УХВАЛА
12 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 907/68/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пількова К. М. - головуючого, Кушніра І. В., Чумака Ю. Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М. А.
на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 16.03.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.09.2018
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус Проперті"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Пилипецької сільської ради
про визнання права власності на земельну ділянку та зобов'язання Реєстраційної служби вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
29.03.2019 Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М. А. (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") звернулося із касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 16.03.2018 про забезпечення позову та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.09.2018 у справі № 907/68/18.
Проте зазначену касаційну скаргу слід залишити без руху з огляду на таке.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено форму і зміст касаційної скарги.
Частиною 1 статті 291 ГПК України передбачено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї касаційної скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Як вбачається з переліку додатків до касаційної скарги, скаржником додано: 1. докази направлення касаційної скарги, особам, які беруть участь у справі; 2. докази сплати судового збору.
Зі змісту Акта Касаційного господарського суду № 29.1-09/113 від 02.04.2019, вбачається, що при розкриванні поштового відправлення (штриховий код 0100169032844), яке надійшло від ПАТ "ВіЕйБі Банк", не виявилось вказаних у додатку касаційної скарги доказів направлення касаційної скарги, особам, які беруть участь у справі та доказів сплати судового збору.
Таким чином, скаржнику необхідно надати суду належні докази на підтвердження направлення іншим учасникам справи копії цієї касаційної скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, ПАТ "ВіЕйБі Банк" звернулось з касаційною скаргою 29.03.2019, предметом оскарження у справі №907/68/18 є ухвала Господарського суду Закарпатської області від 16.03.2018 про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус Проперті" про забезпечення позову.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання, зокрема, касаційної скарги на ухвалу суду складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 3 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання, заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову; заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду; заяви про скасування рішення третейського суду; заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду; заяви про роз'яснення судового рішення складає 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 становив 1 762,00 грн.
Таким чином, за подання касаційної скарги у цій справі ПАТ "ВіЕйБі Банк" мало сплатити судовий збір у сумі 1 762,00 грн, проте, доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі скаржник до касаційної скарги не додав, що також підтверджується Актом Касаційного господарського суду № 29.1-09/113 від 02.04.2019.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що листом Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві № 05-12/1731-6167 від 18.06.2018 повідомлено реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:
- Отримувач коштів: УК у Печерському р-ні/Печерс. р-н/22030102;
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897;
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Рахунок отримувача: 31219207026007;
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
- Символ звітності банку: 207.
Отже, скаржнику необхідно надати суду докази, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі у сумі 1 762,00,00 грн.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
У поданій касаційній скарзі скаржник вказує на те, що не погоджується оскаржуваними рішеннями першої та апеляційної інстанцій, вважає їх незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують права держави в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який є державною, спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. В обґрунтування зазначеного, скаржник посилається на статтю 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обтяжень" (зі змінами та доповненнями); статті 136, 137, 287, 288 ГПК України; пункти 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову"; на рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.03.2015 № 63, від 22.02.2016 № 213, від 15.02.2018 № 474; статті 3, 19, 29, 36,46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; статтю 129 Конституції України; рішення Конституційного суду від 25.12.1997 № 9-зп, від 25.04.2012 № 11-рп/2012, 11.12.2007 № 11-рп/2007; статтю 8 Загальної декларації прав людини 1948 року; статтю 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року; статті 6, 13 Конвенції про захист людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, 1 протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції"; рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Делькур проти Бельгії" від 17.01.1970 (п. 25); "Гоффман проти Німеччини" від 11.10.2001 (п. 65). Однак, суть касаційної скарги зводиться до зазначення порушення інтересів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, проте, скаржник не зазначає, у чому саме полягає порушення або неправильне застосування зазначених норм права судами першої та апеляційної інстанцій і яким чином це вплинуло на прийняття зазначених судових актів, а також не зазначено, у чому, у зв'язку з ухваленням оскаржуваних судових рішень, полягає порушення прав і інтересів ПАТ "ВіЕйБі Банк" як сторони у справі.
Таким чином, ПАТ "ВіЕйБі Банк" необхідно обґрунтувати в чому, на його думку, полягало порушення або неправильне застосування зазначених норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішень.
Відповідно до частини першої статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, ПАТ "ВіЕйБі Банк" оскаржує ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 16.03.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.09.2018 у справі № 907/68/18. Останнім днем оскарження постанови, повний текст якої підписано 10.09.2018, відповідно до приписів статті 288 ГПК України, є 01.10.2018, однак касаційну скаргу, згідно з відбитком календарного штемпелю на конверті, в якому надійшла касаційна скарга, скаржник подав 29.03.2019, тобто з пропуском встановленого процесуального строку.
Скаржник у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження посилається на те, що отримав повний текст постанови Львівського апеляційного господарського суду від 05.09.2018 лише 17.09.2018, тому, останнім днем для подання касаційної скарги є 08.10.2018. Крім того, скаржник зазначає, що первісну касаційну скаргу було подано вчасно, але ухвалою Верховного Суду від 12.11.2018 касаційну скаргу ПАТ "ВіЕйБі Банк" було залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України, оскільки не було додано доказів направлення касаційної скарги, особам, які беруть участь у справі та доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі; надано строк на усунення недоліків до 27.11.2018. Зазначену ухвалу скаржник отримав 19.11.2018 та направив на адресу суду заяву про усунення недоліків з пропущенням строку.
Ухвалою Верховного Суду від 20.12.2018 первісну касаційну скаргу було повернуто скаржнику, втім, скаржник, повторно звертаючись з касаційною скаргою не надав конверту, в якому надійшла вищезазначена копія постанови апеляційного суду, на підтвердження її отримання саме 17.09.2018, не вказав причин, які б перешкоджали йому звернутися з касаційною скаргою у передбачений законом строк, не навів обґрунтування того, які саме обставини перешкоджали йому звернутись з касаційною скаргою протягом часу з дати отримання повного тексту вищезазначеної постанови, а також після отримання ухвали Верховного Суду від 20.12.2018 про повернення первісної касаційної скарги.
Водночас, згідно з пунктом 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Отже, скаржнику необхідно надати належні докази на підтвердження обставин, які зазначені у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження.
Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частин 2, 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 234, 235, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М. А. на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 16.03.2018 про забезпечення позову та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.09.2018 у справі № 907/68/18 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків до 26.04.2019.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Пільков
Судді І. В. Кушнір
Ю. Я. Чумак
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 12.04.2019 |
Оприлюднено | 15.04.2019 |
Номер документу | 81112407 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Пільков К.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні