Рішення

від 05.04.2019 по справі 160/1641/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2019 року Справа № 160/1641/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГолобутовського Р.З. за участі секретаря судового засіданняВербному Д.С. за участі: представника позивача представника відповідача Зайцева Г.С., Немченко К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

19.02.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Стиль Д (буд. 7 К, бульвар Слави, м. Дніпро, 49100, код ЄДРПОУ 32014082) до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків (пр. Олександра Поля, 57, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 40980025) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що доводи відповідача базуються виключно на твердженнях про: відсутність факту придбання аналогічного товару контрагентами-постачальниками за ланцюгом постачання; на відсутності у контрагентів-постачальників достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності; про причетність контрагента-постачальника до кримінального провадження. При цьому, такі висновки відповідач робить лише з суб'єктивного аналізу даних, що містяться в інформаційно-аналітичних базах контролюючих органів та в реєстрі судових рішень. В цей же час, господарські взаємовідносини підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були складені та зареєстровані в ЄРПН, а позивач та його контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також, зареєстровані платниками податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства України. Крім того, представник позивача зазначає, що дані інформаційних баз ДФС не можуть слугувати підтвердженням нереальності господарських взаємовідносин, а також, що наявність або відсутність господарських ресурсів, які необхідні для провадження відповідної господарської діяльності підприємства, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції.

Ухвалою суду від 21.02.2019 року провадження у даній справі відкрито, та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

13.03.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю Стиль Д про зміну позовних вимог, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників ДФС від 01.03.2019 року №0001054610 на суму 4 717 634,00 грн., від 01.03.2019 року №0001044610 на суму 3 701 791, 25 грн., від 01.03.2019 року №0001064610 на суму 8 638 948,75 грн.

У підготовчому судовому засіданні 19.03.2019 року представник позивача заявив клопотання про заміну відповідача на належного з Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків на Офіс великих платників податків ДФС (вул. Дегтярівська, 11г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 39440996) у зв'язку з тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Офісом великих платників податків ДФС, а не Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, посилаючись на пояснення, викладені у позові та заяві про зміну предмету позову.

Представником відповідача до суду було надано відзив на уточнений адміністративний позов, яким останній проти задоволення позову заперечував та просив суд в задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

Дослідивши матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Стиль Д (код ЄДРПОУ 32014082) зареєстровано 30.04.2002 року у встановленому законом порядку та перебуває на податковому обліку в Офісі великих платників податків ДФС (далі - Офіс ВПП ДФС).

Судом встановлено, що в період з 15.01.2019 року по 04.02.2019 року Офісом ВПП ДФС через його відокремлений підрозділ - Дніпропетровське управління Офісу ВПП ДФС проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Стиль Д з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначені по взаємовідносинах: з ТОВ ФІРМА БРІАН (код ЄДРПОУ 41110174) за період з 01.07.2017 по 31.07.2017 - показників декларації з податку на додану вартість та за 2017 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств; з ТОВ ІЗОТРАНС (код ЄДРПОУ 41128574) за період з 01.08.2017 по 31.10.2017 - показників декларації з податку на додану вартість та за 2017 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 11.02.2019 року №25/28-10-46-10/32014082.

Вказаним актом зафіксовані наступні порушення:

1. п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.7, п.12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати затвердженого зареєстрованого в Міністерстві юстиції України, п.3 розд. І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності затвердженого наказом Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 6 911 159,00 грн.;

2. п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого Позивачем:

- занижено податок на додану вартість за серпень 2017 року на суму 2961433,00 грн.;

- занижено податок на прибуток на загальну суму 6 911 159 грн.;

- завищено від'ємне значення всього у сумі 4 717 634,00 грн.

На підставі акту від 11.02.2019 року №25/28-10-46-10/32014082 Офісом ВПП ДФС складено наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 01.03.2019 року №0001054610, яким позивачу збільшено суму від'ємного значення з ПДВ у розмірі 4 717 634,00 грн., в тому числі штрафні санкції;

- податкове повідомлення-рішення від 01.03.2019 року №0001044610, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 3 701 791, 25 грн. в тому числі штрафні санкції;

- податкове повідомлення-рішення від 01.03.2019 року №0001064610, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 8 638 948,75 грн. в тому числі штрафні санкції.

Досліджуючи первинну документацію по взаємовідносинам позивача з ТОВ ІЗОТРАНС , вбачається наступне.

У перевіряємий період між ТОВ Стиль Д та ТОВ ІЗОТРАНС було укладено договір поставки №29 від 16.08.2017 р.

На виконання зазначеного договору ТОВ ІЗОТРАНС на адресу позивача було поставлено товари народного споживання (жіноче та дитяче взуття, сумочки дамські, рюкзаки тощо) на загальну суму 37 248 423,90 грн.

Постачання та отримання товару підтверджується видатковими накладними: від 21.08.2017 року №НФ-0000208, від 21.08.2017 року №НФ-0000209, від 22.08.2017 року №НФ-0000202, від 22.08.2017 року №НФ-0000203, від 22.08.2017 року №НФ-0000204, від 23.08.2017 року №НФ-0000205, від 25.08.2017 року №НФ-0000206, від 30.08.2017 року №НФ-0000210, від 30.08.2017 року №НФ-0000211, від 30.08.2917 року №НФ-0000212, від 30.08.2017 року №НФ-0000213, від 31.08.2017 року №НФ-0000214, від 11.09.2017 року №НФ-0000245, від 13.09.2017 року №НФ-0000246, від 19.09.2017 року №НФ-0000248, від 19.09.2017 року №НФ-0000249, від 19.09.2017 року №НФ-0000250, від 19.09.2017 року №НФ-0000251, від 20.09.2017 року №НФ-0000252, від 21.09.2017 року №НФ-0000253, від 21.09.2017 року №НФ-0000254, від 22.09.2017 року №НФ-0000259, від 22.09.2017 року №НФ-0000260, від 22.09.2017 року №НФ-0000261, від 25.09.2017 року №НФ-0000263, від 25.09.2017 року №НФ-0000265.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними: від 21.08.2017 року, від 21.08.2017 року, від 21.08.2017 року, від 22.08.2017 року, від 22.08.2017 року, від 22.08.2017 року, від 22.08.2017 року, від 23.08.2017 року, від 23.08.2017 року, від 25.08.2017 року, від 25.08.2017 року, від 26.08.2017 року, від 26.08.2017 року, від 30.08.2017 року, від 30.08.2017 року, від 30.08.2017 року, від 30.08.2017 року та подорожніми листами вантажного автомобіля: від 11.09.2017 року №079350 і від 13.09.2017 року.

Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями: від 11.09.2017 року №2469 на суму 664 533,00 грн. та від 18.10.2017 року №4761 на суму - 422 946,00 грн., а також, договором відступлення права вимоги від 18.10.2017 року №5/10, згідно умов якого, ТОВ ІЗОТРАНС відступило своє право вимоги до ТОВ Стиль Д за договором поставки від 16.08.2017 року №29 Новому кредитору - ТОВ БКЛ-ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 38198065) на суму 36 160 944,90 грн.

Також, ТОВ ІЗОТРАНС за фактом постачання товару були виписані наступні податкові накладні: від 22.08.2017 року №17, від 22.08.2017 року №18, від 22.08.2017 року №19, від 23.08.2017 року №20, від 25.08.2017 року №21, від 21.08.2017 року №23, від 21.08.2017 року №24, від 30.08.2017 року №25, від 30.08.2017 року №26, від 30.08.2017 року №27, від 30.08.2017 року №28, від 31.08.2017 року №29, від 11.09.2017 року №1, від 13.09.2017 року №2, від 19.09.2017 року №4, від 19.09.2017 року №5, від 19.09.2017 року №6, від 19.09.2017 року №7, від 20.09.2017 року №8, від 21.09.2017 року №9, від 21.09.2017 року №10, від 22.09.2017 року №15, від 22.09.2017 року №16, від 22.09.2017 року №17, від 25.09.2017 року №19, від 25.09.2017 року №21 на загальну суму 37 248 423,90 грн., у тому числі ПДВ 6 208 070,65 грн.

Також, у перевіряємий період позивач співпрацював з ТОВ ІЗОТРАНС на підставі договору поставки №36-П від 02.10.2017 р. на виконання якого, ТОВ ІЗОТРАНС поставило на адресу позивача товари народного споживання (жіноче взуття, дитяче взуття, сумки дамські, рюкзаки тощо) на загальну суму 4 379 001,72 грн.

Постачання та отримання товару підтверджується видатковими накладними: від 02.10.2017 року №НФ-0000292, від 12.10.2017 року №НФ-0000300, від 31.10.2017 року №НФ-0000326.

Транспортування товару підтверджується подорожніми листами: від 31.10.2017 року №614623, від 20.11.2017 року №614624.

Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями: від 20.11.2017 року №7579 на суму 400 000,00 грн. та від 21.11.2017 року №7598 на суму 964 590,00 грн., а також, договором відступлення права вимоги від 31.10.2017 року №17, згідно якого, ТОВ ІЗОТРАНС відступило своє право вимоги до ТОВ Стиль Д за договором поставки від 02.10.2017 року №36-П Новому кредитору - ТОВ БКЛ-ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 38198065) на суму 3 014 411,72 грн.

Зберігання придбаного за договором поставки №36-П від 02.10.2017 р. товару здійснювалось на підставі договору на відповідальне зберігання від 02.10.2017 року №02.10.17-01Х, відповідно до умов якого, ТОВ Стиль Д (замовник за договором) передало, а ТОВ ІЗОТРАНС (виконавець за договором) прийняло на тимчасове відповідальне зберігання товари відповідно до переліку, викладеному в актах передачі-приймання матеріальних цінностей: від 02.10.2017 року №1, від 12.10.2017 року №2, від 31.10.2017 року №3.

Також, ТОВ ІЗОТРАНС за фактом постачання товару були виписані наступні податкові накладні: від 02.10.2017 року №1, від 12.10.2017 року №8, від 31.10.2017 року №43 на загальну суму 4 379 001,72 грн., у тому числі ПДВ 729 833,66 грн.

Досліджуючи первинну документацію по взаємовідносинам позивача з ТОВ ФІРМА БРІАН , вбачається наступне.

У перевіряємий період між ТОВ Стиль Д та ТОВ ФІРМА БРІАН було укладено договір поставки від 03.07.2017 року №07.17-01.

На виконання зазначеного договору ТОВ ФІРМА БРІАН на адресу позивача було поставлено товар (жіноче взуття, валізи дорожні, рюкзаки, чоловічі сумки тощо) на загальну суму 4 446 969,18 грн.

Постачання та отримання товару підтверджується видатковими накладними: від 27.07.2017 року №84, від 27.07.2017 року №87, від 27.07.2017 року №88, від 28.07.2017 року №85, від 28.07.2017 року №90, від 28.07.2017 року №91, від 31.07.2017 року №86, від 31.07.2017 року №89, від 31.07.2017 року №92.

Транспортування товару підтверджується подорожніми листами: від 26-27 липня 2017 року, від 27-28 липня 2017 року, від 28-29 липня 2017 року та від 30-31 липня 2017 року.

Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями: від 28 серпня 2017 року №1566 на суму - 186 767,74 грн. та договором відступлення права вимоги від 30.09.2017 року №2/09, згідно якого, ТОВ ФІРМА БРІАН відступило належне йому право вимоги до ТОВ СТИЛЬ Д за договором поставки від 03.07.2017 року №07.17-01 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БКЛ ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 38198065) в сумі - 4 260 201, 44 грн.

Також, ТОВ ФІРМА БРІАН були виписані наступні податкові накладні: від 27.07.2017 року №31, від 27.07.2017 року №32, від 27.07.2017 року №33, від 28.07.2017 року №34, від 28.07.2017 року №35, від 28.07.2017 року №36, від 31.07.2017 року №37, від 31.07.2017 року №38, від 31.07.2017 року №39 на загальну суму 4 446 969,18 грн., у тому числі ПДВ 741 161,53 грн.

Крім того, позивачем надано суду копії технічних паспортів на підтвердження наявності транспортних засобів у власності позивача, якими здійснювалось перевезення придбаного у ТОВ ІЗОТРАНС та ТОВ ФІРМА БРІАН товару на умовах самовивозу, а саме: фургон-рефрижератор-С марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1; фургон-ізотермічний-С марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_2; фургон малотоннажний-В марки ГАЗ, державний номерний знак НОМЕР_3; фургон-ізотермічний-С марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_4.

Також, у позивача є в наявності складські приміщення, які використовуються у господарській діяльності на підставі договорів оренди від 01.09.2014 року №01/09/14-5 та від 17.11.2016 року №У171116-1, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Ударників, буд.27, літер В1-1, загальною площею 6 889,38 кв.м., серед яких 6 414,59 кв.м. - складське приміщення, 474,79 кв.м. - офісні приміщення.

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 11.02.2019 року №25/28-10-46-10/32014082, підставами для висновків щодо нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами-постачальниками: ТОВ ІЗОТРАНС за договорами поставки №29 від 16.08.2017р., №36-П від 02.10.2017р. та ТОВ ФІРМА БРІАН за договором поставки від 03.07.2017 року №07.17-01, стало наступне:

- згідно бази даних ДФС України, у контрагентів позивача відсутня достатня кількість трудових ресурсів, основних фондів для здійснення фінансово-господарської діяльності;

- ТОВ ФІРМА БРІАН є фігурантом в рамках досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32018100090000039 від 25.06.2018 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, в ході якого, встановлено ряд підприємств з ознаками фіктивності , які задіяні в злочинній схемі, серед яких є ТОВ ФІРМА БРІАН . Ухвалою надано тимчасовий доступ до речей і документів з можливістю вилучити копій документів по поточним рахункам підприємств, в тому числі ТОВ ФІРМА БРІАН ;

- згідно наявних даних в АІС Податковий блок та ЄРПН встановлено відсутність факту придбання ТОВ ІЗОТРАНС та ТОВ ФІРМА БРІАН аналогічного товару по ланцюгу постачання;

- відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням;

- податкова інформація відносно контрагентів позивача.

Разом з тим, з наданих документів, які позивач надав на підтвердження реальності господарських операцій здійснених з його контрагентами-постачальниками у спірний період, в сукупності з нормами чинного законодавства, судом було встановлено, що наведені вище висновки не відповідають дійсності та спростовуються наданими позивачем копіями первинних бухгалтерських документів, у тому числі і щодо руху активів позивача по сплаті за придбаний товар, виходячи з наступного.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно зі ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст.198 ПК України.

Пунктом 198.2 ст.198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4, 201.6 статті 201 ПКУ, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Також і за приписами п.201.10 ст.201 наведеного вище Кодексу, встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, з аналізу наведених норм видно, що датою виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, при цьому, передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Також, за вищезгаданими нормами передбачено, що підставами для формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, витрат і доходів є наявність у платника податків належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що підтверджують реальність здійснення господарський операцій, зокрема і реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем товарів та послуг, що дає право покупцю на віднесення вказаних сум до податкового кредиту.

Разом з тим, а ні з акту перевірки, а ні з наданих учасниками справи документів, судом не встановлено відсутності у позивача податкових накладних по взаємовідносинах з його контрагентами-постачальниками ТОВ ІЗОТАНС та ТОВ ФІРМА БРІАН , у спірний період за наведеними у акті перевірки господарськими операціями.

Навпаки, факт складання податкових накладних та реєстрації їх у ЄРПН постачальниками товарів - ТОВ ІЗОТАНС та ТОВ ФІРМА БРІАН , та надання їх позивачеві як покупцеві товарів, підтверджується і змістом самого акту перевірки.

Таким чином, отримання позивачем від контрагентів - ТОВ ІЗОТАНС та ТОВ ФІРМА БРІАН податкових накладних, які були зареєстровані контролюючим органом у Єдиному реєстрі податкових накладних, є обов'язковими підставами для включення їх до податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем протягом звітного періоду, згідно з вимогами ст.ст.198, 201 ПК України, що підтверджено змістом копії акту перевірки від 11.02.2019 року №25/28-10-46-10/32014082.

Надаючи правову оцінку доводам контролюючого органу, суд виходить з того, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на витрати з податку на прибуток, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 р. №К/9901/2923/18.

Судом не можуть бути прийняті до уваги та відхиляються посилання відповідача на відсутність у контрагентів позивача трудових та матеріальних ресурсів, оскільки вказані обставини не можуть бути підставами для позбавлення саме позивача, як покупця товару, права на формування податкового кредиту за умови наявності у позивача всіх необхідних первинних бухгалтерських документів, які підтверджують реальність господарської операції у відповідності до норм ст.ст.2, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та ст.44 ПК України, а також, виходячи з того, що юридична відповідальність носить індивідуальний характер за ст.61 Конституції України, а, відповідно, позивач як кінцевий споживач придбаного товару не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів.

При цьому, відсутність господарських ресурсів, які необхідні для провадження відповідної господарської діяльності підприємства, не доводять неможливості реального здійснення задекларованих операцій, з урахуванням того, що використання у виробничій діяльності транспортних засобів та інших фондів на підставі договорів оренди, позички чи використання власного транспорту чинним законодавством не заборонено.

Також, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі витрат з податку на прибуток.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 р. №К/9901/2923/18.

За змістом частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених з позивачем, як і не було надано доказів про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Суд не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація має виключно інформативний характер, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Наведено правової позиції дотримується Верховний суд у своїй постанові від 20.03.2018 року у справі №804/939/16.

Також, судом відхиляються доводи відповідача про те, що ТОВ ФІРМА БРІАН є фігурантом кримінального провадження №32018100090000039 від 25.06.2018 року, оскільки на перевірки та розгляду справи вказане кримінальне провадження не містить у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом позивача своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність господарських операцій між ТОВ Стиль Д та ТОВ ФІРМА БРІАН , що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.06.2018р. по справі №808/2360/17 (адміністративне провадження №К/9901/47560/18).

Крім того, слід зазначити, що наявність лише кримінального провадження та ухвали суду про тимчасовий доступ до речей та документів, з який контролюючий орган черпає інформацію, не є та не може бути беззаперечним доказом нереальності господарської операції позивача та його контрагентів, оскільки не містить будь-яких даних щодо предмету доказування в цій справі та не містить відомостей, які б вказували на нереальність досліджуваної господарської операції.

Окрім того, слід зазначити, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що посадових осіб ТОВ ІЗОТРАНС та ТОВ ФІРМА БРІАН визнано винними у фіктивному підприємництві відповідним вироком суду, а згідно вимог ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Таким чином, слід дійти висновку, що порушення контрагентом-постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді формування податкового кредиту, лише за умови встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань.

Такі обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені, а відповідачем жодними доказами не підтверджені.

Вказана правова позиції узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.06.2018р. у справі №822/1866/15 (адміністративне провадження №К/9901/8426/18).

Що ж стосується доводів відповідача стосовно того, що згідно аналізу бази даних ДФС України ТОВ ІЗОТРАНС та ТОВ ФІРМА БРІАН не придбавали товари реалізовані в адресу позивача у перевіряємому періоді, а тому не могли здійснити їх продаж чи поставку, є лише припущеннями контролюючого органу, жодними належними доказами такі твердження не підтверджені та спростовуються змістом листа ТОВ ІЗОТРАНС від 03.04.2019 року №1333, яке підтвердило факт здійснення господарських операцій даного підприємства з позивачем та факт підписання уповноваженими особами сторін усіх документів, складених в ході та за результатом вчинених правочинів, а саме: договори, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Також, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Отже, доводи відповідача про те, що контролюючий орган при проведенні перевірки не може встановити повного ланцюгу постачання того чи іншого товару аж до виробників (обрив ланцюга), не може бути покладено в основу притягнення до відповідальності саме позивача як кінцевого споживача товарів, робіт та послуг, за умови дотримання покупцем товару вимог податкового законодавства, зокрема, отримання податкової накладної та проведення оплати за придбаний товар, де у складі вартості товару позивачем сплачено було суму податку на додану вартість.

Таким чином, за умови сплати податку на додану вартість позивачем, як покупцем, у складі вартості товару, на нього не може бути покладено тягар відповідальності по сплаті такого податку вдруге, ще й за порушення податкового законодавства продавцем товару.

При цьому, слід зазначити, що висновки контролюючого органу не можуть ґрунтуватися на припущеннях посадових осіб контролюючого органу не підтверджених будь-якими належними та допустимими доказами.

За викладеного, суд приходить до висновку, що із аналізу наданих первинних бухгалтерських документів у ході проведення перевірки у відповідача були відсутні будь-які правові підстави для висновків про нереальність вищевказаних господарських операцій позивача із його контрагентом, з урахуванням обставин та норм чинного податкового законодавства досліджених судом.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.( Булвес АД проти Болгарії ) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні статті 1 Протоколу №1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини , практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі Інтерсплав проти України ).

При цьому, судом враховується і те, що акт перевірки взагалі не містить жодних посилань на порушення саме позивачем вимог податкового законодавства, які перешкоджали або забороняли позивачеві віднести суми податку на додану вартість по вищенаведених правовідносинах з наведеними вище контрагентами до податкового кредиту, з урахуванням того, що як свідчать матеріали справи, розрахунки між позивачем із вищевказаним контрагентом по придбанню товару були проведені позивачем у безготівковому порядку та позивачем, як покупцем товару, було сплачено суму податку на додану вартість у складі вартості товару, що не спростовано відповідачем наданими документами.

Тобто, позивач, сплативши податок на додану вартість у складі вартості товару як покупець, дотримався всіх умов, визначених податковим законодавством щодо сплати податку на додану вартість, включив вказані суми до податкового кредиту, а отже, має законні та обґрунтовані сподівання на їх відшкодування відповідно до вимог податкового законодавства.

Фактично, висновки відповідача ґрунтуються лише на зібраній інформації з баз даних ДФС щодо контрагентів позивача, а також їх контрагентів по ланцюгу постачання, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаної позивачем продукції у його контрагентів, суд вказує, що позивач має та надав відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій із зазначеними контрагентами, натомість доводи контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, позовні вимоги позивача слід задовольнити у повному обсязі.

У відповідності до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з вимогами ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 9210,00 грн., що документально підтверджується квитанцією від 04.03.2019 року №4605.

З огляду задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 9 210,00 грн. підлягає стягненню з Офісу великих платників податків ДФС за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. 2, 73, 77, 90, 241-246, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Стиль Д (буд. 7 К, бульвар Слави, м. Дніпро, 49100, код ЄДРПОУ 32014082) до Офісу великих платників податків ДФС (вул. Дегтярівська, 11г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 01.03.2019 року №0001054610 на суму 4 717 634,00 грн., від 01.03.2019 року №0001044610 на суму 3 701 791, 25 грн., від 01.03.2019 року №0001064610 на суму 8 638 948,75 грн.

Стягнути з Офісу великих платників податків ДФС (вул. Дегтярівська, 11г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 39440996) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Стиль Д (буд. 7 К, бульвар Слави, м. Дніпро, 49100, код ЄДРПОУ 32014082) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 19 210,00 грн., що документально підтверджується квитанцією від 04.03.2019 року №4605.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 10 квітня 2019 року.

Суддя Р.З. Голобутовський