Постанова

від 10.12.2019 по справі 826/19998/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2019 року

м. Київ

справа №826/19998/16

адміністративне провадження №К/9901/27732/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Оста Плюс на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2019 (головуючий-суддя Кузьменко В.В., судді Лічевецький І.О., Степанюк А.Г.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оста Плюс до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Оста Плюс (далі - позивач, ТОВ Оста Плюс , Товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.09.2016 №0016711404.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ Оста Плюс посилалось на безпідставне зменшення контролюючим органом в податковому обліку Товариства з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за квітень 2016 року суми бюджетного відшкодування, яка заявлена до слати на рахунок у банку (рядок 20.2.1 податкової декларації за квітень 2016 року), на 500 000,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у зв`язку з поданням Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) ТНА Групп податкової декларації з ПДВ за серпень 2010 року з нульовими показниками, оскільки відповідальність за податкове правопорушення не може бути перекладена на особу, яка його не вчинила.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 10.04.2019 адміністративний позов Товариства задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 09.09.2016 №0016711404 про зменшення ТОВ Оста Плюс суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 500'000,00 грн та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 125'000,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту податок в сумі 500' 000,00грн, сплачений ТОВ ТНА Групп в ціні за послуги, придбані позивачем за договором № 16/08/140 від 16.08.2010, та підтверджений податковою накладною від 26.08.2010 №3. Та обставина, що ТОВ ТНА Групп не задекларувало податкові зобов`язання з ПДВ за цією податковою накладною, за висновком суду першої інстанції, не може бути підставою для позбавлення позивача як платника ПДВ права на податковий кредит та на бюджетне відшкодування надмірно сплаченої суми податку.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 30.08.2019 рішення суду першої інстанції скасував і прийняв нову постанову, якою в позові відмовив.

Постанова вмотивована висновком суду апеляційної інстанції, відповідно до якого декларування ТОВ ТНА Групп суми податкового зобов`язання за операцією з постачання послуг, покупцем яких був позивач, є обов`язковою умовою для включення позивачем суми сплаченого ним в ціні за послуги податку до податкового кредиту. За відсутності цієї умови позивач не має права на податковий кредит та на бюджетне відшкодування суми податку, як надмірно сплаченої.

Товариство подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2019, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначену постанову повністю та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги, викладені в касаційній скарзі, позивач посилається, зокрема на те, що Законом України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що податкова накладна, видана платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача (покупця), є підставою для нарахування в податковому обліку платника податку - покупця податкового кредиту. Будь-яких інших вимог, зокрема перевірки податкової декларації постачальника, який видав податкову накладну, для нарахування податкового кредиту платником податку - покупцем не передбачено.

Заперечуючи проти касаційної скарги у відзиві на скаргу, відповідач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Суди попередніх інстанцій встановили, що податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, було прийнято ГУ ДФС у м. Києві на підставі акта від 22.08.2016 №197/26-15-14-04-01-32845513 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Оста Плюс з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2016 року . Згідно з висновками, викладеними в цьому акті перевірки, Товариство порушило норми підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2016 року на 500' 000,00 грн.

Висновок ГУ ДФС у м. Києві про порушення Товариством порядку ведення податкового обліку обґрунтований тим, що під час перевірки встановлено, що податковий кредит в сумі 500' 000,00 грн в податковій декларації за листопад 2010 року позивач задекларував за податковою накладною № 3 від 26.08.2010, виписаною ТОВ ТНА Групп , тоді як відповідно до бази даних АІС Податковий блок ТОВ ТНА Групп подало податкову декларацію з ПДВ за серпень 2010 року з нульовими показниками.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР (Закон №168/97-ВР втратив чинність з 01.01.2011 у зв`язку з набранням чинності Податковим кодексом України) датою виникнення податкових зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (підпункт 7.4.5).

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від`ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (підпункт "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7).

Податкове законодавство не ставить у залежність стан податкового обліку платника податків від виконання податкового обов`язку іншим платником податків. Якщо платник ПДВ - постачальник товарів (послуг) не виконав свого обов`язку щодо сплати до бюджету податку, перерахованого в ціні товару (послуги) іншим платником ПДВ - покупцем товарів (послуг), це тягне негативні наслідки саме для цього платника, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту за умови, у якщо операція з постачання товарів (послуг) відбулася, і покупець підтверджує суму податкового кредиту визначеними законом документами бухгалтерського і податкового обліку. Для виникнення у платника податку права на бюджетне відшкодування надмірно сплаченої суми ПДВ він повинен підтвердити, що ця сума ним фактично сплачена у ціні за товари (послуг).

Таке застосування норм пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України в постановах: від 01.06.2010 у справі за позовом Приватного підприємства Армавір до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, третя особа - Головне управління Державного казначейства України у м. Києві, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення; від 31.01.2011 у справі за позовом Закритого акціонерного товариства Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення; від 31.01.2011 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма ВІК до Державної податкової інспекції у м.Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Аналогічний правовий висновок Верховний Суд висловив у постанові від 07.08.2018 у справі № 2а/0270/4351/11.

Підстав для відступу від правової позиції щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеної в зазначених постановах Верховного Суду України та Верховного Суду, Верховний Суд у цій справі не знаходить.

Відповідач не ставить під сумнів реальність господарських операцій з придбання послуг між ТОВ Оста Плюс та ТНА Групп , так само, як і сплату позивачем ПДВ розмірі 500' 000,00 грн в ціні за послуги. Не висловлено застережень щодо дійсності податкової накладної від 26.08.2010 №3 чи щодо правомірності заяви про відшкодування вказаної суми податку в податковій декларації за квітень 2016 року.

Враховуючи зазначене вище, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив довід відповідача, що недекларування ТОВ ТНА-Групп суми податкового зобов`язання є підставою для зменшення в податковому обліку позивача суми бюджетного відшкодування, та задовольнив позов.

Рішення суду першої інстанції постановлене відповідно до встановлених з дотриманням вимог процесуальних норм обставин справи та правильного застосування норм матеріального права.

У зв`язку з викладеним суд апеляційної інстанції безпідставно вважав, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права.

Згідно зі статтею 352 КАС суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статями 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Оста Плюс задовольнити.

Скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2019, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.04.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

М.М. Гімон

М.Б. Гусак ,

Судді Верховного Суду