Постанова

від 24.04.2019 по справі 520/1358/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 р. Справа № 520/1358/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Бершова Г.Є. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2019, суддя Зінченко А.В., по справі № 520/1358/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПРО"

до Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Афаліна"

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ КАПРО , звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка В.В., в якому, після часткової зміни предмету позовних вимог, просило суд: визнати протиправними дії Відповідача - приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка В.В., що полягають у примусовому вилучені майна з приміщень ТОВ КАПРО , які знаходяться за адресою м. Харків, вул. Лелюківська 7 з літерами Г-1, А-3, Д-1, в рамках виконавчого провадження 57577905 від 01.11.2018р., відповідно до постанови про опис та арешт майна боржника від 15.02.2019р. у виконавчому провадженні 57577905 від 01.11.2018р, зобов'язавши Відповідача надати представникам Позивача належним чином засвідчені копії: постанови від 15.02.2019р. про опис накладення арешту вилученого майна; документів що посвідчують передачу вилученого майна на відповідальне зберігання Зберігачу; документів про оцінку вилученого майна та заборонити Відповідачу подальше примусове вилучення, а також демонтаж, розібрання, упакування та/або переміщення будь-якого майна з приміщень з приміщень ТОВ КАПРО , які знаходяться за адресою м. Харків, вул. Лелюківська 7 з літерами Г-1, А-3, Д-1, в рамках виконавчого провадження 57577905 від 01.11.2018р., під час проведення опису та накладення арешту, з передачею Позивачу цього майна на відповідальне зберігання.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка В.В., що полягають у примусовому вилучені майна з приміщень ТОВ КАПРО , які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Лелюківська 7 з літерами Г-1, A-З, Д-1, в рамках виконавчого провадження №57577905 від 01.11.2018р.

Зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка В.В. утриматися від примусового вилучення та демонтажу майна з приміщень ТОВ КАПРО , які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Лелюківська 7 з літерами Г-1, A-З, Д-1, в рамках виконавчого провадження №57577905 від 01.11.2018р.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції не вірно надав оцінку доказам у справі.

В судовому засіданні відповідач та представник відповідача підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.

Представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечували, вважали рішення суду першої інстанції таким, що не підлягає скасуванню, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Представник третьої особи проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС права переглядається судом апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, на підставі виконавчого напису №1568 від 29.10.2018р., виданого приватним нотаріусом ХМНО Звєрєвим А.М. про стягнення з боржників ОСОБА_3 та ТОВ Афаліна на користь ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 900 000,00 грн. приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Попляком В.В. постановою від 01.11.2018 року було відкрите виконавче провадження №57577905.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.01.2019 р. по справі 646/9227/18, було задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка В.В. про надання дозволу на примусове проникнення до приміщень, які є власністю ТОВ КАПРО , що знаходиться за адресою: м. Харків, вулиця Лелюківська, 7, з літерами Г-1, А-3, Д-1, з метою виконання виконавчого документу, та примусового вилучення майна яке, належить боржнику - ТОВ Афаліна .

В період з 05 по 08 лютого 2019 р., відповідачем на підставі вказаної ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова було здійснено примусове проникнення до приміщень ТОВ КАПРО , з яких в ході проведення виконавчих дій було вилучене рухоме майно.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в порушення ч. 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" відповідачем не складалася постанова про опис та арешт майна боржника. В ході вилучення майна керівництву ТОВ КАПРО приватним виконавцем не було надано жодних документів щодо примусового проникнення до приміщень, а примусове вилучення належного позивачу майна, з боку відповідача відбувалося незаконно та безпідставно, без будь-яких дійсних документів, щоб підтверджували наявність майна боржника у третіх осіб.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Дії спрямовані на примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) проводяться на підставах, у межах повноважень органів та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року

№ 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до названого Закону.

Відповідно до статті 10 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

У відповідності до частини п'ятої статті 48 зазначеного Закону, у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Порядок звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, врегульовано статтею 53 Закону №1404-VIII, частинами першою та другою якої визначено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов'язковим.

На підставі пунктів 4, 6 частини третьої статті 18 цього Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Аналіз наведених положень Закону України "Про виконавче провадження" дає підстави для висновку про те, що з метою забезпечення виконання рішення про стягнення з боржника грошових коштів, виконавець на підставі відповідного судового рішення має право на примусове проникнення до приміщення особи, в якої перебуває майно боржника, накладання арешту на таке майно та вжиття заходів щодо його вилучення та передачі на зберігання іншим особам.

Судовим розглядом встановлено, що в ході проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №57577905 приватним виконавцем Попляком В.В. було виявлене майно боржника ТОВ "Афаліна", яке перебувало на зберіганні у ТОВ КАПРО .

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідач вказав, що належність вказаного майна боржникові ним була встановлена на підставі Договору зберігання майна від 06 травня 2007р., специфікації (додаток №1) до зазначеного договору та Акту приймання-передачі майна від 06.05.2017 року.

Наведені обставини зумовили звернення приватного виконавця до суду із поданням про примусове проникнення до приміщень ТОВ КАПРО , яке було задоволене ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.01.2019 року. Зазначеним судовим рішенням приватному виконавцю Попляку В.В. був наданий дозвіл на примусове проникнення до приміщень, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Лелюківська 7 з літерами Г-1, A-З, Д-1, належні ТОВ КАПРО .

В ході проведення виконавчих дій за вказаною адресою виконавцем було виявлене майно ТОВ "Афаліна", про що було складено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 05.02.2019 року - 15.02.2019 року, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 84-85).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції не у повному обсязі з'ясував обставини справи та не врахував наявної в матеріалах справи копії зазначеної постанови, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про не складення відповідачем постанови про опис та арешт майна боржника під час вчинення виконавчий дій щодо опису та арешту майна боржника, що перебувало у приміщеннях, належних ТОВ КАПРО .

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, адміністративне судочинство направлене на захист лише порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів учасників публічно-правових відносин.

Натомість, судом першої інстанції не було повною мірою досліджено наявності порушеного права позивача, за захистом якого від звернувся до суду, та як наслідок помилково обрано спосіб такого захисту, з огляду на наступне.

Так, на підтвердження порушеного права позивачем було надано до суду лише інвентаризаційний опис (акт) від 10.12.2018 року, згідно якого проведеною інвентаризацією встановлено наявність спірного майна у ТОВ КАПРО (а.с. 39).

Проте, судом не було враховано, що інвентаризацією є перевірка і документальне підтвердження наявності та стану майна, а отже Акт інвентаризації не є первинним документом, яким беззаперечно підтверджується право власності на таке майно.

Переконливих доказів права власності позивача ТОВ КАПРО на арештоване виконавцем майно не було добуто і судом апеляційної інстанції.

Так, в ході розгляду прави у суді апеляційної інстанції представниками позивача ТОВ КАПРО та третьої особи ТОВ "Афаліна" на підтвердженні своїх аргументів були надані: Акт звірки від 03.09.2018 року щодо наявності обладнання ТОВ "Афаліна", що перебуває на відповідальному зберіганні ТОВ КАПРО ; Акти звірки взаємних розрахунків від 01.09.2009 року та від 01.01.2014 року; Акт приймання-передачі майна до договору зберігання від 06.05.2007 року; Довідку від 23.04.2019 року про відсутність заборгованості ТОВ КАПРО перед ТОВ "Афаліна"; Накази про зміну керівного складу ТОВ КАПРО від 14.05.2017 року та від 11.06.2017 року.

Зазначені документи колегією суддів не були розцінені як такі, що підтверджують право власності позивача ТОВ КАПРО на вилучене виконавцем майно, оскільки їх зміст має взаємовиключні та суперечливі дані щодо передачі майна ТОВ "Афаліна" на зберігання, щодо наявності у ТОВ КАПРО майна на зберіганні, а також щодо підписання актів звірок уповноваженими на те посадовими особами сторін договору.

Відповідно до частин першої та другої статті 59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Згідно з частиною першою ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, спори щодо права власності на майно яке було піддано арешту під час здійснення виконавчого провадження вирішуються судом у порядку позовного провадження за позовом особи, яка вважає його своєю власністю та оспорює законність рішення виконавця про визнання певного майна власністю боржника. Належним способом захисту порушеного права у таких правовідносинах є визнання права власності на майно та зняття арешту, накладеного виконавцем.

Відтак обраний позивачем спосіб захисту порушеного права (оскарження дій суб'єкта владних повноважень про примусове вилучення майна) не забезпечує їх реального захисту. У такому випадку захист порушеного права має вирішуватися за нормами господарського судочинства.

Доводи позивача про незаконність дій відповідача з огляду на скасування постановою апеляційного суду Харківської області від 26.03.2019 року ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.01.2019 року, якою приватному виконавцю Попляку В.В. був наданий дозвіл на примусове проникнення до приміщень, не беруться судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують законності дій відповідача на час їх вчинення.

Отже, суд першої інстанції внаслідок неповного з'ясування обставин справи не встановив наявності у справі постанови виконавця про опис та арешт майна, не врахував існування спору про право власності на майно, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність законних підстав для визнання протиправними дії приватного виконавця та зобов'язання утриматися від примусового вилучення та демонтажу майна.

Відповідно до частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та увалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 по справі № 520/1358/19 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПРО" - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2019 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді Г.Є. Бершов Н.В. Шевцова Постанова складена в повному обсязі 03.05.19.