Постанова

від 27.03.2019 по справі 1940/1820/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий суддя у першій інстанції : Мандзій О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/1910/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.

за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.

представників позивача: Мороза В.І., Нича А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі № 1940/1820/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТАР Агро до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу та припису про усунення виявлених порушень, -

ВСТАНОВИВ :

17.09.2018р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю ТАР Агро (надалі ТзОВ ТАР Агро ) звернувся в суд з позовом до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу № ТР1079/790/АВ/ТД-ФС від 27.08.2018р. та припису про усунення виявлених порушень № ТР1079/790/АВ/П від 15.08.2018р.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.12.2018р. позов задоволено частково. Суд визнав протиправною та скасував постанову про накладення штрафу від 27.08.2018р. №ТР1079/790/АВ/ТД-ФС. В решті позову суд відмовив.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Управління Держпраці у Тернопільській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.12.2018р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Представники позивача Мороз В.І. та Нич А.І. в судовому засіданні просили суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

15.08.2018р. Управлінням Держпраці у Тернопільській області проведено інспекційне відвідування ТОВ ТАР Агро з питань дотримання вимог законодавства України про працю на підставі наказу про проведення інспекційного відвідування №512 від 06.08.2018 та направлення №ТР 1079/790 від 06.08.2018р.

За результатами перевірки директору ТОВ ТАР Агро Морозу В.І. вручено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ТР1079/790/АВ від 15.08.2018р. (а.с. 9 )

На підставі акту перевірки, контролюючим органом на адресу ТОВ ТАР Агро надіслано припис про усунення виявлених порушень №ТР1079/790/АВ/П від 15.08.2018р. та постанову Управління про накладення штрафу №ТР1079/790/АВ/ТД-ФС від 27.08.2018р.

Зокрема, підставою прийняття оскаржуваного припису та постанови є висновки контролюючого органу про те, що станом на 09.08.2018 р. виявлено трьох працівників ТзОВ Тар Агро ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 які в порушення абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України допущені до роботи без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття даних працівників на роботу. ( копії пояснень, цивільно-правові договори, акти виконаних робіт, відомості про виплату готівки, платіжні доручення, заяви, накази, трудові договори, повідомлення ДФС додаються ) ( а.с.15 )

Тобто, директор ТзОВ ТАР Агро Мороз В.І. в порушення абз. 2 ч.2 ст. 265 КЗпП України не забезпечив вчасного надсилання до територіального органу Державної Фіскальної служби відповідного повідомлення про прийняття на роботу вказаних осіб, яке було направлено лише 10.08.2018р.

абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) , оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Проте, із змісту оскаржуваної постанови №ТР1079/790/АВ/ТД-ФС від 27.08.2018р. видно що позивач вчинив порушення, що полягає в допуску працівників без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття на роботу . (відповідальність за яке передбачена абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України порушення інших вимог трудового законодавства).

Тобто, виявлене контролюючим органом порушення позивачем абз.8 ч.2 ст. 265 КЗпП України про допуск працівників на роботу без повідомлення ДФС призводить до необґрунтованого висновку про порушення абз. 2 ч.1 ст. 165 КЗпП України ( фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Згідно п.3 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що оскаржувана постанова №№ТР1079/790/АВ/ТД-ФС від 27.08.2018р. є необґрунтована та немотивована, оскільки прийнята не у спосіб передбачений законами та Конституцією України. Невиконання Управлінням Держпраці у Тернопільській області як суб'єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії свідчить про протиправність оскаржуваної постанови.

Разом з тим, колегія суддів враховує ту обставину, що Постановою Зборівського районного суду Тернопільської області від 07.08.2018р. яка набрала законної сили директора ТзОВ ТАР Агро Мороз В.І. вже притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч.1 ст. 41 КЗпП України (за допущення до роботи працівників без повідомлення ДФС про прийняття на роботу) шляхом накладення штрафу (а.с. 73 )

Отже, позивач притягнутий за порушення одних і тих самих вимог трудового законодавства як до адміністративної так і фінансової відповідальності, що є подвійною відповідальністю.

ст. 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ст.4 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не можна вдруге притягнено до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за порушення, за яке його вже було виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.

Крім того, враховуючи практику Європейского суду з прав людини, яка висловлена у рішеннях Надточій проти України , Озтюрк проти ФРН , Енгель та інші проти Нідерландів , Равнсборг проти Швеції , Путц проти Австрії гарантії прав людини, передбачені Конвенцією щодо кримінального провадження, розповсюджуються в тому числі і на інше публічне переслідування особи, якщо таке переслідування можливо визначити карно кримінально-правовими за національним правом; коло адресатів та правовими наслідками для адресатів.

Тобто, гарантії, передбачені ст.4 Протоколу № 7, стосуються не лише кримінального провадження у розумінні законодавства України, а й будь-якого публічного переслідування, яке здійснюється державою.

Таким чином, виявлене контролюючим органом порушення як допуск працівників до роботи без повідомлення ДФС про прийняття на роботу відповідальність за яке передбачена абз. 8 ч.2 ст. 265 КЗпП України та ч. 1 ст. 41 КпАП України це різні види відповідальності, а тому на них не розповсюджуються гарантії передбачені ст.61 Конституції України, ст. 4 Протоколу № 7 Конвенції. Оскільки, притягнення позивача двічі до відповідальності за одне й те саме порушення порушує права, передбачені ст.61 Конституції України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Апеляційна скарга не спростовує правильність доводів, якими мотивоване судове рішення та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі № 1940/1820/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Строк оскарження постанови, в якій оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення обчислюється з дня складення постанови у повному обсязі.

Суддя Н.В. Бруновська

Суддя В.С. Затолочний

Суддя З.М. Матковська

Постанова складена в повному обсязі 08.04.2019р.