі України.

Відповідно до частини 2 ст.120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 Земельного кодексу України).

Статтею 125 Земельного кодексу України, встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, з урахуванням змісту статті 125 Земельного кодексу України, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства. Таким чином, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача по цій справі виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під нерухомим майном та власником якої є позивач.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Як вже зазначалось, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Але, зважаючи на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

З цього приводу Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 по справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), здійснено висновок, що відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок.

Таким чином, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (даний правовий висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України (правовий висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13).

За викладеного, слід дійти висновку, що правовідносини з відшкодування збитків за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, мають регулюватись ст. 1212 ЦК України.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 922/207/15).

З у рахуванням положень ч.1 ст.14, ч.2 ст.237 ГПК України суд обмежений предметом та підставами позовних вимог.

В той же час предметом позовних вимог позивач зазначив саме збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, а нормативно-правовим обґрунтуванням позовних вимог визначив, серед іншого, ст.ст.22, 1166 ЦК України, ст.ст.224, 225 ГК України, ст.ст.152, 156 Земельного кодексу України.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, підстави та порядок стягнення коштів, які особа мала би отримати за звичайних умов, втім не отримала, визначено статтею 22 Цивільного кодексу України та частиною другою статті 224, статтею 225 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.

Статтею 224 Господарського кодексу визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, в тому числі, Земельним кодексом України.

За змістом статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, завдані внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Підставою для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Частина 1 статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаних приписів Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Характерною умовою для стягнення збитків за всіма вище переліченими нормами права є доведення складу цивільного правопорушення, наявність чотирьох його елементів.

При цьому слід зазначити, що за змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці та в період з 22.09.2016 до 31.07.2017 не мав правовстановлюючих документів, які б підтверджували речове право на використання вказаної земельної ділянки.

В той же час, матеріалами справи також підтверджено, що 17.01.2017 відповідач звертався до позивача із клопотанням №17/01/17-2, відповідно до якого просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер: 1213000000:01:544:0003, в оренду змішаного використання по фактичному розміщенню нежитлової будівлі, загальною площею 1,0299 га, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Миру, 5.

Листом №01-15/410 від 02.02.2017 позивачем відмовлено в наданні дозволу, оскільки відповідно до класифікації видів цільового призначення земель, змішане використання земельних ділянок відсутнє.

Також матеріали справи містить докази звернення відповідача та, відповідно, отримання Витягу з Державного земельного кадастру щодо спірної земельної ділянки. Крім того, відповідачем надані податкові декларації та платіжні доручення про сплату земельного податку за вказаний період.

Враховуючи наявні докази у справі, колегія суддів констатує, що відповідач вчиняв дії спрямовані на укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташоване його нерухоме майно.

Вчинення відповідачем передбачених законодавством дій щодо узаконення користування земельною ділянкою та сплата ним земельного податку свідчать про відсутність з боку відповідача протиправної бездіяльності. Наявні у справі заяви відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, свідчать про те, що відповідач вживав усіх залежних від нього заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування, що, в свою чергу, виключає наявність вини останнього у спричиненні заявлених до стягнення збитків.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, з огляду на предмет та підстави позову й недоведеність позивачем повного складу цивільного правопорушення обґрунтовано відмовив в позові.

Доводи апеляційної скарги, що лист позивача від 17.01.2017 № 17/01/17-2 є саме зміною цільового призначення земельної ділянки, а не пропозицією оформлення правовстановлюючих документів для використання земельної ділянки, колегією суддів не приймаються, оскільки спростовуються змістом самого листа відповідача, в якому чітко визначено, що це звернення з приводу надання в користування (оренду) земельної ділянки.

Щодо доводів апеляційної скарги про належне оформлення землекористування попереднім землекористувачем та новим власником нерухомого майна, то вказані доводи не приймаються колегією суддів, як такі, що не стосуються предмету спору у цій справі.

Доводи про запрошення міською радою відповідача для оформлення документів, не спростовують того факту, що позивачем не доведено повного складу цивільного правопорушення, зокрема протиправної поведінки, яка виразилась в протиправній бездіяльності та вини відповідача.

Доводи апеляційної скарги про повну бездіяльність відповідача щодо вчинення передбачених законодавством заходів зі своєчасного оформлення права користування спірною земельною ділянкою та сплати передбачених законодавством платежів за її фактичне використання, спростовані матеріалами справи, в зв"язку з чим не приймаються колегією суддів.

В той же час, колегія суддів, звертає увагу відповідача, що його доводи стосовно оплати земельного податку, відсутність заперечень Позивача з цього приводу, не зовсім відповідають дійсності, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідач не є власником і постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. При цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача - орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України).

З часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник обов'язок укласти та зареєструвати договір оренди на відповідну земельну ділянку, на якій розташовано нерухоме майно.

В той же час, з урахуванням доведення матеріалами справи вчинення відповідачем дій для укладення договору оренди, тобто не доведення позивачем повного складу цивільного правопорушення відсутні підстави для стягнення збитків за деліктними правовідносинами, врегульованими ст.ст.22, 1166 ЦК України, ст.ст.152, 156 Земельного кодексу України.

Сплата земельного податку лише засвідчує не повністю безоплатне користування земельною ділянкою, втім і відсутність укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки, який мав бути укладений у спірних правовідносинах, позбавило позивача доходу, який би він одержав в разі належного виконання стороною своїх зобов`язань.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Оскільки загальна ціна позову становить 91932,53 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв'язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281, 282, 283 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Синельниківської міської ради, м. Синельникове Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2018 року у справі № 904/4159/18 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2018 року у справі № 904/4159/18 - залишити без змін.

Судові витрати Синельниківської міської ради, м. Синельникове Дніпропетровської області за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення .

Повне рішення складено та підписано 10.04.2019.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Березкіна