Рішення

від 25.06.2019 по справі 908/2482/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/157/18-27/81/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2019 Справа № 908/2482/18

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., секретар судового засідання Шолохової С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" (02121 м. Київ, вул. Декабристів, буд. 3, офіс 702, код ЄДРПОУ 34067398) в особі Кам`янсько-Дніпровського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" (71304, Запорізька область, м. Кам`янка-Дніпровська, вул. Гоголя, буд. 18, код ЄДРПОУ 37062743)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Сухорукова Сергія Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про стягнення 21 512 грн. 25 коп.

представники сторін

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Кам`янсько-Дніпровського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" про стягнення з Фізичної особи-підприємця Сухорукова Сергія Володимировича 19 361 грн. 00 коп. тіла кредиту, 724 грн. 42 коп. проценти за користування кредитом, 1 426 грн. 83 коп. пені.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2018 справу № 908/2482/18 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 10.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2482/18 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, присвоєно справі номер провадження - 5/157/18.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.02.2019 провадження у справі № 908/2482/18 (суддя Проскуряков К.В.) закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "Фінансова компанія "Надія України" в особі Кам`янсько-Дніпровського відділення ТОВ "Фінансова компанія "Надія України" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Кам`янсько-Дніпровського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" задоволено частково. Ухвалу господарського суду Запорізької області від 05.02.2019 у справі № 908/2482/18 скасувано. Направлено справу № 908/2482/18 для продовження розгляду до господарського суду Запорізької області. Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Кам`янсько-Дніпровського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в сумі 1 921 грн. 00 коп. у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покладено на Фізичну особу-підприємця Сухорукова Сергія Володимировича, остаточний розподіл яких здійснити за результатами розгляду справи по суті спору.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2019, справу № 909/2482/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 25.04.2019 справу № 908/2482/18 суддею Дроздовою С.С. прийнято до свого провадження, присвоєно справі номер провадження 5/157/18-27/81/19 розгляд справи по суті призначено на 10.05.2019.

Справа № 908/2482/18 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 10.05.2019 року судове засідання відкладено на 18.06.2019.

18.06.2019 р. у судовому засіданні представник позивача, звернувся до суду з письмовою заявою б/н від 14.06.2019 р. (вх. № 08-08/12508/19), в порядку ч. 2 ст. 46 ГПК України, щодо зменшення розміру позовних вимог.

У зв`язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості на суму 1 100 грн. 00 грн. (копія банківської виписки від 18.04.2019 р. на суму 500 грн. 00 коп., від 28.05.2019 р. на суму 300 грн. 00 коп., від 05.06.2019 р. на суму 300 грн. 00 коп.) просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Сухорукова Сергія Володимировича, Запорізька область, м. Кам`янка-Дніпровська 18 261 грн. 00 коп. заборгованості за договором кредиту № ДК 159-4 від 20.06.2018 р., 724 грн. 42 коп. відсотки за користування кредитом, 1 426 грн. 83 коп. пені.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 18 261 грн. 00 коп. заборгованості за договором кредиту № ДК 159-4 від 20.06.2018 р., 724 грн. 42 коп. відсотки за користування кредитом, 1 426 грн. 83 коп. пені.

Ухвалою суду від 18.06.2019 оголошено перерву до 25.06.2019, на підставі ст. 216 ГПК України.

У судовому засіданні 25.06.2019 справу розглянуто судом.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, 21.06.2019 надіслав до відділу автоматизованого документообігу суду, обробки та контролю виконання документів (канцелярія) заяву, відповідно до якої просить суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Заява позивача прийнята судом.

Відповідач у судові засідання тричі не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувану ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника або ненадання витребуваних документів суд не попереджав.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/2482/18.

Крім того, у зв`язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості на суму 1 100 грн. 00 грн. (копія банківської виписки від 18.04.2019 р. на суму 500 грн. 00 коп., від 28.05.2019 р. на суму 300 грн. 00 коп., від 05.06.2019 р. на суму 300 грн. 00 коп.), суд дійшов висновку, що відповідач обізнаний про позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Кам`янсько-Дніпровського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України".

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, як встановлено Центральним апеляційним господарським судом у постанові від 15.04.2019, що судом першої інстанції було правильно встановлено, про що зазначено в оскарженій ухвалі, що під час вирішення питань стосовно порушення провадження у справі № 908/2482/18 судом (суддя Проскуряков К.В.) встановлено, що предметом цього спору є стягнення заборгованості за договором кредиту № ДК 159-4 від 20.06.2018, який був укладений ТОВ "Фінансова компанія "Надія України" в особі завідуючого відділення Вишнякова Ю.А. Кам`янсько-Дніпровського відділення ТОВ "Фінансова компанія "Надія України" з громадянином Сухоруковим Сергієм Володимировичем , який на час його укладання мав статус фізичної особи-підприємця.

Станом на момент відкриття провадження у справі №908/2482/18 - 10.12.2018, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, адреса ФОП Сухорукова С.В. - АДРЕСА_1 . Запис в графі "Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, підстава для його внесення" - відсутній.

В подальшому судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до безкоштовного запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 05.02.2019 у ЄДР міститься запис про те, що Сухоруков Сергій Володимирович зареєстрований 07.11.2012 в якості фізичної особи-підприємця за адресою: АДРЕСА_1 . Також ЄДР містить запис від 19.12.2018, № запису: 20860060003002267, стан суб`єкта: припинено.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що під час розгляду справи у суді - 19.12.2018 - відповідач у справі Сухоруков Сергій Володимирович втратив статус фізичної особи-підприємця.

Частиною восьмою статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (у редакції, чинній на час порушення провадження у справі, далі - Закон № 755- IV) визначено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до витягу з Реєстру державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Сухорукова С.В. здійснено 19.12.2018, тобто після порушення місцевим судом провадження у справі.

Тобто, оскільки зміна статусу особи відбулася після порушення провадження у справі, вона не спричиняє наслідків у виді зміни підвідомчості такої справи і відповідно - закриття провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду.

Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю позивача та відповідача.

Справу розглянуто в порядку ст. 178 ГПК України, відповідно до якої, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

20.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Кам`янсько-Дніпровського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" (Кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Сухоруковим Сергієм Володимировичем (Позичальник) укладено договір кредиту № ДК 159-4.

Відповідно до п. 2.1 договору Кредитор зобов`язується надати Позичальнику кредит в сумі 20000,00 грн., з оплатою по процентній ставці 21,3% на рік, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 2.2 договору кредит надається з метою - на розвиток бізнесу.

Відповідно до п. 3.2 договору позичальник зобов`язується повністю повернути кредит, отриманий за цим договором та проценти за користування ним, до 16-00 години 21.09.2018 року включно.

У розділі 5 договору сторони врегулювали порядок нарахування та сплати процентів.

Відповідно до п. 5.1 договору за користування кредитом у період з дати, зазначеної в пункті 3.1 договору і до дати погашення кредиту позичальник сплачує Кредиторові відсотки у розмірі 21.3% на рік від суми, вказаної в пункті 2.1 договору.

Згідно п. 5.2 договору нарахування процентів здійснюється щодня з наступного дня після дати надання кредиту і до дати повернення кредиту, зазначеної в пункті 3.2 договору. Сума нарахованих процентів за весь час користування кредитом складає 1085.42 (одна тисяча вісімдесят п`ять грн. 42 коп.). У разі дострокового погашення кредиту нарахування процентів здійснюється за весь строк фактичного користування кредитом.

Повернення кредиту і сплата процентів за ним здійснюється позичальником у порядку та терміни згідно з графіком погашення кредиту та процентів (додаток № 1) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора через банк. При несплаті частини кредиту та/або процентів у термін, вказаний у графіку, вони вважаються простроченими. Кошти для погашення заборгованості спрямовуються у першу чергу для сплати прострочених процентів найдавніше простроченої виплати, у другу чергу - заборгованості за кредитом найдавніше простроченої виплати, у третю чергу - прострочених процентів наступної простроченої виплати, у четверту чергу - заборгованості за кредитом наступної простроченої виплати, до повного погашення заборгованості, у п`яту чергу - нарахованої пені (п. 5.3 договору).

Підпунктом 4.3.4 пункту 4.3 договору сторони встановили, що кредитор має право дострокового розірвання договору у разі: нецільового використання кредиту; порушення графіку погашення кредиту і відсотків (додаток № 1) більш ніж на один платіжний період; створення незабезпеченої заборгованості з причин, що не залежать від кредитора; виникнення реальної загрози невиконання позичальником своїх зобов`язань за договором; важкої хвороби позичальника або настання інших обставин, що не залежать від волі останнього або перешкоджають виконанню ним умов договору; порушення позичальником умов договору; виявлення фактів впливу/тиску позичальника на кредитний комітет або будь-кого з членів кредитного комітету з метою отримання позитивного рішення, щодо надання кредиту (в тому числі погроз, надання хабарів тощо).

Відповідно до п. 4.3.5 договору, при настанні обставин, передбачених підпунктом 4.3.4 договору, кредитор направляє позичальникові повідомлення про дострокове розірвання договору. Повідомлення містить вимогу Кредитора про дострокове погашення кредиту, сплату відсотків за весь термін користування кредитом (за весь термін дії Договору), а також пені.

Згідно п. 3.1 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору.

Між сторонами договору був підписаний додаток № 1 від 20.06.2018 до договору кредиту № ДК 159-4 "Графік погашення кредиту та процентів".

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов`язання за договором кредиту належним чином, надавши відповідачу кредит у сумі 20 000 грн. 00 коп.

Відповідач отримав кредит в розмірі 20 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою від 20.06.2018.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем зобов`язання належним чином не виконувались, розрахунки проводились частково. У зв`язку з чим позивач надсилав відповідачу лист про невиконання умов за договором кредиту вих. № 1611 від 07.11.2018, який залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з проведеними розрахунками відповідач сплатив 639,00 грн. - тіла кредиту та 361,00 грн. процентів за користування кредитом, а також 1 100 грн. 00 грн. (копія банківської виписки від 18.04.2019 р. на суму 500 грн. 00 коп., від 28.05.2019 р. на суму 300 грн. 00 коп., від 05.06.2019 р. на суму 300 грн. 00 коп.) вже після звернення позивача з позовом до суду .

В результаті чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за договором кредиту № ДК 159-4 від 20.06.2018 в розмірі 18 261 грн. 00 коп., сума відсотків за користування кредитом в розмірі 724 грн. 42 коп. та сума пені в розмірі 1 426 грн. 83 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, на підставі ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2. ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як було встановлено судом, позивач виконав покладені на нього договором кредиту зобов`язання та надав відповідачу кредит у сумі 20 000 грн. 00 коп.

Відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань, протягом дії договору кредиту № ДК 159-4 порушував графік погашення кредиту та процентів, встановлений додатком № 1 до договору, у зв`язку з чим станом на час звернення позивача до суду, за ним утворилась заборгованість по поверненню кредитних коштів у розмірі 18 261 грн. 00 коп. (тіло кредиту).

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконував належним чином зобов`язання по сплаті процентів на місяць за користування кредитом. Непогашена заборгованість за процентами станом на час звернення позивача до суду склала 724 грн. 42 коп.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав належним чином своє зобов`язання перед позивачем щодо сплати заборгованості за тілом кредиту та процентів за користування кредитом. Після звернення позивача до суду з позовом, відповідачем було сплачено 1 100 грн. 00 коп., внаслідок чого позивач зменшив розмір позовних вимог та заявив до стягнення 18 261 грн. 00 коп. заборгованості за договором кредиту № ДК 159-4 від 20.06.2018 та 724 грн. 42 коп. відсотки за користування кредитом.

Відповідач наявність заборгованості за тілом кредиту та процентів за користування кредитом не заперечив та не оспорив.

Таким чином, вимога про стягнення несплачених відповідачем сум основної заборгованості за тілом кредиту в розмірі 18 261 грн. 00 коп. та процентів за користування кредитом у розмірі 724 грн. 42 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім цього, позивачем, внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за договором кредиту № ДК 159-4, нарахована пеня за загальний період із 23.07.2018 по 31.10.2018 у розмірі 1 426 грн. 83 коп.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.1 договору кредиту, у випадку порушення позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом та/або оплаті процентів за користування кредитом, кредитор, починаючи з першого дня прострочення зобов`язання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом, має право нарахувати, а позичальник зобов`язаний оплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня. Пеня нараховується за весь період прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов`язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача пені за порушення зобов`язань за кредитним договором заявлена обґрунтовано.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

На день розгляду справи у господарському суді, відповідач розрахунок пені не оспорив, доказів оплати пені у розмірі 1 426 грн. 83 коп. суду не подав, у зв`язку з чим вимога про стягнення пені підлягає задоволенню.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов`язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Таким чином, позовні вимоги є такими, що доведені та обґрунтовані, відтак підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, оскільки позов судом задоволений та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, судовий збір у розмірі 1762 грн. 00 коп. стягується з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", м. Київ в особі Кам`янсько-Дніпровського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", Запорізька область, м. Кам`янка-Дніпровська до Фізичної особи-підприємця Сухорукова Сергія Володимировича, Запорізька область, м. Кам`янка-Дніпровська задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сухорукова Сергія Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" (02121 м. Київ, вул. Декабристів, буд. 3, офіс 702, код ЄДРПОУ 34067398) в особі Кам`янсько-Дніпровського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" (71304, Запорізька область, м. Кам`янка-Дніпровська, вул. Гоголя, буд. 18, код ЄДРПОУ 37062743) 18 261 (вісімнадцять тисяч двісті шістдесят одна) грн. 00 коп. заборгованості за договором кредиту № ДК 159-4 від 20.06.2018 р., 724 (сімсот двадцять чотири) грн. 42 коп. відсотків за користування кредитом, 1 426 (одна тисяча чотириста двадцять шість) грн. 83 коп. пені, 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 01.07.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Дроздова