Рішення

від 04.04.2019 по справі 606/2718/18

ТЕРЕБОВЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 606/2718/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

- головуючого судді Марціцкої І.Б,

- за участі секретаря с\з Пасько І.Б.

представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4

представників відповідача Дружбівської селищної ради Слободян І.В.,Бакалець М.М., Ліпницька О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Теребовля цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Дружбівської селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області про визнання незаконним, скасування та визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду до Дружбівської селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області про визнання незаконним та скасування рішення №565 двадцять четвертої сесії сьомого скликання від 20 грудня 2017 року та визнання права власності на земельну ділянку площею 0,20 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за набувальною давністю. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_2 вказує, що він є власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1. З вказаним домогосподарством межує земельна ділянка площею 0,20 га, якою позивач більше 20-ти років відкрито, добросовісно та безперервно володіє та користується. Вказану земельну ділянку ОСОБА_2 очистив від сміттєзвалища, чагарників, навіз ґрунту таким чином привів ділянку для придатного до використання стану, а саме: для ведення селянського господарства. ОСОБА_2 звернувся із заявою до Дружбівської селищної ради про передачу земельної ділянки 0,20 га, якою більше 20-ти років відкрито, добросовісно та безперервно володіє та користується у власність за набувальною давністю. Однак, на сесії селищної ради позивачу виділили у власність лише 0,05 га, решту - 0,15 га залишили за селищною радою і перевели до земель запасу. Вважаючи таке рішення протиправним та незаконним ОСОБА_2 звернувся до суду, просив захистити його права та законні інтереси шляхом скасування рішення селищної ради та визнати за ним право власності на спірну земельну ділянку за набувальною давністю.

В судовому засідання позивач та його представники позовні вимоги підтримали повністю, просили їх задоволити на підставі доводів наведених в позовній заяві. Вказали, що спірну земельну ділянку позивач очистив від сміття, привів її в придатний для використання стан, більше двадцяти років відкрито та добросовісно користується земельною ділянку для ведення особистого селянського господарства, посадив кущі, плодові дерева, а тому є всі передбачені законом підстави для передачі позивачу земельної ділянки за набувальною давністю.

Представники відповідача в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позову, вказуючи на безпідставність позовних вимог. Додатково пояснили, що позивач звернувся із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації для передачі земельної ділянки 0,20 га у власність за набувальною давністю. 20 грудня 2017 року сесією селищної ради надано дозвіл на розробку документації для передачі 0,05 га. Представники відповідача просили суд звернути увагу, що рішення прийнято в межах компетенції селищної ради, так як земельна ділянка перебуває у комунальній власності Дружбівської селищної ради, у спосіб передбачений законом, так як рішення приймалось колегіальним органом - сесією - шляхом голосування. Крім того, при вирішенні даного питання було враховано всі обставини, зокрема норми Положення Про надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, для особистого селянського господарства для будівництва індивідуальних гаражів, для ведення садівництва у смт. Дружба затвердженого рішенням сесії Дружбівської селищної ради від 14.06.2016 року. Так, при вирішенні питання було враховану ту обставину, що селищна рада обмежена в площі вільних земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, за дружиною позивача по Дружбівській селищній раді числиться земельна ділянка загальною площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства, відповідно до Списку громадян на виділення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, що є додатком № 2 до рішення сесії №277, ОСОБА_2 відповідно до черговості подання заяв на отримання земельних ділянок значиться в списку під №23. Пішовши на зустріч позивачу, депутати врахували, що ОСОБА_2 користується цією земельною ділянкою тривалий час, а тому виділено 0,05 га. Також селищний голова вказав, що через спірну земельну ділянку проходять підземні кабелі електрозв'язку, а тому проводити будь-які земляні роботи в тому числі саджати дерева, кущі заборонено.

Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 листопада 2018 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Дружбівської селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області про скасування рішення та визнання права власності. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 21 січня 2019 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Дружбівської селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області про скасування рішення та визнання права власності.

Суд, заслухавши доводи учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши докази по справі, встановив наступні обставини.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 12 листопада 2002 року ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок по АДРЕСА_1.

06 лютого 2017 року ОСОБА_2 звернувся із заявою в порядку ст. 119 Земельного кодексу України до Дружбівської селищної ради, яку зареєстровано за №27 та просив надати дозвіл на виготовлення технічної документації для приватизації земельної ділянки, яка межує з його домогосподарством прощею 0,20 га по АДРЕСА_1.

Однак, заяву ОСОБА_2 не було розглянуто по суті. Рішенням сесії від 17.02.2017 року було вирішено відкласти питання розгляду заяви позивача до розгляду спірних питань із суміжним землекористувачем.

Постановою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 27 червня 2017 року задоволено позов ОСОБА_2, визанано протиправною бездіяльність Дружбівськогої селищної ради щодо розгляду заяви ОСОБА_2, зобов'язано розглянути питання на сесії.

Відповідно до Списку громадян на виділення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, що є додатком № 2 до рішення сесії №277, ОСОБА_2 відповідно до черговості подання заяв на отримання земельних ділянок значиться в списку під №23.

Вирішення по суті заяви ОСОБА_2 про передачу йому земельної ділянко за набувальною давністю відбулося на сесії Дружбівської селищної ради 20 грудня 2017 року.

20 грудня 2017 року двадцять четвертою сесією Дружбівської ради прийнято рішення № 565, відповідно до якого, розглянувши заяву ОСОБА_2 про передачу у власність земельної ділянки, останньому виділено земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,05 га по АДРЕСА_1, що межує з його земельною ділянкою по АДРЕСА_1 подальшим виготовленням правовстановлюючих документів на неї. Пунктом 2 вказаного рішення, ОСОБА_2 встановлені застереження при виготовленні технічної документації, зазначено, що через ділянку проходять труби газопостачання, підземні кабелі електрозв'язку по яких організовано канали міжнародного зв'язку, а тому забороняється проводити будь-які земляні роботи в межах охоронних зон, в тому числі заборонено саджати дерева чи будь-які інші роботи без дозволу селищної ради, газової служби та ПАТ Укртелеком .

Пунктом 3 рішення земельну ділянку площею 0,15 га залишено за селищною радою та передано до резервних земель, які можуть використовуватись для соціальної інфраструктури селища.

В судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 ОСОБА_11 показали, що позивач користується земельною ділянкою, яка межує з його домогосподарством в смт. Дружба, близько двадцяти років, своїми силами із спірної ділянки вивіз сміття, викорчував чагарники, навіз землі. Привів ділянку у стан придатний для користування, посадив на ділянці кущі та дерева.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Спеціальним законом, який регулює порядок набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю є Земельний Кодекс України.

Відповідно до статті 119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Аналіз статті 119 ЗК України дає підстави для висновку, що не передбачено жодних переваг для осіб, зазначених у частині першій цієї статті, оскільки навіть дотримання всіх умов набувальної давності не призводить до виникнення права власності на землю та фактично відсилає до загального порядку надання земельних ділянок у власність або в користування (статті 118, 123 ЗК України). Ця норма надає лише право звернення до органу державної влади або місцевого самоврядування з клопотанням про передачу земельної ділянки у власність чи користування і не передбачає обов'язкової передачі земельної ділянки у власність чи користування таким особам при дотриманні передбаченої законом процедури звернення та подання необхідних документів.

У разі звернення особи з таким клопотанням та при отриманні відмови в задоволенні клопотання про передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, або залишення його без розгляду, особа має право оскаржити такі дії органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування до суду в установленому законом порядку.

Відповідно до статей 142 - 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить, зокрема, земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, до яких належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу, інформування населення щодо вилучення (викупу) та інші.

В силу положень статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Отже, розпорядження землями від імені Українського народу здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права. В інших випадках суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.

Враховучи вищенаведені норми законодавства - виключне право на розпорядження землями здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень, тому суд не може своїм рішенням передавати земельні ділянки у власність громадянам, відтак вимоги ОСОБА_2 про визнання судом за ним права власності на підставі набувальної давності на земельну ділянку площею 0,20 га на території Дружбівської селищної ради для ведення селянського господарства, до задоволення не підлягають.

Відповідно до ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України. За приписами наведеної норми держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з нормами частини 1 статті 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до положень статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що оскаржуване рішення Дружбівської селищної ради № 565 від 20 грудня 2017 року прийняте відповідно до Земельного кодексу України, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , на пленарному засіданні відкритої сесії Дружбівської селищної ради, більшістю депутатів від загального складу ради, шляхом голосування на підставі вільного волевиявлення, тобто на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Також суд приходить до переконання, що ОСОБА_2 не доведено порушення його суб'єктивного права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. Відмовляючи позивачу в наданні земельної ділянки, яку він бажав отримати у власність додатково до земельної ділянки, якою він користується, селищна рада виходила з інтересів територіальної громади, а саме сесією при прийнятті рішення взято до уваги список громадян, які звернулися із заявами на виділення земельних ділянок та відповідно до якого ОСОБА_2 значиться під №23, належність у дружини заявника земельної ділянки площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства, відсутність вільних земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Посилання позивача на давність користування спірною земельною ділянкою надає лише право звернення до органу державної влади або місцевого самоврядування з клопотанням про передачу земельної ділянки у власність чи користування і не передбачає обов'язкової передачі земельної ділянки у власність.

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову позовом ОСОБА_2 до Дружбівської селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області про визнання незаконним, скасування та визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

Керуючись статтями 4, 10, 12, 76, 81, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Дружбівської селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області про визнання незаконним, скасування рішення №565 двадцять четвертої сесії сьомого скликання Дружбівської селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області від 20 грудня 2017 року та визнання права власності на земельну ділянку площею 0, 20 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за набувальною давністю - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Теребовлянський районний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1.

Відповідач: Дружбівська селищна рада Теребовлянського району Тернопільської області ЄДРПОУ 04525567, 48130, вул. Л.Українки, 3 смт. Дружба Теребовлянського району Тернопільської області.

Головуючий суддя І.Б. Марціцка