Рішення

від 08.04.2019 по справі 826/10751/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 квітня 2019 року № 826/10751/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомОСОБА_1 доГоловного управління ДФС у Київській області провизнання протиправними та скасування рішень представники сторін:позивача: ОСОБА_2; відповідача: Курей А.І.

ВСТАНОВИВ:

11.07.2018 ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (надалі - відповідач), в якому, з рахуванням заяви про уточнення про уточнення позовних вимог від 16.10.2018, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.02.2018 №0004411309, прийняте Головним управлінням ДФС у Київській області, про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування, грошове зобов'язання в сумі 114 204,57 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 57 102,28 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.02.2018 №0004421309, прийняте Головним управлінням ДФС у Київській області, про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування, грошове зобов'язання в сумі 8 565,34 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 2 141,33 грн.;

- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) із єдиного внеску на обов'язкове державне соціальне страхування від 20.02.2018 №Ф-0004401309, прийняту Головним управлінням ДФС у Київській області, в сумі 145 757,58 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення №0004391309 від 20.02.2018, прийняте Головним управлінням ДФС Київській області, про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 21 537,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що відповідачем в акті перевірки, на підставі висновків якого ухвалі оскаржувані рішення, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачкою до перевірки документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та/або суперечливі, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект; посилання відповідача на те, що контрагенти позивача подавали податкову звітність з нульовими показниками, як на підставу для висновку про неправомірність врахування витрат за спірними господарськими операціями, є необґрунтованими, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2018 було передано для вирішення судді Пащенку К.С.

18.07.2018 ухвалою суду позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №826/10751/18 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 30.08.2018.

10.08.2018 відповідачем через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що контролюючим органом під час перевірки позивачки були встановлені такі порушення: неведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність за період з 01.01.2015 по 31.12.2016; заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення незалежної професійної діяльності на суму 114 204,57 грн., заниження військового збору від здійснення незалежної професійної діяльності за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 на суму на суму 8 564,34 грн. та заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 145 757,58 грн. Для правильності визначення витрат пов'язаних з одержанням доходу, використовувались видаткові накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг), квитанції до прибуткових касових ордерів, банківські виписки. ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1), з яким позивачкою був укладений договір перебував протягом 2015 року на загальній системі оподаткування і мав право проводити розрахунки в безготівковій формі (банківських рахунках) та в готівковій формі, маючи належним чином зареєстрований реєстратор розрахункових операцій (касовий апарат), який відсутній згідно бази даних АІС Податковий блок . Підтвердження факту понесених документальних витрат є наступні первинні документи - банківська виписка та/або фіскальний чек. До перевірки ж надано квитанцій на суму 491 222,86 грн. щодо понесених витрат, які не дають права на формування валових витрат. Окрім того ФОП ОСОБА_4 не міг фактично здійснити господарські операції на користь позивача внаслідок відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності (трудових ресурсів, основних фондів (складських приміщень, спецтехніки) та ін., що вказує на формування позивачем активу за рахунок надходження активів (виконання будівельних робіт) та послуг з джерела невідомого походження, що вказує на безоплатне їх отримання. Також, вартість ремонту, зазначена в договорі, відрізняється від сум, які зазначені в квитанціях. Крім цього, ФОП ОСОБА_4 свідоцтво платника єдиного податку анульовано 01.07.2014, відповідно він протягом 2015-2016 років перебував на загальній системі оподаткування; остання податкова звітність подана за 2014 рік з нульовими показниками.

Аналогічних висновків щодо безтоварності наданих позивачу послуг контролюючий орган дійшов і за операціями позивачки з ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2), якому свідоцтво платника єдиного податку анульовано 01.10.2015, податкова звітність за 2015 рік подана з нульовими показниками, стан платника - 16 : припинено (ліквідовано, закрито) за власним рішенням від 26.10.2015. Відтак, сплачені позивачкою зазначеній особі за договором про надання архівних послуг 79 800,00 грн. не повинні були враховуватись при визначенні об'єкту оподаткування.

Враховуючи висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, щодо безпідставного завищення валових видатків, були проведені донарахування за вказаними вище платежами і видані оскаржувані податкові повідомлення-рішення та вимога про сплату боргу з єдиного внеску.

Судовими повістками від 15.08.2018 судом викликано представників сторін у судове засідання на 04.10.2018.

04.10.2018 в підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву до 13.11.2011 за клопотанням представника позивачки у зв'язку із необхідністю ознайомлення із документами, на які посилався представник відповідача, та підготовки заперечення на відзив.

08.11.2018 представником відповідача через канцелярію суду було подано заперечення, в якому зазначається, що згідно з Інструкцією по використанню форм документів суворої звітності та розрахунків із споживачами за побутові послуги, затвердженою наказом Укрсоюзсервісу від 29.09.1995 № 8, а саме п. 1.3 форми документів суворої звітності є обов'язковими для застосування незалежно від місця оформлення замовлення усіма господарюючими суботами - підприємствами, організаціями усіх форм власності, підприємцями-громадянами, що надають побутові послуги населенню на території України. Відповідно до п. 1.4, форми документів суворої звітності складені та мають позначення залежно від видів послуг (робіт). Позначення форм включає: ПО - побутове обслуговування; В, Д, О, П, ПА, Р, Ю - види послуг (робіт) відповідно: Д - дрібні та невиробничі послуги. Крім того у додатку до інструкції, а саме у таблиці 1 визначено перелік форм документів суворої звітності, які повинні застосовуватися в процесі розрахунків із споживачами за побутові послуга; в даному випадку позивачка здійснювала розрахунок на підставі платіжного документу форми №ПО-Д2 (квитанція), яка видається на виконання послуг, які налаються в присутності замовника. Інші доводи заперечення аналогічні тим, що були викладені у відзиві на позов.

13.11.2018 в судовому засіданні від представника позивачки було прийнято заяву про уточнення позовних вимог та після виконання дій, передбачених ч. 2 ст. 180 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), вирішено закрити підготовче провадження і призначити справу до судового розгляду по суті на 18.12.2018.

18.12.2018, заслухавши в судовому засіданні представників сторін та зважаючи на заявлене клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд ухвалив адміністративну справу № 826/10751/18, відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, розглядати в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

28.04.2018 на підставі ст. 77 Податкового кодексу України (в рішенні скорочено - ПК України), відповідно до направлень про проведення планової виїзної перевірки від 01.12.2017 №2861 та від 18.12.2017 №3034, виданих Головним управлінням ДФС у Київській області та згідно плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на IV квартал 2017 року, проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою, яка займається незалежною професійною діяльністю ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2015 по 31.12.2016 відповідно до затвердженого плану перевірки.

29.12.2017 за наслідками проведеної перевірки складено акт №1063/10-36-13-09/НОМЕР_3 (далі - акт), в якому зазначено про наступні встановлені порушення:

- пп. 9 п. 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218) та п. 178.6 ст. 178 ПК України в частині неведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність за період з 01.01.2015 по 31.12.2016;

- п. 178.3 ст.178, п. 178.1 ст. 178 ПК України в частині заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення незалежної професійної діяльності на суму 114 204,57 грн.;

- п.16 1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України в частині заниження військового збору від здійснення незалежної професійної діяльності за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 на суму на суму 8 564,34 грн.;

- п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464), в частині заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 145 757,58 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 69 619,98 грн., за 2016 рік на суму 76 137,60 грн.

На підставі висновків, викладених в акті ГУ ДФС у Київській області винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.02.2018 №0004411309, №0004421309, №0004391309 та вимогу №Ф-0004401309, не погодившись із якими позивачка звернулась до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

За визначенням, наведеним у статті 3 Закону України від 02.09.1993 №3425-XII Про нотаріат (далі - Закон №3425), нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Згідно зі статтею 32 Закону №3425, приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України.

У підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Беручи до уваги статус позивачки як приватного нотаріуса, у розумінні ПК України вона є самозайнятою особою, що здійснює незалежну професійну діяльність.

Відповідно до абз. 4 п. 164.1 ст. 164 ПК України, базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Відповідно до п. 178.2 ст. 178 ПК України, доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу

У силу положень п. 178.3 ст. 178 ПК України, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Отже, приватний нотаріус є самозайнятою особою, яка здійснює незалежну професійну нотаріальну діяльність, яка оподатковується за ставками податку, визначеними для оподаткування доходів фізичних осіб. Базою оподаткування для таких осіб є різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності приватного нотаріуса.

ПК України не встановлює вичерпного переліку витрат, які є необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. Основним критерієм для обґрунтування витрат, що зменшують дохід для визначення об'єкта оподаткування, є їх належність та необхідність для провадження незалежної професійної діяльності.

Відповідно до п. 14.1.173 ПК України, узагальнююча податкова консультація - оприлюднення позиції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що склалася за результатами узагальнення індивідуальних податкових консультацій, наданих контролюючими органами платникам податків, та/або у разі виявлення обставин, що свідчать про неоднозначність окремих норм такого законодавства.

Узагальнюючою податковою консультацією щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затвердженою наказом ДПС України від 24.12.2012 №1185, передбачено, що при визначенні сукупного чистого доходу доцільно враховувати витрати приватних нотаріусів, які пов'язані з організацією нотаріальної діяльності та обумовлені вимогами Закону України Про нотаріат . До витрат приватного нотаріуса можуть бути віднесені, зокрема:

- оренда робочого місця нотаріуса, у тому числі його поточний ремонт, обладнання пандусу для під'їзду інвалідів;

- витрати на забезпечення збереження документів нотаріального діловодства.

Таким чином, враховуючи загальне описове визначення витрат, яке наведене в п. 178.3 ст. 178 ПК України, контролюючий орган повинен у кожному окремому випадку аналізувати здійснені витрати за критеріями можливості використання придбаних товарів (робіт, послуг) у незалежній професійній діяльності, ділової мети їх придбання, впливу цих витрат на отримання доходу, й за умови відповідності таким критеріям придбані товари (роботи, послуги) й здійснені витрати слід вважати такими, шо необхідні для провадження незалежної професійної діяльності.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків та бути підтвердженою належним чином складеним первинним документом.

Відповідачем позивачці було збільшено суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на обов'язкове державне соціальне страхування, а також застосовано фінансові санкції у зв'язку із таким збільшенням через те, що під час перевірки службові особи ГУ ДФС у Київській області дійшли висновку, що позивачкою були завищені витрати на суми 491 202,86 грн. та 79 800,00 грн. по операціях з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно, що вплинуло на правильність визначення фінансового результату.

Щодо зазначених висновків акту перевірки суд виходить з презумпції добросовісності платників. У зв'язку з цим презумується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника - достовірні. Подання платником усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту (постанова Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №826/1398/14).

Як зазначено вище, судом встановлено, що позивачка є приватним нотаріусом та здійснює незалежну професійну діяльність на підставі Свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю №5868 від 15.08.2005.

Позивачка здійснює нотаріальну діяльність за адресою: АДРЕСА_1. Приміщення загальною площею 61,05 кв.м. (приміщення №№6, 7, 9 повністю та №№8, 10, 11, 13 і 14 частково) використовується на підставі договору оренди нерухомого майна від 23.11.2011 №1123, укладеного з ТОВ НОТ (ідентифікаційний ЄДРПОУ 32525334). Відповідно до п. 2.3 зазначеного договору оренди орендар (позивачка) зобов'язаний: у разі необхідності технічного пере-, дообладнання об'єкту оренди, погодити з орендодавцем в письмовій формі специфікацію та технічні характеристики технологічного обладнання, схему розташування технологічного обладнання на об'єкті - протягом 14 робочих днів з моменту підписання договору або не пізніше ніж за 7 робочих днів до початку виконання робіт; погодити з орендодавцем дизайн об'єкта оренди; самостійно і за свій рахунок забезпечити підтримання об'єкту оренди у стані не гіршому, ніж на момент передачі приміщення в орендне користування, з врахуванням нормального фізичного зносу протягом всього строку дії договору; до виконання відповідних робіт попередньо погодити з Орендодавцем проведення будь-яких робіт з технічного переобладнання інженерно-комунікаційних систем або зміни дизайну Об'єкта оренди, погодженого згідно з даним Договором та додатками до нього. Виконання робіт проводиться під технічним наглядом Орендодавця; після отримання письмової згоди орендодавця на проведення вказаних вище робіт, самостійно та за свій рахунок розробити, погодити та затвердити у орендодавця у встановленому договором порядку проект змін об'єкта оренди, а також виконати за свій рахунок робота за погодженим проектом в строк не пізніше дати, додатково погодженої сторонами; при необхідності проводити за свій рахунок поточний ремонт об'єкту оренди; орендар проводить поточний ремонт об'єкта оренди самостійно або із залученням підрядників для здійснення ремонтних робіт.

03.09.2015 між позивачкою та ФОП ОСОБА_4 був укладений договір підряду на будівельно-оздоблювальні роботи, за умовами якого ФОП ОСОБА_4 зобов'язався провести будівельно-оздоблювальні роботи у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до попереднього розрахунку виконавцем і замовником було погоджено необхідність виконання значного обсягу будівельних робіт (зняття шпалер зі стін, демонтаж лінолеуму, плінтуса, винесення та вивезення сміття; гідроізоляція фундаменту шляхом шприцювання, обмазувальна гідроізоляція, встановлення стяжки; встановлення самовирівнювача; встановлення лінолеуму; облаштування відкосів з гіпсокартону; просочування стін; виготовлення стін; поклейка шпалер; фарбування стін; штукатурка стін; виготовлення відкосів; просочування відкосів; улаштування плитки). Попередня вартість робіт (із погодженим сторонами 20% можливим відхиленням) складає 459 335,26 грн.

Розділом 4 договору підряду передбачено оплату робіт у сумі, визначеній кошторисом, а саме 459 335,26 грн. Замовник сплачує виконавцю аванс у сумі 150 000,00 грн. протягом 5 днів з моменту підписання договору. остаточний розрахунок проводиться після закінчення робіт за умови, що робота виконана належним чином та вчасно.

На підтвердження сплати замовником (позивачкою) підряднику (ФОП ОСОБА_4) грошових коштів надано копії квитанцій серії УКН №008452 від 03.09.2015 на суму 150 000,00 грн., №008461 від 13.10.2015 на суму 45 000,00 грн., №008473 від 30.10.2015 на суму 90 000,00 грн., №008486 від 07.11.2015 на суму 75 000,00 грн., №008480 від 11.11.2015 на суму 40 000,00 грн. №008492 від 09.12.2015 на суму 50 000,00 грн., №008498 від 28.12.2015 на суму 41 222,86 грн., загалом на 491 222,86 грн.

Суду відповідачем не надано доказів того, що позивачкою в будівлі за адресою АДРЕСА_1, крім згаданих вище приміщень, які в сукупності нею орендуються для розміщення свого офісу приватної нотаріальної діяльності, винаймаються інші приміщення, що не відносяться до вказаного офісу та не використовуються нею у своїй індивідуальній професійній діяльності. Також відповідачем не подано доказів того, що роботи не проводились, або проводились іншою особою або їхня вартість є суттєво завищеною. Також судом відхиляються посилання відповідача на обставини внесення плати протягом вересня-листопада 2015 року у той час, коли договором передбачено виконання робіт протягом 30 днів, оскільки виключно сторонам вказаного правочину належить право як вносити зміни до його умов, так і оцінювати дії іншої сторони на предмет відповідності умовам договору, приймати виконання зобов'язання, що було виконане з порушеннями тих чи інших умов договору чи відмовлятися від такого. З огляду на це суд не бере до уваги посилання відповідача на ту обставину, що вартість ремонтно-оздоблювальних робіт, сплачена позивачкою за договором, укладеним із ФОП ОСОБА_4, не може бути віднесена до складу її валових витрат та враховуватись під час визначення об'єкту оподаткування.

Окрім того, судом встановлено, що 28.09.2015 між позивачкою (замовник) та ФОП ОСОБА_5 (виконавець) був укладений договір надання послуг з оформлення справ для архівного зберігання №35, відповідно до якого замовник дає завдання виконавцеві, а виконавець приймає на себе обов'язки надавати замовникові відповідно до його завдання послуги з оформлення справ для архівного зберігання замовника, а також надання консультацій та роз'яснень за плату. Під оформленням справ для архівного зберігання у договорі розуміється оформлення справ постійного та тривалого (понад 10 років) зберігання: нумерація аркушів у справі, складання (у необхідних випадках) внутрішнього опису документів справи, засвідчувального напису справи, підшивання або оправлення справи, оформлення обкладинки (титульного аркуша) справи тощо. Строк дії договору - до 31.12.2016 (п. 5.2). Ціна договору - 82 400,00 грн. (п. 2.1).

На підтвердження сплати замовником (позивачкою) підряднику (ФОП ОСОБА_5) грошових коштів суду надано копію квитанції серії УКН №007661 від 28.09.2015 на суму 82 400,00 грн. та акт виконаних робіт №б/н до договору №35 від 28.09.2015.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що відповідно до інформації бази даних АІС Податковий блок стан ФОП ОСОБА_5 - 16 припинено (ліквідовано, закрито), розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма №1ДФ) за 2015 рік не подавалися, що вказує на відсутність працюючих, свідоцтво платника єдиного податку анульовано 01.10.2015 відповідно; податкова звітність за 2015 рік подана з нульовими показниками. Саме на підставі вказаних обставин відповідач дійшов висновку про нереальність (безтоварність) господарських операцій між позивачкою та ФОП ОСОБА_5

Суд не може погодитись із зазначеними висновками, оскільки платник податків не повинен нести відповідальність за додержання законодавства та сплату податків іншим платником. Більш того, як зазначив відповідач, свідоцтво платника єдиного податку ФОП ОСОБА_5 анульовано 01.10.2015, тобто після сплати позивачкою коштів за договором надання послуг з оформлення справ для архівного зберігання №35; відсутність трудових ресурсів у ФОП ОСОБА_5 не свідчить про однозначну неможливість надання обумовлених договором №35 від 28.09.2015 послуг як самостійно, так і шляхом залучення інших осіб.

Відповідачем в акті перевірки не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та/або суперечливі.

Також відповідачем не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачкою спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Що стосується доводів контролюючого органу про необхідність оформлення готівкових розрахунків фіскальними чеками РРО, суд зазначає, що відповідно до п. 178.3 ст. 178 ПК України, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. Зміст поняття документально підтверджених витрат ПК України для цілей визначення бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, окремо не визначений; відсутня в ПК України також і заборона віднесення до валових витрат тих видатків, які не підтверджено фіскальними чеками РРО, наявність або відсутність якого у контрагента не залежить від волі платник податку.

Відповідно ж до ч. 6 ст. 7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Так п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 162 ПК України передбачено, що до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

Суд вважає, що до спірних правовідносин в частині визначення документальної обґрунтованості здійснених позивачкою витрат (для цілей визначення бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) може бути застосована норма пп. 166.2.1 п. 166.2 ст. 162 ПК України, з огляду що надані позивачкою копії договорів, актів прийому-передачі та квитанцій, на переконання суду, є документальним підтвердженням понесених нею витрат, які пов'язані із здійсненням незалежної професійної діяльності та які відтак мають бути враховані при визначенні бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб, які проводять незалежну професійну діяльність.

Є необґрунтованими посилання відповідача також і на те, що контрагенти позивача (ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5) подавали податкову звітність з нульовими показниками, як на підставу для висновку про неправомірність врахування витрат за спірними господарськими операціями. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету. Відтак, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податків, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру своїх витрат. Наведене правозастосування узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №826/5088/13.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , підлягають застосуванню судами як джерела права, зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. При цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

В контексті викладеного суд зазначає, що доказів, які б свідчили про невідповідність характеру діяльності позивачки отриманим послугам, за рахунок оплати яких нею сформовано спірні витрати; збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивний характер наданих послуг; чи про те, що позивачка як платник податків діяла без належної обачності й обережності і їй було відомо про можливі порушення, яких могли допустити її контрагенти, або ж про те, що самостійною метою укладення зазначених цивільно-правових угод було одержання позивачкою податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не надав.

Посилання відповідача на відсутність у надавачів послуг об'єктивної можливості для виконання робіт та послуг у силу браку персоналу та відсутності основних фондів, спецтехніки та ін. судом відхиляються, оскільки такі висновки податковим органом зроблені виключно шляхом аналізу податкової звітності контрагентів позивачки.

Суд зазначає, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/або трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків чи умови для отримання податкової преференції у формі визнання понесених витрат. Укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання робіт чи надання послуг, і може здійснюватись за договорами цивільно-правового характеру. У свою чергу, основні фонди, спецтехніка можуть перебувати у контрагентів на правах, відмінних від права власності. Крім того, чинним законодавством не передбачено кількісного показника щодо наявності трудових ресурсів, зареєстрованих власних основних фондів, виробничих потужностей, спецтехніки, сировини та матеріалів, що була б достатньою для фізичної та технічної можливості виконання умов наведених договорів.

Відповідачем під час розгляду справи не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти виконання робіт і надання послуг, засвідчені наведеними документами і поясненнями.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим вважається, що дії платника, які мають результатами отримання податкової вигоди, є економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності, - достовірними.

Подання платником контролюючому органу усіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством з питань оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття податковим органом оспорюваного податкового повідомлення-рішення, покладено на такий орган, як це передбачено ч. 2 ст. 77 КАС України. У зв'язку з цим, при вирішенні в адміністративному суді спору податковим органом мають бути представлені суду докази необґрунтованого виникнення у платника податкової вигоди. Ці докази, як і докази, подані платником, підлягають дослідженню у судовому засіданні у їх сукупності та взаємозв'язку згідно з вимогами ст. 90 КАС України.

Надаючи оцінку тим доводам відповідача, що слугували підставою для висновку про нереальність розглядуваних договорів, суд також керується принципом поза розумним сумнівом , зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі Кобець проти України . Так, відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. Тобто, у даному випадку, недобросовісність платника податків має бути встановлена безумовними та недвозначними доказами.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Під час розгляду справи відповідач не спростував обставини реального виконання робіт та надання послуг, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з'ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання контрагентами позивачки господарських операцій.

Відтак, суд вважає, що висновки контролюючого органу про нереальність виконання робіт та надання послуг є формальними та необ'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено п. 73.5 ст. 75 ПК України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань.

З урахуванням викладеного, спираючись на наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачкою та ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 цивільно-правові договори відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання зобов'язань сторін підтверджується документами, які є належними та достатніми доказами того, що виконання робіт і надання послуг фактично відбулися, а операції між сторонами договорів враховані відповідно до їх дійсного змісту, обумовлені розумними економічними причинами та відповідають характеру незалежної професійної діяльності позивачки як приватного нотаріуса.

З огляду на викладене, суд погоджується із доводами позивачки про невідповідність висновків відповідача, викладених в акті, про порушення нею вимог п. 178.3 ст. 178 ПК України в частині заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення незалежної професійної діяльності на суму 114 204,57 грн. внаслідок завищення її валових витрат за 2015 та 2016 роки, а тому ухвалене відповідачем податкове-повідомлення рішення від 20.02.2018 №0004411309, на думку суду, не є законним та обґрунтованим і підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню від 20.02.2018 №0004421309, суд виходить з такого.

Пунктом 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір.

Підпунктом 1.2 пункту 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід фізичної особи).

Враховуючи, що доказами, які містяться у матеріалах справи, спростовуються висновки контролюючого органу про заниження позивачкою загального оподатковуваного доходу на суму 571 022,86 грн., правові підстави для визначення їй грошових зобов'язань з військового збору оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відсутні, а тому податкове повідомлення-рішення від 20.02.2018 №0004421309 також є протиправним і підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку вимозі від 20.02.2018 №Ф-0004401309 про сплату боргу (недоїмки) із єдиного внеску на обов'язкове державне соціальне страхування в сумі 145 757,58 грн. та рішенню від 20.02.2018 №0004391309 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органам доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску в сумі 21 537,75 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є страхувальники - особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464 передбачено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Отже, базою нарахування єдиного внеску для позивачки є її загальний оподатковуваний дохід.

Суд зазначає, що висновки акту перевірки про порушення позивачкою п. 2 ч. 1 ст. 7 та ч. 2 ст. 9 Закону №2464, внаслідок чого був занижений єдиний внесок за 2015-2016 роки на загальну суму 145 757,58 грн. ґрунтуються на висновку про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу на 571 022,86 грн. унаслідок віднесення до складу витрат вартості робіт та послуг, придбаних ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 Таким чином, грошове зобов'язання з єдиного внеску позивачу було збільшено з аналогічних підстав, що і податок на доходи фізичних осіб (завищення витрат), і судом вже надавалась оцінка правомірності понесення позивачкою таких витрат.

Беручи до уваги, що матеріалами справи спростовуються висновки контролюючого органу про завищення позивачем витрат, і, як наслідок, заниження чистого оподатковуваного доходу на 571 022,86 грн., висновки відповідача про заниження позивачкою зобов'язань з єдиного внеску є необґрунтованими.

За таких обставин вимога від 20.02.2018 №Ф-0004401309 про сплату боргу (недоїмки) із єдиного внеску на обов'язкове державне соціальне страхування в сумі 145 757,58 грн та рішення №0004391309 від 20.02.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органам доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску в сумі 21 537,75 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд акцентує увагу на тому, що ч. 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Такий підхід узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який, серед іншого у п. 110 свого рішення від 23.07.2002 (справа Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції ) зазначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачка натомість про розподіл судових витрат не просила.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов, з урахуванням уточнень, ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.02.2018 № 0004411309, прийняте Головним управлінням ДФС у Київській області, про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування, грошове зобов'язання в сумі 114 204,57 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 57 102,28 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.02.2018 № 0004421309, прийняте Головним управлінням ДФС у Київській області, про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір, грошове зобов'язання в сумі 8 565,34 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 2 141,33 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати вимогу від 20.02.2018 № Ф-0004401309, прийняту Головним управлінням ДФС у Київській області, про сплату боргу (недоїмки) із єдиного внеску на обов'язкове державне соціальне страхування в сумі 145 757,58 грн.

5. Визнати протиправним та скасувати рішення від 20.02.2018 № 0004391309, прийняте Головним управлінням ДФС у Київській області, про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску в сумі 21 537,75 грн.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд м. Києва.

Суддя К.С. Пащенко