Постанова

від 16.04.2019 по справі 804/14475/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

16 квітня 2019 року

справа №804/14475/15

адміністративне провадження №К/9901/25736/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Криворіжхліб

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 березня 2016 року у складі судді Турлакової Н.В.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року у складі суддів Сафронової С.В., Чепурнова Д.В., Поплавського В.Ю.

у справі № 804/14475/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Криворіжхліб

до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування наказу,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство Криворіжхліб (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, з мотивів безпідставності його прийняття.

2 березня 2016 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що запит відповідає вимогам підпункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, а оскаржуваний наказ винесений в межах та на підставі підпункту 78.1.1. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

У листопаді 2016 року позивачем подано касаційну скаргу, в якій Товариство посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. У зв'язку із зазначеним позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відзив на касаційну скаргу від податкового органу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного суду України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 3 липня 2015 року податковим органом направлено запит відповідно до підпункту 20.1.2, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України про надання інформації до Товариства, щодо надання документів, у зв'язку з отриманням податкової інформації, яка свідчить про порушення платником податків податкового, валютного законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинними шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби з питань взаємовідносин по факту придбання товарів та послуг. Товариством включено суми податку на додану вартість до податкового кредиту за квітень 2015 року, який сформовано від ТОВ ГК Прованс у розмірі 77400 грн - стан 0 ; та ТОВ Бейкері.Ру у розмірі 18,1 грн - стан 0 .

Згідно вказаного запиту також зобов'язано надати завірені належним чином копії документів за переліком.

Вказаний запит отримано Товариством 14 липня 2015 року. 27 липня 2015 року від позивача надійшла відповідь № 431 про відмову у наданні документів, оскільки відповідач не наводить викладу обставин, які свідчать про наявність можливих порушень норм чинного податкового, валютного та іншого законодавства, допущених платником, виду та характеру податкової інформації. Товариство зазначає, що факт віднесення платником податків сум податку на додану вартість до податкового кредиту не є порушенням законодавства.

На підставі статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1, статті 78, статті 86 Податкового кодексу України начальником податкового органу винесено наказ № 357 від 22 вересня 2015 року Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ Криворіжхліб , та видано направлення на проведення перевірки № 162/04-83-22-02 від 22 вересня 2015 року.

На виконання вказаного наказу, працівниками податкового органу здійснено вихід на виїзну документальну позапланову перевірку за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Г. Отса, 6, однак посадові особи відповідача до перевірки не допущені, про що складено акт №60/04-83-22-02 від 22 вересня 2015 року про не допуск на виїзну документальну позапланову перевірку.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час надіслання запиту) встановлено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

В запиті від 3 липня 2015 року податковим органом зазначено, що ним отримано податкову інформацію, яка свідчить про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби з питань взаємовідносин по факту придбання товарів (робіт, послуг).

Суд першої інстанції визнаючи, що у податкового органу були всі підстави для надіслання запиту та запит відповідає предмету правового регулювання, залишив поза увагою, що податковим органом змінено формулювання підстави, визначеної пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України. Інформація, яка підтверджує наявність такої підстави податковим органом взагалі не наведено.

Судом першої інстанції не встановлено, чим саме порушує податкове (чи інше) законодавство внесення Товариством до податкового кредиту певних сум.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття спірного наказу) зазначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої обставини - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Тобто підставою для перевірки, зокрема, є ненадання платником податків відповіді на запит, в якому зазначено порушення цим платником законодавства.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції керувався редакцією підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, яка втратила чинність. До внесення змін цей підпункт дійсно не передбачав обґрунтування письмового запиту, але на час прийняття спірного наказу діяла редакція підпункту, процитована Судом вище.

За таких обставин, Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, суд апеляційної інстанції не виправив помилку, обмежившись цитуванням загальних норм податкового кодексу щодо складання акту перевірки.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина перша та третя статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, Верховний Суд приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а відтак касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Криворіжхліб задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 березня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року у справі № 804/14475/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Криворіжхліб задовольнити. Визнати протиправним та скасувати наказ Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 357 від 22 вересня 2015 року Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ Криворіжхліб

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер