Постанова

від 09.04.2019 по справі 520/1358/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 р. Справа № 520/1358/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Бершова Г.Є. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Патової Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2019 року, суддя Зінченко А.В., повний текст складено 19.02.2019 року, по справі № 520/1358/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПРО"

до Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Афаліна"

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "КАПРО" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило:

-визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича, що полягають у примусовому вилучені майна з приміщень ТОВ КАПРО , які знаходяться за адресою м. Харків, вул. Лелюківська 7 з літерами Г-1, A-З, Д-1, в рамках виконавчого провадження 57577905 від 01.11.2018р.;

- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича негайно повернути вказане майно позивачу до вирішення питання щодо зняття з цього майна арешту в порядку цивільного судочинства.

Разом з позовом ТОВ "КАПРО" подано до суду заяву про забезпечення адміністративного позову, у якій просило вжити негайних заходів забезпечення позову ТОВ КАПРО до відповідача шляхом:

- заборони приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Попляку Володимиру Володимировичу подальшого примусового вилучення будь - якого майна з приміщень ТОВ КАПРО які знаходяться за адресою м. Харків, вул. Лелюківська 7 з літерами Г-1, А-3, Д-1, в рамках виконавчого провадження 57577905 від 01.11.2018 року,

- зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича негайно повернути все вилучене майно до приміщень ТОВ КАПРО 61030, місто Харків, вул. Лелюківська, буд.7, з літерами Г-1, А-3, Д-1, надавши постанову про накладення арешту на вилучене майно та передати Позивачу вказане майно на відповідальне зберігання, до вирішення питання про зняття арешту з цього майна.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2019 року заяву задоволено частково.

Заборонено приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Попляку Володимиру Володимировичу подальше примусове вилучення будь - якого майна з приміщень ТОВ КАПРО які знаходяться за адресою м. Харків, вул. Лелюківська, 7, з літерами Г-1, А-3, Д-1, в рамках виконавчого провадження №57577905 від 01.11.2018р. до набрання законної сили рішенням по даній справі.

В задоволенні іншої частини заяви - відмовлено.

Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк В.В. (далі - відповідач), не погоджуючись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

В судовому засіданні відповідач підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав ухвалу суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

З урахуванням ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.01.2019 р. по справі 646/9227/18 задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка В. В. про надання дозволу на примусове проникнення до приміщень, які є власністю ТОВ КАПРО , що знаходиться за адресою: м. Харків, вулиця Лелюківська, 7, з літерами Г-1, А-3, Д-1, з метою виконання виконавчого документу, та примусового вилучення майна яке, належить боржнику - ТОВ Афаліна .

Вказане подання було подано відповідачем в рамках виконавчого провадження №57577905, відкритого 01.11.2018р. на підставі виконавчого напису 1568 від 29.10.2018р., виданого приватним нотаріусом ХМНО Звєрєвим А. М. про стягнення з боржника ТОВ Афаліна на користь ОСОБА_3 невиплачені в строк на підставі договору позики та договору поруки грошових коштів в сумі 900 000,0 грн.

В період з 05 по 08 лютого 2019р. відповідачем, на підставі вказаної ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова здійснено примусове проникнення до приміщень ТОВ КАПРО та було вивезене виробниче обладнання та устаткування, що є власністю цього підприємства за допомогою вантажних автомобілів НОМЕР_1.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними та оскарживши їх до суду, ТОВ "КАПРО" звернулося до суду із відповідною заявою про вжиття заходів забезпечення позову.

Приймаючи рішення про часткове задоволення заяви, суд першої інстанції з урахуванням співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, дійшов висновку про заборону приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Попляку Володимиру Володимировичу подальше примусове вилучення будь - якого майна з приміщень ТОВ КАПРО які знаходяться за адресою м. Харків, вул. Лелюківська, 7, з літерами Г-1, А-3, Д-1, в рамках виконавчого провадження №57577905 від 01.11.2018р. до набрання законної сили рішенням по даній справі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч. 4 ст.150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

За правилами ч.ч. 1 та 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

У справі Беєлер проти Італії Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з предметом спору.

Під час судового розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій, позивачем зазначалося, що устаткування та обладнання з приміщень ТОВ КАПРО є масивним, важким, а тому наслідками заходів щодо його демонтажу та розібрання можуть бути значні витрати, зусилля.

Колегія суддів зазначає, що обраний заявником та застосований судом першої інстанції спосіб забезпечення позову цілком відповідає предмету спору між учасниками справи, а також вимогам і меті, визначеним статтями 150, 151 КАС України.

При цьому, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції не надавав оцінку протиправності оскаржуваних дій відповідача, вжиття заходів забезпечення позову не зумовило фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямовано виключно на збереження до винесення остаточного рішення у справі існуючого до вчинення таких дійв становища. З огляду на це, колегія суддів відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги.

Щодо реальності загрози заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, то колегія суддів погоджується з доводами заявника про те, що такий спосіб забезпечення позову як заборона відповідачу вчиняти певні дії є адекватним та співмірним з предметом спору, оскільки спрямований виключно на збереження до винесення остаточного рішення у справі існуючого до вчинення оскаржуваних дій становища.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв вірне рішення про забезпечення позову шляхом заборони приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Попляку Володимиру Володимировичу подальше примусове вилучення будь - якого майна з приміщень ТОВ КАПРО які знаходяться за адресою м. Харків, вул. Лелюківська, 7, з літерами Г-1, А-3, Д-1, в рамках виконавчого провадження №57577905 від 01.11.2018р. до набрання законної сили рішенням по даній справі.

Доводи апелянта про те, що вжиттям заходів забезпечення позову були порушені права та інтереси ТОВ Афаліна , якій належить право власності на оспорюване майно, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вжитими заходами забезпечення позову питання права власності на майно не вирішувалося.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки гуртуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм процесуального права.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2019 по справі № 520/1358/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді Г.Є. Бершов Н.В. Шевцова Постанова складена в повному обсязі 15.04.2019 року