Постанова

від 10.04.2019 по справі 815/1141/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2019 року

Київ

справа №815/1141/17

провадження №К/9901/525/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Дочірнього підприємства "Украгросоюз" до Центру надання адміністративних послуг Ананьївської районної державної адміністрації, державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Ананьївської районної державної адміністрації ОСОБА_2, треті особи - Селянське (фермерське) господарство "Задум", ОСОБА_3, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Стас Л.В., Турецької І.О., Косцової І.П. від 23 листопада 2017 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Дочірнє підприємство Украгросоюз звернулось з позовом до Центру надання адміністративних послуг Ананьївської районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Селянське фермерське господарство Задум , ОСОБА_3, у якому просило скасувати рішення Центру надання адміністративних послуг Ананьївської районної державної адміністрації про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29394345 від 25 квітня 2016 року, яким зареєстровано 22 квітня 2016 року (номер запису 14300449) право оренди земельної ділянки строком на 10 років за Селянським фермерським господарством Задум згідно договору оренди земельної ділянки від 24 березня 2016 року, укладеного з власником ОСОБА_3

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

3. Рішення суду мотивовано тим, що рішення Центру надання адміністративних послуг Ананьївської районної державної адміністрації про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29394345 від 25 квітня 2016 року, яким зареєстровано 22 квітня 2016 року (номер запису 14300449) право оренди земельної ділянки строком на 10 років за Селянським фермерським господарством Задум згідно договору оренди землі від 24 березня 2016 року, укладеного з власником ОСОБА_3, прийнято відповідачем у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, оскільки у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі відсутній запис про реєстрацію додаткової угоди до договору землі від 20 вересня 2007 року, укладеного між Дочірнім підприємством Украгросоюз та ОСОБА_3 Договір оренди землі від 20 вересня 2007 року набрав чинності з моменту його державної реєстрації, строк дії якого закінчився 20 вересня 2012 року.

4. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано рішення Центру надання адміністративних послуг Ананьївської районної державної адміністрації про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29394345 від 25 квітня 2016 року, яким зареєстровано 22 квітня 2016 року (номер запису 14300449) право оренди земельної ділянки строком на 10 років за Селянським фермерським господарством Задум згідно договору оренди земельної ділянки від 24 березня 2016 року, укладеного з власником ОСОБА_3

5. Рішення суду мотивовано тим, що державний реєстратор не мав підстав для реєстрації права оренди вищевказаної земельної ділянки за селянським (фермерським) господарством Задум , оскільки таке право раніше вже було зареєстровано за Дочірнім підприємством Украгросоюз . Строк дії договору оренди землі, укладений між Дочірнім підприємством Украгросоюз та ОСОБА_3 не закінчився та у судовому порядку не дійсним не визнавався.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_3 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 вересня 2007 року між Дочірнім підприємством Украгросоюз (орендар) та ОСОБА_3 (орендодавець) укладено договір оренди землі строком на 5 років. За умовами цього договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,91 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Долинської сільської ради Ананьївського району Одеської області.

На виконання договору орендодавцем та орендарем складено та підписано акт прийому - передачі земельної ділянки від 20 вересня 2007 року.

01 вересня 2008 року між сторонами укладено додаткову угоду, якою до договору оренди землі від 20 вересня 2007 року внесено зміни, зокрема, викладено пункт 8 договору у новій редакції: 8. Договір укладено на строк до 31 грудня 2018 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 10 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) від 20 вересня 2007 року, укладений між Дочірнім підприємством Украгросоюз та ОСОБА_3, зареєстровано в Ананьївському райвідділі Одеської регіональної філії Державного підприємства "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040951200233 від 15 квітня 2009 року.

Листом № 126 від 03 квітня 2017 року Долинська сільська рада Ананьївського району Одеської повідомила про відсутність інформації щодо реєстрації договору оренди землі від 20 вересня 2007 року та додаткової угоди до договору оренди від 01 вересня 2008 року, укладених між Дочірнім підприємством Украгросоюз та ОСОБА_3

Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Ананьївської районної державної адміністрації ОСОБА_2: індексний номер 29394345 від 25 квітня 2016 року право оренди щодо земельної ділянки за кадастровим номером:НОМЕР_1 зареєстровано за Селянським фермерським господарством Задум .

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Касаційна скарга ОСОБА_3 обґрунтована тим, що Дочірнім підприємством Украгросоюз не було проведено реєстрації прав на спірну земельну ділянку відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, а тому рішення Центру надання адміністративних послуг Ананьївської районної державної адміністрації про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29394345 від 25 квітня 2016 року, яким зареєстровано 22 квітня 2016 року (номер запису 14300449) право оренди земельної ділянки строком на 10 років за Селянським фермерським господарством Задум згідно договору оренди землі від 24 березня 2016 року, укладеного з власником ОСОБА_3, прийнято відповідачем у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

9. У відзиві на касаційну скаргу Дочірнє підприємство Украгросоюз , посилаючись на законність рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити його без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній на дату звернення позивача до суду, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

11. За правилами частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній на момент прийняття цієї постанови, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

12. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, іншого суб'єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

13. Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

14. Наведене узгоджується з положеннями статей 2, 4, 19 чинного Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

15. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

16. У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб'єктів владних повноважень.

17. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 27 червня 2018 року у справі № 815/6945/16.

18. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

19. У справі, що розглядається, спір виник стосовно правомірності рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права за договором оренди, укладеного між ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством Нібулон , з підстав існування чинного договору оренди цієї ж земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_7 та позивачем. Відтак, у даній справі фактично оскаржується чинність договору оренди, на підставі якого було прийнято рішення про державну реєстрацію речового права, тобто існує спір між двома суб'єктами господарської діяльності щодо права оренди на земельну ділянку (чинності одного з договорів оренди землі).

20. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. У свою чергу, індивідуальні особливості врегулювання правовідносин між сторонами - договором оренди землі.

21. Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

22. Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

23. Згідно з положеннями статті 17 цього ж Закону об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

24. Оскільки спірні правовідносини фактично виникли між Дочірнім підприємством Украгросоюз та Селянським фермерськиме господарством Задум стосовно права оренди на земельну ділянку, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ГПК України.

25. За таких обставин суд вважає, що між позивачем та відповідачем (суб'єктом владних повноважень) немає публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Відтак, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами господарського судочинства.

26. У справі, що розглядається, спір не обмежується оскарженням рішення, дії чи бездіяльності державного реєстратора, оскільки в його основі лежить корпоративний спір, який з урахуванням особливості справи не може бути вирішений в адміністративному суді, що обмежений при вирішенні таких спорів вимогами процесуального закону.

27. Розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства не відповідав би принципу ефективного судочинства як важливому елементу верховенства права.

28. Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

29. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

30. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

31. Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23, 24 та тексті свого рішення у справа "Сокуренко і Стригун проти України" (№ 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві керується законом, що приймається парламентом" (Zand v. Austria № 7360/76); фраза "встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути "встановленим законом" є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96).

32. Європейський Суд з прав людини у пункті 44 Рішення від 25 лютого 1993 року у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

33. Частиною першою статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

34. Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Керуючись статтями 339, 341, 345, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року - скасувати.

Провадження в адміністративній справі за позовом Дочірнього підприємства "Украгросоюз" до Центру надання адміністративних послуг Ананьївської районної державної адміністрації, державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Ананьївської районної державної адміністрації ОСОБА_2, треті особи - Селянське (фермерське) господарство "Задум", ОСОБА_3, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

- закрити.

Роз'яснити право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя М. І. Гриців