Постанова

від 03.04.2019 по справі 615/522/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

03 квітня 2019 року

м. Харків

справа № 615/522/18

провадження № 22-ц/818/1948/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Пилипчук Н.П. ,

суддів: Бровченко І.О., Бурлака І.В.,

за участю секретаря судового засідання : Плахотнікової І.О. ,

Учасники справи:

позивачі - Приватне сільськогосподарське підприємство Нове життя ,

відповідачі - ОСОБА_2, Фермерське господарство Фортуна 2017 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя до ОСОБА_2, Фермерського господарства Фортуна 2017 про визнання недійсним договору користування чужою земельною ділянкою,

за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя на рішення Валківського районного суду Харківської області від 14 січня 2019 року, ухвалене суддею Токмаковою А.П., в залі суді в м. Валки,

В С Т А Н О В И В :

ПСП Нове життя звернулося до суду із вказаною позовною заявою.

В обґрунтування позову посилається на те, що 31.12.2005 року між ОСОБА_2 та позивачем - ПСП Нове життя було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,72 га, кадастровий номер НОМЕР_1, який був зареєстрований 31.01.2008 року за № 040868800111.Договір укладено на п'ять років.

19 липня 2012 року до вказаного договору укладено додаткову угоду, якою було продовжено строк дії договору ще на 5 років, тобто до 04.12.2017 року

Позивач зазначає, що на виконання ч.ч.1,2 ст.33 ЗУ Про оренду землі ним завчасно було направлено лист-повідомлення від 01 жовтня 2017 року про поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди. Проте, , 01 листопада 2017 року відповідачем ОСОБА_2 надіслано відповідь про відмову у поновленні договору від 31.12.2005 року, яку обґрунтовано бажанням самостійно використовувати земельну ділянку площею 5,72 га, кадастровий номер НОМЕР_1

Позивач звертає увагу, що протягом місяця після закінчення строку дії договору ні одна із сторін не повідомила про розірвання договору, а орендар продовжує використовувати спірну ділянку.

Але, 28 березня 2018 року між відповідачами укладено договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) зазначеної земельної ділянки, який 03 квітня 2018 року було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав. Позивач вважає, що укладання договору емфітевзису між відповідачами є грубим порушенням його переважного права як орендаря на поновлення договору оренди, оскільки він скористався правом на поновлення договору на новий строк, виконав всі необхідні для цього дії, а відповідачем ОСОБА_2 не було дотримано вимог, передбачених ст. 33 ЗУ Про оренду землі , натомість було укладено договір емфітевзису з іншою юридичною особою. Позивач наголошує, що не поновлення договору оренди землі, не укладання додаткової угоди є перешкодою орендарю - ПСП Нове життя реалізувати свої законні сподівання за договором оренди і частковим позбавленням його зустрічного задоволення, з урахуванням якого він укладав цей договір.

У зв'язку із чим просив - визнати недійсним договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) на земельну ділянку площею 5,72 га, кадастровий номер НОМЕР_1, укладений між Фермерським господарством Фортуна 2017 та ОСОБА_2, зареєстрований 03.04.2018 року за №25602940 та скасувати його державну реєстрацію; визнати поновленим договір оренди землі на земельну ділянку 5,72 га, кадастровий номер НОМЕР_1 від 31.12.2005 року, зареєстрований 31.01.2008 року за № 040868800111, та визнати укладеною додаткову угоду в наведеній позивачем редакції від 01.10.2017 року.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 14 січня 2019 року в задоволенні позову ПСП Нове життя - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПСП Нове життя просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що строк дії договору закінчився 31 січня 2013 року, оскільки з укладення додаткової угоди від 19 липня 2012 року сторони вважали, що строк оренди продовжено на 5 років та строк дії договору тривав до 04 грудня 2017 року. Крім того звертає увагу на те, що додаткова угода від 19 липня 2012 року укладена на 5 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Також апелянт не погоджується із висновками суду, що у ПСП Нове життя відсутнє порушення переважного права на поновлення договору оренди, оскільки п. 8 договору оренди в редакції додаткової угоди від 19 липня 2012 року, відповідно до якого, після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Також вказує на те, що в порушення процесуальних вимог закону справа була розгляду в порядку спрощеного провадження, однак підлягала розгляду в порядку загального позовного провадження. Звертає увагу на те, що суд безпідставно стягнув з позивача витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області № 32 від 09 липня 2001 року, зареєстрованого 27 серпня 2001 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 91, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 5,72 га, кадастровий № НОМЕР_1, що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 120666558 від 14 квітня 2018 року вбачається, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 5,72 га кадастровий номер НОМЕР_1, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Харківська область, Валківський район, Олександрівська сільська рада.

31 грудня 2005 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Нове життя" (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради.

П.2 Договору оренди землі передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,72 га, у тому числі рілля.

Згідно п.8 Договору оренди землі договір укладено на п'ять років. Після закінчення строку договору оренди землі, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

П.9 Договору оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься у формі та розмірі 1,5 % вартості земельної ділянки, нараховується в грошовій формі. Видається грошима або продукцією по ринкових цінах, послугами по цінах господарства, виходячи з можливості господарства.

Відповідно до п.11 Договору оренди землі орендна плата вноситься у строки до 31 грудня кожного року.

П.27 Договору оренди землі передбачено, зокрема, що дія договору землі припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

П.34 Договору оренди землі передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Зазначений договір зареєстровано у Валківському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії Центрального державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31 січня 2008 р. за № 040868800111.

19 липня 2012 року між ОСОБА_2.(орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Нове життя" (орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 31 грудня 2005 року.

Сторони домовились внести в договір оренди землі від 31 грудня 2005 року наступні зміни:

- пункт 5 викласти у наступній редакції: Нормативна грошова оцінка Земельної ділянки становить 137 344, 49 грн. станом на 01 січня 2012 р. ;

- пункт 8 Договору викласти у наступній редакції: Договір укладено сторонами на 5 (п'ять) років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Договір діє з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі поновлення Договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін ;

- пункт 9 викласти у наступній редакції: Орендна плата отримується у грошовій формі готівкою в касі орендаря в період з 01 липня по 31 грудня поточного року. Розмір орендної плати у рік становить 4120,33 грн., що складає 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеній в пункті 3 договору. За письмовою або усною домовленістю сторін орендна плата може сплачуватись у натуральній формі (зерно, цукор та інше), або відробітковій формі (надання послуг, культивація, оранка, транспортні послуги та інше) по діючим цінам на продукцію, роботи та послуги. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідним актом.

- пункт 24 доповнити Умови збереження стану об'єкту оренди: Орендар зобов'язаний дотримуватися режиму використання земель сільськогосподарського призначення у відповідності з вимогами чинного законодавства України. Передача права оренди Земельної ділянки у заставу та внесення вказаного права оренди до статутного фонду (капіталу) господарського товариства або іншого підприємства можливі лише за письмовим погодженням цього питання між сторонами Договору оренди. Доповнити текст п. 24 договору другим абзацом письмово повідомити Орендаря про зміну свого місця мешкання або номера телефону у 3-денний термін від вказаної дати такої зміни .

При цьому в Додатковій угоді б/н від 19 липня 2012 року сторони погодили, що ця додаткова угода є невід'ємною частиною Договору оренди від 31 грудня 2005 року, набирає чинності після її державної реєстрації та діє у строк, визначений Договором.

Додаткова угода зареєстрована в Управлінні Держкомзему у Валківському районі Харківської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 грудня 2012 року за № 632120004002788.

При розгляді справи суд першої інстанції виконав всі вимоги цивільного судочинства, його висновки відповідають фактичним обставинам справи, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, враховуючи волевиявлення власника земельної ділянки, який зазначив про своє небажання продовжувати орендні правовідносини у своєму листі повідомленні.

Судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного

Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Дійсно, ч.1-5 статті 33 ЗУ Про оренду землі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що за закінченням строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що строк дії договору оренди між сторонами у справі від 31 грудня 2005 року сплинув 31 січня 2013 року, оскільки його держреєстрація була проведена 31 січня 2008 року і строк дії 5 років розпочався з дня державної реєстрації.

Доводи позивача, що була укладена додаткова угода 19 липня 2012 року і в ній погоджено строк дії договору оренди строком ще на п"ять років, суд першої інстанції правильно відхилив, оскільки зі змісту додаткової угоди чітко вбачається, що нею внесені зміни до п.8 раніше укладеного договору оренди від 31 грудня 2005 року, а не визначено новий строк дії договору оренди.

Що стосується доводів апеляційної скарги про продовження користування земельною ділянкою з 2013 року по 2018 рік, судова колегія зазначає наступне.

Дійсно, пунктом 29 договору оренди (том 1, а.с.12), на який посилається позивач, передбачено, якщо за місяць до закінчення строку дії договору ні одна із сторін не повідомила про розірвання договору, то він вважається продовженим на той же термін та на тих же умовах.

Але, при цьому, слід враховувати вимоги ч.6 статті 33 Закону України Про оренду землі , в редакції чинній на момент закінчення договору 31.01.2013 року, якою передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором і здійснюється це шляхом укладання в обов"язковому порядку у місячний строк з власником земельної ділянки додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

У відповідності з наведеними нормами ЗУ "Про оренду землі", сторонами в зазначений вище спосіб у 2013 році правовідносини врегульовані не були.

Доводи позивача, що таких вимог Закон не містив на час укладання договору оренди в 2005 році, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки норми матеріально права діють в часі на момент виникнення правовідносин, а тому оскільки питання про поновлення строку дії договору оренди підлягало узгодженню в 2013 році, то застосуванню підлягали норми Закону, які діяли на цей час

Суд першої інстанції правильно зазначив встановлені фактичні обставини справи, що орендар не скористався своїм правом та не уклав додаткової угоди про поновлення договору на новий строк в 2013 році.

Аргументи позивача щодо порушення переважного права не узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі №594/376/17ц про що судом першої інстанції було зазначено в рішенні суду, а саме що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст.3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Орендодавець висловив свої заперечення в листі-повідомленні від 01 листопада 2017 року.(т. 1 а.с 19)

У відповідності до ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено достовірно судами, договір був зареєстрований 31 січня 2008 року та продовжував діяти протягом п'яти років до 31 січня 2013 року. Відповідач у листопаді 2017 року повідомив позивача, що не бажає продовжувати строк договору оренди землі на новий строк та просив звільнити його земельну ділянку після збору урожаю у 2017 році та не засівати її під урожай 2018 року, а також повернути в належний стан.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач втратив своє переважне право на укладення договорів оренди земельної ділянки не направивши орендодавцю в 2013 році листа з додатковою угодою про продовження договору оренди.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом. Посилання позивача на незавершення сівозміни належними і допустимими доказами не підтверджено.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

При вирішенні спору судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального права, порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.

Висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними договорів користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), скасування державної реєстрації, визнання поновленими договорів оренди землі та визнання укладеними додаткових угод, є законним та обгрунтованим.

Апеляційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні обставин справи судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення в частині стягнення з позивача витрат на

правничу допомогу у розмірі 11000 грн. дійшов правильного висновку.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму ВССУ №10 від 17 жовтня 2014 року Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах , витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на правничу допомогу, понесені ФГ Фортуна 2017 підтверджені платіжними дорученнями № 231 (том 2 а.с. 119), актом приймання-передачі наданих послуг до Договору про наданням правової допомоги № 62/18 від 01.02.2018 року (том 2, а.с. 120).

Сума стягнення відповідає вимогам ст. 137 ЦПК України. За таких обставин, рішення суду першої інстанції в цій частині також підлягає залишенню без змін.

Керуючись ЗУ Про оренду землі , ст. ст. 133, 137, 367, 375, 376, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя - залишити без задоволення.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 14 січня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття , але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуччий - Н.П.Пилипчук

Судді - І.В. Бурлака

І.О. Бровченко