Постанова

від 05.04.2019 по справі 601/1957/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 601/1957/18Головуючий у 1-й інстанції Коротич І.А. Провадження № 22-ц/817/324/19 Доповідач - Бершадська Г.В. Категорія - 305010300

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Бершадська Г.В.

суддів - Ткач О. І., Ходоровський М. В.,

з участю секретаря - Панькевич Т.І.

та представника Головного управління Національної поліції в Тернопільській області

Сліворського О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 січня 2019 року (постановлену суддею Коротич І.А., повний текст якої складено 24 січня 2019 року) у цивільній справі № 601/1957/18 за позовом ОСОБА_2 до Кременецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області про визнання дій незаконними, стягнення матеріальної та моральної шкоди,,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області, які полягали у неодноразовій фальсифікації даних, неналежному розгляді заяв та скарг, тяганині досудового слідства та просив стягнути з ГУНП в Тернопільській області заподіяну йому матеріальну шкоду в розмірі 30000 грн. та моральну шкоду 70000 грн.

Позивач зазначив, що його син ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, користувався автомобілем НОМЕР_1, який був зареєстрований за ОСОБА_4. Після смерті сина співмешканка сина ОСОБА_5 разом із своїми дітьми неправомірно заволоділи вказаним автомобілем та поїхали у невідомому напрямку.

29.03.2016 року, перебуваючи в кабінеті начальника Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області, працівник поліції склав від його імені заяву про викрадення автомобіля, яка не була в цей день зареєстрована в журналі Єдиного обліку (п.1.1 позовної заяви), а 31.03.2016 року зареєстровано як повідомлення по телефону про вказану подію (п.1.2, 1.8). У висновку про результати розгляду його повідомлення від 6.04.2016 року зазначена недостовірна інформація щодо проживання сина із співмешканкою та передачі ним синові автомобіля УАЗ-69 (п. 1.4).

Фальсифікація даних полягала і у внесенні: даних у журнал обліку відвідувачів Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області за 29.03.2016 року про відвідування ним відділу СБУ (п.1.3); даних до журналу Єдиного обліку про виїзд на місце події слідчо-оперативної групи 31.03.2016 року, який фактично не відбувся (п.1.5); відомостей до журналу єдиного обліку від 31.03.2016 року про те, що розгляд заяви доручено ОСОБА_6 (п.1.6); даних до журналу обліку про надходження заяви ОСОБА_2 саме 15.05.2016 року (п.1.7).

10.05.2016 року він набув право користування та розпорядження спірним автомобілем і 12.05.2016 року звернувся з іншою заявою про скоєння злочину яка не була внесена в ЄРДР. Не розібравшись у його зверненнях працівники поліції повідомляли, що між ним та ОСОБА_5 наявні цивільно-правові відносини. Лише після звернення з скаргою до слідчого судді 11.06.2016 року було порушено кримінальне провадження, яке постановою від 28.09.2016 року закрито. Дана постанова скасована ухвалою слідчого судді 09.12.2016 року та справу направлено для продовження слідчих дій.

Працівники поліції допускають тяганину досудового слідства, яка полягає у тому, що з 11.06.2016 року не проводяться слідчі дії у кримінальному провадженні №1201621012000352, не встановлено місце знаходження автомобіля, не проводяться допити осіб, не відновлено його права та не оголошено підозри жодній із осіб.

Вказав, що внаслідок неправомірної діяльності працівників Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області йому завдано матеріальну та моральну шкоду.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 січня 2019 року провадження в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Кременецького відділу поліції ГУНП в Тернопільській області, Головного Управління національної поліції в Тернопільській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області про визнання дій Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області, які виразилися в неодноразовій фальсифікації даних, які викладені в позовній заяві згідно пунктів 1.1. 1.8; неналежному розгляді заяв та скарг ОСОБА_2, поданих ним 29 березня 2016 року, 12 травня 2016 року, 26 травня 2016 року, 05 вересня 2016 року, 19 вересня 2016 року; тяганині досудового слідства, яке полягає в тому, що з 11 червня 2016 року до дня подачі цієї заяви не проводяться слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні № 12016210120000352, не встановлюється місце перебування автомобіля, не проводяться допити осіб, не відновлюються права ОСОБА_2, та не оголошено підозри жодній із осіб - закрито.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції посилаючись на те, що працівники поліції порушили вимоги Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення від 06.11.2015 року №1377 та винні особи не були притягнуті до відповідальності. Тривалий час він намагається безрезультатно з'ясувати стан розгляду поданої ним заяви, йому надавались неправдиві дані про стан розслідування кримінального правопорушення. На даний час досудове розслідування триває, проте працівники поліції продовжують ігнорувати чинне законодавство та грубо порушувати його права при проведенні досудового розслідування.

Вважає, що суд безпідставно визнав, що його позовні вимоги про визнання неправомірною бездіяльності працівників поліції не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства і закрив провадження по справі в цій частині.

ГУНП в Тернопільській області подало відзив на апеляційну скаргу в якому зазначило, що вимоги позивача щодо неправомірної діяльності працівників поліції не відносяться до категорії справ які відповідно до статті 19 ЦПК України підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства та у відповідності до статті 20 цього Кодексу не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Ухвалою та рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 року та постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2018 року встановлено, що спірні вимоги повинні вирішуватись в порядку кримінального судочинства тому звернення із зазначеним позовом свідчить про зловживання позивачем своїми процесуальними правами.

Позивач та його представник, представник Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явились.

В судовому засіданні представник ГУНП в Тернопільській області апеляційної скарги не визнав та додатково пояснив, що заявлені вимоги в частині діяльності працівників поліції Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, тому суд вірно закрив провадження у справі. Позивач лише у травні набув право користування спірним автомобілем і у червні 2018 року за його заявою було порушено кримінальне провадження. Крім цього зазначив, що Кременецьке ВП ГУНП в Тернопільській області не є юридичною особою та не може бути стороною у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ГУНП в Тернопільській області, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст.. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження по справі у разі якщо справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до ст.19 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З матеріалів справи убачається, що позивач у кінці березня та 12 травня 2016 року звертався до Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області із заявами про викрадення автомобіля НОМЕР_2, однак працівниками поліції лише 11.06.2016 року було порушене кримінальне провадження, яке постановою слідчого від 28.09.2016 року було закрите у зв'язку з наявністю між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 цивільно-правових відносин.

Після оскарження ОСОБА_2 вказаної постанови ухвалою слідчого судді Кременецького районного суду від 9.12.2016 року постанова про закриття кримінального провадження скасована та справа направлена для подальшого проведення слідчих дій.

Позивач є учасником кримінального провадження розгляд якого не закінчено. Зі змісту позовної заяви убачається, що позивач не погоджується з діями та бездіяльністю процесуальних осіб та вважає, що внаслідок неналежного виконання посадовими особами, на яких законом покладено обов'язок по проведенню досудового слідства, під час досудового слідства в розслідуванні кримінального правопорушення, порушуються його процесуальні права як учасника кримінального провадження та тривалий час не знаходять свого вирішення його заяви щодо вчинення третіми особами кримінальних правопорушень.

За таких обставин, суд першої інстанції закриваючи провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.. 255 ЦПК України обґрунтованого виходив з того, що зазначені позовні вимоги по суті є оскарженням процесуальних дій посадових осіб у кримінальному провадженні та справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Чинним законодавством передбачено інший порядок захисту особою, яка є учасником кримінального провадження свого порушеного права.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги оскільки відповідно до ст. 92 ч.1 п. 14 Конституції України судочинство, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, основи організації та діяльності адвокатури, тощо, визначаються виключно законами.

Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2001 від 23 травня 2001 року, кримінальне судочинство визначено як врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Згідно ст. 1 ч. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Главою 26 КПК України врегульовано порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора, ухвал слідчого судді тощо.

Так відповідно до ст.. 303 КПК України визначено порядок оскарження рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора. У тому числі визначено, що заявник, потерпілий або інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, має право оскаржувати бездіяльність посадових осіб, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення; у нездійсненні інших процесуальних дій, які зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк; рішення про закриття кримінального провадження; рішення про відмову у визнанні потерпілим; рішення про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, тощо.

Тобто кримінально процесуальним законодавством визначено інший порядок розгляду скарг учасників кримінального провадження та осіб, права яких порушуються як під час досудового розслідування, так і під час підготовчого провадження у суді.

Таким чином, зазначені позивачем в позовній заяві обставини врегульовані кримінальним та кримінальним процесуальним законодавством, тому цей позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Доводи апеляційної скарги фактично за своєю суттю є ідентичними тому, що було викладено в позовній заяві та не спростовують висновку суду першої інстанції.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування ухвали суду і тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала суду підлягає залишенню без змін, як постановлена з додержанням вимог закону.

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне компенсувати судові витрати за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 390, 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 січня 2019 року залишити без змін.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 квітня 2019 року.

Головуючий Бершадська Г.В.

Судді: Ткач О.І.

Ходоровський М.В.