Рішення

від 11.04.2019 по справі 905/2377/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.04.2019 Справа № 905/2377/18

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Поліщук А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДУСТРІАЛЬНА ОСОБА_1» про стягнення 1 226 076,93 грн.,-

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 (за довіреністю);

від відповідача - ОСОБА_3 (на підставі ордеру);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Акціонерного товариства "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальна будівельна група" про стягнення заборгованості у розмірі 1 226 076, 93 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю товарів (матеріально - технічних ресурсів) №1803000109 від 05.03.2018, в частині постачання товару.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.12.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/2377/18. Підготовче судове засідання призначено на 16.01.2019.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.01.2019 відкладено розгляд справи на 05.02.2019.

04.02.2019 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву та зустрічна позовна заява. У своєму відзиві представник відповідача заперечив проти задоволення позову з підстав викладених доводів, які містяться в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.02.2019 продовжено строк розгляду справи № 905/2377/18 на стадії підготовчого провадження на тридцять днів до 19.03.2019 та відкладено підготовче засідання на 27.02.2019.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.02.2019 повернуто зустрічну позовну заяву позивачу за зустрічним позовом.

27.02.2019 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.02.2019 відкладено підготовче засідання на 14.03.2019.

14.03.2019 від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.03.2019 закрито підготовче провадження у справі №905/2377/18 та призначено розгляд справи по суті на 03.04.2019.

01.04.2019 від представника відповідача надійшли пояснення щодо заперечень відповідача на відповідь на відзив на позовну заяву.

02.04.2019 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 11.04.2019 відкладено розгляд справи по суті на 11.04.2019 .

11.04.2019 від представника позивача надійшли письмові пояснення.

Сторони у судове засідання з'явились. Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Згідно із ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2018 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ УКРТРАНСГАЗ в особі Філії Управління магістральних газопроводів КИЇВТРАНСГАЗ (далі - Позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ІНДУСТРІАЛЬНА ОСОБА_1 (далі - Відповідач, Постачальник) було укладено Договір №1803000109 (далі-Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник (Відповідач) зобов'язувався у визначений Договором строк передати у власність Покупця (Позивача) Пристрої для вимірювання вологості та вологи (гігрометри) (далі - товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку №1 до Договору та є його невід'ємною частиною (далі-Специфікація), а Покупець (Позивач) зобов'язувався прийняти і оплатити такі товари.

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у Специфікації (п.1.2. Договору).

Загальна сума Договору згідно п.3.1. становить 17 710 000,00 грн.

Згідно до п. 4.2 Договору Покупець зобов'язаний оплатити вартість переданих товарів протягом 30 днів з дати поставки, визначеної за правилами п.5.8 цього Договору.

Постачальник зобов'язується передати Покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації (п. 5.1. Договору).

У відповідності до п.5.8 Договору, датою поставки товарів за цим Договором є приймання покупцем Товарів за кількістю та якістю відповідно до п.5.13 цього Договору та передача Постачальником Покупцю у повному обсязі наведених нижче документів.

Пунктом 7.4. Договору встановлено, що за порушення строків поставки товарів або недопоставки товарів Постачальник (Відповідач) на вимогу Покупця (Позивача) сплачує Покупцю (Позивачу) пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товару понад тридцять днів Постачальник (Відповідач) додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили на території України, які не існували під час укладення Договору та виникли поза волею Сторін.

Згідно до п. 8.3 Договору, доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються компетентним органом, зокрема довідка Торгово-промислової палати України, Кіберполіції. Строк для надання відповідних документів - протягом 14 днів з моменту виникнення обставин непереборної сили.

Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і діє в частині поставки Товарів до 31 грудня 2018 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п.11.1 Договору).

05.03.2018 сторонами Договору складено та підписано Специфікацію до Договору №1803000109, якою встановлено, що ТОВ ІНДУСТРІАЛЬНА ОСОБА_1 протягом 90 календарних днів з дати укладання Договору зобов'язана поставити Покупцю (Позивачу) товари - гігрометр Торос -3-2В в кількості 39 штук, на загальну суму 17 710 000,00 грн.

Таким чином, з урахуванням умов п.5.1. Договору та Специфікації, товари за Договором №1803000109 Продавець (Відповідач) зобов'язаний був поставити до 03.06.2018 (включно) на загальну суму 17 710 000,00 грн.

Однак у визначений Договором строк Постачальник (Відповідач) товари поставив лише частково, а саме на загальну суму 4 995 128,21 грн., що підтверджується видатковими накладними №1 від 20.03.2018, №2 від 03.04.2018, №3 від 18.04.2018, №4 від 15.05.2018, №5 від 18.05.2018, №6 від 24.05.2018, що є порушенням умов п.5.1 Договору.

Решту товарів, на загальну суму 12 714 871,79 грн., Постачальник поставив Покупцю, з простроченням строку поставки передбаченим Договором №1803000109, а саме в строк з 13.06.2018 по 27.07.2018, що підтверджується видатковими накладними №7 від 13.06.2018, №№ 8,9 від 26.06.2018, №10 від 05.07.2018, №11 від 12.07.2018, №№ 12,13 від 20.07.2016, №№ 14,15 від 25.07.2018, №№ 16,17,18 від 27.07.2018.

Вартість поставленого Відповідачем товару сплачена АТ Укртрансгаз в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 12181 від 26.04.2018, № 14296 від 15.05.2018, № 14701 від 22.05.2018, № 31626 від 29.10.2018, № 31627 від 29.10.2018, № 31628 від 29.10.2018, № 31629 від 29.10.2018, № 31630 від 29.10.2018, № 31631 від 29.10.2018, № 31775 від 30.10.2018, № 31776 від 30.10.2018, № 31777 від 30.10.2018, № 31778 від 30.10.2018, № 31779 від 30.10.2018, № 31780 від 30.10.2018, № 33224 від 07.11.2018, № 33225 від 07.11.2018, № 33226 від 07.11.2018, № 33529 від 12.112018.

24.05.2018 ТОВ Індустріальна будівельна група листом № 66 звернулося до АТ Укртрансгаз з вимогою протягом 7 днів у відповідності до п.4.2 Договору здійснити оплату гігрометрів у кількості 6 штук, поставлених Покупцю згідно видаткових накладних №4 від 15.05.2018, №5 від 18.05.2018, №6 від 24.05.2018. Постачальник попередив Покупця, що у разі не оплати Покупцем цього товару у семиденний строк, він залишає за собою право затримати поставку, та буде вимушений нарахувати штрафні санкції за порушення строків оплати.

03.10.2018 Позивач направив Відповідачу з Претензію №1 вих.№2401ВИХ-18-2870 з вимогою сплатити штраф та пеню на загальну суму 1162502,57 грн., які нараховані згідно п. 7.4 Договору за порушення строків поставки товарів.

Претензія отримана ТОВ ІНДУСТРІАЛЬНА ОСОБА_1 10.10.2018, однак претензійні вимоги Позивача задоволені не були, грошові кошти не сплачені.

Листами від 31.05.2018 №101/31/05, 20.07.2018 № 12/20/07 та від 01.08.2018 №20/01/08 ТОВ ІНДУСТРІАЛЬНА ОСОБА_1 направило відповідь на Претензію №1 в якій, посилаючись на лист від виробника гігрометрів ПП Прилад-центр та висновок Харківської торгово-промислової палати України просило продовжити строк поставки гігрометрів до 27.07.2017 без нарахування штрафних санкцій у зв'язку з виникненням обставин непереборної сили.

Позивач вважає, що в порушення умов Договору та норм чинного законодавства України, зобов'язання, в обсязі та у строк, встановлені Договором, належним чином не було виконано Відповідачем, що і стало підставою для звернення АТ Укртрансгаз до господарського суду з позовом про стягнення коштів з ТОВ Індустріальна будівельна група пені та штрафу.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача сплатити пеню та штраф, нараховані постачальнику за порушення умов Договору Договором

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, регламентуються нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та умовами Договору поставки №1803000109 від 05.03.2018.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно із ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно із ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За змістом статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування (частина 1).

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (частина 2).

Частиною 1 ст.692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У судовому засіданні встановлено, що у визначений Договором №1803000109 строк Постачальник товари поставив лише частково, а саме на загальну суму 4 995 128,21 грн., що підтверджується видатковими накладними №1 від 20.03.2018, №2 від 03.04.2018, №3 від 18.04.2018, №4 від 15.05.2018, №5 від 18.05.2018, №6 від 24.05.2018, що є порушенням умов п.5.1 Договору.

Решту товарів, на загальну суму 12 714 871,79 грн., Постачальник поставив Покупцю, з простроченням строку поставки передбаченого цим Договором, а саме в строк з 13.06.2018 по 27.07.2018, що підтверджується видатковими накладними №7 від 13.06.2018, №№ 8,9 від 26.06.2018, №10 від 05.07.2018, №11 від 12.07.2018, №№ 12,13 від 20.07.2016, №№ 14,15 від 25.07.2018, №№ 16,17,18 від 27.07.2018.

Вартість поставленого товару по Договору №1803000109 сплачена АТ Укртрансгаз в повному обсязі, що не спростовується та не оспорюються Відповідачем, а також підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

В той же час, АТ Укртрансгаз керуючись умовами пункту 7.4. Договору №1803000109 та нормами ст.ст. 230, 231, 232 ГК України за порушення строків поставки товарів нарахував Відповідачу пеню у розмірі 526 758,99 грн. , штраф у розмірі 699 317,94 грн. (розрахунок штрафних санкцій а.с.11) та звернувся до господарського суду з позовом про стягнення цих коштів з ТОВ ІНДУСТРІАЛЬНА ОСОБА_1 .

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у його з наступних підстав.

Так, в позовній заяві вказано, що ТОВ Індустріальна будівельна група на виконання п. 4.1 договору про закупівлю товару Пристрої для вимірювання вологості та вологи (гігрометри) від 05.03.2018 №1803000109 зобов'язувалась передати Покупцю (позивачу) товари в кількості, строки та в місяць поставки відповідно до Специфікації, а саме протягом 90 календарних днів з дати укладення Договору поставити Покупцю (Позивачу) товари гігрометри в кількості 39 штук, на загальну суму 17 710 000, 00 грн.

В свою чергу Постачальником поставлено Покупцю (Позивачу) частково товар на суму 4 995 128, 21 грн., що підтверджується видатковими накладними №1 від 20.03.2018, №2 від 03.04.2018, №3 від 18.04.2018, №4 від 15.05.2018, №5 від 18.05.2018, №6 від 24.05.2018, за який Покупець в порушення п. 4.2. Договору оплачено лише частково у жовтні 2018 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 692 ЦК України передбачено, що якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

24.05.2018 ТОВ Індустріальна будівельна група листом № 66 звернулося до АТ Укртрансгаз з вимогою протягом 7 днів у відповідності до п.4.2 Договору здійснити оплату гігрометрів у кількості 6 штук, поставлених Покупцю згідно видаткових накладних №4 від 15.05.2018, №5 від 18.05.2018, №6 від 24.05.2018.

Цим листом Постачальник (ТОВ Індустріальна будівельна група ) попередив Покупця, що у разі не оплати Покупцем цього товару у семиденний строк, він залишає за собою право затримати поставку, та буде вимушений нарахувати штрафні санкції за порушення строків оплати.

Відповідач вважає, що посилання АТ Укртрансгаз на умисне невиконання Постачальником умов договору та строків поставки є помилковим.

Так, в тендерній документації, яка була подана ТОВ Індустріальна будівельна група зазначено, що виробником гігрометрів є ПП Прилад-центр в Україні.

Для виконання зобов'язань, передбачених у Договорі №1803000109 від 05.03.2018, ТОВ Індустріальна будівельна група укладено договір поставки гігрометрів №25 від 06.03.2018 з ПП Реал Строй .

На виконання вказаного договору 18.05.2018 ПП Реал Строй поставило ТОВ Індустріальна будівельна група Гігрометри у кількості 28 штук, однак в подальшому в усьому товарі було виявлено несправності, пов'язані із прохідними кабельними втулками, що унеможливило роботу пристрою. Це підтверджується актом про недоліки товару від 21.05.2018, де ПП Реал Строй визнало факт поставки неякісного товару.

На момент укладення Договору поставки ТОВ Індустріальна будівельна група не могла передбачити поставку Товару неналежної якості та правомірно розраховувало на належне виконання ПП Реал-Строй зобов'язань за Договором №25 від 06.03.2018.

У зв'язку з поставкою підприємством Реал Строй неякісного товару Товариству Індустріальна будівельна група , Відповідач був позбавлена того, на що розраховував при укладенні цього договору №25 від 06.03.2018, а саме отримати товар належної якості та поставити його належним чином АТ Укртрансгаз згідно Договору №1803000109.

За наявності таких обставин та неможливості постачання товару АТ Укртрансгаз , ТОВ Індустріальна будівельна група направила на адресу ПП Реал-Строй лист від 21.05.2018 №144 про виявлені недоліки та зобов'язання виправити несправність товару.

В свою чергу ПП Реал-Строй повідомило ТОВ Індустріальна будівельна група листом від 25.05.2018 №250, що зобов'язується усунути несправність товару, проте поставка його можлива тільки через 45-60 днів, вказане пов'язано з неможливістю виробника гігрометрів - ПП Прилад-центр - виробити ці пристрої раніше (лист ПП Підприємство-центр від 31.05.2018 №3105).

Відповідач звертає увагу, що за умовами закупівлі гігрометрів установленими АТ Укртрансгаз передбачено, лише виробника ПП Підприємство-центр . Оскільки останній є єдиним виробником даного пристрою на території України.

У зв'язку з тим, що Товариство Індустріальна будівельна група не мало можливості у найкоротші термін придбати у іншого виробника або постачальника вищевказані гігрометри у необхідній кількості, були порушені строки їх поставки покупцю - АТ Укртрансгаз за Договором №1803000109 від 05.03.2018.

За доводами відповідача, затримка в поставці товару позивачу відбулась з незалежних від ТОВ Індустріальна будівельна група обставин, які вона не могла передбачити на момент укладення Договору та усунути після їх виявлення.

Відповідно до ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст. 652 ЦК України передбачено, що разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідач вважає, що зміна обставин за Договором для ТОВ Індустріальна будівельна група є істотною, оскільки якби ці обставини можливо було передбачити раніше, ТОВ Індустріальна будівельна група уклало б Договір з АТ Укртрансгаз на інших умовах або не уклало б взагалі.

Згідно ІЗ висновку Харківської торгово-промислової палати від 01.06.2018 №125/1/63.01-6 про істотну зміну обставин, Палата вважає, у зв'язку з поставкою ПП Реал-Строй несправних гігрометрів Товариству Індустріальна будівельна група та неможливістю ПП Прилад-центр виготовити у строки передбачені договором поставки, для ТОВ Індустріальна будівельна група відбулась істотна зміна обставинам за договором про закупівлю товарів від 05.03.2018 №1803000109, укладеним з АТ Укртрансгаз в особі філії Управління магістральних газопроводів Київтрансгаз Акціонерного товариства Укртрансгаз , що може бути підставою для внесення змін до Договору в частині строків поставки.

З урахуванням вказаного висновку та обставин, які склались ТОВ Індустріальна будівельна група зверталася з листами від 31.05.2018 №101/31/05, 20.07.2018 № 12/20/07 та від 01.08.2018 №20/01/08 до Позивача (АТ Укртрансгаз ) про продовження терміну поставки продукції до 27.07.2018.

Однак, Позивача (АТ Укртрансгаз ) вказані звернення проігнорував та нарахував Товариству Індустріальна будівельна група штрафні санкції.

Відповідач вважає, що ТОВ Індустріальна будівельна група діяло із урахуванням норм діючого законодавства та не порушувало умови Договору №1803000109 з власної ініціативи в розумінні ст. 614 ЦК України, а тому в позові слід відмовити, оскільки позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Дослідивши доводи відповідача, якими ТОВ Індустріальна будівельна група обґрунтовує свої заперечення, суд вважає їх помилковими та необґрунтованими з огляду на наступне.

Щодо посилання Відповідача на застосування ним ч.5 ст.692 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ч.5 ст.692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідач у Відзиві зазначає, що він повідомив про залишення за собою права затримати поставку товару згідно Договору №1803000109 від 05.03.2018 у відповідності до ч.5 ст.692 ЦК України, через начебто невчасну оплату товару Позивачем, посилаючись на свій лист № 66 від 24.05.2018, та в якому також він просив протягом 7 днів оплатити товар, поставлений ним 15.05.2018, 18.05.2018 та 24.05.2018, при цьому посилаючись у даному листі на пункт 4.2. Договору, в якому в свою чергу чітко зазначено, що строк оплати складає 30 днів з дати поставки, а отже строк оплати поставленого товару 15.05.2018, 18.05.2018 та 24.05.2018 припадав на 13.06.2018, 15.06.2018 та 22.06.2018, відповідно.

З формулювання частини 5 ст.692 ЦК України випливає, що продавець має право зупинити передання товару до оплати раніше переданого товару і при цьому оплата повинна бути прострочена, а отже зупинення може бути застосоване до повної оплати раніше переданого товару, а не у випадку, коли строк оплати товару ще не настав та факт прострочення оплати відсутній.

Частина 5 ст.692 ЦК України фактично передбачає право продавця на односторонню відмову від виконання договору (зміну умов договору).

При цьому, одностороння відмова (зміна умов договору) допустима лише у випадках, передбачених договором або законом.

Системний аналіз положень ЦК України свідчить по те, що право на односторонню відмову від виконання зобов'язання за підставами виникнення поділяють на:

- відмову як наслідок порушення права іншою стороною (наприклад, ст. ст. 665, 666, 672, 678, 684, 690, 692, 695,ЦК України);

- відмова незалежно від порушення іншої сторони договору (наприклад, ч. 2 ст. 408, ст. 724, ст. 739, ст. 763, ст. 790 ЦК України).

Тобто, ч.5 ст.692 ЦК України пов'язує право на односторонню відмову від договору (зміну умов договору) з порушенням зобов'язання покупцем.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання (ст.610 ЦК України).

Оскільки, станом на 24.05.2018 (дата листа Відповідача № 66 від 24.05.2018) та на 03.06.2018 (включно) (дата до якої відповідно до умов п.5.1. Договору та Специфікації (Додаток №1 до Договору), товари за Договором Продавець (Відповідач) зобов'язаний був поставити Товар в повному обсязі на загальну суму 17 710 000,00 грн.) будь-яке порушення Позивачем умов Договору щодо оплати поставленого товару було відсутнє, тому суд вважає, що норми ч.5 ст.695 ЦК України не підлягали застосуванню до існуючих на той час правовідносин.

Крім цього, суд вважає, що право на відмову від зобов'язання (зміну умов зобов'язання) не є тотожним поняттю правомірна відмова (зміна умов).

Правомірна відмова (зміна умов) - це передбачена законом або договором реалізація стороною належного їй права на вчинення юридично значимої дії.

Тобто, навіть за умови набуття передбаченого ч.5 ст.692 ЦК України права на зупинення передання товару, Відповідач повинен був реалізувати таке право у визначений законом спосіб.

Так, оскільки одностороння відмова (одностороння зміна умов договору) - це завжди несудовий порядок припинення (зміни) договірних відносин, обов'язковою умовою реалізації такого права в договірних відносинах є повідомлення другої сторони про відмову (зміну умов договору).

Частиною 3 ст.214 ЦК України передбачено, що відмова від правочину вчиняється в такій самій формі, в якій було вчинено правочин. ЦК України визначає такі форми правочину: усна та письмова (електронна) форми.

Згідно до п.12.1 Договору № НОМЕР_1 всі зміни і доповнення складаються в письмовій формі, підписуються уповноваженими представниками Сторін.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про зміну умов Договору № НОМЕР_1, як і не надав доказів, що свідчили б про право Відповідача змінити умови договору в односторонньому порядку.

Тож відсутні підстави вважати, що відповідач набув право зупинити передання товару (оскільки станом на 24.05.2018 був відсутній факт будь-якого порушення Позивачем грошового зобов'язання за Договором) та, що Відповідач реалізував своє право зупинити передання товару у розумінні ч.5 ст.692 ЦК України, оскільки Відповідачем не надано суду належних, достовірних та достатніх доказів того, що останній повідомив Позивача, що він не відмовляючись від виконання Договору призупиняє його виконання (аналогічна правова позиція міститься у Постанові Вищого господарського суду України від 12.08.2014 року у справі №922/2717/13).

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач вказує, що листом № 66 від 24.05.2018, повідомляв Позивача про залишення за собою права на зупинення передання товару, але при цьому не надає суду належних, достовірних та достатніх доказів реалізації такого права, в тому числі з огляду на наступне.

Так, посилання Відповідача на начебто зупинення ним у відповідності до ч.5 ст.692 ЦК України поставки товару згідно Договору спростовується в тим, що згідно видаткових накладних №7 від 13.06.2018, №№ 8,9 від 26.06.2018, №10 від 05.07.2018, №11 від 12.07.2018, №№ 12,13 від 20.07.2016, №№ 14,15 від 25.07.2018 та №№ 16,17,18 від 27.07.2018 відповідачем, з простроченням строку поставки, був поставлений позивачу недопоставлений товар.

Враховуючи вищевказане, суд вважає помилковими доводи відповідача щодо можливість застосування до спірних правовідносин норм частини 5 ст.692 ЦК України, та звертає увагу на факт невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором - прострочення майже на 2 місяці поставки товару на суму 12 714 871,79 грн.

Щодо посилання Відповідача на застосування ст.652 ЦК України.

Згідно із ч.1 ст.652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

При цьому, зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (абз.2 ч.1 ст.652 ЦК України).

Відповідач вважає, що мало місце істотна зміна обставин (затримка в поставці товару відбулась з незалежних від нього обставин, а саме, мало місце неналежне виконання зобов'язань з боку контрагента Відповідача ПП Реал-Строй ), що за його доводами є підставою для внесення змін в умови договору щодо терміну поставки, посилаючись на висновок Харківської торгово-промислової палати (далі - Харківська ТПП) від 01.06.2018 №125/1/63/01-6.

Однак, Відповідачем безпідставно не враховано те, що висновок Харківської ТПП був надісланий ним на адресу Позивача листом вих.№110/12/07 від 12.07.2018, коли строк поставки товару (03.06.2018), передбачений Договором вже минув.

Таким чином, в момент настання виконання Відповідачем свого зобов'язання, сторони не досягли згоди щодо приведення Договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились. Згідно ч.2. ст.652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно умов наведених у цій ч.2 ст.652 ЦК України.

Згідно із змісту статті ст.36 Закону України Про публічні закупівлі істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених законом, зокрема у разі продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі (пункт четвертий частини четвертої ст.36 Закону).

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили на території України, які не існували під час укладення Договору та виникли поза волею Сторін.

Згідно до п. 8.3 Договору, доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються компетентним органом, зокрема довідка Торгово-промислової палати України, Кіберполіції. Строк для надання відповідних документів - протягом 14 днів з моменту виникнення обставин непереборної сили.

Отже, виданий Харківською ТПП висновок не є засвідченням наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)., оскільки згідно до п.8.3 Договору уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторонами визначено не регіональну ТПП.

За таких обставин, висновок Харківської торгово-промислової палати від 01.06.2018 №125/1/63/01-6 не є підставою для звільнення Відповідача від застосування до нього штрафних санкцій, а отже не звільняє Відповідача від господарської відповідальності за порушення ним зобов'язань за Договором.

Щодо посилання Відповідача на застосування ст.614 ЦК України.

Згідно із ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

У Відзиві на позовну заяву Відповідач зазначає, що затримка в поставці товару відбулась з незалежних від нього обставин, а саме, мало місце неналежне виконання зобов'язань з боку контрагента Відповідача - ПП Реал-Строй , яке є виробником товару згідно Договору та мало поставити його Відповідачу за договором №25 від 06.03.2018.

Проте, відповідно до ч.1 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Здійснюючи господарську діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

Так, ризик є однією із ознак підприємництва, що вбачається зі ст. 42 Господарського кодексу України, відповідно до якої підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку). Принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності (ст. 44 Господарського кодексу України). Отже вказані Відповідачем обставини щодо Договору охоплюється його підприємницьким ризиком.

Відповідно до ст.218 Господарського кодексу України (далі - ГК України), Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Дана норма кореспондується із ст. 617 Цивільного кодексу України.

Суд звертає увагу, що ні Договором № НОМЕР_1, ні законодавством України не встановлено інших (крім обставин непереборної сили) об'єктивних обставин, за яких Відповідач звільняється від відповідальності за порушення строку поставки товарів за Договором.

Відповідно до частини четвертої статті 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Для підтвердження обставин, за яких особа звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання відповідно до змісту статті 218 ГК України, необхідно довести: наявність обставин непереборної сили, їх надзвичайний характер, неможливість попередити за даних умов завдання шкоди та причинний зв'язок між цими обставинами та понесеними збитками.

За змістом статті 14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно із п. 8.3 Договору сторони (Позивач та Відповідач) визначили, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є довідка Торгово-промислової палати України. Однак, така довідка Відповідачем не надана.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що Відповідач не надав належних та допустимих доказів передбачених чинним законодавством України та Договором, для підтвердження обставин, за яких Відповідач звільняється від відповідальності за порушення зобов'язань. Укладаючи Договір, Відповідач мав усвідомлювати всі ризики його невиконання (неналежного виконання, виконання з порушенням) та свідомо, з доброї волі, погодився на його умови, і на заходи які забезпечують належне виконання цих зобов'язань.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Аналогічні приписи містить ст. 193 ГК України.

Частиною 1 ст.598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Враховуючи, що Постачальник (Відповідач) не виконав свої зобов'язання з поставки у строк, встановлений Договором, Позивач стверджує, що Відповідач порушив вищевказані норми ЦК України та ГК України, а також умови Договору.

Оскільки зобов'язання з поставки товарів Відповідачем по Договору виконані несвоєчасно, Позивач керуючись умовами п. 7.4. Договору, та нормами ст.ст. 230, 231, 232 ГК України нараховував ТОВ ІНДУСТРІАЛЬНА ОСОБА_1 пеню у розмірі 526 758,99 грн. та штраф у розмірі 699 317,94 грн.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій на загальну суму 1 226 076,93 грн., нарахованих за період прострочення, слід зазначити наступне.

За приписами ст.ст.546, 548 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в межах умов Договору №1803000109 поставив товар на суму 4 995 128,21 грн. у період з 20.03.2018 по 24.05.2018, та з простроченням поставив залишок товару на суму 12 714 871,79 грн. у період з 13.06.2018 по 27.07.2018.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу, нарахованих за порушення строків поставки товарів на підставі пункту 7.4 Договору № НОМЕР_1, суд погоджується з ним та зазначає, що задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 526 758,99 грн. пені та 699 317,94 грн. штрафу нарахованих за вказані вище періоди.

Водночас, відповідач заперечує проти такого розміру штрафних санкцій та просить зменшити їх розмір пені з посиланням, зокрема, на повне виконання зобов'язання за Договором, на відсутність у позивача збитків, завданих простроченням його виконання відповідачем та на форс-мажорні обставини, наявність яких підтверджена висновком Харківської Торгово-промислової палати.

Вирішуючи зазначене питання, суд вважає за необхідне зазначити, що можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) передбачені ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України.

Частинами 1 та 2 ст.233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов'язання, відповідність / невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, основне зобов'язання за договором № НОМЕР_1 відповідачем виконано. Кількість днів прострочення для нарахування пені, згідно розрахунку позивача склала від двох до тринадцяти днів. Сума товару поставленого понад тридцять днів склала 9990256,40 грн. при загальній сумі Договору - 17710000 грн.

Пунктом 7.4. Договору встановлено, що за порушення строків поставки товарів або недопоставки товарів Постачальник (Відповідач) на вимогу Покупця (Позивача) сплачує Покупцю (Позивачу) пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товару понад тридцять днів Постачальник (Відповідач) додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили на території України, які не існували під час укладення Договору та виникли поза волею Сторін.

Згідно із п. 8.3 Договору, доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються компетентним органом, зокрема довідка Торгово-промислової палати України, Кіберполіції. Строк для надання відповідних документів - протягом 14 днів з моменту виникнення обставин непереборної сили.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що в силу умов пунктів 8.1 та 8.3 Договору №1803000109, висновок Харківської торгово-промислової палати від 01.06.2018 №125/1/63/01-6 не є підставою для звільнення Відповідача від застосування до нього штрафних санкцій, проте він свідчить про виникнення обставин непереборної сили, внаслідок яких Товариством ІНДУСТРІАЛЬНА ОСОБА_1 були порушені строки поставки товарів Покупцю.

Слід відмітити, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Водночас, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач жодними належними та допустимими засобами доказування не довів, які негативні наслідки для його господарської діяльності виникли у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання відповідачем у період з 13.06.2018 по 27.07.2018.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає обґрунтованим висновок про зменшення до стягнення з відповідача розміру пені на 90 % від суми 526 758,99 грн. до суми 52 675, 90 грн., та про зменшення до стягнення з відповідача розміру пені на 90 % від суми 699 317,94 грн. до суми 69 931,80 грн.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у сумі 18391,15 грн. покладаються на ТОВ ІНДУСТРІАЛЬНА ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДУСТРІАЛЬНА ОСОБА_1» про стягнення 1 226 076,93 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДУСТРІАЛЬНА ОСОБА_1» (код ЄДРПОУ 37793334, адреса: 87500, Донецька область, м.Маріуполь, пр.-т. Миру, 81) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (код ЄДРПОУ 30019801, адреса: 01021, м.Київ, вул.Кловський узвіз, будинок 9/1) в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (код ЄДРПОУ 23517243, п/р 26007924441988 в ПАТ АБ «Укргазбанк» , МФО 320478, адреса: 03065, м.Київ, пр.-т. Космонавта Комарова, 44) пеню у розмірі 52 675,90 грн. (п'ятдесят дві тисячі шістсот сімдесят п'ять грн. 90 коп.) та штраф у розмірі 69 931,79 грн. (шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять одна грн. 79 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДУСТРІАЛЬНА ОСОБА_1» (код ЄДРПОУ 37793334, адреса: 87500, Донецька область, м.Маріуполь, пр.-т. Миру, 81) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (код ЄДРПОУ 30019801, адреса: 01021, м.Київ, вул.Кловський узвіз, будинок 9/1) в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (код ЄДРПОУ 23517243, п/р 26007924441988 в ПАТ АБ «Укргазбанк» , МФО 320478, адреса: 03065, м.Київ, пр.-т. Космонавта Комарова, 44) судовий збір в розмірі 18 391,15 грн. (вісімнадцять тисяч триста дев'яносто одна грн. 15 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 11 квітня 2019 року.

Повний текст рішення складено та підписано 16 квітня 2019 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов