Рішення

від 04.04.2019 по справі 910/1039/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.04.2019Справа № 910/1039/19

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Мазур В.М.

розглянувши у загальному позовному провадженні

справу № 910/1039/19

за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Проенерджі";

до товариства з обмеженою відповідальністю "Просперітатіс";

про стягнення 904 686,11 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Волосна Я.О., довіреність №10/01 від 10.01.2019р.;

від відповідача: Коваленко О.В., довіреність №01-02/19 від 01.02..2019р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проенерджі" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Просперітатіс" про стягнення 904 686,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором підряду №24/11-2016 на виконання проектних та вишукувальних робіт від 24.11.2016р., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 751 554,34 грн., за прострочення сплати якої нараховані неустойка в сумі 100 893,60 грн., інфляційні втрати - 43 590,15 грн. та 3% річних у сумі 8 648,02 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2019р. відкрито провадження у справі № 910/1039/19 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

22.02.2019р. на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Клопотання відповідача обґрунтоване тим, що позивач не надав до позовної заяви розрахунків неустойки, інфляційних втрат та 3% річних із чітким визначенням періодів нарахування, а також у відповідача існує необхідність у поданні додаткових доказів по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2019р. розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 21.03.2019р.

20.03.2019р. через загальний відділ Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

21.03.2019р. через загальний відділ Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про врегулювання спору за участю судді.

В судовому засіданні 21.03.2019р. оголошувалась перерва до 28.03.2019р.

28.03.2019р. через загальний відділ Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про врегулювання спору за участю судді.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 28.03.2019р. підтримав раніше подане ним клопотання про врегулювання спору за участю судді, та подав клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторона позивача - приватне акціонерне товариство Київобленерго .

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, заперечив проти задоволення клопотань відповідача про врегулювання спору за участю судді та про залучення до участі у справі третьої особи, а також просив призначити справу до судового розгляду по суті, оскільки відповідач навмисно затягує розгляд справи.

Розглянувши клопотання відповідача про врегулювання спору за участю судді та про залучення до участі у справі третьої особи, суд відмовив в його задоволенні в судовому засіданні 28.03.2019р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 910/1039/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.04.2019р.

В судовому засіданні 04.04.2019р. представники сторін виклали зміст заявлених позовних вимог та заперечень проти позовних вимог.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 04.04.2019р., відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.11.2016р. між позивачем (за договором - виконавець) та відповідачем (за договором - замовник) було укладено договір підряду №24/11-2016 на виконання проектних та вишукувальних робіт (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, виконавець зобов'язується виконати проектні роботи з розробки робочого проекту стадій П та Р на об'єкті: Нове будівництво ПС 110/10/10 кВ Княжич 2 із заходами ЛЕП 110 кВ на території м. Бровари, Броварського району Київської області , а замовник зобов'язується прийняти і оплатити такі роботи.

Відповідно до п.3.1 договору, договірна вартість робіт по договору визначається протоколом договірної ціни (додаток №1), кошторисом (додаток №2) та становить - 1503108,68 грн. в тому числі ПДВ 250518,11 грн. вартість робіт є остаточною і може бути змінена лише за додатковою угодою сторін (п.3.2 договору).

Так, сторонами було узгоджено та підписано Протокол погодження договірної ціни та Зведений кошторис.

Умовами п.3.3 договору встановлено, що після підписання договору замовник перераховує виконавцю перший аванс у розмірі 30% від вартості робіт, зазначених в п.3.1 цього договору протягом 25-ти календарних днів та другий аванс у розмірі 20% від вартості робіт, зазначених в пункті 3.1 цього договору протягом одного місяця.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, аванс в сумі 450 932,60 грн., що становить 30% від договірної вартості робіт, сплачений відповідачем 10.01.2017р., а другий аванс в розмірі 20% в сумі 300 621,74 грн. - перерахований 09.02.2017р.

На виконання умов договору позивачем було виконано проектно-вишукувальні роботи загалом на суму 1 503 108,68 грн. з ПДВ, що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом №1 від 27.04.2018р., який підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплений печатками сторін, без жодних зауважень та заперечень щодо якості та обсягу робіт.

Оскільки умовами спірного договору не встановлено строку здійснення відповідачем кінцевої оплати виконаних позивачем робіт, останній, в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, звернувся до відповідача з вимогами за вих. №218 від 16.07.2018р. та за № 224 від 15.08.2018р. про оплату залишку грошових коштів за виконані роботи по договору в розмірі 751 554,34 грн.

У відповідь на вказану вимогу №224 від 15.08.2018р. відповідач у листі за №61/09 від 17.09.2018р. вказував, що позивач є не уповноваженим на виконання робіт за спірним договором, порушував вимоги договору, зокрема, не повідомив про зміну адреси, а також, що вимога №224 від 15.08.2018р. оформлена з порушенням приписів ст. 222 ГК України, а тому, оскільки не надано жодного доказу існування заборгованості, задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що відповідач повну вартість виконаних робіт на суму 751 554,34 грн. позивачу не оплатив, останній просить стягнути з відповідача вказану заборгованість в судовому порядку, за прострочення сплати якої нараховані неустойка в сумі 100 893,60 грн., інфляційні втрати - 43 590,15 грн. та 3% річних у сумі 8 648,02 грн.

Відповідач у відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що позивачем порушено встановлені п.4.2 договору строки виконання робіт, а тому відповідач не зобов'язаний сплатити позивачу обумовлену договором ціну, крім того спірний договір не містить усіх істотних умов, зокрема, не містить строків остаточного розрахунку за виконані роботи. Також, відповідачу незрозуміло з якого саме періоду позивач нарахував суму неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши умови договору підряду №24/11-2016 на виконання проектних та вишукувальних робіт, суд встановив, що спірний договір має цивільна-правову природу договору на проведення проектних та пошукових робіт, в якому сторони досягли згоди з усіх істотних умов відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Згідно з п.1 частини першої статті 889 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 751 554,34 грн. за виконані роботи згідно з Актом №1 від 27.04.2018р. на суму 1 503 108,68 грн. з огляду на наступне.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов Договору ним було виконано роботи на суму 1 503 108,68 грн., що підтверджується підписаним сторонами без жодних зауважень та заперечень щодо якості та обсягу робіт Акт №1 здачі-приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт від 27.04.2018р. на суму 1 503 108,68 грн., проте відповідач остаточну оплату вартості виконаних робіт за даним актом в повному обсязі в сумі 751 554,34 грн. не здійснив.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, оскільки умовами спірного договору не встановлено строку здійснення відповідачем кінцевої оплати виконаних позивачем робіт, останній в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з вимогами за вих. №218 від 16.07.2018р. та за № 224 від 15.08.2018р. про оплату залишку грошових коштів за виконані роботи по договору в розмірі 751 554,34 грн.

У відповідь на вказану вимогу №224 від 15.08.2018р. відповідач у листі за №61/09 від 17.09.2018р. вказував, що позивач є не уповноваженим на виконання робіт за спірним договором, порушував вимоги договору, зокрема, не повідомив про зміну адреси, а також, що вимога №224 від 15.08.2018р. оформлена з порушенням приписів ст. 222 ГК України, а тому, оскільки не надано жодного доказу існування заборгованості, задоволенню не підлягає.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що позивачем порушено встановлені п.4.2 договору строки виконання робіт, а тому відповідач не зобов'язаний сплатити позивачу обумовлену договором ціну, крім того спірний договір не містить усіх істотних умов, зокрема, не містить строків остаточного розрахунку за виконані роботи. Також, відповідачу незрозуміло з якого саме періоду позивач нарахував суму неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.

Суд відхиляє заперечення відповідача проти позовних вимог, у зв'язку з їх необґрунтованістю, з огляду на наступне.

Виконання позивачем проектно-вишукувальних робіт підтверджується Актом №1 від 27.04.2018р. на суму 1 503 108,68 грн., підписаним зі сторони відповідача без жодних зауважень та заперечень щодо якості та обсягу робіт, з огляду на що у відповідача виник обов'язок з оплати виконаних робіт в силу норм статті п.1 ч. 1 статті 889 ЦК України та положень спірного договору, і в, свою чергу, виконання позивачем робіт з порушенням строку, у разі якщо таке мало місце, не звільняє відповідача від обов'язку з оплати виконаних робіт.

В той же час, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з претензіями та запереченнями щодо обсягу та якості робіт.

Також, суд звертає увагу відповідача, що у разі допущення позивачем порушення строків виконання робіт або вчинення інших порушень умов договору, відповідач не позбавлений права звернутись з окремим позовом до суду щодо притягнення виконавця робіт за спірним договором до відповідної відповідальності.

Відтак, згідно з приписами ч.2 ст. 530 ЦК України та враховуючи направлену рекомендованим листом вимогу від 15.08.2018р. за №224, кінцевий строк оплати відповідачем виконаних позивачем робіт на суму 751 554,34 грн. настав 28.08.2018р. (з урахуванням приписів ст. 254 ЦК України).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови договору, а також вимоги ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів законодавства, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 751 554,34 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача проти позовних вимог судом відхиляються як такі, що не спростовують встановлених вище судом обставин та висновків.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором у сумі 751 554,34 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача 100 893,60 грн., інфляційні втрати - 43 590,15 грн. та 3% річних у сумі 8 648,02 грн., які нараховані за період з 29.08.2018р. по 16.01.2019р.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п.6.10 договору, замовник несе відповідальність за порушення зі своєї вини таких зобов'язань, зокрема, за порушення термінів оплати виконаних робіт неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми платежу за кожний день прострочення, починаючи з п'ятого дня.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, визнав його обґрунтованим в частині визначення періоду нарахування, оскільки з урахуванням умов п.6.10 договору, період нарахування пені починається з 02.09.2018р. За уточненим розрахунком суду, пеня за порушення відповідачем термінів оплати виконаних робіт склала 101 449,54 грн., однак суд, не виходячи за межі позовних вимог, задовольняє зазначену вимогу у заявленому позивачем розмірі, тобто в повному обсязі в сумі 100 893,60 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати інфляційних втрат та 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та доведеними, та підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача, який є арифметично вірним.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України , суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Просперітатіс" (03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 6; ідентифікаційний код 39706861) на користь товариства з додатковою відповідальністю "Проенерджі" (04071, м. Київ, вул. Лук'янівська, 23, оф. 001; ідентифікаційний код 38129117; п/р 26004014868201 в ПАТ "Альфа-Банк", МФО 300346) основний борг в сумі 751 554 грн. 34 коп., 100 893 грн. 60 коп. - пені, 8648 грн. 02 коп. - 3% річних, 43 590 грн. 15 коп. - інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 13 570 грн. 29 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 15.04.2019р.

Суддя А.І. Привалов