Постанова

від 16.04.2019 по справі 907/68/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 907/68/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Кушніра І. В., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Таурус Проперті"

представник позивача - Радченко О. В., адвокат Макаренко М. Д., адвокат

відповідач-1 - Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк"

представник відповідача-1 - Коворотний М. А., адвокат

відповідач-2 - Міжгірська районна державна адміністрація Закарпатської області

представник відповідача-2 - не з'явився

третя особа-1 - Пилипецька сільська рада

представник третьої особи-1 - не з'явився

третя особа-2 - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

представник третьої особи-2 - Костюченко І. В., адвокат

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус Проперті" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 (головуючий суддя Дубник О. П., судді Зварич О. В., Скрипчук О. С.) у справі Господарського суду Закарпатської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус Проперті" до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" та Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Пилипецької сільської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити певні дії,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 16.02.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Таурус Проперті" (далі - Позивач) звернулось до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" (далі - Відповідач-1, Банк), третя особа - Реєстраційна служба Міжгірського районного управління юстиції, третя особа - Пилипецька сільська рада (далі - Третя особа-1, Рада) з позовом про визнання за Позивачем права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122485201:01:001:0024 площею 1 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, землі комерційного призначення - обслуговування туристичного комплексу, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, с. Пилипець, ур. Шипіт лазок; зобов'язання Реєстраційної служби Міжгірського районного управління юстиції вчинити дії щодо внесення відповідного запису до державного реєстру щодо реєстрації прав власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122485201:01:001:0024 площею 1 га, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, с. Пилипець, ур. Шипіт лазок.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивач набув право власності на об'єкт нерухомого майна - нижню станцію з канатно-крісельною дорогою та верхню станцію гірськолижного витягу, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2122485201:01:001:0024, цільове призначення для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, землі комерційного призначення - обслуговування туристичного комплексу площею 1 га, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, с. Пилипець, ур. Шипіт лазок, отже має право на реєстрацію за собою цієї земельної ділянки відповідно до статей 120, 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. 01.06.2018 рішенням Господарського суду Закарпатської області (суддя Йосипчук О. С.) позов задоволено повністю; визнано за Позивачем право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122485201:01:001:0024 площею 1 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, землі комерційного призначення - обслуговування туристичного комплексу, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, с. Пилипець, ур. Шипіт лазок; зобов'язано Міжгірську районну державну адміністрацію (далі - Відповідач-2, Адміністрація) вчинити дії щодо внесення відповідного запису до державного реєстру щодо реєстрації прав власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122485201:01:001:0024 площею 1 га, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, с. Пилипець, ур. Шипіт лазок за Позивачем.

2.2. Рішення суду, з посиланням на статті 120, 125, 126, 141, 143, 152, 193, 202 ЗК України, статті 334, 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункти 2, 6 статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр", частину п'яту статті 34, статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", мотивоване тим, що при виникненні в іншої особи права власності на житловий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без "оформлення" припинення права будь-якими актами та документами, а особа, яка набула права власності на будівлю, стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження майна. Судом вказано, що ним застосовано положення земельного та цивільного законодавства, що регулюють спірні правовідносини та не охоплюються, і не обмежуються правами, наданими Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3.1. 21.12.2018 постановою Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відповідача-1 задоволено; рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.06.2018 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

3.2. Постанова мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів того, що об'єкт нерухомості був виставлений на продаж на прилюдних торгах із земельною ділянкою, результати прилюдних торгів не оскаржувались Позивачем, в цій справі такі докази відсутні, сторони не заперечують, що в інформації про лот не було даних щодо кадастрового номера земельної ділянки та її вартість не врахована у вартості лота, який придбав Позивач як переможець торгів, тобто об'єкт нерухомості продавався без земельної ділянки і ця інформація була доступна Позивачу як учаснику торгів.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 повністю, рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.06.2018 залишити в силі.

5. Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

5.1. 05.03.2018 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Третя особа-2, Фонд) подав письмові пояснення на касаційну скаргу та просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 залишити без змін, касаційну скаргу залишити без задоволення.

6. Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі

6.1. Суд апеляційної інстанції перевищив свої повноваження, не дотримався вимог частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та вийшов за межі перегляду справи, оскільки звернення стягнення на передані в іпотеку об'єкти нерухомості та подальша процедура організації прилюдних торгів не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

6.2. Підставою законного набуття права власності на об'єкт нерухомого майна стали результати проведених прилюдних торгів на підставі яких Позивач набув право власності на об'єкт нерухомого майна, а відповідно до частини першої статті 120 ЗК України особа, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

6.3. Суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість твердження щодо наявності підстав для застосування положень статті 120 ЗК України, статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки не взяв до уваги існуючу судову практику, яка підтверджує існування єдиного принципу цілісності земельної ділянки та розташованого на ній об'єкта нерухомості, а саме рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 29.05.2015 у справі № 725/2392/15-ц (номер провадження 2/725/489/15), ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.11.2015 № 6-27057ск15, рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2017 у справі № 910/10339/16, рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 18.10.2017 у справі № 701/949/17-ц, рішення Господарського суду Київської області від 27.12.2016 у справі № 911/3489/16, постанову Вищого господарського суду України від 06.04.2010 у справі № 6/147-09, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09.07.2009 у справі № 2-1366/09, рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 18.11.2008 у справі № 2-3045/2008, рішення Барського районного суду Вінницької області від 18.06.2015 у справі № 125/1182/15-ц.

6.4. Апеляційний господарський суд, неправильно застосувавши норми чинного процесуального закону, дійшов висновку про неправомірність залишення судом першої інстанції без розгляду усного клопотання Третьої особи про застосування строку позовної давності, оскільки відповідно до статті 161 ГПК України учасники справи повинні викладати клопотання у письмовій формі, а ризик невиконання учасником справи процесуальних дій несе самостійно згідно з вимогами пункту 4 статті 13 ГПК України. При цьому зазначене клопотання заявлене після початку розгляду справи. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосування пункту 4 статті 170 ГПК України, залишивши зазначене клопотання без розгляду.

6.5. Враховуючи, що Позивачем було придбано об'єкт нерухомого майна за результатами проведених прилюдних торгів, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не можуть бути застосовані, оскільки підлягають застосуванню тільки у випадку визнання нікчемними правочинів, укладених банком, тому посилання суду апеляційної інстанції на те, що незастосування цього закону є однією з підстав для скасування рішення суду першої інстанції, є необґрунтованим.

6.6. З цих підстав позовна вимога про зобов'язання вчинити дії з реєстрації прав власності на земельну ділянку, яка є похідною від вимоги про визнання права власності на земельну ділянку, не задоволена судом апеляційної інстанції.

7. Встановлені судами обставини

7.1. Позивач за результатами аукціону придбав об'єкт нерухомого майна - нижню станцію з канатно-крісельною дорогою та верхню станцію гірськолижного витягу.

7.2. На підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів серія та номер 964, виданого 15.12.2014, за Позивачем зареєстровано право власності на нижню станцію з канатно-крісельною дорогою та верхню станцію гірськолижного витягу, який розташовано на земельній ділянці з кадастровим номером 2122485201:01:001:0024 площею 1,0 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, землі комерційного призначення - обслуговування туристичного комплексу, площею, що знаходиться за адресом: Закарпатська область, Міжгірський район, с. Пилипець, урочище Шипіт лазок.

7.3. Поряд з цим, земельна ділянка з кадастровим номером 2122485201:01:001:0024 площею 1,0 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, землі комерційного призначення - обслуговування туристичного комплексу, площею, що знаходиться за адресом: Закарпатська область, Міжгірський район, с. Пилипець, урочище Шипіт лазок, на якій розташовано об'єкт нерухомості Позивача, перебуває у власності Банку з 05.12.2013, згідно з номером запису про право власності 3721764. Спірна земельна ділянка сформована як об'єкт права, являє собою єдиний окремий масив площею 1,0 га, на якому розташовано нерухоме майно Позивача.

7.4. Сторони не заперечують тієї обставини, що Банк набув право власності на цю земельну ділянку як іпотекодержатель при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження ВП№31443168 з виконання судового наказу № 5008/796/2011, виданого 29.11.2011 Господарським судом Закарпатської області про стягнення з Приватного підприємства "Затишок" на користь Банку 2 997 600, 91 грн за кредитним договором, про що вказано Скаржником в апеляційній скарзі (т. 2, а.с. 16). Перед продажем на прилюдних торгах нерухомого майна, яке придбав Позивач, Банк цей об'єкт придбав в процесі виконання судового рішення як іпотекодержатель, чого не заперечують сторони. Речове право банку на об'єкт нерухомості та земельну ділянку пройшло державну реєстрацію.

7.5. Відповідно до свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів серія та номер 964, виданого 15.12.2014 на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 2122485201:01:001:0024 площею 1,0 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, землі комерційного призначення - обслуговування туристичного комплексу, площею, що знаходиться за адресом: Закарпатська область, Міжгірський район, с. Пилипець, урочище Шипіт лазок, знаходився об'єкт нерухомості - нижня станція з канатно-крісельною дорогою та верхня станція гірськолижного витягу, власником якого є Позивач.

7.6. Матеріали справи не містять доказів, що об'єкт нерухомості був виставлений на продаж на прилюдні торги із земельною ділянкою, в матеріалах справи відсутні докази того, що результати прилюдних торгів оскаржувались Позивачем, сторони не заперечують, що в інформації про лот не було даних щодо кадастрового номера земельної ділянки та її вартість не врахована у вартості лота, який придбав Позивач як переможець торгів.

7.7. 20.11.2014 на підставі постанови Правління Національного банку України № 733 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 20.11.2014 № 123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк", згідно з яким з 21.11.2014 по 20.02.2015 включно запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію.

7.8. Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 128 від 24.11.2014 Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну М.А.

7.9. Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 35 від 17.02.2015 продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" по 20.03.2015 включно та повноваження Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної М.А.

7.10. Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 63 від 20.03.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку Славкіну М.А. строком на один рік з 20.03.2015 по 19.03.2016 включно.

7.11. Рішенням виконавчої дирекції Фонду №213 від 22.02.2016 продовжено процедуру ліквідації ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку Славкіну М.А. строком на два роки до 19.03.2018 включно.

7.12. Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 474 від 15.02.2018 продовжено процедуру ліквідації ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку Славкіну М.А. строком на один рік з 20.03.2020 включно.

8. Позиція Верховного Суду

8.1. Матеріально-правовими підставами цього позову про визнання права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122485201:01:001:0024 площею 1 га Позивач визначив набуття ним права власності на нерухоме майно, розміщене на зазначеній земельній ділянці, у зв'язку з чим, відповідно до положень статей 120, 125 ЗК України, до нього перейшло право власності на цю земельну ділянку.

8.2. Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

8.3. Разом з цим, підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України.

8.4. Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

8.5. Частиною першою статті 120 ЗК України передбачено також, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 (пункт 7.40) у справі № 910/18560/16 наголосила на імперативному характері цього законодавчого припису.

8.6. Отже, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, в силу імперативного законодавчого припису, відбувається перехід права на земельну ділянку, розміщену під цим жилим будинком, будівлею або спорудою, до нового власника, а відповідне право на цю земельну ділянку у попереднього власника припиняється, як зазначено у наведеній статті. При цьому перехід права на цю земельну ділянку відбувається відповідно до прямого припису закону незалежно від волі особи - попереднього власника земельної ділянки (Суд враховує mutatis mutandis висновки, викладені у пункті 7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16).

8.7. Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16).

8.8. При цьому принцип спільної юридичної долі нерухомого майна та земельної ділянки, на якій це майно розміщене, закріплений наведеними законодавчими нормами, зумовлений невіддільністю нерухомого майна від земельної ділянки, на якій воно розміщене, і яка фактично є його частиною, та має на меті дотримання законних прав та інтересів власника нерухомого майна, а також забезпечення можливості реалізації ним відповідних правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження цим майном.

Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об'єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній власник земельної ділянки порядку припинення прав на земельну ділянку, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення (Суд у цьому висновку враховує mutatis mutandis висновки, викладені у пункті 8.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16).

8.9. Перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об'єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил (пункт 8.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16).

Суди у цій справі не встановили, що належне Позивачу нерухоме майно знаходиться на частині спірної земельної ділянки. В іншому випадку здійсненню правочину, який передбачає набуття права власності на нерухоме майно, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, мало передувати виділення цієї частини в окрему земельну ділянку (абзаци перший та другий частини шостої статті 120 ЗК України) (пункт 7.41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16).

8.10. Разом з цим, відповідно до абзацу першого частини шостої статті 120 ЗК України, в редакції, чинній на час набуття Позивачем права власності на майно, істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти. Аналогічні положення містить частина друга статті 377 ЦК України.

8.11. У пункті 7.41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 зазначено, що договір, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, має містити таку істотну умову, як кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку із набуттям права власності на ці об'єкти. Укладенню ж договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, передує виділення цієї частини в окрему земельну ділянку (абзаци перший та другий частини шостої статті 120 ЗК України).

8.12. Як встановлено судами, згідно з свідоцтвом про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 2122485201:01:001:0024 площею 1,0 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, землі комерційного призначення - обслуговування туристичного комплексу, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, с. Пилипець, урочище Шипіт лазок, знаходиться об'єкт нерухомості нижня станція з канатно-крісельною дорогою та верхня станція гірськолижного витягу, власником якого є Позивач.

8.13. З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що з набуттям Позивачем права власності на зазначене майно до нього як до нового власника цього нерухомого майна, в силу положень статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, перейшло право власності на спірну земельну ділянку.

8.14. За наведених мотивів, висновки апеляційного господарського суду про те, що нерухоме майно на аукціон передано без земельної ділянки, а інформація про лот також відповідних даних про продаж земельної ділянки не містила, тому відсутні підстави для висновку про набуття Позивачем права власності на земельну ділянку, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а саме статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.

8.15. Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус Проперті" задовольнити.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 скасувати, рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.06.2018 у справі № 907/68/18 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді І. В. Кушнір

Ю. Я. Чумак