Постанова

від 15.04.2019 по справі 908/2482/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2019 Справа № 908/2482/18

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Кощеєв І.М., Кузнецова І.Л.

секретар судового засідання Мацекос І.М.

представники сторін:

від позивача: Копил А.М., витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців серії АГ №18510715 станом на 10.04.2014, директор

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Кам'янсько-Дніпровського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.02.2019 у справі №908/2482/18 (суддя Проскуряков К.В.; ухвалу постановлено о 10:55 год. у місті Запоріжжя без участі представників сторін)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", м.Київ в особі Кам'янсько-Дніпровського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", м.Кам'янка-Дніпровська, Запорізька область

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Кам'янка-Дніпровська, Запорізька область

про стягнення 21512,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Кам'янсько-Дніпровського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" (позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Договором кредиту №ДК 159-4 від 20.06.2018 у сумі 21512,25 грн. (19361,00 грн. - тіло, 724,42 грн. - проценти за користування кредитом, 1426,83 грн. - пеня) станом на 01.11.2018.

Позов обґрунтовано посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, що порушує майнові права і охоронювані законом інтереси позивача та змушує його звернутися до суду за їх захистом.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.02.2019 провадження у справі №908/2482/18 (суддя Проскуряков К.В.) закрито на підставі п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Означену ухвалу місцевого господарського суду вмотивоване тим, що матеріали справи свідчать про те, що під час розгляду справи у суді першої інстанції 19.12.2018 відповідач у справі ОСОБА_2 втратив статус фізичної особи-підприємця.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "Фінансова компанія "Надія України" в особі Кам'янсько-Дніпровського відділення ТОВ "Фінансова компанія "Надія України" (позивач) звернулося з апеляційною скаргою (від 20.02.2019), в якій просить ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.02.2019 у справі №908/2482/18 скасувати; прийняти нове рішення, яким позов задовольнити; судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1921,00 грн. покласти на відповідача.

За твердженням позивача оскаржувана ухвала є незаконною, помилковою та необґрунтованою. Зазначає, що станом на 20.11.2018 (дата подання позову) та станом на 10.12.2018 (дата відкриття провадження) згідно з відомостями, які містилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на сайті Міністерства юстиції України ФОП ОСОБА_2 мав статус "фізичної особи-підприємця". А вже станом на 19.12.2018 ФОП ОСОБА_2 припинив підприємницьку діяльність, таким чином втративши статус "фізичної особи-підприємця" за особистою заявою. Скаржник зазначає, що відповідно до п.3.3. ч.3 Листа Вищого арбітражного суду України №01-8/556 від 23.10.2000 з моменту скасування державної реєстрації громадянина як суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема за особистою заявою, спори за участю такого громадянина, у тому числі пов'язані із здійсненням ним раніше підприємницькою діяльністю, підвідомчі судом загальної юрисдикції, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах були порушені до настання згаданих обставин. Вказує, що дана правова норма міститься також у постанові Судової палати у господарських справах Верховного суду України від 09.08.2017 у справі №3-788гс17, тобто у разі коли відповідна зміна статусу відбулася після порушення провадження у справі, вона не тягне за собою наслідків у виді зміни підвідомчості такої справи і, відповідно, - припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду.

Відповідач повідомлений судом апеляційної інстанції про час і місце пригляду цієї справи, але відзив на апеляційну скаргу не надав, про причину неявки свого представника не повідомив. За таких обставин колегія суддів визнала, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду цієї справи по суті за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 15.04.2019 за результатами розгляду справи судом апеляційної інстанції оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, який приймав участь у судових засіданнях, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено такі обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" (Кредитор) в особі завідуючого відділення Кам'янсько-Дніпровського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" Вишнякова Ю.А., який діє на підставі Довіреності від 12.02.2016 та Положення про Кам'янсько-Дніпровське відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" та розпорядження №60 від 20.06.2018 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, запис в Єдиному державному реєстрі №20860000000002267 від 07.11.2012 (Позичальник) укладено договір кредиту №ДК 159-4 від 20.06.2018 (а.с.9-10, далі - Договір), за умовами п.2.1. якого Кредитор зобов'язався надати Позичальнику кредит в сумі 20000,00 грн. з оплатою по процентній ставці 21,3% на рік, а Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах, передбачених Договором.

Оскільки Позичальник (відповідач) за договором розрахувався несвоєчасно і не в повному обсязі, Кредитор (позивач) звернувся до відповідача з позовом про стягнення заборгованості в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2482/18; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

В подальшому ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.02.2019 провадження у справі №908/2482/18 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Закриваючи провадження у справі місцевий господарський суд виходив із того, що цей спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, про що зазначено в оскарженій ухвалі, що під час вирішення питань стосовно порушення провадження у справі №908/2482/18 судом встановлено, що предметом цього спору є стягнення заборгованості за договором кредиту № ДК 159-4 від 20.06.2018, який був укладений ТОВ "Фінансова компанія "Надія України" в особі завідуючого відділення Вишнякова Ю.А. Кам'янсько-Дніпровського відділення ТОВ "Фінансова компанія "Надія України" з громадянином ОСОБА_2, який на час його укладання мав статус фізичної особи-підприємця.

Станом на момент відкриття провадження у справі №908/2482/18 - 10.12.2018, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, адреса ФОП ОСОБА_2 - АДРЕСА_1. Запис в графі "Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, підстава для його внесення" - відсутній.

В подальшому судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до безкоштовного запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 05.02.2019 у ЄДР міститься запис про те, що ОСОБА_2 зареєстрований 07.11.2012 в якості фізичної особи-підприємця за адресою: АДРЕСА_1. Також ЄДР містить запис від 19.12.2018, № запису: 20860060003002267, стан суб'єкта: припинено.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що під час розгляду справи у суді - 19.12.2018 - відповідач у справі ОСОБА_2 втратив статус фізичної особи-підприємця.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

З огляду на викладене, суд першої інстанції вважав за необхідне закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки однією із сторін є фізична особа, яка не є підприємцем - ОСОБА_2, що відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України виключає можливість розгляду цієї справи господарськими судами України у зв'язку із непідвідомчістю їм цього спору.

Однак такий висновок суду першої інстанції зроблений з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Так, вирішуючи питання про порушення провадження у справі, суд першої інстанції пересвідчився, що відповідач є суб'єктом підприємницької діяльності та належним чином зареєстрований у Реєстрі та правильно порушив провадження у справі за позовом, поданим на захист порушеного права.

За статтею 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною восьмою статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (у редакції, чинній на час порушення провадження у справі, далі - Закон № 755- IV) визначено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до витягу з Реєстру державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2 здійснено 19.12.2018, тобто після порушення місцевим судом провадження у справі.

Тобто, оскільки зміна статусу особи відбулася після порушення провадження у справі, вона не спричиняє наслідків у виді зміни підвідомчості такої справи і відповідно - закриття провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду.

Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, частини восьмої статті 4 Закону № 755-IV у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Реєстру запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за зобов'язаною особою, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Отже, у справі, що розглядається, провадження у справі правильно порушено судом першої інстанції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін.

Якщо стороною господарського спору є громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату прийняття судового рішення втратив цей статус, то зміна статусу, що відбулася після порушення провадження у справі, не зумовлює наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи і відповідно - припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №916/559/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.03.2019 у справі №924/1287/16.

Отже, застосування судом першої інстанції приписів пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України (в редакції від 15.12.2017) щодо обов'язку суду закриття провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, - є безпідставними, оскільки на момент порушення провадження у даній справі ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.12.2018 дана справа підлягала розгляду в порядку господарського судочинства, а подальша зміна статусу відповідача, що відбулася після порушення провадження у справі, не зумовила наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи.

Згідно статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про неправильне застосування судом першої інстанції пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (у редакції чинній від 15.12.2017), у зв'язку з чим суд не здійснив розгляд справи по суті в частині вимог до ФОП ОСОБА_2, тому вимоги апеляційної скарги позивача про скасування цієї ухвали підлягають задоволенню.

Щодо вимог апеляційної скарги позивача про прийняття у цій справі нового рішення, то такі вимоги підлягають відхиленню, оскільки правовим наслідок скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню, згідно з частиною 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України, є направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Отже, оскаржена ухвала підлягає скасуванню, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, з направленням справи для продовження її розгляду до Господарського суду Запорізької області.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги про скасування оскарженої ухвали, судові витрати в сумі 1921,00 грн. на оплату судового збору, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Кам'янсько-Дніпровського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" у зв'язку із апеляційним оскарженням, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача та підлягають розподілу між сторонами судом першої інстанції за результатами остаточного вирішення цієї справи.

Керуючись статтями 269, 270-271, 275, 280 ч.1 п.4, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Кам'янсько-Дніпровського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" - задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.02.2019 у справі №908/2482/18 - скасувати.

Направити справу №908/2482/18 для продовження розгляду до Господарського суду Запорізької області.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Кам'янсько-Дніпровського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в сумі 1921 грн. 00 коп. у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, остаточний розподіл яких здійснити за результатами розгляду справи по суті спору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена 16.04.2019.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя І.Л. Кузнецова