Постанова

від 10.04.2019 по справі 2040/5325/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 р. Справа № 2040/5325/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Спаскіна О.А.

суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Малого спільного підприємства "АГРОБУД" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан ОСОБА_2, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 26.11.2018 року, по справі № 2040/5325/18

за позовом Малого спільного підприємства "АГРОБУД"

до Головного управління ДФС у Харківській області, Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Мале спільне підприємство "Агробуд" ( далі - позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області ( далі - відповідачі) в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0001761402 від 05.10.2016, №00000401411 від 14.02.2018 та №00000411411 від 14.02.2018.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення рішення №0001761402 від 05.10.2016 року в повному обсязі, а податкових повідомлень рішень №00000401411 від 14.02.2018 на суму 865166,25 грн. та №00000411411 від 14.02.2018 р. на суму 29897,00 грн.. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вважає, що встановлені відповідачем за наслідком проведених перевірок порушення позивачем вимог діючого законодавства не знайшли свого підтвердження. Отже нарахована податковим органом сума грошового зобов'язання є необґрунтованою, а спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню в частині, а саме: податкове повідомлення рішення №0001761402 від 05.10.2016 року в повному обсязі, а податкові повідомлення рішення №00000401411 від 14.02.2018 на суму 865166,25 грн. та №00000411411 від 14.02.2018 р. на суму 29897,00 грн.. З відмовою в задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення -рішення №00000401411 від 14.02.2018 р. на суму 1233,75 грн. та податкового повідомлення -рішення №00000411411 від 14.02.2018 р. на суму 19545,00 грн. позивач погодився та в цій частині не оскаржує.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 3 ст. 308 КАС України).

Оскільки рішення суду в частині скасування податкового повідомлення -рішення №00000401411 від 14.02.2018 р. на суму 1233,75 грн. та податкового повідомлення -рішення №00000411411 від 14.02.2018 р. на суму 19545,00 грн. жодною із сторін не оскаржується, на підставі положень ч. 1 ст. 308 КАС України не підлягає апеляційному перегляду.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 05.10.2016 Харківською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області на підставі акту про результати позапланової виїзної перевірки №1384/20-23-14-02/22623210 від 23.09.2016 було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001761402, яким збільшено МСП Агробуд суму грошового зобов'язання з ПДВ на 56602,50 грн., з яких податок - 45282,00 грн., штрафна санкція - 11320,50 грн.

14.02.2018 ГУ ДФС у Харківській області на підставі акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки №340/20-40-14-11-11/22623210 від 30.01.2018 було прийнято податкові повідомлення-рішення №00000401411 (збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з ПДВ на 866400,00 грн., з яких податок - 693120,00 грн., штрафна санкція - 173280,00 грн.) та №00000411411 (зменшено позивачу розмір від'ємного значення ПДВ на суму 49442,00 грн.).

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для їх задоволення, встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме щодо не здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентами у перевіряємих періодах та нарахування на їх підставі грошового зобов'язання є обґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції з даним висновком суду не погоджується з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, слугували висновки податкового органу про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами ТОВ НВФ ЕКОСТАР МК ЛТД , ТОВ РЕД АЛЕРТ , ТОВ ФЕБРИС , TOB ХСК СТЕНДПРО , ТОВ МЕРГУС , ТОВ КРОН ЖТФ , ТОВ ЖФ ГРІНВІЧ , ТОВ ГРАН БУТІК перевіряємий період не мали на меті реального настання правових наслідків.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У відповідності до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За правилами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, МСП АГРОБУД у перевіряємий період мало господарські відносини з ТОВ НВФ ЕКОСТАР МК ЛТД , ТОВ РЕД АЛЕРТ , ТОВ ФЕБРИС , TOB ХСК СТЕНДПРО , ТОВ МЕРГУС , ТОВ КРОН ЖТФ , ТОВ ЖФ ГРІНВІЧ , ТОВ ГРАН БУТІК .

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо відсутності реального характеру вищевказаних господарських операцій, які були покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який

ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704 (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Фактичне виконання укладених договорів МСП АГРОБУД з ТОВ НВФ ЕКОСТАР МК ЛТД , ТОВ РЕД АЛЕРТ , ТОВ ФЕБРИС , TOB ХСК СТЕНДПРО , ТОВ МЕРГУС , ТОВ КРОН ЖТФ , ТОВ ЖФ ГРІНВІЧ , ТОВ ГРАН БУТІК підтверджується наданими позивачем копіями видаткових та податкових накладних, рахунками - фактурами, оборотно-сальдовими відомостями, актами, платіжними дорученнями.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.90 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, а тому посилання податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції, на те, що подані платником податків документи не дозволяють встановити реальність виконання розглядуваних операцій є помилковими.

Натомість, відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами ґрунтуються на податковій інформації, з якої встановлено ознаки нереальності здійснення контрагентами позивача господарських операцій.

Зокрема, встановлено, що у жовтні 2015 року МСП АГРОБУД укладено договір підряду з ТОВ НВФ ЕКОСТАР (податковий номер 19466505) від 01.10.2015 №1/10/15 на виконання ремонтних робіт.

Станом на 31.12.2015 на підприємстві МСП АГРОБУД відсутня дебіторсько-кредиторська заборгованість перед ТОВ НВФ ЕКОСТАР .

Замовником даних будівельно-ремонтних робіт є Національний технічний університет Харківський політехнічний інститут (код 02071180).

Від Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області отримано листом від 27.11.2015 №2053/7/10-08-22-01/221 податкову інформацію від 27.11.2015 №197/22-01/19466505 щодо ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ЕКОСТАР МК ЛТД (код ЄДРПОУ 19466505) за звітний період декларування ПДВ за жовтень 2015 року з питань проведення фінансово - господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за жовтень 2015 року.

ТОВ НВФ ЕКОСТАР МІС ЛТД (податковий номер 19466505) (1008), знаходиться на обліку в Вишгородській ОДПІ ГУ ДФС У Київській області. Дата реєстрації від 30.12.1996 №14801200000019332. Основний вид діяльності - 46.90- неспеціалізована оптова торгівля. Кількість працівників 1 особа - директор. Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ ТОВ ЕКОСТАР МІС ЛТД до податкового органу не подавався. Свідоцтво платника ПДВ 200211875 від 12.03.2015. Остання декларація з ПДВ за жовтень 2015 №9233576707 від 15.11.2015.

Перевіркою встановлено, що у жовтні 2015 року МСП АГРОБУД укладено договори підряду з ТОВ РЕД АЛЕРТ (податковий номер 40035164) від 01.12.2015 №1/12/15, від 03.12.2015 №3/12/15 на виконання будівельних робіт. Станом на 31.12.2015 на підприємстві МСП АГРОБУД існувала кредиторська заборгованість перед ТОВ РЕД АЛЕРТ у сумі 1007555,0 грн., станом на 31.08.2017 лічиться кредиторська заборгованість - 434555 грн.

Замовником даних будівельно-ремонтних робіт є Національний технічний університет Харківський політехнічний інститут (код 02071180).

Від ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області отримано податкову інформацію від 22.02.2016 №1918 /12-14-14-02/40035164 щодо ТОВ РЕД АЛЕРТ (код ЄДРПОУ 40035164) за звітний період декларування ПДВ листопад 2015р. - грудень 2015р., січень 2016р. з питань проведення фінансово - господарських операцій за листопад - грудень 2015р. та січень 2016р., а також при визначенні сум податкових зобов'язань та податкового кредиту за листопад - грудень 2015р. та січень 2016р.

ТОВ РЕД АЛЕРТ (податковий номер 40035164) (1716), знаходиться на обліку в ДПІ У М.Рівному ГУ ДФС У Рівненській області. Дата реєстрації від 28.09.2015 №13831020000003922. Основний вид діяльності - 41.20 - Будівництво житлових і нежитлових будівель. Кількість працівників 1 особа - директор. Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ ТОВ РЕД АЛЕРТ до податкового органу не подавався.

Інформація про наявність основних засобів на підприємстві відсутня. (Звіт за Формою №1 Баланс по підприємству не подавався).

Свідоцтво платника ПДВ 200237448 від 01.11.2015, яке анульовано 23.03.2017. (Причина анулювання - 39 - відсутність поставок та ненадання декларацій). Остання декларація з ПДВ за січень 2016 року №9020767224 від 19.02.2016 року.

Також перевіркою встановлено, що у листопаді 2016 року МСП АГРОБУД укладено договір поставки з ТОВ ФЕБРИС (податковий номер 40708432) на поставку ПММ.

Від ГУ ДФС у місті Києві отримано податкову інформацію від 15.06.2017 №278 /26-15-14-04-05 щодо ТОВ ФЕБРИС (код ЄДРПОУ 40708432) за звітні періоди декларування ПДВ з 01.09.2016 по 31.12.2016 з питань здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) підприємством - продавцем та реалізації товарів (робіт, послуг) підприємствам - покупцям за період вересень 2016 по грудень 2016 року, їх реальності та повноти відображення в обліку.

ТОВ ФЕБРИС (податковий номер 40708432), знаходиться на обліку в (2659) ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві. Дата реєстрації від 02.08.2016 №10741020000061351. Основний вид діяльності - 46.71 - Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. Кількість працівників 2 особи згідно Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ №9265164693 від 14.01.2017.

Основні засоби на балансі підприємства відсутні, згідно Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва станом на 31.12.2016, наданого до податкового органу (№9265665398 від 16.01.2017). Свідоцтво платника ПДВ 200287544 від 01.09.2016. Остання декларація з ПДВ за січень 2016 року №9020767224 від 19.02.2016.

Перевіркою встановлено, що у травні 2017 року МСП АГРОБУД укладено договір поставки з TOB ХСК СТЕНДПРО (податковий номер 40945614) на поставку товару.

Головним управлінням ДФС у Харківській області складено податкову інформацію від 14.08.2017 №768/20-40-14-21-06 щодо ТОВ ХСК СТЕНДПРО (код ЄДРПОУ 40945614) за звітні періоди декларування ПДВ лютий - червень 2017 року з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами постачальниками та покупцями за період з 01.02.2017 по 30.06.2017 згідно даних декларацій з податку на додану вартість та ЄРПН за період 01.02.2017 року по 18.07.2017.

Від Об'єднаного управління Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області отримано рапорт, згідно якого 22.06.2017 на виконання запиту на встановлення місцезнаходження №1568/20-31-21-15 від 22.06.2017 було здійснено виїзд за податковою адресою підприємства ТОВ ХСК Стендпро (податковий номер 40945614) - м. Харків, в-зд. Вологодський, б. 2.

В ході виїзду було встановлено, що за вказаною адресою знаходиться багатоповерхова будівля нежитлового призначення. В ході обстеження будівлі встановлено: підприємство TOB ХСК Стендпро не знаходиться.

В ході опитування працівників офісних приміщень повідомили, що вищевказане підприємство офісне приміщення не орендує та не знаходиться.

ТОВ ХСК СТЕНДПРО (податковий номер 40945614), знаходиться на обліку в (2031) Київській ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС У Харківській області. Дата реєстрації від 08.11.2016 №14801020000071224. Основний вид діяльності - 43 29 - Інші будівельно-монтажні роботи. Кількість працівників - 1 особа, згідно Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з податку за формою 1-ДФ №1700070075 від 27.07.2017.

Інформація про основні засоби відсутня, Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва, Баланс підприємством не подавався. Свідоцтво платника ПДВ 200301092 від 01.01.2017. Остання декларація з ПДВ за червень 2017 року №1700074868 від 14.08.2017.

Перевіркою було встановлено, що у січні 2017 року МСП АГРОБУД укладено договір поставки з ТОВ МЕРГУС (податковий номер 40808006) від 20.01.2017 №20/01/17 на поставку будівельних матеріалів.

МСП АГРОБУД укладено договір уступки права вимоги від 21.01.2017 №20/01СП, де МСП АГРОБУД - Боржник , ТОВ МЕРГУС - Первісний кредитор , ТОВ АГРОСПРАВИ - Новий кредитор .

Підприємством МСП АГРОБУД не надані до перевірки товарно-транспортні накладні, що підтверджують факт доставки будівельних матеріалів, та специфікацій від виробника.

Від Головного управління ДФС у Херсонській області отримано податкову інформацію від 23.08.2017 №228/21-22-14-10/40808006 щодо ТОВ МЕРГУС (код 40808006) за звітні періоди декларування ПДВ січень - квітень 2017 року з питань проведення фінансово - господарської операцій з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за січень-квітень 2017 року.

ТОВ МЕРГУС (податковий номер 40808006), знаходиться на обліку в (2103) Херсонській ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області. Дата реєстрації від 05.09.2016 №14991020000019636. Основний вид діяльності -46.90 - Неспеціалізована оптова торгівля. Кількість працівників - 4 особи згідно Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ №9067749507 від 18.04.2017.

Інформація щодо наявності основних засобів відсутня. Баланс не надавався до податкового органу. Свідоцтво платника ПДВ 200299292 від 07.12.2016. Остання декларація з ПДВ за жовтень 2017 року № НОМЕР_1 від 13.11.2017.

Також перевіркою було встановлено, що у липні 2017 року МСП АГРОБУД укладено договори поставки з ТОВ КРОН ЖТФ (податковий номер 41311559), а саме: від 05.07.2017 №05/07/17 на поставку будівельних матеріалів, від 17.07.2017 №17/07/17 на поставку будівельних матеріалів, від 20.07.2017 №20/07/17 на поставку будівельних матеріалів, від 02 серпня 2017 року №02/08/17 на поставку будівельних матеріалів.

МСП АГРОБУД укладено договір про відступлення права вимоги від 17.07.2017 №170717, де МСП АГРОБУД - Боржник , ТОВ КРОН ЖТФ - Первісний кредитор , ТОВ СОФІ ФОРТ - Новий кредитор .

Головним управлінням ДФС у Харківській області складено податкову інформацію від 06.09.2017 №269/06-30-14-05/41311559 щодо ТОВ КРОН ЖТФ (код ЄДРПОУ 41311559) з питань проведення фінансово - господарських операцій протягом червня - серпня 2017 року відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН.

ТОВ КРОН ЖТФ (код ЄДРПОУ 41311559), знаходиться на обліку в Житомирській об'єднаній ДПІ ГУ ДФС У Житомирській області. Дата реєстрації від 05.03.2017 №13051020000014076. Основний вид діяльності - 43.29 - Інші будівельно - монтажні роботи. Кількість працівників - 1 особа - директор. Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1 - ДФ до податкового органу не надавався.

Інформація щодо наявності основних засобів відсутня. Баланс не надавався до податкового органу. Свідоцтво платника ПДВ 200339395 від 01.06.2017. Остання декларація з ПДВ за липень 2017 року № НОМЕР_2 від 19.08.2017.

Проте колегія суддів вважає безпідставними посилання податкового органу в обґрунтування висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства на вказану вище податкову інформацію щодо контрагентів позивача, оскільки позивач як платник податку не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар та або/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом або постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

За змістом ст.ст. 138, 198 Податкового кодексу України, для декларування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ платник податків має підтвердити понесення ним витрати на придбання товарів та нарахований постачальниками товарів (робіт, послуг) ПДВ належним чином складеними податковими накладними, платіжними документами та іншими первинними документами, а також довести зв'язок такого придбання з власною оподатковуваною господарською діяльністю.

Отже, в силу закону отримання податковим органом податкової інформації, акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, узагальнена податкова інформація не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Разом з тим, матеріали справи не містять аналізу конкретних обставин здійснення господарських операцій між позивач та його контрагентами, а також жодних доказів, які свідчили б про безтоварність таких операцій.

Таким чином, не можуть бути єдиним та безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача та їх контрагентів по ланцюгу постачання або результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України.

По взаємовідносинах підприємства позивача з ТОВ ЖФ ГРІНВІЧ , колегія суддів встановила наступне.

Перевіркою встановлено, що у серпні 2017 року МСП АГРОБУД укладено договір поставки з ТОВ ЖФ ГРІНВІЧ (податковий номер 41311386) від 16.08.2017 №16/08/17.

Як зазначено відповідачем, МСП АГРОБУД не надані до перевірки товарно-транспортні накладні, що підтверджують факт доставки будівельних матеріалів, та специфікацій від виробника.

Головним управлінням ДФС у Харківській області складено податкову інформацію від 09.10.2017 №311/06-30-14-05/41311386 щодо ТОВ ЖФ ГРІНВІЧФ (код ЄДРПОУ 41311386) з питань проведення фінансово-господарських операцій протягом червень - жовтень 2017 року відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН.

ТОВ ЖФ ГРІНВІЧ (код ЄДРПОУ 41311386), знаходиться на обліку в Житомирській об'єднаній ДПІ ГУ ДФС У Житомирській області. Дата реєстрації від 08.04.2017 №13051020000014075. Основний вид діяльності - 43.29 - Інші будівельно-монтажні роботи. Кількість працівників - 1 особа, згідно Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ до податкового органу не надавався.

Інформація щодо наявності основних засобів відсутня. Баланс не надавався до податкового органу. Свідоцтво платника ПДВ 200339405 від 01.06.2017. Остання декларація з ПДВ за вересень 2017 року № НОМЕР_3 від 03.10.2017.

По взаємовідносинах підприємства позивача з ТОВ "ГРАН БУТІК", колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ході проведення перевірки встановлено, що МСП АГРОБУД мало взаємовідносини з ТОВ "ГРАН БУТІК" (податковий номер 39721811) в червні 2016 року.

МСП АГРОБУД мало взаємовідносини з ТОВ ГРАН БУТІК згідно договору, поставки від 15.06.2016 №15/06/16

Суми податку на додану вартість за зазначеними на ст. 6 акту перевірки від 23.09.2016 №1384/20-23-14-02/22623210 податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за червень 2016 року та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

Отже, враховуючи вищевикладене, судом було встановлено відхилення між задекларованими податковими зобов'язаннями ТОВ ГРАН БУТІК та податковим кредитом з МСП АГРОБУД в сумі 45281,78 грн.

Перевіркою встановлено, що МСП АГРОБУД сформовано податковий кредит від ТОВ ГРАН БУТІК , щодо якого в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження за ознаками злочину передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 190, ч. 3 Кримінального кодексу України за №12015000000000630.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок, що МСП АГРОБУД по зазначеним взаємовідносинам отримано податкових накладних на суму 45281,78 грн., які відображені у податковому та бухгалтерському обліку, але перевіркою встановлені факти, що унеможливлюють підтвердження факту фактичного отримання товару, а саме: документів, які підтверджують транспортування товару від постачальника до покупця; відсутні сертифікати якості, у зв'язку з чим є неможливим встановити наступні фактори: визначити виробників, що має важливе значення при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, встановити відповідність встановленим ГОСТАМ.

Проте, що стосується посилання відповідача на відсутність сертифікатів якості та відсутність документів, які підтверджують транспортування товару від постачальника до покупця, колегія суддів зазначає, що відповідно Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ТТН та сертифікати відповідності не є первинними документами в розумінні цього Закону, зберігання яких повинно забезпечуватись суб'єктами господарської діяльності. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем не наведено жодних обґрунтувань з приводу того, що придбані підприємством позивача ТМЦ у своїх контрагентів повинні в обов'язковому порядку мати відповідні сертифікати.

Також колегія суддів зазначає, що згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

В свою чергу, сама по собі відсутність ТТН чи неправильність її оформлення не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції. Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що позивачем під час судового розгляду було доведено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із контрагентами господарських операцій.

Надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, а тому посилання податкового органу на те, що подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання вказаних операцій та факт їх використання у господарській діяльності товариства, є помилковими.

Колегія суддів зазначає, що стан виконання податкових обов'язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов'язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.

Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту має значення не те, які зобов'язання сторони обумовили договором, а те, що вчинив платник податків. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №817/1422/13-а.

Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що нарахування податкового зобов'язання та зменшення розміру від'ємного значення (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч.2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування"отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України" (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 2 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення про нарахування позивачу суми грошового зобов'язання, податковий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, а тому воно є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 77 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог.

Доводи відповідача у відзиві на апеляційну скаргу про те, що підприємством допущено порушення податкового законодавства, господарські операції з контрагентами не мали реальний характер не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження. Крім того, зазначені висновки спростовуються наявними в матеріалах справи належним чином оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на наявність податкової інформації про контрагентів позивача, що начебто доводить відсутність реального здійснення господарських операцій, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки чинним законодавством не передбачено, що вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись є безумовним доказом відсутності реального здійснення господарської діяльності останнім, та не є достатнім доказом порушення платником, що перевіряється, вимог податкового законодавства.

Згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України» ) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Северянін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та про скасування рішення суду першої інстанції, на підставі ст.317 КАС України, як такого, що ухвалене з порушенням норм матеріального права.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Малого спільного підприємства "АГРОБУД" - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 року по справі № 2040/5325/18 - скасувати в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення №0001761402 від 05.01.2016р. в повному обсязі, податкового повідомлення-рішення №00000401411 від 14.02.2018р. на суму 865 166,25 грн., податкового повідомлення-рішення №00000411411 від 14.02.2018р. на суму 29 897,00 грн.

Прийняти постанову, якою в цій частині позов Малого спільного підприємства "АГРОБУД" задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0001761402 від 05.01.2016р. в повному обсязі, податкове повідомлення-рішення №00000401411 від 14.02.2018р. на суму 865166,25 грн., податкове повідомлення-рішення №00000411411 від 14.02.2018р. на суму 29897,00 грн.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 року по справі № 2040/5325/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_3 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Постанова складена в повному обсязі 18.04.19р.