Постанова

від 09.04.2019 по справі 826/13659/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13659/17 Суддя першої інстанції: Кармазін О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Беспалова О.О. та Степанюка А.Г.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Євротрансбуд до Державної фіскальної служби України, третя особа - Приватне акціонерне товариство Трест Київміськбуд-2 про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2017 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Євротрансбуд звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, третя особа - Приватне акціонерне товариство Трест Київміськбуд-2 про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, в якому просив:

- визнати протиправними дії ДФС України щодо відмови у реєстрації розрахунків коригування від 02.08.2017 року та 26.09.2017 року до податкової накладної № 26 від 31.07.2014 року;

- зобов'язати ДФС України здійснити дії по реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунків коригування кількісних і вартісних показників № 1 від 02.08.2017 року та № 1 від 26.09.2017 року до податкової накладної № 26 від 31.07.2014 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання , хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії Державної фіскальної служби України щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю Євротрансбуд у реєстрації розрахунків коригування кількісних і вартісних показників від 02.08.2017 № 1 та від 26.09.2017 № 1 до податкової накладної від 31.07.2014 № 26 в Єдиному реєстрі податкових накладних є протиправними, адже вони прямо суперечать нормам Податкового кодексу України, які не містять обмежень щодо строків здійснення реєстрації розрахунків коригування податкових зобов'язань з ПДВ.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 31.07.2014 року між ТОВ Євротрансбуд (продавець) та ПАТ Трест Київміськбуд-2 (покупець) укладено попередній договір щодо продажу останньому нежитлових приміщень, загальною площею 851,9 кв.м.

На виконання умов вказаного договору, 31.08.2014 року ПАТ Трест Київміськбуд-2 перерахував ТОВ Євротрансбуд кошти у розмірі 9500000,00 грн., у тому числі ПДВ 1583333,33 грн.

У зв'язку з перерахуванням вказаних коштів 31.07.2014 року сформовано податкову накладну № 26, яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 01.08.2014 року на суму 9500000,00 грн., у тому числі ПДВ 1583333,33 грн.

Разом з тим, 25.05.2015 року між ТОВ Євротрансбуд та ПАТ Трест Київміськбуд-2 укладено договір про розірвання попереднього договору від 31.07.2014 року.

Більш того, п. 2 вказаного договору передбачено повернення позивачем третій особі грошових коштів у розмірі 9500000,00 грн.

02.08.2017 року, у зв'язку з поверненням третій особі коштів у розмірі 500 000,00 грн. у тому числі ПДВ у розмірі 83 333,33 грн. позивачем сформовано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 1 до податкової накладної від 31.07.2014 року № 26 та 15.08.2017 року направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, 26.09.2017 року, у зв'язку з поверненням третій особі коштів у розмірі 310000,00 грн. у тому числі ПДВ у розмірі 51666,67 грн. позивачем сформовано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 1 до податкової накладної від 31.07.2014 року № 26 та того ж дня направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У той же час, при реєстрації вказаних розрахунків коригування кількісних і вартісних показників від 02.08.2017 року № 1 та від 26.09.2017 року № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідачем направлено квитанції, в яких зазначено, що: документ не може бути прийнятий порушено вимоги статті 102 Податкового кодексу України та пункту 6 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1246 (у редакції постанови КМУ від 26.04.2017 р. № 341), а сама дата складання податкової накладної не може бути меншою ніж 1095 календарних днів від дати складання самого розрахунку коригування .

У подальшому, позивачем 28.08.2017 року та 26.09.2017 року подано відповідачу скарги за вх. 26508/16 та вх. 36758/6 на рішення про відмову у реєстрації вказаних розрахунків в Єдиному реєстрі податкових накладних, в яких позивач просив скасувати рішення про відмову у реєстрації розрахунків коригування кількісних і вартісних показників від 02.08.2017 року № 1 та від 26.09.2017 року № 1 до податкової накладної від 31.07.2014 року № 26 та просив зареєструвати вказані розрахунки в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте такі скарги залишені відповідачем без задоволення.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у реєстрації в Єдиному реєстрі розрахунків коригування кількісних і вартісних показників від 02.08.2017 року № 1 та від 26.09.2017 року № 1 до податкової накладної від 31.07.2014 року № 26 протиправними позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Так, відповідно до ст. 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

У той же час, як вірно встановлено судом першої інстанції, формування розрахунків коригування кількісних і вартісних показників від 02.08.2017 року № 1 та від 26.09.2017 року № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних відбулось у зв'язку із укладенням між ТОВ Євротрансбуд та ПАТ Трест Київміськбуд-2 договору від 25.05.2015 року про розірвання попереднього договору від 31.07.2014 року, тобто фактично відбулось зменшення суми компенсації вартості товарів/ послуг, у зв'язку із поверненням позивачем третій особі суми попередньої оплати товарів/послуг.

Разом з тим, відмовляючи у реєстрації вказаних розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 31.07.2014 р. № 26 відповідач посилається на порушення термінів реєстрації таких розрахунків, передбачених ст. 102 ПК України та п. 6 Порядку № 1246.

Водночас, п. 102.1. ст. 102 ПК України станом на дату направлення квитанції № 1 має наступний зміст: Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Проаналізувавши зміст зазначених норм ст. 102 ПК України, варто наголосити, що п. 102.1 вказаної статті регламентує строки реалізації податковим органом свого права на самостійне визначення суми грошових зобов'язань платнику податків та не встановлює жодних прямих обмежень для платника податку щодо здійснення коригування розрахунків до податкової накладної.

Пунктом 102.4 ст. 102 ПК України передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Тобто даний пункт ПК України регламентує лише діяльність податкового органу, з огляду на що такий пункт не може бути застосований для регулювання спірних правовідносин.

Пунктом 102.5 ст. 102 ПК України встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, дана норма ПК України, регулює питання повернення надмірно сплачених грошових зобов'язань, проте не регулює порядок та строки здійснення реєстрації розрахунків корегування зобов'язань з ПДВ.

В той же час, п. 102.5 ст. 102 ПК України передбачає, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Разом з тим, варто наголосити, що дана норма ПК України не визначає та не регулює порядок та строки здійснення реєстрації розрахунків коригування податкових зобов'язань з ПДВ, з огляду на те, що п. 102.5 ст. 102 ПК України регулює тільки питання повернення надмірно сплачених грошових зобов'язань, в той час як розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної не є заявою про повернення надмірно сплачених грошових коштів.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, ні позивач, ні третя особа не подавали заяви про повернення з бюджету надміру сплачених грошових коштів, у зв'язку з чим, судом першої інстанції вірно зазначено, що п. 102.5 ст. 102 ПК України не може бути застосований до правовідносин реєстрації вказаних розрахунків коригування.

Відповідно до п 6. Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1246 (далі - Порядок № 1246) розрахунок коригування до податкової накладної, яка складена до 1 лютого 2015 та не підлягала реєстрації відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Кодексу, підлягає реєстрації після реєстрації такої накладної, для чого постачальник (продавець) товарів/послуг повинен протягом операційного дня зареєструвати податкову накладну (незалежно від дати її складення з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) та розрахунок коригування.

У той же час, пунктом 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить:

понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року;

понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року;

понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року;

понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, складена при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

До платників податку, для яких на дату складання накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

З 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній / розрахунку коригування.

Отже, враховуючи викладене, вбачається, що Порядком № 1246 визначається процедура реєстрації розрахунків коригувань до податкових накладних, які взагалі не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, та відомості яких не підлягали внесенню до Реєстру.

У той же час, податкова накладна від 31.07.2014 року № 26, до якої складені розрахунки коригування, відповідно до п. 11 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПК України була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 01.08.2014 року, у зв'язку з чим відмова в прийнятті до реєстрації коригування кількісних і вартісних показників з посиланням на п. 6 Порядку № 1246 є також протиправною.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що ст. 192 ПК України не передбачено будь-яких строків чи обмежень на здійснення реєстрації розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, адже зазначена стаття визначає випадки, за яких необхідно здійснити коригування та особу, яка зобов'язана провести реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Сама сутність складання розрахунку коригування полягає у реалізації зміни обставин виконання господарського договору, наприклад, при відмові сторін від виконання раніше обумовлених операцій, що може відбутися у період взаємовідносин сторін за угодою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2018 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: О.О.Беспалов

А.Г.Степанюк

Повний текст виготовлено 09 квітня 2019 року.