Постанова

від 09.04.2019 по справі 140/2207/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/1750/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,

з участю секретаря судових засідань Гром І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості, Волинського обласного центру зайнятості про визнання неправомірною відмови та зобов`язання вчинити дії,

суддя у І інстанціїПлахтій Н.Б.,

час ухвалення рішення 12 год. 08 хв.,

місце ухвалення рішенням. Луцьк,

дата складення повного тексту рішення 28 грудня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

6 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив визнати неправомірною відмову Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості (далі Нововолинська МФ) у проведенні йому перерахунку розміру допомоги по безробіттю відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та зобов`язати цього відповідача провести перерахунок і виплату (з урахуванням виплачених сум) допомоги по безробіттю за періоди з 20 червня 2016 року по 28 серпня 2016 року, з 13 вересня 2016 року по 17 жовтня 2016 року, з 03 червня 2017 року по 24 вересня 2017 року, з 26 лютого 2018 року по 02 травня 2018 року.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року у справі № 140/2207/18 позов було задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що позивачу за період роботи з травня 2015 року по квітень 2016 року була нарахована та виплачена заробітна плата, що підтверджується довідками ДП Шахта №1 «Нововолинська» від 10 грудня 2018 року № 925, № 926. У цей період він був включений до поданої ДП Шахта №1 «Нововолинська» звітності «Про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески.

У апеляційній скарзі Нововолинська МФ просить зазначене судове рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що позивач був поінформований стосовно строків та розміру виплати допомоги по безробіттю починаючи з червня 2016 року, а отже пропустив строк звернення до адміністративного суду.

Наполягає на тому, що центр зайнятості не наділений повноваженнями здійснювати зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з червня 2015 року по квітень 2016 року та проводити нарахування допомоги по безробіттю всупереч відомостям державного реєстру.

У поданому апеляційному суду відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що 11 вересня 2018 року звернувся до Нововолинської МФ із вимогою про проведення перерахунку допомоги по безробіттю, на що отримав відповідь від 25 вересня 2018 року із відмовою.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що відсутність за даними системи персоніфікованого обліку відомостей про сплату страхових внесків обумовлена тим, що у ДП Шахта №1 «Нововолинська» наявний борг по єдиному внеску і зарахування поточних платежів відбувалося в рахунок погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення.

Оскільки з травня 2015 року по квітень 2016 року йому була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися страхові внески, і протягом вказаного періоду він був включений до поданої ДП «Шахта №1 «Нововолинська» звітності «Про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», то у відповідача відсутні підстави не зараховувати до страхового стажу цей період його роботи.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, 19 травня 2016 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи на ДП «Шахта №1 «Нововолинська» відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

25 травня 2016 року позивач звернувся до Нововолинського міського центру зайнятості (далі Нововолинський МЦЗ) із заявою про надання статусу безробітного та призначення (поновлення) виплати по безробіттю, на підставі якої йому відповідно до наказу відповідача від 31 травня 2016 № НТ 160531 було надано статус безробітного.

У подальшому ОСОБА_1 проводилася виплата допомоги по безробіттю у періоди з 20 червня 2016 року по 28 серпня 2016 року, з 13 вересня 2016 року по 17 жовтня 2016 року, з 03 червня 2017 року по 24 вересня 2017 року, з 26 лютого 2018 року по 02 травня 2018 року.

11 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Нововолинської МФ із заявою про надання інформації про підстави нарахування мінімального розміру допомоги по безробіттю та проведення перерахунку допомоги по безробіттю за вказані періоди відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Листом від 25 вересня 2018 року № 1390/26/08-18 Нововолинська МФ повідомила, що допомога по безробіттю призначена позивачу у відповідності до діючого законодавства. За даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж протягом 12 місяців, які передували реєстрації в центрі зайнятості, становить 1 місяць. Дані про сплату ДП шахта №1 «Нововолинська» єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування за розрахунковий період відсутні. Перерахунок отриманої допомоги по безробіттю буде здійснено після надходження уточнених даних про застраховану особу з Державного реєстру.

На переконання апеляційного суду, суть даного публічно-правового спорку зводиться до оцінки можливості зарахування відповідачами до страхового стажу позивача ОСОБА_1 тих періодів його роботи на ДП шахта №1 «Нововолинська», за які підприємством не було своєчасно сплачено страхових внесків.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття регламентовано Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі Закон № 1533-ІІІ)

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 1 Закону № 1533-III страховим стажем є період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем).

Пунктом 14 частини 1 статті 1 Закону № 1533-III передбачено, що страховими внесками є кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», кошти єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.

Частиною 2 статті 1 зазначеного Закону встановлено, що терміни «застрахована особа», «страхувальники» та «роботодавці» вживаються у цьому Законі у значенні, наведеному у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VI).

Пунктом 3 статті 1 Закону № 2464-VI передбачено, що застрахована особа фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Згідно із пунктом 10 статті 1 Закону № 2464-VI страхувальники роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Частиною 1 статті 6 Закону № 1533-ІІІ встановлено, що право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 1533-ІІІ одним із видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.

Положеннями частини 1 статті 22 Закону № 1533-III передбачено, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Виходячи із системного аналізу вказаних правових норм апеляційний суд вважає, що реалізація передбаченого права застрахованої особи на допомогу по безробіття безпосередньо пов`язана із наявністю у неї певного страхового стажу. При цьому обов`язковою умовою для визнання певного періоду страховим стажем є сплата страхових внесків самою застрахованою особою або страхувальником.

Учасниками справи не заперечується те, що за період з травня 2015 року по квітень 2016 року страхувальником ДП шахта №1 «Нововолинська», а також самим позивачем ОСОБА_1 , як застрахованою особою, страхові внески своєчасно сплачені не були.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону № 1533-ІІІ застрахованим особам, зазначеним у частині 1 статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб.

Згідно з пунктом 9 розділу II Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказ Міністерства соціальної політики України від 15 червня 2015 року № 613, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 липня 2015 року за № 821/27266, допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку. Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а також довідок про грошове забезпечення, виданих особі військовими комісаріатами, де така особа перебувала на обліку, військовими частинами, органами, де особа проходила службу.

За таких обставин, на переконання апеляційного суду, віднесення періоду з травня 2015 року по квітень 2016 року до страхового стажу позивача ОСОБА_1 судом першої інстанції із визнанням протиправними дій Нововолинської МФ та зобов`язанням Нововолинського МЦЗ провести перерахунок і виплату позивачу допомоги по безробіття відповідно до частини 1 статті 23 Закону № 1533-ІІІ за періоди з 20 червня 2016 по 28 серпня 2016, з 13 вересня 2016 по 17 жовтня 2016, з 03 червня 2017 по 24 вересня 2017, з 26 лютого 2018 по 02 травня 2018, з урахуванням виплачених сум є помилковим та позбавленим правових підстав.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивач ОСОБА_1 не позбавлений права вимагати відшкодування йому шкоди, заподіяної несвоєчасною сплатою страхових внесків, внаслідок чого він був позбавлений права на отримання допомоги по безробіттю у спірному розмірі, від особи, з чиєї вини така була заподіяна, у порядку цивільного судочинства.

Щодо доводів апелянта про пропущенням ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду, то апеляційний суд вважає їх безпідставними з огляду на встановлений приписами статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячний строк та оскарження позивачем у позовній заяві від 06 листопада 2018 року відмови Нововолинської МФ у проведенні перерахунку розміру допомоги по безробіттю, викладеної у листі від 25 вересня 2018 року № 1390/26/08-18.

Відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи. Відтак рішення суду першої інстанції слід скасувати та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості задовольнити.

Скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року у справі № 140/2207/18 та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко Постанова у повному обсязі складена 12 квітня 2019 року.