Постанова

від 11.04.2019 по справі 387/715/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2019 року м. Кропивницький

справа № 387/715/18

провадження № 22-ц/4809/199/19

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

ОСОБА_1 (головуючий, суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання Тимошенко Т. О.,

учасники справи:

позивач - Фермерьке господарство ОСОБА_4 В. ,

відповідачі: ОСОБА_5,

Селянське (фермерське) господарство ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства ОСОБА_4 В. на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області (суддя Цоток В. В.) від 03 жовтня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

20 серпня 2018 року Фермерське господарство ОСОБА_4В. (далі за текстом - ФГ ОСОБА_4В. ) звернувся в суд з позовом до селянського (фермерського) господарства ОСОБА_6 (далі за текстом - СФГ ОСОБА_6 Д), ОСОБА_5 у якому просило визнати припиненим з 15 грудня 2013 року договір оренди землі від 15 грудня 2008 року. укладений між ОСОБА_5 та СФГ ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 3521781500:02:002:0119, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Добровеличківському районі кіровоградської області про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 352178154000114 від 03 червня 2011 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що 15 лютого 2016 року ОСОБА_5 (орендодавець ) уклав з ФГ ОСОБА_4В. (орендар ) договір оренди землі загальною площею 5,5647 га, кадастровий номер 3521781500:02:002:0119, що належить орендодавцю на праві приватної власності .

Проте 12 грудня 2017 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ФГ ОСОБА_4В. і ОСОБА_5 про визнання вказаного договору недійсним з тих підстав, що він, нібито, був укладений під час дії договору оренди землі від 15 грудня 2008 року між ОСОБА_5 та СФГ ОСОБА_6Д. . Предметом обох зазначених вище правочинів є одна і та ж земельна ділянка, яка належить ОСОБА_5

Позивач вважає, що на момент укладення договору оренди землі між ОСОБА_5 та ФГ ОСОБА_4В. договір оренди землі, який був укладений між ОСОБА_5 та СФГ ОСОБА_6Д. , припинив свою дію в зв'язку з закінченням п'ятирічного строку на який його було укладено, оскільки укладення цього договору та передача земельної ділянки орендарю відбулися 15 грудня 2008 року. Внаслідок несвоєчасної державної реєстрації договору оренди землі, що сталося через недобросовісність СФГ ОСОБА_6, відбулося неправомірне збільшення строку його дії на два з половиною роки, що є вигідним для орендаря. У зв'язку з недобросовісністю СФГ ОСОБА_6 та відповідно до норм ч. 3 ст. 212 ЦК України початок відліку строку дії договору необхідно вважати 15 грудня 2008 року. Відтак строк дії оспорюваного договору закінчився 15 грудня 2013 року у зв'язку з чим сам договір припинився.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 жовтня 2018 року в задоволенні позову ФГ ОСОБА_4В. відмовлено повністю.

Суд дійшов таких висновків: позивач не надав доказів недобросовісність СФГ ОСОБА_6 та перешкоджання ним державній реєстрації спірного договору оренди землі; зміст положень Закону України Про оренду землі та умови укладеного між відповідачами договору вказують на те, що початком строку його дії є 03 червня 2011 року.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення. яким визнати спірний договір таким, що припинив свою дію з 15 грудня 2013 року.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що суд порушив норма процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права. Позивач стверджує, що було порушено порядок визначення судді для розгляду цієї справи так, як розподіл справи здійснювався лише відносно одного судді, а отже не було забезпечено принципу випадковості. Суд був упереджений при розгляді справи, що виявилося у відхиленні клопотань позивача про витребування доказів та залучення до участі у справі відділ у Добровеличківському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області. Суд послався на норму ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , яка на час укладення між відповідачами договору оренди не містила положень, застосованих судом. Суд не дав належної оцінки переконливим і істинним доводам позивача про початок строку дії договору, недобросовісність СФГ ОСОБА_6 та наслідки такої недобросовісності, які передбачені ст. 212 ЦК України.

Узагальнені доводи і заперечень інших учасників справи

СФГ ОСОБА_6 подало відзив на апеляційну скаргу у якій вказує на хибність доводів позивача. Строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що його відлік настає з моменту державної реєстрації договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення. СФГ ОСОБА_6 набуло право оренди з 03 червня 2011 року, тобто з моменту державної реєстрації договору, а тому строк дії договору закінчився 03 червня 2016 року. Укладений між відповідачами по справі договір оренди припинився 12 травня 2016 року, про що вказано у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі ЄУН 387/458/17, яка має приюдиційне значення для розгляду цієї справи. Звинувачення позивача у недобросовісності СФГ ОСОБА_6 не мають підстав. Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив заявлений відвід. Крім того, позивач обрав непередбачений законодавством спосіб захисту своїх прав та пропустив строк звернення до суду.

Позивач надав відповідь на відзив СФГ ОСОБА_6 на апеляційну скаргу у якому наполягає на стверджувальному ним затягуванні СФГ ОСОБА_6 у реєстрації договору та штучному продовженні фактичного строку договору, понад встановлені договором межі.

Відповідач ОСОБА_5 не скористався своїм правом надати відзив на апеляційну скаргу позивача.

У суді апеляційної інстанції розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з підстав, передбачених ч. 1 ст. 372 ЦПК України.

Про розгляд справи о 10 год. 30 хв. 04 квітня 2019 року в Кропивницькому апеляційному суді ФГ ОСОБА_4В. та СФГ ОСОБА_6 повідомленні належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомлення про вручення судових повісток їх представникам.

Відповідач ОСОБА_5 відмовився від отримання судової повістки, що підтверджується інформацією АТ Укрпошта , а тому, відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України, він вважається повідомленим.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв'язку з неявкою всіх учасників справи та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно ч.ч. 4, 5 ст. 268 та ст. 383 ЦПК України, постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Суд розглянув справу у судовому засіданні 04 квітня 2019 року, а повний текст судового рішення склав 11 квітня 2019 року.

Суд першої інстанції встановив такі обставини:

ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 5,56 га, кадастровий номер 3521781500:02:002:0119, що знаходиться на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, що підтверджується відомостями державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 327579 від 29 квітня 2002 року.

15 грудня 2008 року між ОСОБА_5 та СФГ ОСОБА_6 було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого перший передав останньому в платне користування строком на 5 років власну земельну ділянку площею 5,56 га.

Пунктом 43 договору оренди від 15 грудня 2008 року передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно акту прийому - передачі земельної ділянки від 15 грудня 2008 року ОСОБА_5 передав земельну ділянку СФГ ОСОБА_6

Укладений між ОСОБА_5 і СФГ ОСОБА_6 договір оренди землі від 15 грудня 2008 року зареєстрований у відділі Держкомзему у Добровеличківському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 червня 2011 за № 352178154000114.

15 лютого 2016 року між ОСОБА_5 та ФГ ОСОБА_4В. було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого перший передав останньому в платне користування строком на 7 років належну йому земельну ділянку площею 5,56 га з кадастровим номером 3521781500:02:002:0119.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ЦПК України).

Натомість, згідно положень ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом пунктів 1, 2 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду, в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими;

Як вбачається з протоколу автоматизованого розподілу судової справи ЄУН 387/715/18 (т. 1 с. 30), склад суд для розгляду цієї справи визначений у відповідності до ст. 33 та п. 15.4 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, а тому доводи апеляційної скарги про порушення порядку визначення судді для розгляду справи є безпідставними.

Головуючому в суді першої інстанції судді Цотку В. В. позивачем заявлено відвід з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, тобто у зв'язку з порушенням порядку визначення судді для розгляду справи. Проте такі підстави для відводу судді не знайшли свого підтвердження, а тому суд апеляційної інстанції відхиляє аргументи позивача про те, що справу розглянув суд, який підлягав відводу.

Суд також відхиляє доводи позивача про упередженість суду.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив клопотання позивача про витребування від ГУ ДФС у Кіровоградській області відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених ОСОБА_5 доходів за період з 15 грудня 2008 року по 03 червня 2011 року так, як такі відомості не мають значення для справи і виходять за межі предмета доказування у цій справі.

Щодо суті виниклого між сторонами спору, апеляційний суд виходить з такого.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 закону України Про оренду землі ).

Згідно приписів ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як вказано у ст. 15 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), строк дії договору оренди землі являється однією з істотних умов договору такого виду.

Частинами 1 та 2 ст. 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Згідно ст. 19 Закону України Про оренду зелі (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектом землеустрою.

За змістом ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин, який підлягає державній реєстрації у випадках, встановлених законом, є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Статтею 18 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка діяла на час укладення між сторонами договору оренди землі) було передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що при укладенні договору оренди землі його сторони зобов'язані дійти згоди щодо часу, протягом якого вони можуть здійснювати свої права і виконувати обов'язки відповідно до договору (строк договору). Зокрема, в межах обумовленого сторонами строку орендар володіє і користується наданою йому орендодавцем земельною ділянкою, необхідною для проведення його підприємницької та інших видів діяльності, а також сплачує орендодавцю орендну плату.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Отже, лише з моменту набрання чинності договору оренди землі між його сторонами виникають відповідні правовідносини і існують протягом обумовленого ними строку.

Суд першої інстанції врахував, що згідно п. 8 укладеного між ОСОБА_5 і СФГ ОСОБА_6 договору оренди землі його сторони визначили, що строк дії договору становитиме п'ять років, а згідно п. 43 договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Висновок суду про те, що строк дії спірного договору оренди землі належить обраховувати з моменту набрання ним чинності (досягнення сторонами відповідної домовленості у належній формі з усіх істотних обставин і його державної реєстрації) відповідає нормам законодавства та умовам укладеного між ОСОБА_5 і СФГ ОСОБА_6 договору.

Встановивши, що державну реєстрацію договору оренди здійснено 03 червня 2011 року, відповідно до ст. 253 ЦК України, суд дійшов правильного висновку, що перебіг строку договору почався 04 червня 2011 року і тривав впродовж наступних п'яти років, а отже станом на 15 грудня 2013 року договір не припинився.

Доводи позивача про недобросовісність СФГ ОСОБА_6 в питанні державної реєстрації договору оренди, які ґрунтуються на положеннях закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (далі - Закон № 1952-ІV), є хибними.

Згідно ст. 1 Закону № 1952-ІV його дія поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно , розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Державна реєстрація прав і державна реєстрацію договорів є являються юридично тотожними.

Державна реєстрація договорів оренди землі, станом на 2008 - 2011 роки, регулювалася іншими актами законодавства.

Так, згідно ст. 20 Закону України Про оренду землі укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрації договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 (яка втратила чинність 20 липня 2011 року), було встановлено, що державна реєстрація договорів оренди землі проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

Разом з тим, Указом Президента України № 134 від 17 лютого 2003 року Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру функції з державної реєтрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру покладалися на Державний комітет України по земельних ресурсах.

На виконання цього Указу Президента України Держкомземом видано наказ від 2 липня 2003 року № 174 Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель .

Функції з реєстрації, зокрема, договорів оренди землі покладені на реєстраторів Державного реєстру земель структурні підрозділи державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах - Центр ДЗК , у межах повноважень якого є земельна ділянка, що також було підтверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1088.

Вказані структурні підрозділи Центру Державного земельного кадастру здійснювали видачу державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, реєстрацію договорів оренди (суборенди), а також вели Книгу реєстрації договорів оренди землі

Згідно розділу 4 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

Вказаним Тимчасовим порядком була врегульована процедура реєстрації договорів оренди землі, але не визначалося на підставі чиєї заяви (орендаря чи орендодавця) мала здійснюватися реєстрація договору оренди.

Умовами укладеного між ОСОБА_5 і СФГ ОСОБА_6 договору оренди також не було визначено особу, відповідальну за реєстрацію договору.

Отже суд дійшов правильного висновку про безпідставність тверджень позивача щодо недобросовісності СФГ ОСОБА_6

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Аргумент апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Суд правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Оскільки апеляційний суд не встановив підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 - 384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Залишити вимоги апеляційної скарги Фермерського господарства ОСОБА_4 В. без задоволення, а рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 жовтня 2018 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 11 квітня 2019 року.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 3 ст. 394 ЦПК України.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: Л. М. Дьомич

ОСОБА_3