Постанова

від 30.08.2019 по справі 826/19998/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/19998/16 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2019 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Лічевецького І. О., Степанюка А. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оста Плюс до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2019, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.09.2016 № 0016711404.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Оста Плюс з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2016 року від 22.08.2016 №197/26-15-14-04-01-32845513, фактично свідчать про законність дій ТОВ Оста Плюс щодо включення до суми у 500 000 грн. до складу податкового кредиту.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2019 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відкладення розгляду справи спричинить невиправдане порушення процесуального строку її розгляду.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Як встановлено під час апеляційного розгляду справи, на підставі укладеного між суб`єктами господарювання - ТОВ Оста Плюс та ТОВ ТНА Групп 16.08.2010 договору підряду № 16/08/10 про виконання робіт по облаштуванню огороджувальної конструкції, останнім виконано обумовлені договором роботи, а підрядником сплачено передбачені договором грошові кошти у розмірі 3 500 000 гривень, що підтверджується випискою з особового рахунку ТОВ Оста Плюс від 26.08.2010.

Виконавець видав підряднику податкову накладну №3 від 26.08.2010 на суму 3 000 000 грн., у тому числі ПДВ - 500 000 грн.

На підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Оста плюс з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за період з 01.04.2016 по 30.04.2016 тривалістю 10 робочих днів з 26.07.2016, яку було продовжено на 5 робочих днів на підставі наказу № 4850 від 08.08.2016.

За результатами перевірки було складено Акт від 22.08.2016 № 197/26-15-14-04-01-32845513, яким встановлено, що серед постачальників ТОВ Оста Плюс є суб`єкт господарювання, а саме - ТОВ ТНА Групп , який у серпні 2010 року надав позивачеві податковий кредит на суму ПДВ 500 000 грн. і не задекларував податкове зобов`язання.

Згідно з додатком 5 до податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 року, ТОВ Оста плюс включено до податкового кредиту податкову накладну від 26.08.2010 № 3 на суму 3 090 000 грн. в т.ч. ПДВ 500 000 грн., яка вписана ТОВ ТНА Групп .

Відповідно до бази даних АІС Податковий блок , ТОВ ТНА Групп подало податкову декларацію з ПДВ за серпень 2010 року (від 20.10.2010 № 485933) з нульовими показниками.

Оскільки ТОВ ТНА Групп не відобразило фінансово-господарські операції з ТОВ Оста Плюс в податковій декларації з ПДВ за серпень 2010 року, ГУ ДФС у м. Києві зробило висновок, що ТОВ Оста Плюс порушено вимоги п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону Про податок на додану вартість (в редакції що була чинна у серпні 2010 року), а саме - безпідставно включила до складу податкового кредиту суму нарахованого податку у розмірі 500 000 гривень у зв`язку із придбанням послуг, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

На підставі Акту перевірки від 22.08.2016 № 197-26-15-14-04-01-32845513 відповідачем 09 вересня 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0016711404, відповідно до якого встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1. п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону, а саме - зменшення бюджетного відшкодування ПДВ на 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень, за основним платежем та застосовано штрафні санкції у розмірі 125 000 (сто двадцять п`ять тисяч) гривень.

Не погодившись із вищезазначеним повідомленням-рішенням, ТОВ Оста Плюс подало скаргу до Державної фіскальної служби України, яку було розглянуто 23.11.2017 та прийнято рішення, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 09.09.2016 № 0016711404, а скаргу ТОВ Оста Плюс - без задоволення.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням 09.09.2016 № 0016711404, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що наданими позивачем документами спростовуються доводи контролюючого органу щодо неправомірності формування ТОВ Оста Плюс податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ ТНА Групп .

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктами 198.1. та 198.2. статті 198 Закону України Про податок на додану вартість (у редакції що діяла станом на серпень 2010 року) встановлено, що до податкового кредиту зі сплати цього податку відносяться суми податку, сплачені або нараховані у тому числі у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів чи послуг або отримання вказаних товарів чи послуг платником податку.

Згідно пункту 1.7. статті 1. Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпункту 7.4.5. статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , до складу податкового кредиту не підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпунктів 7.2.3. та 7.2.6 статті 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов`язань продавця у двох примірниках, оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів чи послуг, видається на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як встановлено, ТОВ Оста Плюс включило до складу податкового кредиту 500 000 грн. на підставі податкової накладної № 3 від 26.08.2010, яка була видана йому продавцем послуг за Договором № 16/08/10 від 16.08.2010 - ТОВ ТНА Групп в день списання коштів на оплату послуг ТОВ ТНА Групп з банківського рахунку ТОВ Оста Плюс .

Так як ТОВ ТНА Групи не відображено фінансово-господарські операції з ТОВ Оста Плюс в податковій декларації з ПДВ за серпень 2010 року, отже ГОВ Оста Плюс порушено вимоги п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону: Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) .

Згідно вище викладеного ТОВ Оста Плюс завищено:- податковий кредит за листопад 2010 року у розмірі 500 000 гривень, від`ємне значення за листопад 2010 року у розмірі 500 000 гривень, завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2016 року у розмірі 500 000 гривень.

За результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від`ємного значення, встановлено розбіжностей у податковій звітності за серпень 2010 року (завищення податкового кредиту заниження податкових зобов`язань контрагентом) а саме: ТОВ ТНА Групп (код 34796704) на суму ПДВ 500 000 грн. в серпні 2010 року.

Колегія суддів зазначає, що, є неправомірним включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, складеними ТОВ ТНА Групп , оскільки платник повинен бути розсудливим та обачливим при виборі контрагента, що проявляється, зокрема, у перевірці доступними засобами факту реєстрації такого контрагента в органах податкової служби, достовірності інформації, що міститься у складених ним документах, позивач міг та повинен був перевірити наявність реєстрації його постачальника платником ПДВ.

Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів (послуг), що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства.

Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, так отриманні платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності корітрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів вважає, що позивачем не було надано доказів на підтвердження вимог позовної заяви.

Доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі знайшли своє відображення під час апеляційного розгляду, тому колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, колегія суддів приходить висновку про задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оста Плюс до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2019 - скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: І. О. Лічевецький

А. Г. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 30.08.2019