Постанова

від 11.07.2019 по справі 905/2377/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2019 р. Справа № 905/2377/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І.В.;

за участі секретаря судового засідання Кладька А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» Акціонерного товариства Укртрансгаз (вх.№1508Д/2) на рішення господарського суду Донецької області від 11.04.2019 у справі №905/2377/18 (суддя Зекунов Е.В., повний текст складено 16.04.2019 у приміщенні господарського суду Донецької області)

за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» , м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальна будівельна група» , м.Маріуполь,

про стягнення 1226076,93 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Акціонерного товариства "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальна будівельна група" про стягнення заборгованості у розмірі 1226076,93 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю товарів (матеріально - технічних ресурсів) №1803000109 від 05.03.2018, у частині постачання товару.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.04.2019 у справі №905/2377/18 позовні вимоги про стягнення 1226076,93 грн задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 52675,90 грн та штраф у розмірі 69931,79 грн, також стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 18391,15 грн, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції мотивував його тим, що у визначений договором строк постачальник товари поставив лише частково, решту товарів на загальну суму 12714871,79 грн постачальник поставив покупцю з простроченням строку поставки, передбаченого цим договором, а саме: у строк з 13.06.2018 по 27.07.2018. Господарський суд, надаючи оцінку висновку Харківської торгово-промислової палати від 01.06.2018 №125/1/63/01-6, дійшов висновку, що вказаний висновок не засвідчує наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), оскільки у пункті 8.3 договору сторони визначили, що уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є Торгово-промислова палата України, а тому відповідач не звільняється від застосування до нього штрафних санкцій, а, отже, не звільняє відповідача від господарської відповідальності за порушення ним зобов`язань за договором. Вартість товару за договором сплачена позивачем у повному обсязі. Суд визнав обґрунтованими та доведеними позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу, нарахованого за порушення строків поставки товарів. Водночас суд зменшив розмір заявленої до стягнення пеню та штраф на 90%, зазначивши, що відповідач заперечує проти розміру штрафних санкцій та просить зменшити розмір пені, зокрема, на повне виконання зобов`язання за договором, на відсутність у позивача збитків, завданих простроченням його виконання відповідачем та на форс-мажорні обставини, наявність яких підтверджена висновком Харківської Торгово-промислової палати. Зменшуючи розмір заявлених до стягнення пені та штрафу на 90%, місцевий господарський суд узяв до уваги те, що позивач не довів, які негативні наслідки для його господарської діяльності виникли у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання відповідачем у період з 13.06.2018 по 27.07.2018. Виходячи із загальних засад, встановлених ст.3 Цивільного кодексу України: справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 52675,90 грн та штрафу у розмірі 69931,79 грн.

Заявник апеляційної скарги з рішенням не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Донецької області від 11.04.2019 у справі №905/2377/18 скасувати в частині відмови АТ «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» у стягненні з ТОВ «Індустріальна будівельна група» 474083,09 грн пені та 629386,15 грн штрафу, ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача 474083,09 грн пені та 629386,15 грн штрафу, також просить відшкодувати за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, при прийнятті в оскаржуваній частині рішення при неповному з`ясуванні усіх обставин справи та при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, при невідповідності висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зменшення розміру штрафних санкцій (пені та штрафу), з огляду на те, що судом першої інстанції не було з`ясовано та не взято до уваги обставини, які мають істотне значення, що передбачено нормами частини 1 ст.233 Господарського кодексу України та частиною 3 ст.551 Цивільного кодексу України. Скаржник також зазначив, що відповідач ні письмово, ні усно не заявляв будь-яких клопотань (заяв) про зменшення судом першої інстанції розміру пені та штрафу. До того ж скаржник посилається на те, що сума заявлених позивачем до стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені та штрафу) не є надмірно великою, про що свідчать матеріали справи; відповідачем було порушено відповідачем зобов`язання за договором з поставки товару, поставка яких мала важливе виробниче значення для позивача, який здійснює забезпечення населення та промислових підприємств України природним газом шляхом його транспортування магістральними трубопроводами, а також здійснює транзит природного газу до країн Європейського Союзу відповідно до міжнародних зобов`язань України. На думку скаржника, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме: ст.2, 7, 11, 13, 42, 73-79, 86, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2019 у справі №905/2377/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» на рішення господарського суду Донецької області від 11.04.2019 у справі №905/2377/18, справу призначено до розгляду.

Відповідач своїм правом згідно з частиною 1 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав, що згідно з частиною 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні 08.07.2019 апелянт вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

До апеляційної скарги заявником надано звіт про фінансові результаті (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2018 року в обґрунтування майнового стану позивача. У судовому засіданні представник позивача з урахуванням вимог частини 3 ст.269 Господарського процесуального кодексу України обґрунтував неможливість подання даних доказів тим, що у суді першої інстанції відповідачем не заявлялась заява про зменшення розміру штрафних санкцій, а суд не витребував докази з метою з`ясування майнового стану сторін для ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів учасників справи та надання сторонам, передбаченого ст.7, 13 Господарського процесуального кодексу України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Представник відповідача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін, зважаючи на його законність та обґрунтованість.

Також відповідач заперечував про залучення вищезазначеного доказу до справи, оскільки він не був поданий позивачем до суду першої інстанції.

Після заслуховування учасників справи у судовому засіданні було оголошено перерву до 11.07.2019 до 12:30 год.

11.07.2019 позивачем до суду надано клопотання (вх.№6484), в якому зазначає, що, з огляду на неякісну копію наявної у матеріалах справи копії договору №1803000109 від 05.03.2018 просить долучити до матеріалів справи сітку копію цього договору. Також просить долучити до матеріалів справи копію рішення Господарського суду м.Києва від 13.05.2019 у справі №910/1828/19 про результат розгляду зустрічного позову відповідача в іншому провадженні.

У судовому засіданні 11.07.2019 розгляд справи продовжено зі стадії, на якій було оголошено перерву.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

05.03.2018 між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» в особі Філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індустріальна будівельна група» (далі - відповідач, постачальник) укладено договір №1803000109, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язувався у визначений договором строк передати у власність покупця пристрої для вимірювання вологості та вологи (гігрометри) (далі - товари), зазначені в специфікації, яка наведена у додатку №1 до договору та є його невід`ємною частиною (далі-специфікація), а покупець зобов`язувався прийняти і оплатити такі товари (далі- договір).

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації (пункт 1.2. договору).

Загальна сума договору згідно з пунктом 3.1. становить 17710000,00 грн.

Відповідно до пункту 4.2 договору покупець зобов`язаний оплатити вартість переданих товарів протягом 30 днів з дати поставки, визначеної за правилами пункту 5.8 цього договору.

Постачальник зобов`язується передати покупцю товари у кількості, строки та у місці поставки відповідно до специфікації (пункт 5.1. договору).

У відповідності до пункту 5.8 договору датою поставки товарів за цим договором є приймання покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до пункту 5.13 цього договору та передача постачальником покупцю у повному обсязі наведених нижче документів.

Пунктом 7.4. договору встановлено, що за порушення строків поставки товарів або недопоставки товарів постачальник на вимогу покупця сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товару понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили на території України, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін.

Згідно з пунктом 8.3 договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються компетентним органом, зокрема, довідка Торгово-промислової палати України, Кіберполіції. Строк для надання відповідних документів - протягом 14 днів з моменту виникнення обставин непереборної сили.

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє у частині поставки товарів до 31.12.2018, а у частині розрахунків - до їх повного виконання (пункт 11.1 договору) (а.с.12-15, том 1).

05.03.2018 сторонами договору складено та підписано специфікацію до договору №1803000109, якою встановлено, що ТОВ «Індустріальна будівельна група» протягом 90 календарних днів з дати укладання договору зобов`язана поставити покупцю товари - гігрометр Торос -3-2В у кількості 39 штук, на загальну суму 17710000,00 грн (а.с.16, том 1).

З урахуванням умов пункту 5.1. договору та специфікації, товари за договором №1803000109 продавець зобов`язаний був поставити до 03.06.2018 (включно) на загальну суму 17710000,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що у визначений договором строк постачальник товари поставив лише частково, а саме: на суму 4995128,21 грн, що підтверджується видатковими накладними №1 від 20.03.2018, №2 від 03.04.2018, №3 від 18.04.2018, №4 від 15.05.2018, №5 від 18.05.2018, №6 від 24.05.2018, і є порушенням умов пункту 5.1 договору.

Решту товарів на загальну суму 12714871,79 грн постачальник поставив покупцю з простроченням строку поставки, передбаченим договором №1803000109, у строк з 13.06.2018 по 27.07.2018, що підтверджується видатковими накладними №7 від 13.06.2018, №№ 8,9 від 26.06.2018, №10 від 05.07.2018, №11 від 12.07.2018, №№12,13 від 20.07.2016, №№ 14,15 від 25.07.2018, №№16,17,18 від 27.07.2018.

Вартість поставленого відповідачем товару сплачена АТ «Укртрансгаз» у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №12181 від 26.04.2018, №14296 від 15.05.2018, №14701 від 22.05.2018, №31626 від 29.10.2018, №31627 від 29.10.2018, №31628 від 29.10.2018, №31629 від 29.10.2018, №31630 від 29.10.2018, №31631 від 29.10.2018, №31775 від 30.10.2018, №31776 від 30.10.2018, №31777 від 30.10.2018, №31778 від 30.10.2018, №31779 від 30.10.2018, №31780 від 30.10.2018, №33224 від 07.11.2018, №33225 від 07.11.2018, №33226 від 07.11.2018, №33529 від 12.11.2018.

24.05.2018 ТОВ «Індустріальна будівельна група» листом № 66 звернулося до АТ «Укртрансгаз» з вимогою протягом 7 днів у відповідності до пункту 4.2 договору здійснити оплату гігрометрів у кількості 6 штук, поставлених покупцю згідно з видатковими накладними №4 від 15.05.2018, №5 від 18.05.2018, №6 від 24.05.2018. Постачальник попередив покупця, що у разі не оплати покупцем цього товару у семиденний строк, він залишає за собою право затримати поставку, та буде змушений нарахувати штрафні санкції за порушення строків оплати (а.с.93, том 1).

Листами від 31.05.2018 №101/31/05, 20.07.2018 №12/20/07 та від 01.08.2018 №20/01/08 ТОВ «Індустріальна будівельна група» , посилаючись на лист від виробника гігрометрів ПП «Прилад-центр» та висновок Харківської торгово-промислової палати України звернулося до позивача з проханням продовжити строк поставки гігрометрів до 27.07.2017 без нарахування штрафних санкцій у зв`язку з великою завантаженістю виробництва, а також виникненням обставин непереборної сили (а.с.93-95, том 1).

Матеріали справи містять висновок про істотну зміну обставин, здійснений Харківською торгово-промисловою палатою, в якому зазначено, що для ТОВ Індустріальна будівельна група відбувалась істотна зміна обставин за договором про закупівлю товарів від 05.03.2018 №1803000109, укладеним з Публічним акціонерним товариством Укртрансгаз , що може бути підставою для внесення змін до договору в частині строків поставки товару (а.с.96-99, том 1).

03.10.2018 позивач звернувся до відповідача з претензію №1 за вих.№2401ВИХ-18-2870 з вимогою сплатити штраф та пеню у розмірі 1162502,57 грн, які нараховані згідно з пунктом 7.4 договору за порушення строків поставки товарів (а.с.45, том 1).

Претензія отримана ТОВ «Індустріальна будівельна група» 10.10.2018, однак претензійні вимоги позивача не задоволені, грошові кошти не сплачені, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій за спірним договором поставки та звернення до суду з даним позовом.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 ст.175 Господарського Кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

У відповідності до приписів ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ст.689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частина 1 ст.692 Цивільного кодексу України встановлює, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено, а сторонами у справі не оскаржувалось, що відповідач всупереч вимог укладеного між сторонами договору здійснив поставку товару частково. Решту товарів на загальну суму 12714871,79 грн постачальник поставив покупцю з простроченням строку поставки, передбаченим договором №1803000109, у строк з 13.06.2018 по 27.07.2018. Вартість поставленого відповідачем товару сплачена позивачем у повному обсязі.

У зв`язку з порушенням строків поставки позивач, згідно з наданим розрахунком (а.с.11, том 1), нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 526758,99 грн за період з 04.06.2018 по 26.07.2018 та штраф у розмірі 699317,94 грн за період з 06.03.2018 по 03.06.2018.

У розумінні ст.230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.

Згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У відповідності до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як свідчать матеріали справи, судом першої інстанції зменшено розмір штрафних санкцій (штраф та пеню) на 90% за прострочення виконання зобов`язання відповідачем за договором поставки від 05.03.2018 року №1803000109.

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо часткового задоволення вимоги позивача про стягнення штрафу та пені, а саме: зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, з таких підстав.

Відповідно до частини 1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із частиною 3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу ступеню виконання зобов`язання, причини неналежного виконання або невиконання обов`язку, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), інші обставини, які заслуговують на увагу.

Як убачається з оскаржуваного рішення, господарський суд зазначає, що відповідач просить зменшити штрафні санкції з посиланням, зокрема, на повне виконання зобов`язання за договором, на відсутність у позивача збитків, завданих простроченням його виконання відповідачем та на форс-мажорні обставини, наявність яких підтверджена висновком Харківської торгово-промислової палати.

Однак матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій з обґрунтуванням підстав такого зменшення на 90%. Відсутні у матеріалах справи і докази на підтвердження обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру пені та штрафу.

Ураховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що зменшення судом суми пені та штрафу можливо як винятковий випадок у разі доведення належними та допустимими доказами наявності обставин вважати даний випадок винятковим.

Господарським судом не надана об`єктивна оцінка винятковості даного випадку, оскільки жодного документа на підтвердження винятковості цього випадку матеріали справи не містять, натомість судом першої інстанції встановлено факт невиконання відповідачем зобов`язань за договором поставки, що тягне за собою відповідальність сторін договору у вигляді сплати пені та штрафу. Також суд не визнав висновок Харківської торгово-промислової палати належним та допустимим доказом, що засвідчує форс-мажорні обставини, водночас зазначив, що даний висновок не є підставою для звільнення відповідача від застосування до нього штрафних санкцій.

Всупереч вимогам ст.233 Господарського кодексу України та частини 3 ст.551 Цивільного кодексу України при вирішенні питання стягнення пені у меншому розмірі (на 90%) судом першої інстанції взагалі не з`ясовано наявність факту значного перевищення заявленого до стягнення розміру неустойки.

У даному випадку розмір пені та штрафу становить 1226076,93 грн, що складає 7% від ціни договору - 17710000,00 грн (основне зобов`язання), і є значно меншою сумою за розмір порушеного зобов`язання - 12714871,79 грн. А тому зменшення господарським судом розміру пені та штрафу на 90% не є співрозмірним.

Посилання господарського суду на те, що прострочення мало незначні строки є суто суб`єктивним, оскільки за доводами позивача вказане прострочення навпаки було значним (загальна кількість днів прострочення склала 52 календарних дні), а поставка товару мала важливе виробниче значення для позивача, а саме: забезпечення оснащення хіміко-аналітичних лабораторій позивача даним обладнанням для можливості вимірювання параметрів якості газу, що транспортується магістральними газопроводами.

Судом першої інстанції також не враховано інтереси позивача, а саме: не прийнято до уваги, що діяльність АТ "Укртрансгаз в особі філії Управління магістральних газопроводів Київтрансгаз АТ Укртрансгаз має важливе значення щодо надійного і безпечного функціонування газотранспортної системи. Отже, зменшивши розмір пені та штрафу на 90%, не забезпечив дотримання балансу інтересів обох сторін.

Крім того, з наданого позивачем звіту про фінансові результати за 9 місяців 2018 року убачається, що товариство є збитковим, однак суд першої інстанції, при вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій не витребовував та не досліджував доказів щодо майнового стану сторін спірного договору.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст.91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов`язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Кузнєцов та інші проти Російської Федерації зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах Серявін та інші проти України , Проніна проти України ) і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні у достатній мірі не виклав мотиви, на яких базується зменшення штрафних санкцій на 90%, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді заслухані , тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах Мала проти України ; Суомінен проти Фінляндії ).

Оскільки рішення господарського суду Донецької області від 11.04.2019 у справі №905/2377/18 позивачем оскаржується частково, а саме: у частині відмови у стягненні пені у розмірі 474083,09 та штрафу у розмірі 629386,15 грн, а суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, колегією суддів не переглядається правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог в іншій частині.

Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 пункту 2 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з частиною 1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції наведеним вище вимогам не відповідає, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - частковому скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 11.04.2019 у справі №905/2377/18 скасувати у частині відмови Акціонерному товариству «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» у стягненні з ТОВ Індустріальна будівельна група 474083,09 грн пені та 629386,15 грн штрафу.

Прийняти у скасований частині нове рішення про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення з ТОВ Індустріальна будівельна група 474083,09 грн пені та 629386,15 грн штрафу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальна будівельна група» (код ЄДРПОУ 37793334, адреса: 87500, Донецька область, м.Маріуполь, пр.-т. Миру, 81) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (код ЄДРПОУ 30019801, адреса: 01021, м.Київ, вул.Кловський узвіз, будинок 9/1) в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (код ЄДРПОУ 23517243, п/р НОМЕР_1 в ПАТ АБ «Укргазбанк» , МФО 320478, адреса: 03065, м.Київ, пр.-т. Космонавта Комарова, 44) пеню у розмірі 474083,09 грн та штраф у розмірі 629386,15 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальна будівельна група» (код ЄДРПОУ 37793334, адреса: 87500, Донецька область, м.Маріуполь, пр.-т. Миру, 81) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (код ЄДРПОУ 30019801, адреса: 01021, м.Київ, вул.Кловський узвіз, будинок 9/1) в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (код ЄДРПОУ 23517243, п/р НОМЕР_1 в ПАТ АБ «Укргазбанк» , МФО 320478, адреса: 03065, м.Київ, пр.-т. Космонавта Комарова, 44) судовий збір у розмірі 24828,06 грн за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у відповідності до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.07.2019.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя І.В. Тарасова