Постанова

від 08.04.2019 по справі 925/219/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2019 р. Справа№ 925/219/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Тищенко А.І.

Кравчука Г.А.

секретар судового засідання: Денисюк І.Г.

за участю представників

прокуратури: Колодяжна А.В.;

позивача-1: не з'явився;

позивача-2: не з'явився;

відповідача: Пилипенко М.І., Мосійчук В.М.;

розглядаючи апеляційну скаргу Фермерського господарства "Мустанг"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.06.2018

у справі №925/219/18 (суддя Грачов В.М.)

за позовом Заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури в

інтересах держави в особі

1) Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

2) Степанецької сільської ради

до Фермерського господарства "Мустанг"

про внесення змін до договору оренди землі і стягнення 77 476,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Золотоніської місцевої прокуратури (далі за текстом - прокурор) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі за текстом - позивач-1) та Степанецької сільської ради Канівського району (далі за текстом позивач-2) до Фермерського господарства "Мустанг" (далі за текстом - відповідач) про внесення змін до п.п.1.1, 2.2, 2.3 укладеного між Канівською районною державною адміністрацією та відповідачем договору оренди земельної ділянки від 09.06.2003 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Степанецької сільської ради Канівською району в адміністративних межах с. Беркозівка, Канівського району, Черкаської області, зареєстрованого у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Канівського районного відділу земельних ресурсів 18.06.2003.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що істотні умови вищевказаного договору не відповідають вимогам земельного та податкового законодавства. Зокрема, зміна розмірів переданої в оренду земельної ділянки та встановлення в ст. 288 Податкового кодексу України граничних розмірів річної орендної плати за земельну ділянку є підставою для приведення положень договору оренди землі у відповідність до вимог закону.

Окрім того, прокурор зазначав про те, що позивачем-2, на якого Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" покладено обов'язок представляти відповідні територіальні громади та захищати їх інтереси, та позивачем-1, який є розпорядником земельної ділянки (об'єкта спірного договору оренди) заходи, спрямовані на відновлення порушеного права орендодавця земельної ділянки, не вживалися, тому відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор визнав наявними підстави для представництва ним інтересів держави в суді.

В процесі судового розгляду прокурором подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою при подачі позову не враховано, що штрафні санкції на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України не можуть застосовуватись при стягненні збитків у позадоговірних зобов'язаннях, у зв'язку з чим прокуратура просила суд пункт 3 прохальної (резолютивної) частини позовної заяви вважати викладеним в наступній редакції: "Стягнути з Фермерського господарства "Мустанг" на користь Степанецької сільської ради об'єднаної територіальної громади Черкаської області 77 476,65 грн.; відшкодувати судові витрати; повернути на користь прокуратури Черкаської області зайво сплачену суму судового збору за подання позовної заяви, в розмірі 78,74 грн. .

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, явку свого представника у судове засідання не забезпечив.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.06.2018 у справі №925/219/18 позов задоволено. Внесено зміни до п.п.1.1, 2.2, 2.3 договору оренди земельної ділянки від 09.06.2003, зареєстрованого у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Канівського районного відділу земельних ресурсів 18.06.2003, укладеного між Канівською райдержадміністрацією та відповідачем, в запропонованій у позові редакції. Окрім того, стягнуто з відповідача на користь позивача-2 грошові кошти у сумі 77 476,65 грн. та на користь прокуратури Черкаської області - 3 524,00 грн. судових витрат.

Вказане судове рішення мотивовано тим, що за умовами спірного договору відповідачу передано в оренду земельну ділянку загальною площею 61,28 га, проте у зв'язку із розпаюванням цієї земельної ділянки та передачею її частини загальною площею 39,7873 га у приватну власність громадян, розмір земельної ділянки змінився та становить 21,4927 га, що є істотною умовою зазначеного договору та підлягає приведенню у відповідність фактичним обставинам шляхом внесення змін у договір. Окрім того, в договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, у зв'язку з чим законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Задовольняючи позовну вимогу про стягнення з відповідача боргу за оренду земельної ділянки площею 21,4927 га за останні три роки у розмірі 77 476,65 грн., суд зазначав про те, що вказана в договорі сума орендної плати не відповідає вимогам податкового законодавства, оскільки її розмір є меншим ніж 3% від середньої нормативної грошової оцінки землі по Черкаській області в розумінні ст. ст. 277.1 та 288.1.5 Податкового кодексу України, які діяли у 2015-2016 роках, та менша ніж розмір земельного податку, встановлений для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, у редакції чинної станом на 01.01.2017.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 13.06.2018 у справі №925/219/18 в частині внесення змін до п.2.3 договору оренди земельної ділянки від 09.06.2003, а також в частині стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 77 476,65 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного по суті заявлених вимог рішення в оскарженій відповідачем частині. Зокрема, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступне:

- в оскаржуваному рішенні не вказано кадастровий номер, місце розташування земельних ділянок, які перебувають в оренді у відповідача на дату прийняття рішення у даній справі;

- згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 21.02.2019, за умовами спірного Договору оренди у відповідача в оренді перебуває чотири земельні ділянки з різними кадастровими номерами, які не співпадають по конфігурації та розміру, які зазначені у технічній документації, розробленій ДП Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою ;

- відповідно до висновку державної експертизи землевпорядної документації від 05.09.2016 №1786-16 технічна документація із нормативно-грошової оцінки земельної ділянки площею 21,4927 га проводилася із розрахунку 3-х земельних ділянок. При цьому ділянка площею 1,13 га під чагарниками оцінена експертами у сумі 459 626 грн., що є більшим ніж інші 20 га землі сільськогосподарського призначення. Натомість згідно з витягом технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 21.02.2019 грошова оцінка ділянки площею 1,13 га під чагарниками становить 38 360,51 грн.;

- в ст. 23 Закону України Про оцінку земель не передбачено затвердження нормативної грошової оцінки земельних ділянок районними радами, що свідчить про незаконність рішення Канівської райради від 14.12.2016 №9-6/VII;

- задовольняючи позовну вимогу про стягнення з відповідача 77 476,65 грн. збитків за оренду земельної ділянки, судом не встановлено наявність всіх складових цивільного правопорушення у діях відповідача, які є передумовою для стягнення збитків.

Позивач-1 у відзиві заперечував проти апеляційної скарги, зазначаючи про її необґрунтованість, просив суд залишити оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 13.06.2018 у справі №925/219/18 в частині внесення змін до п.2.3 договору оренди земельної ділянки від 09.06.2003, а також в частині стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 77 476,65 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.

В судовому засіданні прокурор заперечував проти апеляційної скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін, як таке, що було ухвалено з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представники позивачів у судове засідання не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та прокуратури в судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та прокуратури про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у відсутності представників позивачів.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

09.06.2003, на підставі розпорядженням голови Канівської райдержадміністрації №180 від 17.04.2003, між Канівською райдержадміністрації, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди), за умовами якого (п.п.1.1-1.3) орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку в адмінмежах Беркозівської сільської ради із земель запасу загальною площею 61,28 га, з них сільськогосподарські угіддя 58,92 га, в т.ч. рілля 34,86 га, сіножаті 2,49 га, пасовища 21,57 га, інші угіддя 1,53 га, в тому числі чагарники 1,13 га, забудовані землі 0,20 га, канали 0,20 га, польові шляхи 0,83 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без змін її цільового призначення, строком на 49 років з дати набуття чинності цього договору, тобто з моменту його державної реєстрації.

Порядок нарахування та сплати орендних платежів визначений у розділі 2 Договору оренди, відповідно до п.п.2.2-2.7 якого річна орендна плата встановлюється в розмірі 93,00 грн. за 1 га на рік (с/г угіддя та інші землі), 17,39 грн. за 1 га на рік (польові шляхи). Грошова оцінка встановлена згідно розпорядження голови райдержадміністрації №185 від 17.04.2003. Розмір грошової оцінки не є сталим і змінюється з проведенням її щорічної індексації та внесення змін на підставі діючого законодавства й інших нормативних документів. Розмір орендної плати, визначені в п.2.2 Договору змінюватиметься шляхом внесення змін та доповнень до цього договору. Орендна плата за землю вноситься орендарем у встановлений законодавством термін, два рази на рік в рівних частинах до 15 серпня та до 15 листопада. Орендар бере на себе зобов'язання уточнювати розміри орендної плати та банківських реквізитів її отримувача. Розмір орендної плати не залежить від результатів господарської діяльності орендаря. Орендна плата сплачується і у випадках, коли орендар тимчасового не використовує земельну ділянку.

Зміна умов Договору оренди можлива лише за взаємною згодою сторін, крім п.п.2.2, 2.3, зміни до яких вносяться щорічно у порядку дії п.2.4 Договору. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов Договору оренди ці питання вирішуються в судовому порядку (п.8.1 Договору оренди).

Розпорядженнями Канівської райдержадміністрації від 21.12.2005 №503 та від 13.01.2009 №5 відповідачу надано дозвіл на передачу земель у приватну власність у розмірі земельної частки паю за рахунок земель запасу, що перебували в оренді фермерського господарства, а також затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки, загальною площею 39,7873 га, громадянам (членам ФГ "Мустанг") у розмірі частки (паю).

Право приватної власності громадян підтверджується державними актами на право власності на земельні ділянки, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, із загальної площі орендованої земельної ділянки 61,28 га, площа у 39,7873 га передана у власність членам фермерського господарства, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст. 31 Закону України "Про оренду землі" припинено оренду зазначеної площі земельної ділянки з огляду на поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря.

Беркозівська сільрада Канівського району, яка діяла до моменту створення за результатами місцевих виборів від 30.04.2017 об'єднаної територіальної Степанецької громади в особі Степанецької сільради (позивач-2), куди увійшла громада с. Беркозівка, відповідно до ст. 15 Закону України "Про оцінку земель", на підставі договору, замовила розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, орендованої відповідачем, площею 21,4727 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах с. Беркозівка Канівського району.

Зазначена технічна документація розроблена ДП "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", затверджена рішенням Канівської райради від 14.12.2016 №9-6/VII (оприлюднене на офіційному веб-сайті Канівської районної ради /http://kanivsky-rayon.gov.ua/index_rda.php/) та відповідно до висновку державної експертизи землевпорядної документації від 05.09.2016 №1786-16 технічна документація відповідає вимогам земельного законодавства та діючих нормативно-методичних документів з нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, нормам і правилам і оцінена позитивно.

Згідно з розробленою та затвердженою технічною документацією нова нормативно-грошова оцінка землі площею 21,4927 га, наданої в оренду відповідачу, становить 1 023 714,12 грн.

Рішенням 6 сесії VII скликання Беркозівської сільради №6-2/VII від 30.06.2016 "Про затвердження ставок орендної плати на 2017 рік" встановлено ставки орендної плати на землі відповідних категорій на 2017 рік.

Рішенням Степанецької сільради Канівського району Черкаської області №2/12 від 30.06.2016 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території Степанецької сільської ради на 2017 рік" встановлено, що рішення Беркозівської сільради №6-2 від 29.06.2016 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території Беркозівської сільської ради на 2017 рік" з внесеними змінами і доповненнями є чинними на території Степанецької об'єднаної територіальної громади.

Рішенням другої сесії VIII скликання Степанецької сільської ради Канівського району Черкаської області №2/13 від 30.06.2017 "Про встановлення місцевих податків і зборів та території Степанецької сільської ради на 2018 рік" встановлено з 01.01.2018 відповідні податки та збори, зокрема, плату за землю.

Відповідно до інформації, наданої органами державної фіскальної служби (листи Канівського відділення Корсунь-Шевченківської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області від 10.05.2016 №1344/15-031, від 05.07.2016 №1777/15-030, листами виконавчого комітету Степанецької сільської ради від 03.11.2017 №242, від 23.01.2018 №53/1) орендна плата за користування земельними ділянками сплачувалася відповідачем згідно з умовами Договору оренди.

Оскільки угода про внесення змін до Договору оренди щодо зменшення площі орендованих земель не розроблялася та не реєструвалася, позивач-1 звернувся до відповідача з листом-повідомленням №3577/2-16 від 19.02.2016 про необхідність укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 18.06.2003 у частині визначення розміру орендної плати та запропонував у місячний термін звернутися для укладення такої угоди. Однак відповіді на вказане звернення позивач-1 не отримав.

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Нормами ст. 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про оренду землі зміна умов договору оренди здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, прокуратурою подано позов про внесення змін до Договору оренди в частині п.1.1 (щодо об'єкту оренди), п.2.2 (щодо орендної плати), п.2.3 (щодо нормативної грошової оцінки землі).

Перевіряючи умови спірних пунктів Договору в запропонованій прокурором редакції, суд встановив наступне.

Виходячи зі змісту ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, які визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Вимоги щодо умов договору оренди землі визначені в ст. 15 Закону України Про оренду землі , згідно з частиною 1 якої до істотних умов даного виду договору, зокрема, належить об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Місцевий господарський суд вніс зміни до п.1.1 Договору оренди, виклавши його в наступній редакції: ФГ Мустанг в оренду передана земельна ділянка загальною площею 21,4927 га із земель запасу Степанецької сільської ради Канівського району, яка знаходиться в адміністративних межах с. Беркозівка .

Водночас затверджена судовим рішенням редакція вказаного пункту Договору оренди не містить повних відомостей про об'єкт оренди, а саме кадастровий номер ділянки, що не відповідає вимогам вищезгаданої ст. 15 Закону України Про оренду землі та не дає змоги ідентифікувати земельну ділянку, оскільки згідно з доданих до апеляційної скарги витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованих державним кадастровим реєстратором міськрайонного управління у Канівському районі та м. Каневі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, у користуванні відповідача перебуває чотири земельні ділянки із різними кадастровими номерами, а у доданому до позову висновку державної експертизи землевпорядної документації від 05.09.2016 №1786-16 вказано, що до складу земельної ділянки загальною площею 21,4927 га входять три земельні ділянки, але жодного кадастрового номеру цих ділянок у висновку також не зазначено.

Тобто, із запропонованої прокурором редакції п.1.1 Договору оренди неможливо встановити, щодо яких саме земельних ділянок, які входять до складу ділянки площею 21,4927 га, укладено Договір, оскільки земельні ділянки не ідентифіковано ані за кадастровим номером, ані за категорією землі (землі сільськогосподарського призначення, рілля, чагарники, пасовища, інші угіддя, тощо).

Відносно розміру орендної плати та нормативної грошової оцінки землі сторонами в Договорі оренди передбачено можливість внесення змін до договору.

Враховуючи, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Зі змісту ст. 15 Закону України Про оренду землі слідує, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією з істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку (для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки), а також не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Аналогічний розмір ставок земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, визначено в ст. 274 Податкового кодексу України.

Згідно з п.289.1 ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Аналогічні положення містить ст. 13 Закону України Про оцінку земель .

З наведеного слідує, Податковим кодексом України встановлено не конкретний розмір орендної плати за землю, який має бути зазначений у договору оренди, а лише порядок її визначення та граничні розміри орендної плати.

В той же час, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який не може бути меншим, ніж визначено у ст. 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція наведена у постанові КГС ВС від 27.02.2018 у справі №921/265/17-г/17).

Згідно із запропонованою прокурором редакцією п.2.3 Договору оренди нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 21,4927 га становить 1 023 714,12 грн. і даний розмір було визначено відповідно до висновку державної експертизи землевпорядної документації від 05.09.2016 №1786-16, в якому вказано про виготовлення технічної документації щодо трьох земельних ділянок, з яких ділянка №1 - рілля, №2 - рілля та пасовище, №3 - чагарники.

Однак з доданих до апеляційної скарги витягів технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки вбачається, що у користуванні позивача перебуває не три, а чотири земельні ділянки.

У запропонованій прокуратурою редакції спірних умов Договору оренди не визначено, які саме землі входять до складу ділянки загальною площею 21,4927 га та не вказано кількість таких ділянок, їх кадастрові номери, види угідь (рілля, пасовище, чагарник, тощо), у зв'язку з чим неможливо достеменно встановити, що при виготовленні технічної документації враховано всі умови, необхідні для об'єктивного визначення нормативної грошової оцінки наявних у користуванні відповідача земель за спірним Договором оренди, а тому позовні вимоги в частині внесення змін до п.2.3 Договору оренди в запропонованій прокурором редакції задоволенню не підлягають в силу їх необґрунтованості.

В ч.2 ст. 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Як зазначалося вище, позивач-1 звертався до відповідача з листом №3577/2-16 від 19.02.2016, в якому пропонував внести зміни до Договору оренди в частині зміни розміру орендної плати, але відповіді не отримав, що і стало підставою для звернення прокурора з даним позовом до суду.

За результатами вирішення спору, місцевим господарським судом внесено зміни до п.2.2 Договору оренди та викладено його у запропонованій прокурором редакції: Орендна плата вноситься орендарем за земельні ділянки державної власності у грошовій формі в розмірі земельного податку .

З наведеного вбачається, що за змістом та суттю внесених змін до Договору оренди землі, розмір орендної плати, її індексація, тощо залишилися поза регулюванням договору, оскільки новою редакцією п.2.2 Договору оренди ці умови не визначені.

Таким чином, хоча сторони і передбачили в Договорі оренди можливість внесення змін до нього, в тому числі в частині перегляду розміру орендної плати, що узгоджується з принципом свободи договору, встановленим ст. ст. 3, 6, 627 ЦК України, колегія суддів наголошує, що вказані зміни мають відповідати встановленим вимогам щодо істотних умов певного виду договорів, в даному випадку ст. 15 Закону України Про оренду землі , яка визначає істотною умовою договору оренди землі, окрім об'єкту оренди, орендну плату із обов'язковим зазначенням її розміру, індексації та форм платежу.

Натомість, запропоновані прокурором зміни до п.п.1.1, 2.2 спірного Договору оренди, всупереч вищенаведеним правовим нормам, не містять істотних умов договору оренди землі, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині вимог про внесення змін до названих пунктів Договору оренди.

Відносно позовної вимоги про стягнення з відповідача 77 476,65 грн., які заявлені як збитки за оренду землі, колегія враховує наступне.

В заяві про зменшення позовних вимог прокурором вказано, що кошти у сумі 77 476,65 грн. є упущеною вигодою, яка за твердженням прокурора, є позадоговірною шкодою.

Однак заявлена до стягнення сума грошових коштів по суті є перерахунком орендної плати, нарахованої за Договором оренди, який діяв у періоді, за який проведено відповідне нарахування (2015-2017 роки), що спростовує твердження прокурора про позадоговірний характер даної шкоди.

Окрім того, упущеною вигодою за змістом статті 22 ЦК та частини 2 статті 224, статті 225 ГК вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності.

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним кексом України (далі за текстом - ЗК України) .

За змістом ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Водночас відповідно до ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 .0 4.1993 №284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Вирішуючи цей спір, необхідно брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 ЦК.

Так, згідно зі статтею 22 ЦК збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 ЦК передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК.

Однак, зважаючи на пояснення сторін та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відсутність всіх складових правопорушення, з яким законодавство пов'язує відшкодування збитків, зокрема, протиправної поведінки та вини відповідача .

Так, з наявних у справі листів Канівського відділення Корсунь-Шевченківської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області від 10.05.2016 №1344/15-031, від 05.07.2016 №1777/15-030, листами виконавчого комітету Степанецької сільської ради від 03.11.2017 №242, від 23.01.2018 №53/1 слідує, що орендна плата за користування земельними ділянками сплачувалася відповідачем згідно з умовами Договору оренди. Тобто заборгованість відповідача по орендним платежам відсутня.

Оскільки орендодавцем не ініціювалися внесення змін до Договору оренди та не здійснювалося коригування розміру орендної плати, відповідач здійснював сплату орендних платежів у розмірах, встановлених у чинній редакції договору, а відтак вина відповідача у тому, що не здійснювався перерахунок орендної плати відсутня, оскільки відповідний обов'язок покладено на орендодавця, а не на орендаря.

Враховуючи, що відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність особи (в даному випадку - відповідача), позовні вимоги в цій частині стягнення з відповідача упущеної вигоди у сумі 77 476,65 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Окрім того, порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284, згідно з п.п.2, 3, 5 якого розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. Відшкодуванню підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше ніж протягом одного місяця після затвердження актів комісій .

Натомість, матеріалами справи спростовано дотримання прокуратурою вимог вищевказаного порядку при здійсненні розрахунку шкоди у вигляді упущеної вигоди.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що в ст. 23 Закону України Про оцінку земель не передбачено затвердження нормативної грошової оцінки земельних ділянок районними радами, внаслідок чого рішення Канівської райради від 14.12.2016 №9-6/VII є незаконним, не приймається колегією суддів, оскільки вказані обставини не підлягають встановленню у даній справі.

З аналогічних підстав не враховуються під час перегляду даної справи посилання відповідача в апеляційній скарзі на розбіжності у розмірі нормативно-грошової оцінки земельної ділянки площею 1,13 га під чагарниками.

За результатами перегляду справи доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, що свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим на підставі ст. 277 ГПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові.

Судові витрати за подання позову покладаються на прокуратуру, а за подання апеляційної скарги - підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок прокуратури та позивачів.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 126, 129, 269, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Мустанг" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 13.06.2018 у справі №925/219/18 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові повністю.

3. Стягнути з Золотоніської місцевої прокуратури на користь Фермерського господарства "Мустанг" 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

4. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь Фермерського господарства "Мустанг" 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

5. Стягнути з Степанецької сільської ради на користь Фермерського господарства "Мустанг" 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду Черкаської області видати накази із зазначенням необхідних реквізитів сторін.

7. Матеріали справи №925/219/18 повернути Господарському суду Черкаської області.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у порядку і строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 10.04.2019.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді А.І. Тищенко

Г.А. Кравчук