Постанова

від 11.07.2019 по справі 520/1358/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2019 року

Київ

справа №520/1358/19

адміністративне провадження №К/9901/14561/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого - Шишова О.О..,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув в письмовому провадженні в касаційній інстанції справу № 520/1358/19

за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КАПРО до Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Афаліна про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії , провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю КАПРО на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року (прийняту в складі колегії суддів: головуючого Ральченка І.М ., суддів: Бершова Г.Є ., Шевцової Н.В.),

І. Суть спору:

1. У лютому 2019 року ТОВ КАПРО (далі - Позивач, скаржник) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича (далі - Відповідач) третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Афаліна в якому (з урахуванням часткової зміни предмету позовних вимог) просило суд визнати протиправними дії Відповідача - приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка В.В. що полягають у примусовому вилучені майна з приміщень ТОВ КАПРО , які знаходяться за адресою м. Харків, вул. Лелюківська 7 з літерами Г-1, А-3, Д-1, в рамках виконавчого провадження 57577905 від 01.11.2018р., відповідно до постанови про опис та арешт майна боржника від 15.02.2019р. у виконавчому провадженні 57577905 від 01.11.2018р та зобов`язати Відповідача надати представникам Позивача належним чином засвідчені копії: постанови від 15.02.2019р. про опис накладення арешту вилученого майна; документів що посвідчують передачу вилученого майна на відповідальне зберігання Зберігачу; документів про оцінку вилученого майна та заборонити Відповідачу подальше примусове вилучення, а також демонтаж, розібрання, упакування та/або переміщення будь-якого майна з приміщень з приміщень ТОВ КАПРО , які знаходяться за адресою м.Харків, вул. Лелюківська 7 з літерами Г-1, А-3, Д-1, в рамках виконавчого провадження 57577905 від 01.11.2018р., під час проведення опису та накладення арешту, з передачею Позивачу цього майна на відповідальне зберігання.

2. Свої вимоги позивач обґрунтовує, що внаслідок вчинення Відповідачем незаконних дій щодо примусового проникнення до виробничих приміщень Позивача та примусового вилучення належного йому майна, слугувало порушення прав позивача. Позивач вказує, що вищезазначені дії позивача було прийнято з грубим порушенням вимог Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII),

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року позовні вимоги було задоволено частково.

3.1 Визнано протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка В.В., що полягають у примусовому вилучені майна з приміщень ТОВ КАПРО, які знаходяться за адресою м. Харків, вул. Лелюківська 7 з літерами Г-1, A-З, Д-1, в рамках виконавчого провадження 57577905 від 01.11.2018р.

3.2 Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка В.В. утриматися від примусового вилучення та демонтажу майна з приміщень ТОВ КАПРО, які знаходяться за адресою м. Харків, вул. Лелюківська 7 з літерами Г-1, A-З, Д-1, в рамках виконавчого провадження 57577905 від 01.11.2018р.

3.3 В іншій частині позовних вимог відмовлено .

3.4 Скасовано Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2019 року про забезпечення позову по справі 520/1358/19.

4 . Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги дійшов висновку, що в порушення ч. 5 ст. 59 Закон №1404-VIII відповідачем не складалася постанова про опис та арешт майна боржника. В ході вилучення майна керівництву ТОВ КАПРО приватним виконавцем не було надано жодних документів щодо примусового проникнення до приміщень, а примусове вилучення належного позивачу майна, з боку відповідача відбувалося незаконно та безпідставно, без будь-яких дійсних документів, щоб підтверджували наявність майна боржника у третіх осіб.

5 . Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича - задоволено .

5.1 Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 по справі № 520/1358/19 скасовано .

5.2 Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПРО" - відмовлено .

5.3 Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2019 року.

6 . Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначає, що дії приватного виконавця станом на час виникнення спірних правовідносин були правомірні та прийняті на підставі Закону №1404-VIII. Також суд апеляційної інстанції звертає увагу позивача на те що, якщо останній вважає право власності на майно яке було піддано арешту під час здійснення виконавчого провадження воно вирішуються судом в інший спосіб - шляхом вирішення приватно-правового спору.

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

7 . Позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

8 . У касаційній скарзі ТОВ Капро посилається, на те що відповідачем під час звернення з поданням до суду не було встановлено власника майна за адресою м .Харків , вул. Лелюківська 7 з літерами Г-1, A-З, Д-1, що в свою чергу є порушенням Закону №1404-VIII та відповідно є протиправними діями Відповідача. Також позивач зазначає, що внаслідок вчинення Відповідачем незаконних дій щодо примусового проникнення до виробничих приміщень Позивача та примусового вилучення належного йому майна, слугувало порушення прав позивача. Позивач вказує, що вищезазначені дії позивача було прийнято з грубим порушенням вимог Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII)

9 . Позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року

10. Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, у якій посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

ІV. Установлені судами фактичні обставини справи

11 . Ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 03.01.2019р. по справі 646/9227/18 (суддя Єжов В.А.), було задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка В.В. про надання дозволу на примусове проникнення до приміщень, які є власністю ТОВ КАПРО , що знаходиться за адресою: м. Харків, вулиця Лелюківська, 7, з літерами Г-1, А-3, Д-1, з метою виконання виконавчого документу, та примусового вилучення майна яке, належить боржнику - ТОВ Афаліна .

12 . Вказане подання було подано Відповідачем в рамках виконавчого провадження №57577905 відкритого 01.11.2018р. на підставі виконавчого напису 1568 від 29.10.2018р., виданого приватним нотаріусом ХМНО Звєрєвим А.М. про стягнення з боржника ТОВ Афаліна на користь ОСОБА_1 невиплачені в строк на підставі договору позики та договору поруки грошових коштів в сумі 900 000,0 грн.

13 . У ході проведення виконавчих дій за вказаною адресою виконавцем було виявлене майно ТОВ "Афаліна", про що було складено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 05.02.2019 року - 15.02.2019 року, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 84-85).

14 . У період з 05 по 08 лютого 2019 р., відповідачем на підставі вказаної ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова було здійснено примусове проникнення до приміщень ТОВ КАПРО , з яких в ході проведення виконавчих дій було вилучене рухоме майно.

13 . Не погоджуючись з протиправними діями відповідача, позивач оскаржив їх до суду першої інстанції.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

14 . Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАСУ) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

16 . Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

17 . Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є чинний Закон № 1404-VIII ( Про виконавче провадження ).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

18 . Відповідно до статті 10 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

19 . Згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

20 . У відповідності до частини п`ятої статті 48 зазначеного Закону, у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

21 . Порядок звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, врегульовано статтею 53 Закону №1404-VIII, частинами першою та другою якої визначено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку.

22 . Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.

23 . На підставі пунктів 4, 6 частини третьої статті 18 цього Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

VI. Позиція Верховного Суду

24 . Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25 . Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

26 . Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду проаналізувавши положення Закону України "Про виконавче провадження" та перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги вважає, що судом апеляційної інстанції судове рішення прийнято на підставі норм матеріального та процесуального права.

27 . Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

28. Аналіз наведених положень Закону України "Про виконавче провадження" дає підстави для висновку про те, що з метою забезпечення виконання рішення про стягнення з боржника грошових коштів, виконавець на підставі відповідного судового рішення має право на примусове проникнення до приміщення особи, в якої перебуває майно боржника, накладання арешту на таке майно та вжиття заходів щодо його вилучення та передачі на зберігання іншим особам.

29. Верховний Суд звертає увагу позивача на те, що на час проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №57577905 приватним виконавцем Попляком В.В. було виявлене майно боржника ТОВ "Афаліна", яке перебувало на зберіганні у ТОВ КАПРО .

30. Наведені обставини зумовили звернення приватного виконавця до суду із поданням про примусове проникнення до приміщень ТОВ КАПРО , яке було задоволене ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.01.2019 року. Зазначеним судовим рішенням приватному виконавцю Попляку В.В. був наданий дозвіл на примусове проникнення до приміщень, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Лелюківська 7 з літерами Г-1, A-З, Д-1, належні ТОВ КАПРО .

30. У ході проведення виконавчих дій за вказаною адресою виконавцем було виявлене майно ТОВ "Афаліна", про що було складено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 05.02.2019 року - 15.02.2019 року, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 84-85).

31 . Арешт на майно приватний виконавець наклав з метою забезпечити реальне виконання виконавчого провадження №57577905 відкритого 01.11.2018р. на підставі виконавчого напису 1568 від 29.10.2018р, що з огляду на наведені вимоги Закону №1404-VIII є його обов`язком.

32 . Обставин, які б вказували на те, що приватний виконавець, коли виносив спірне рішення, діяв неправомірно (зокрема, що він не мав законних підстав накладати арешт відповідно до постанови про опис та арешт майна боржника від 15.02.2019р , не мав повноважень для ухвалення такого рішення чи діяв у неправомірний спосіб) у справі не встановлено.

33 . Колегія суддів зазначає, що під час винесення приватним виконавцем постанови про опис та арешт майна боржника від 15.02.2019р, останній діяв в межах та на підставі пунктів 4, 6 частини третьої статті 18 цього Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

34. Також Верховний Суд зауважує, що відповідно до частин першої та другої статті 59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

35. Згідно з частиною першою ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

36 . Предметом позову в цій справі є встановлення належності майна юридичній особі та правомірність примусового вилучення майна з приміщень ТОВ КАПРО , які знаходяться за адресою м. Харків, вул. Лелюківська 7 з літерами Г-1, А-3, Д-1, в рамках виконавчого провадження 57577905 від 01.11.2018р., відповідно до постанови про опис та арешт майна боржника від 15.02.2019р., а отже, існує спір про право цивільне.

37 . З огляду на суть цих правовідносин і їх суб`єктний склад позивачу і потрібно визначити спосіб захисту права, за захистом якого він фактично звернувся з цим позовом.

38 . Отже, спори щодо права власності на майно яке було піддано арешту під час здійснення виконавчого провадження вирішуються судом у порядку позовного провадження за позовом особи, яка вважає його своєю власністю та оспорює законність рішення виконавця про визнання певного майна власністю боржника. Належним способом захисту порушеного права у таких правовідносинах є визнання права власності на майно, вилучення майна з акту опису та арешту, накладеного виконавцем.

39 . Відтак суд апеляційної інстанції правильно дійшов до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права (оскарження дій суб`єкта владних повноважень про примусове вилучення майна) не забезпечує їх реального захисту. 40 . Таким чином висновки суду апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні, тому касаційну скаргу ТОВ КАПРО слід залишити без задоволення.

VII. Судові витрати

41 . З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1 . Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КАПРО залишити без задоволення.

2 . Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О.Шишов

Судді І.В.Дашутін

М.М.Яковенко