Рішення

від 10.04.2019 по справі 826/19998/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 квітня 2019 року № 826/19998/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у склад судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оста Плюс

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

представники позивача - Білобловський С.В.;

сторін: відповідача - Аблішев В.А.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Оста Плюс (01133, м. Київ, вул. Щорса, будинок 44, ідентифікаційний код 32845513) (далі - ТОВ Оста Плюс або позивач ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) (далі - ГУ ДФС у м. Києві або відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.09.2016 № 0016711404.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2016 (суддя Федорчук А.Б.) відкрито провадження у даній адміністративній справі; запропоновано відповідачу подати письмові заперечення проти позову та наявні докази на їх підтвердження, визнати обов'язковою явку представників сторін. Ухвалено призначити справу до розгляду на 20.03.2017.

У судовому засіданні 20.03.2017 отримано від відповідача заперечення проти позову та долучено до матеріалів справи додаткові докази, після попереднього обговорення ухвалено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розпорядженням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2017 № 5207, на підставі рішення зборів суддів, з метою пришвидшення розгляду адміністративну справу за позовом ТОВ Оста Плюс до ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення направлено на повторний автоматичний розподіл.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2017 (суддя Дегтярьова О.В.) справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 24.01.2018.

Розпорядженням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2018 № 118, у зв'язку із перебуванням судді на лікарняному у зв'язку із вагітністю і пологами, адміністративну справу за позовом ТОВ Оста Плюс до ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення направлено на повторний автоматичний розподіл.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.01.2018 (суддя Пащенко К.С.) адміністративну справу прийнято до провадження; постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено до судового розгляду в підготовче засідання на 22.02.2018.

У судовому засіданні 22.02.2018 за клопотанням представника відповідача до справи долучено додаткові документи. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2018 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду у судовому засіданні на 03.04.2018.

У судовому засіданні 03.04.2018 задоволено клопотання представників сторін про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до частини третьої статті 194 КАС України.

В якості підстави позову позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення № 0016711404 від 09.09.2016 не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню в судовому порядку, оскільки висновки акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Оста Плюс з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2016 року від 22.08.2016 №197/26-15-14-04-01-32845513, фактично свідчать про законність дій ТОВ Оста Плюс щодо включення до суми у 500 000 грн. до складу податкового кредиту.

У запереченнях на адміністративний позов відповідач - ГУ ДФС у м. Києві з позовними вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними та просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Пояснює, що в ході проведення перевірки відповідачем було виявлено серед постачальників позивача суб'єкт господарювання - Товариство з обмеженою відповідальністю ТНА Групп (код 34796704) (далі - ТОВ ТНА Групп ), який в серпні 2010 року надав позивачеві податковий кредит, але не задекларував податкове зобов'язання на суму ПДВ у 500 000 гривень. Зокрема згідно з додатком 5 до податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 року, позивач - ТОВ Оста Плюс включив до податкового кредиту податкову накладну від 26.08.2010 № 3 на суму 3 090 000 грн. в т.ч. ПДВ - 500 000 грн., яка виписана ТОВ ТНА Групп . Водночас відповідно до бази даних АІС Податковий блок , ТОВ ТНА Групп подано податкову декларацію з ПДВ за серпень 2010 року (від 20.10.2010 № 485933) з нульовими показниками.

Відповідач зауважує, що відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР Про податок на додану вартість , зі змінами та доповненням і (далі - Закон) суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (або іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) не підлягають включенню до складу податкового кредиту, у зв'язку з чим відповідачем зроблено висновок, що позивач безпідставно включив суму у 500 000 грн. до складу податкового кредиту, чим порушив податкове законодавство, а тому ГУ ДФС у м. Києві цілком обґрунтовано винесло податкове повідомлення рішення від 09.09.2016 № 0016711404 про накладення на позивача штрафу у розмірі 125 000 гривень.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі укладеного між суб'єктами господарювання - ТОВ Оста Плюс та ТОВ ТНА Групп 16.08.2010 договору підряду № 16/08/10 про виконання робіт по облаштуванню огороджувальної конструкції, останнім виконано обумовлені договором роботи, а підрядником сплачено передбачені договором грошові кошти у розмірі 3 500 000 гривень, що підтверджується випискою з особового рахунку ТОВ Оста Плюс від 26.08.2010. Відповідно до вимог Закону, виконавець видав підряднику податкову накладну №3 від 26.08.2010 на суму 3 000 000 грн., у тому числі ПДВ - 500 000 грн.

На підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Оста плюс з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за період з 01.04.2016 по 30.04.2016 тривалістю 10 робочих днів з 26.07.2016, яку було продовжено на 5 робочих днів на підставі наказу № 4850 від 08.08.2016.

За результатами перевірки було складено Акт від 22.08.2016 № 197/26-15-14-04-01-32845513 (далі - Акт ГУ ДФС у м. Києві), яким встановлено, що серед постачальників ТОВ Оста Плюс є суб'єкт господарювання, а саме - ТОВ ТНА Групп , який у серпні 2010 року надав позивачеві податковий кредит на суму ПДВ 500 000 грн. і не задекларував податкове зобов'язання.

Згідно з додатком 5 до податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 року, ТОВ Оста плюс включено до податкового кредиту податкову накладну від 26.08.2010 № 3 на суму 3 090 000 грн. в т.ч. ПДВ 500 000 грн., яка вписана ТОВ ТНА Групп . Водночас відповідно до бази даних АІС Податковий блок , ТОВ ТНА Групп подало податкову декларацію з ПДВ за серпень 2010 року (від 20.10.2010 № 485933) з нульовими показниками. ГУ ДФС у м. Києві зробило висновок, що оскільки ТОВ ТНА Групп не відобразило фінансово-господарські операції з ТОВ Оста Плюс в податковій декларації з ПДВ за серпень 2010 року, тому ТОВ Оста Плюс порушено вимоги п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону Про податок на додану вартість (в редакції що була чинна у серпні 2010 року), а саме - безпідставно включила до складу податкового кредиту суму нарахованого податку у розмірі 500 000 гривень у зв'язку із придбанням послуг, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

14 вересня 2016 року на адресу ТОВ Оста плюс надійшло податкове повідомлення-рішення № 0016711404 від 09 вересня 2016 року, в якому зазначено, що на підставі Акту перевірки від 22.08.2016 № 197-26-15-14-04-01-32845513 встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1. п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону, а саме - зменшення бюджетного відшкодування ПДВ на 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень, за основним платежем та застосовано штрафні санкції у розмірі 125 000 (сто двадцять п'ять тисяч) гривень.

Не погодившись із вищезазначеним повідомленням-рішенням, ТОВ Оста Плюс подало до скаргу до Державної фіскальної служби України, яку було розглянуто 23.11.2017 та прийнято рішення, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 09.09.2016 № 0016711404, а скаргу ТОВ Оста Плюс - без задоволення, що зумовило звернення останнього до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд вказує наступне.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України (далі - ПК України), виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. У випадках, встановлених законом, платники податку мають право на застосування податкового кредиту, тобто на зменшення податкового зобов'язання звітного періоду (п.1.7. ст. 1 Закону).

Пунктами 198.1. та 198.2. статті 198 Закону України Про податок на додану вартість (у редакції що діяла станом на серпень 2010 року) встановлено, що до податкового кредиту зі сплати цього податку відносяться суми податку, сплачені або нараховані у тому числі у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів чи послуг або отримання вказаних товарів чи послуг платником податку.

Згідно з підпункту 7.4.5. статті 7 Закону, до складу податкового кредиту не підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством.

Відповідно до підпунктів 7.2.3. та 7.2.6 статті 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів чи послуг, видається на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пунктом 111.2. статті 111 ПК України, фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Пунктом 116.1. статті 116 ПК України встановлено, що у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Оста Плюс включило до складу податкового кредиту 500 000 грн. на підставі податкової накладної № 3 від 26.08.2010, яка була видана йому продавцем послуг за Договором № 16/08/10 від 16.08.2010 - ТОВ ТНА Групп в день списання коштів на оплату послуг ТОВ ТНА Групп з банківського рахунку ТОВ Оста Плюс , що повністю відповідало вимогам Закону, який на той час регламентував вказані правовідносини.

Позивач стверджує, а відповідач не заперечує, що зазначена вище податкова накладна наявна у бухгалтерській звітності ТОВ Оста Плюс , вона та інші документи, що підтверджують факт вчинення правочину були надані ТОВ Оста плюс головному державному ревізору-інспектору Шпаку С.Ю. під час перевірки.

Ревізором під час перевірки, так само як і відповідачем у запереченнях проти позову не ставиться під сумнів товарність й реальність господарських операцій з придбання послуг за договором між ТОВ Оста Плюс та ТНА Групп і сплати ПДВ, а також не висловлено застережень щодо дійсності податкових накладних та інших первинних документів, наданих ТОВ ТНА Групп . Будь-яких інших вимог, як-то перевірка декларацій контрагента, який видав податкову накладну, для нарахування податкового кредиту Закон не передбачав і не передбачає на даний час.

Отже, той факт, що ТОВ ТНА Групп подало декларацію з ПДВ за серпень 2010 року (від 20.10.2010 № 485933) з нульовими показниками не може бути підставою для застосування штрафних санкцій до ТОВ Оста плюс , оскільки відповідно до частини другої статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Таким чином, за порушення податкового законодавства має настати індивідуальна юридична відповідальність саме для особи, яка вчинила це порушення, у даному випадку - ТОВ ТНА Групп , а не для відповідача, оскільки ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка не може автоматично поширюватись на третіх осіб.

Така позиція відображена у практиці Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 22.01.2009 по справі Булвес АД проти Болгарії визначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності. Крім того, у рішенні від 18.03.2010 у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії Європейський суд з прав людини встановив, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника податку на додану вартість, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товарів/робіт/послуг від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та формування витрат.

Суд відмічає, що відповідних обставин в діях позивача та його контрагента не було встановлено під час перевірки. Про наявність таких обставин не зазначалося в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні від 09.09.2016. Матеріали справи свідчать про належне виконання позивачем податкового обов'язку - сплату податку вчасно та в повному обсязі та про правомірність віднесення позивачем суми у 500 000 грн. до податкового кредиту.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач - ГУ ДФС у м. Києві, який є суб'єктом владних повноважень, не довів, що позивачем - ТОВ Оста Плюс порушено вимоги підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону Про податок на додану вартість (в редакції що була чинна у серпні 2010 року), а саме - безпідставно включено до складу податкового кредиту суму нарахованого податку у розмірі 500 000 гривень у зв'язку із придбанням послуг, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат, а також про те, що у випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин. Такі висновки суперечать конституційній нормі про індивідуальний характер юридичної відповідальності та про обов'язковість наявності вини для виникнення такої відповідальності.

Посилання відповідача на те, що підприємець має бути розумним та обачливим при виборі контрагента стосується виключно його комерційних ризиків, і ні в якому разі не може покладати на суб'єкта господарювання юридичної відповідальності за діяльність його контрагента як платника податків.

Таким чином, висновок ГУ ДФС у м. Києві про те, що не відображення ТОВ ТНА Групп фінансово-господарські операції з ТОВ Оста Плюс в податковій декларації з ПДВ за серпень 2010 року свідчить про те, що останнім порушено вимоги підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість суперечить вимогам чинного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини, а тому не може вважатися законною підставою для накладення на позивача - ТОВ Оста Плюс фінансових санкцій за порушення законів з питань оподаткування.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 у справі № 802/2236/17-а.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача за поданим адміністративним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Оста Плюс - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 09.09.2016 № 0016711404 про зменшення Товариством з обмеженою відповідальністю Оста Плюс бюджетного відшкодування ПДВ на 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень за основним платежем та застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 125 000 (сто двадцять п'ять тисяч) гривень.

3. Стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві (адреса: 04116, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оста Плюс (адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, будинок 44, ідентифікаційний код 32845513) понесені останнім судові витрати у сумі 9 375,00 грн. (дев'ять тисяч триста сімдесят п'ять гривень).

Рішення відповідно до ст. 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали .

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва .

Суддя К.С. Пащенко