Постанова

від 10.04.2019 по справі 814/2764/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 814/2764/15

адміністративне провадження № К/9901/14463/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 814/2764/15

за адміністративним позовом Фермерського господарства Оазис до Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області, треті особи - ОСОБА_2, Приватне підприємство Виробничо-комерційне підприємство Каро , Відділ Держземагенства України у Врадіївському районі Миколаївської області, державний реєстратор Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області Лавріненко Вікторія Олександрівна про скасування рішень;

за касаційною скаргою приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство Каро на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду (суддя Лебедєва Г. В.) від 16 жовтня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Шевчук О. А., Зуєва Л. Є., Федусик А. Г.) від 06 квітня 2016 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У серпні 2015 року Фермерське господарство Оазис (далі - ФГ Оазис ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області, треті особи - ОСОБА_2, Приватне підприємство Виробничо-комерційне підприємство Каро (далі - ПП ВКП Каро ), Відділ Держземагенства України у Врадіївському районі Миколаївської області, державний реєстратор Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області Лавріненко Вікторія Олександрівна, в якому просило:

- скасувати рішення Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 11535994 від 11 березня 2014 року, а саме права оренди земельної ділянки площею 2,81 га;

- скасувати рішення Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 11570795 від 12 березня 2014 року, а саме права оренди земельної ділянки площею 2,81 га.;

- скасувати рішення Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 11535978 від 11 березня 2014 року, а саме права оренди земельної ділянки площею 0,85 га.;

- скасувати рішення Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 11535978 від 12 березня 2014 року, а саме права оренди земельної ділянки площею 0,85 га.;

- скасувати рішення Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 11535971 від 11 березня 2014 року, а саме права оренди земельної ділянки площею 1,28 га.;

- скасувати рішення Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 11535971 від 12 березня 2014 року, а саме права оренди земельної ділянки площею 1,28 га.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач, серед іншого, зазначив, що ОСОБА_2 на праві власності належать земельні ділянки площею 2,81 га, 0,85 га, 1,28 га в межах Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3, що підтверджується державними актами НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, виданими Врадіївською райдержадміністрацією від 06 березня 2012 року. Зазначені земельні ділянки ОСОБА_2 успадкувала від ОСОБА_5, який 05 лютого 2008 року помер. 09 березня 2012 року ОСОБА_2 було укладено договори оренди земельних ділянок з ФГ Оазис строком на 5 років, який було зареєстровано у відділі Держкомзему у Врадіївському районі, про що у Державному реєстрі земель внесено запис від 09 листопада 2012 року. Позивачу 26 лютого 2015 року із витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 34206311, 34205497 та 34206727 стало відомо, що 11 березня 2014 року на підставі договору оренди земельної ділянки від 11 березня 2006 року та додаткової угоди до договору оренди землі від 20 серпня 2009 року державним реєстратором Лавріненко В. О. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено нові записи про реєстрацію прав оренди земельних ділянок, що раніше належали ОСОБА_5, а тепер знаходяться у власності в ОСОБА_2 Позивач зазначає, що ОСОБА_5 не міг підписати додаткову угоду від 20 серпня 2009 року до договору оренди земельної ділянки від 11 березня 2006 року, оскільки помер 05 лютого 2008 року.

3. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року, задоволено адміністративний позов.

Скасовано рішення Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 11535994 від 11 березня 2014 року, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 та площею 2,81 га.

Скасовано рішення Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 11570795 від 12 березня 2014 року, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 та площею 2,81 га.

Скасовано рішення Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 11535978 від 11 березня 2014 року, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 та площею 0,85 га.

Скасовано рішення Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 11535978 від 12 березня 2014 року, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 та площею 0,85 га.

Скасовано рішення Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 11535971 від 11 березня 2014 року, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 та площею 1,28 га.

Скасовано рішення Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 11535971 від 12 березня 2014 року, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 та площею 1,28 га.

Повернуто ФГ Оазис судовий збір сплачений за квитанцією ФГ Оазис від 17 серпня 2015 року № 1991/з79 на суму 440 грн.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, 13 червня 2016 року ПП ВКП Каро звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просило скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 липня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. 09 серпня 2016 року до Вищого адміністративного суду України від ФГ Оазис надійшли заперечення на касаційну скаргу ПП ВКП Каро , в яких позивач просить оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалась.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року.

9. Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10. 02 лютого 2018 року касаційну скаргу ПП ВКП Каро на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року у справі № 814/2764/15 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

11. Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2019 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належать земельні ділянки площею 2,81 га, 0,85 га, 1,28 га в межах Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 відповідно, що підтверджується державними актами НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 виданими Врадіївською райдержадміністрацією від 06 березня 2012 року.

13. Вказані земельні ділянки ОСОБА_2 успадкувала від ОСОБА_5, який помер 05 лютого 2008 року. Дані обставини підтверджуються свідоцтвом про смерть ОСОБА_5, яке видано Доброжанівською сільською радою Врадіївського району 07 лютого 2008 року та свідоцтвом про право на спадщину за заповітом виданим державним нотаріусом Поплужною К. А. 03 грудня 2008 року.

14. 09 березня 2012 року ОСОБА_2 було укладено договори оренди земельних ділянок з ФГ Оазис строком на 5 років.

15. Зазначені договори було зареєстровано у відділі Держкомзему у Врадіївському районі, про що у Державному реєстрі земель внесено запис від 09 листопада 2012 року.

16. Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 34206311, 34205497 та 34206727 слідує, що 11 березня 2014 року на підставі договору оренди земельної ділянки від 11 березня 2006 року та додаткової угоди до цього договору оренди землі від 20 серпня 2009 року, укладених між ПП ВКП Каро та ОСОБА_5, державним реєстратором Лавріненко В. О. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено нові записи про реєстрацію прав оренди земельних ділянок, що раніше належали ОСОБА_5, а тепер перебувають у власності в ОСОБА_2

17. Предметом договору оренди земельної ділянки від 11 березня 2006 року та додаткової угоди до цього договору від 20 серпня 2009 року, державну реєстрацію прав на які просить скасувати позивач, є ті самі земельні ділянки, землекористувачем яких на підставі договору оренди землі від 09 березня 2012 року є ФГ Оазис .

18. Вважаючи рішення відповідача про реєстрацію договорів оренди землі з третьою особою протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив з того, що державний реєстратор діяв в порушення вимог ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та прийняв помилково рішення про державну реєстрацію права оренди та їх обтяжень за ПП ВКП Каро , оскільки саме державний реєстратор як суб'єкт владних повноважень, з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку та уникнення подвійної реєстрації повинен запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01 січня 2013 року.

20. Також суди попередніх інстанцій зазначили, що згідно договору оренди на спірні земельні ділянки від 11 березня 2006 року він був укладений між ОСОБА_5 та виробничо-комерційним підприємством КАРО 11 березня 2006 року і згідно п. 33 зазначеного договору дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Згідно п. 5 договору останній укладено на сім років до 2013 року. Отже, договір оренди землі від 11 березня 2006 року, укладений між ОСОБА_5 та виробничо-комерційним підприємством КАРО , на час внесення 11 березня 2014 року державним реєстратором записів про реєстрацію прав оренди земельних ділянок за третьою особою, вже припинив свою дію. Доказів на підтвердження того, що договір від 11 березня 2006 року був продовжений з новим власником на новий строк третьою особою надано не було.

21. Отже, наявність обов'язку державного реєстратора запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01 січня 2013 року, для запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними набувачами, що при прийнятті оскаржуваних рішень державним реєстратором зроблено не було, дає підстави для задоволення позовних вимог.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

22. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

23. Зокрема скаржник зазначив, що 11 березня 2006 року між ОСОБА_5 та ПП ВКП Каро укладено договір оренди землі. Додатковою угодою продовжено строк дії договору оренди до 31 грудня 2020 року, яка була укладена між ОСОБА_5 (підписана правонаступником ОСОБА_2 І.) та ПП ВКП Каро . Додатковою угодою до договору оренди землі від 05 квітня 2010 року укладеною між ОСОБА_2 та ПП ВКП Каро сторони погодили продовжити строк договору оренди землі від 11 березня 2006 року до 31 грудня 2025 року. Договір оренди землі від 11 березня 2006 року, разом з додатковими угодами від 20 серпня 2009 року та 05 квітня 2010 року зареєстровано у Врадіївському реєстраційному відділі МРФ ДП Центр ДЗК про що, в реєстрі земель вчинено запис від 11 травня 2010 року за № 041048900004. Умови договору оренди землі виконуються належним чином, договір розірваний не був та діє до 31 грудня 2025 року.

24. Приймаючи оскаржувані рішення, державний реєстр діяв в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, оскільки у відповідача не було підстав для відмови у реєстрації прав оренди земельних ділянок за ПП ВКП Каро та не було допущено жодних порушень норм Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

VІ. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

26. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

27. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін суд, встановлений законом у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, встановленим законом .

28. Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

29. На підставі п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

30. Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

31. Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

32. Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

33. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

34. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

35. Тобто спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

36. Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні, і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

37. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є виконання ним владних управлінських функцій, які він повинен здійснювати саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, що виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.

38. Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин оскільки відповідач, приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме реєстрацію договорів оренди землі, не мав публічно-правових відносин з позивачем.

39. Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

40. Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

41. Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права у ПП ВКП Каро і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

42. Отже, ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій не врахували того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором між ФГ Оазис та ПП ВКП Каро щодо права на спірні земельні ділянки, яке підлягає державній реєстрації.

43. Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін.

44. Зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 823/2042/16 від 04 вересня 2018 року.

45. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно позиції, висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 757/1660/17-ц, розгляд одного спору про право на нерухоме майно або про його обтяження чи вирішення цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства не є підставою вважати публічно-правовим і розглядати за правилами адміністративного судочинства інший спір - про скасування рішення чи запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно або його обтяження, прийнятого державним реєстратором чи внесеного ним до відповідного державного реєстру на користь одного з учасників цивільної або господарської справи під час її розгляду чи після її вирішення. Ці спори залежно від суб'єктного складу теж мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства.

46. Згідно п. 5 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

47. Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ст. 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ст. 19 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

48. На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

49. Відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

50. Згідно квитанції № 1991/з79 від 17 серпня 2015 року ФГ Оазис сплатило судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 440,00 грн. Згідно квитанції № ПН4465 від 26 січня 2016 року ПП ВКП Каро сплатило судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 484,00 грн. Згідно квитанції № ПН926 від 09 червня 2016 року ПП ВКП Каро сплатило судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 528,00 грн.

Керуючись ст. 238, 341, 345, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство Каро задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року у адміністративній справі № 814/2764/15 скасувати.

Провадження у справі закрити.

Повернути Фермерському господарству Оазис (код 19292583) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 440 (чотириста сорок) гривень 00 коп.

Повернути приватному підприємству Виробничо-комерційне підприємство Каро (код 20892727) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1012 (одна тисяча дванадцять) гривень 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач Т. О. Анцупова

Судді В. М. Кравчук

О. П. Стародуб