Рішення

від 16.04.2019 по справі 601/1957/18

КРЕМЕНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №601/1957/18

Провадження № 2/601/73/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2019 року Кременецький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Коротича І.А.,

з участю секретаря судового засідання: Бончик А.П.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Черняк М.В.

представника відповідача Борковська Г.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Кременецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області про визнання дій незаконними, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник позовні вимоги підтримали. Пояснили, що працівниками Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області вчинено неправомірні дії, зокрема щодо не реєстрації 29 березня 2016 року заяви ОСОБА_1 про злочин, а саме, що ОСОБА_5 викрала автомобіль марки ВАЗ - 21043, д.н.з. НОМЕР_1, 1999 року виску, зареєстрований за ОСОБА_6, яким позивач має право користуватися та розпоряджатись згідно з довіреністю та невнесення в Єдиний реєстр досудових розслідувань відомостей про скоєне кримінальне правопорушення. Позивач неодноразово звертався до Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області, а згодом і до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та просив повідомити про результати та хід розгляду поданої ним заяви, однак Кременецький ВП ГУНП відповіді на його заяви у встановлений законом строк не надавали, працівники Кременецького ВП уникали зустрічі з позивачем, чим порушили його права, як учасника кримінального провадження.

28 вересня 2016 року старший слідчий СВ Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області старший лейтенант поліції Павлюк В.А. виніс постанову про закриття кримінального провадження. Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 09 грудня 2016 року скаргу ОСОБА_1 задоволено, а постанову старшого слідчого СВ Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області Павлюка В.А. від 28 вересня 2016 року скасовано. Крім того, при розгляді заяви ОСОБА_1 працівниками Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області були допущені порушення вимог КПК України, які знайшли своє підтвердження у висновках службових розслідувань за фактами, викладеними у зверненнях ОСОБА_1

Крім того, неправомірними діями працівниками поліції ОСОБА_1 завдано матеріальну та моральну шкоди. Матеріальна шкода полягає у тому, що протягом тридцяти місяців, позивач позбавлений можливості користування автомобілем згідно наданої йому довіреності на право керування та розпорядження. Матеріальну шкоду, яка полягає у втраченій вигоді він оцінює у 30 000 гривень. Моральна шкода полягає у тому, що він був змушений постійно звертатися у різні інстанції з метою захисту своїх прав, він є особою похилого віку, зловживання та зволікання у роботі працівників поліції підірвало його здоров'я. Моральну шкоду він оцінює у 70 000 гривень.

Представник відповідача головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області в судовому засіданні позов не визнала, просить в задоволенні позову відмовити, вважає його безпідставним та пояснила, що позивачем не доведено причинного зв'язку, що працівники поліції завдали йому матеріальну шкоду.

Крім того, від представника відповідача головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області надійшло клопотання про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року за позовом ОСОБА_1 до Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області, ГУНП в Тернопільській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області про визнання дій незаконними, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області надійшов відзив на позов, у якому він заперечив проти задоволення позову. Зазначає, що позивачем не зазначено, які саме дії поліцейських призвели до його матеріальних втрат, оскільки жодних дій працівники поліції по відношенню до майна позивача не вчиняли (вилучали його транспортний засіб, накладали арешт на майно чи поміщали на арешт майданчик та в подальшому втратили його). Крім того, позивач не надав не тільки безспірних, а й будь-яких доказів щодо обставин завдання йому моральної шкоди, а факт зобов'язання працівників поліції відновити проведення досудового розслідування та скасування постанови про закриття кримінального провадження не є безумовною та безспірною обставиною для стягнення моральної шкоди в сумі 70000 гривень. Позивач порушивши вимоги ЦПК України об'єднав в одне провадження різні позовні вимоги не дотримався норм передбачених статтями 19,44,175 ЦПК України, на даний момент Верховний Суд розглядає касаційну скаргу позивача з тим самим предметом та з тих самих підстав пред'явлену до цих ж відповідачів.

Крім того, від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області надійшли клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконними дій Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області, які виразилися в неодноразовій фальсифікації даних на підставі пунктів 1,3 частини 1 статті 255 ЦПК України та про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року.

16 жовтня 2018 року ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області позовну заяву ОСОБА_1 до Кременецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області про визнання дій незаконними, стягнення матеріальної та моральної шкоди залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

29 жовтня 2018 року ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області відкрито провадження у справі.

24 січня 2019 року ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області провадження в цивільній справі №601/1957/18 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Кременецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області про визнання дій Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області, які виразилися в неодноразовій фальсифікації даних, які викладені в позовній заяві згідно пунктів 1.1 - 1.8: неналежному розгляді заяв та скарг ОСОБА_1 поданих ним 29 березня 2016 року, 12 травня 2016 року, 26 травня 2016 року, 05 вересня 2016 року, 19 вересня 2016 року; тяганині досудового слідства, яка полягає в тому, що з 11 червня 2016 року до дня подачі цієї заяви не проводяться слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні № 12016210120000352, не встановлюється місце перебування автомобіля ВАЗ-2104, д.н.з. НОМЕР_1, не проводяться допити осіб, не відновлюються права ОСОБА_1 та не оголошено підозри жодній із осіб - закрито, оскільки справу в цій частині не належить розглядати за правилами цивільного судочинства.

24 січня 2019 року ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області в клопотанні представника відповідача ГУНП в Тернопільській області та представника відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області про залишення без розгляду позовних вимог позивача в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено.

24 січня 2019 року ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Суд, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши письмові матеріали справи, з'ясувавши усі обставини та перевіривши їх докази приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 29 березня 2016 року ОСОБА_1 особисто подав до Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області письмову заяву про злочин, а саме, що ОСОБА_5 викрала автомобіль марки ВАЗ - 21043, д.н.з. НОМЕР_3, 1999 року випуску, зареєстрований за ОСОБА_6, яким позивач має право користуватися.

Згідно довіреності від 10 травня 2016 року ОСОБА_6 цією довіреністю уповноважує ОСОБА_1 експлуатувати та розпоряджатися належним йому на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 автомобілем марки ВАЗ - 21043, д.н.з. НОМЕР_1, 1999 року виску.

Кременецьким ВП ГУНП в Тернопільській області направлено на ім'я ОСОБА_1 письмову відповідь на вказану заяву про те, що він подав заяву 31 березня 2016 року по телефону, та що вони розглянули його заяву.

Згідно журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області заява позивача зареєстрована 31 березня 2016 року за №1165.

В судовому засіданні встановлено, що позивач неодноразово звертався до Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області, а згодом і до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області і просив повідомити про результати та хід розгляду поданої ним заяви, встановлено також неправомірних дій з боку працівників Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області при розгляді звернень позивача, - вказане підтверджується листами ГУНП в Тернопільскій області, листами Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області, висновками від 20.02.2017 року про результати розгляду повідомлення ОСОБА_1 та висновками службового розслідування за фактами, викладеними у зверненні ОСОБА_1(а.с.26-53).

28 вересня 2016 року старший слідчий СВ Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області Павлюк В.А. виніс постанову про закриття кримінального провадження.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 09 грудня 2016 року скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову старшого слідчого СВ Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області Павлюка В.А. від 28 вересня 2016 року скасовано.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 01.06 2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено, зобов'язано слідчого слідчого Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області внести відомості в ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 30.11.2017 року про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8.

Згідно рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області щодо не реєстрації 29 березня 2016 року заяви ОСОБА_1 та невнесення в Єдиний реєстр судових розслідувань відомостей про скоєне кримінальне правопорушення, а також ненадання позивачу ОСОБА_1 інформації про хід розгляду його заяви. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Згідно постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року апеляційну скаргу ГУНП у Тернопільській області задоволено частково. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі №819/2066/17 скасовано в частині задоволення позовних вимог та прийнято постанову, якою провадження в цій частині закрити, а врешті залишено без змін.

Згідно ухвали Верховного Суду від 07 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року.

Стаття 22 ЦК України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

2. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до статті 1174 ЦК України, шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Статями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 вважав, що протиправна бездіяльність посадових осіб Кременецького відділу поліції ГУ НП в Тернопільській області позбавила його можливості користуватися автомобілем та здавати дане авто в оренду для отримання орендної плати. Однак в судовому засіданні встановлено, та не заперечувалося позивачем, що автомобіль ВАЗ 2104, 1999 року випуску державний номер НОМЕР_1, йому не належить, а право користування має відповідно до довіреності з 10.5.2016 року до 10.05.2019року.

В судовому засіданні встановлено, що довіреність на право користування автомобілем мав син позивача ОСОБА_9 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2. Також доручення на право керування та розпорядження автомобілем мали ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до 11.10.2016 року, оскільки їх доручення припинено/скасовано власником автомобіля. Також по довіреності від 03.06.2016 року (у порядку передоручення від ОСОБА_11) право користування даним авто мала ОСОБА_12, дочка співжительки сина позивача ОСОБА_9

Згідно частин 2,3 статті 249 ЦК України особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

Права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

Крім того, власник автомобіля ВАЗ 2104,1999 року випуску, ОСОБА_6 не звертався до правоохоронних органів із заявами про зникнення автомобіля чи вчинення щодо цього автомобіля будь-який неправомірних дій. В судовому засіданні також не доведено, що особи, які мали на праві користування даним автомобілем було відомо про скасування вказаних довіреностей на право користування та розпорядження спірним автомобілем. Тому за вказаних обставин суд вважає, що позивачем не доведено спричинення йому матеріальної шкоди, а тому в позові в цій частині слід відмовити.

В судовому засіданні встановлена незаконність рішення про закриття кримінального провадження та бездіяльність органу досудового розслідування у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8.

Також в судовому засіданні позивач та його представник пояснили, що моральна шкода полягає в тому, що він змушений три роки добиватися від працівників поліції вчинення будь-яких процесуальних дій по даному кримінальному провадженні та у зв'язку з чим погіршився його стан здоров'я.

Суд вважає, що саме по собі скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження у справі не свідчить про протиправність його дій, які не є неправомірними в розумінні закону та не можуть бути підставою для відшкодування шкоди. Також, ця обставина не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди та не вказує на неправомірність дій посадових чи службових осіб органів державної влади. Недоведеним є також факт спричинення моральної шкоди позивачу, що виразилося у погіршенні стану здоров'я і наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями слідчого чи іншого працівника Кременецького ВП ГУ НП в Тернопільській області та цією шкодою. Як встановлено в судовому засіданні позивач хворіє вже більше 15 років, має похилий вік.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що погіршення стану здоров'я з березня 2016 року стало наслідком неправомірних дій працівників поліції. Позивачем не доведено, що в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні органами слідства, його посадовими особами, зокрема безпосередньо слідчим, допущені порушення норм кримінально процесуального права (протиправність дій чи бездіяльності), які призвели до спричинення позивачеві моральної шкоди.

За вказаних обставин суд вважає, що в позові в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 70000 гривень слід відмовити за недоведеністю.

На підставі наведеного та керуючись статтями 22, 23, 249, 1174 ЦК України, статтями 12, 76-80, 141, 265, 268, 274, 352 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Кременецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 30000 гривень та моральної шкоди в розмірі 70 000 гривень,- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1, житель АДРЕСА_1.

Відповідач: Кременецький відділ поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, місцезнаходження: м. Кременець, вулиця Драгоманова, 5, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 04395604.

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, місцезнаходження: м. Тернопіль вулиця Валова,5, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 40108720.

Відповідач: Головне управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області, місцезнаходження: місто Тернопіль, бульвар Шевченка, 39, Тернопільської області.

Повний текст рішення виготовлено 22 квітня 2019 року.

Головуючий: