Рішення

від 11.04.2019 по справі 520/2631/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

11 квітня 2019 р. № 520/2631/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника позивача - Скребець О.М.,

представника відповідача - Гундар Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Проф-Транс" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною та скасування консультації,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Проф-Транс" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просять суд визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію ГУ ДФС у Харківській області за №4529/ІПК/20-40-13-02-02-11 від 24.10.2018 року, надану ПП "Проф-Транс".

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки контролюючого органу, які викладені в індивідуальній податковій консультації, наданій ПП "Проф-Транс", суперечать положенням Податкового кодексу України, які визначають зміст та регулюють порядок оподаткування податком з доходів фізичних осіб та військовим збором коштів, які виплачуються (компенсуються) підприємством працівнику, після повернення його з відрядження, за фактично витрачені ним власні кошти під час відрядження на закупівлю паливно-мастильних матеріалів (ГСМ), оливу моторну, дистильовану воду та мешкання, у разі якщо підприємством не видавався працівнику аванс на відрядження. Так, представник позивача зазначив, що в розумінні положень ст.ст. 165, 170 Податкового кодексу України, вказані суми не є доходом працівників підприємства, а є сумою компенсації їх витрат при відряджені, а отже підприємство як податковий агент, при видачі вказаних сум працівникам підприємства під звіт не повинно їх оподатковувати податком на доходи фізичних осіб, а також військовим збором. Також вказано, що висновок відповідача стосовно того, що у разі якщо працівником придбання товарів (робіт, послуг) здійснено не за рахунок попередньо виданих юридичною особою (роботодавцем) коштів під звіт, то дохід, виплачений цьому працівнику за реалізовані (продані) товари (роботи, послуги) включаються до його загального місячного (річного) оподаткованого доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах, не відповідає положенням Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 22.03.2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позовну заяву, проти заявленого позову заперечував з підстав його необґрунтованості та вказав, що у податковій консультації викладено висновки контролюючого органу, що базуються на положеннях Податкового кодексу України, а отже доводи позивача є необґрунтованими та зазнавані на помилкових висновках.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, судом встановлено наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що ПП "Проф-Транс" направлено до Головного управління ДФС у Харківській області запит про надання податкової консультації в порядку вимог п.52.1 та п.52.2 ст.52 Податкового кодексу України, в якому підприємством поставлено питання:

"- Чи підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб та військовим збором кошти, які виплачуються (компенсуються) підприємством працівнику, після повернення його з відрядження, за фактично витрачені ним власні кошти під час відрядження на закупівлю паливно-мастильних матеріалів (ГСМ) на автомобіль, омивача скла, оливу моторну, дистильовану воду та мешкання, у разі якщо підприємством не видавався працівнику аванс на відрядження?".

29.10.2018 року Головним управлінням ДФС у Харківській області надано консультацію за №4529/ІПК/20-40-13-02-02-11 від 24.10.2018 року, відповідно до змісту якої податковий орган стосовно питання звернення зазначив наступне.

Відповідно до от. 1159 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана негайно після закінчення цих дій надати особі, в майнових інтересах якої були вчинені дії, звіт про ці дії і передати їй усе, що при цьому було одержано.

Згідно зі ст. 1160 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії.

При цьому, відповідачем із посиланням на положення ч.1 ст. 237 Цивільного кодексу України зазначено, що правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє є представництвом.

Як зазначено відповідачем ст.244 Цивільного кодексу України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю с письмовий документ, що видасться однією особи іншій особі для представництва перед третіми особами.

Відповідно до ст. 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Водночас, відповідачем вказано, що відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом його походження України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території Україні (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідачем із посиланням на положення пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України вказано, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України до загально місячного (річного) доходу платника податку не включаються, зокрема кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України.

При цьому, як вказано відповідачем до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема: сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України; інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України не с доходом платника податку-фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або с членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у міст відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

З огляду на наведені норми Податкового кодексу України відповідачем зазначено, що вказані в абзаці другому пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України витрати не с об'єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат. Таким чином, відповідачем вказано, що будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.

Згідно з пп. б пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України терміну, є особа, що видала таку суму під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, то їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

При цьому, відповідно до пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Крім того, відповідачем вказано, що доходи, визначені ст. 163 Податкового кодексу України, є об'єктом оподаткування військовим збором.

Згідно із пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відсотків, визначену ст. 167 Податкового кодексу України, і ставку військового збору 1,5 відсотків, встановлену пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

З огляду на наведені норми відповідачем вказано, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку від роботодавця на відрядження або під звіт за умови дотримання усіх вимог, встановлених п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України.

Разом з тим, відповідачем вказано, що у разі якщо працівником придбання товарів (робіт, послуг) здійснено не за рахунок попередньо виданих юридичною особою (роботодавцем) коштів під звіт, то дохід, виплачений цьому працівнику за реалізовані (продані) товари (роботи, послуги) включаються до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах.

Суд зазначає, що підпунктом 14.1.172 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до пп. 52.1-52.2 ст.52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Згідно з положеннями абзацу 1 пункту 53.2. статті 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Позивач, не погодившись із отриманою податковою консультацією та вважаючи її такою, що суперечить положенням Податкового кодексу України, звернувся до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що відповідно до п. 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Приписами ст. 29 Кодексу законів про працю України визначено, що до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний, зокрема, роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці.

Відповідно до ст. 30 Кодексу законів про працю України працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.

При цьому, як передбачено ст. 31 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

З врахуванням вищевикладеного, у разі, якщо придбання товарів (робіт, послуг) здійснюється в рамках трудових обов'язків працівника, то незалежно від того, чи видані кошти під звіт, чи витрачені з такою метою власні кошти працівника, які потім відшкодовуються роботодавцем, такі відносини належить розглядати з урахуванням вимог законодавства про працю.

В той же час, суд зазначає, що згідно із пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом його походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Як передбачено пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно з п. 170.9 ст. 170 Кодексу.

При цьому, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема: сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до п. 170.9 ст. 170 Кодексу (пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 Кодексу); інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Відповідно до пп. "б" пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 Кодексу терміну, є особа, що видала таку суму під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Отже, в розумінні вищевикладених норм законодавства у випадку якщо придбання товарів (робіт, послуг) на користь роботодавця здійснюється працівником за рахунок власних коштів у зв'язку з виконанням дорученої йому роботи (трудової функції), то дохід у вигляді компенсації за придбані товари (роботи, послуги) не є доходом для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором, за умови підтвердження роботодавцем доцільності та обґрунтованості здійснених таким працівником витрат.

При цьому, у випадку якщо придбання товарів (робіт, послуг), яке здійснюється працівником на користь роботодавця за рахунок власних коштів, не пов'язано з виконання трудової функції таким працівником, то дохід, виплачений цьому працівнику за реалізовані (продані) товари (роботи, послуги), включається до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах.

Зазначений висновок, викладений Державною фіскальною службою України у листі від 21.03.2019 №1143/6/99-99-13-02-03-15/ІПК, при цьому суд зазначає, що надання вказаної індивідуальної податкової консультації здійснювалось із подібним обґрунтуванням необхідності її надання як і у даній справі, а також відповідає позиції Харківського апеляційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 12.07.2018 року у справі №816/909/18.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкова консультація відповідача є такою, що підлягає скасуванню.

Отже, висновок, викладений ГУ ДФС у Харківській області в оскаржуваній індивідуальній податковій консультації, суперечить положенням Податкового кодексу України.

Таким чином, враховуючи вище наведені норми законодавства та обставини справи суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання індивідуальної податкової консультації ГУ ДФС у Харківській області №4529/ІПК/20-40-13-02-02-11 від 24.10.2018 року, надану ПП "Проф-Транс", такою, що суперечить положенням Податкового кодексу України та, як наслідок, підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Проф-Транс".

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Проф-Транс" (вул. Смольна, 30, м. Харків, 61001) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправною та скасування консультації - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію ГУ ДФС у Харківській області №4529/ІПК/20-40-13-02-02-11 від 24.10.2018 року, надану ПП "Проф-Транс".

Стягнути на користь Приватного підприємства "Проф-Транс" (вул. Смольна, 30, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ - 41103523) сплачену суму судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ - 39599198).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 16 квітня 2019 року.

Суддя Мельников Р.В.