Ухвала

від 22.08.2019 по справі 601/1957/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

22 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 601/1957/18

провадження № 61-15290 ск 19

Верховний Суд у складі колегії судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Сімоненко В. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду від 16 квітня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду м. Києва від 11 липня

2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Кременецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області про стягнення матеріальної шкоду в розмірі у 30 000 грн та моральної шкоди в розмірі 70 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до Кременецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області про стягнення матеріальної шкоду в розмірі у 30 000 грн та моральної шкоди в розмірі 70 000,00 грн.

На обґрунтування вимог позовної заяви посилався на те, що працівниками Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області вчинено неправомірні дії, зокрема щодо не реєстрації 29 березня 2016 року його заяви про злочин та невнесення в Єдиний реєстр досудових розслідувань відомостей про скоєне кримінальне правопорушення. Він неодноразово звертався до Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області, а згодом і до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та просив повідомити про результати та хід розгляду поданої ним заяви, однак Кременецький ВП ГУНП відповіді на його заяви у встановлений законом строк не надавали, чим порушили його права, як учасника кримінального провадження. 28 вересня 2016 року старший слідчий СВ Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області старший лейтенант поліції Павлюк В.А. виніс постанову про закриття кримінального провадження. Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 09 грудня 2016 року постанову від 28 вересня

2016 року скасовано. Вважає, що такими неправомірними діями працівниками поліції йому завдано матеріальну та моральну шкоди, яку оцінює в розмірі 30 000,00 грн (матеріальна шкода) та в розмірі 70 000,00 грн (моральна шкода).

Рішенням Кременецького районного суду від 16 квітня 2019 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем належними та допустимими доказами, щодо погіршення його стану здоров`я з березня 2016 року, що стало на його думку наслідком неправомірних дій працівників поліції. Позивачем не доведено, що в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні органами слідства, його посадовими особами, зокрема безпосередньо слідчим, допущені порушення норм кримінально процесуального права (протиправність дій чи бездіяльності), які призвели до спричинення позивачеві моральної шкоди.

Постановою Тернопільського апеляційного суду м. Києва від 11 липня

2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 квітня 2019 року залишено без змін.

Вирішено питання судових витрат.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що свої вимоги про відшкодування шкоди позивач обґрунтував бездіяльністю та неправомірними діями відповідача, вважаючи незаконними процесуальні дії з огляду на їх скасування, а оскарження позивачем постанови про закриття кримінального провадження свідчить про реалізацію останнім свого права, як сторони кримінального провадження факту завдання моральної шкоди позивачу та матеріальних збитків, а отже погодився із висновками суду першої інстанції, щодо недоведеності позивачем завдання йому діями відповідача матеріальних та моральних збитків.

09 серпня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кременецького районного суду від 16 квітня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду м. Києва від 11 липня

2019 року, в якій просив скасувати ці судові рішення та ухвалити рішення про задоволення його позовних вимог. На обґрунтування вимог, посилається на те, що суди не врахували обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не надали оцінки всім доказам, а саме наданим постановам слідчого, судовим ухвалам, висновкам службових розслідувань та перевірок, які підтверджують на його думку факт заподіяння йому матеріальних та моральних збитків, які полягають в тому що він, як людина, яка має ряд захворювань витрачав свій особистий час на відвідування відділу поліції та судових установ, наслідком чого було постійне додаткове нервування, що спричинило на його думку значної моральної шкоди.

Верховний Суд, вивчивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина перша статті 274 ЦПК України визначає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються: малозначні справи і справи, що виникають з трудових відносин, а згідно частини другої цієї статті - може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цієї частини.

Системний аналіз частини шостої статті 19, статті 274 ЦПК України дає підстави для висновку, що малозначними у цивільному процесі є, справи які (за виключенням справ, які мають розглядатися тільки за правилами загального позовного провадження), є справи, які фактично можна поділити на справи: у яких ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; та справи незначної складності, які визначені судом малозначними, у тому числі малозначні в силу закону з ціною позову, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує критерії, визначені в частині третій статті 274 ЦПК України, а саме: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Предметом позову в цій справі є вимога про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 30 000,00 грн та моральної шкоди у розмірі 70 000,00 грн, а всього в розмірі 100 000,00 , ціна якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому в цій частині справа є малозначною в силу закону.

Таким чином ця справа є малозначною.

Крім того, відповідно до частини першої статі 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження;

У цій справі обставин, передбачених частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389 та частиною першою статі 411 ЦПК України , за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню або обставин, за яких судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню не встановлено.

З огляду на викладене та відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389, пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження в даній справі слід відмовити.

Керуючись пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду

від 16 квітня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду

м. Києва від 11 липня 2019 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Сімоненко