Постанова

від 27.01.2020 по справі 2040/5325/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 січня 2020 року

м.Київ

справа №2040/5325/18

адміністративне провадження №К/9901/20071/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Гімона М.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року (судді: Спаскін О.А., Присяжнюк О.В., Любчич Л.В.) у справі №2040/5325/18 за позовом Малого підприємства Агробуд до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Мале підприємство Агробуд (далі - позивач, МП Агробуд ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач 1, ГУ ДФС у Харківській області), Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач 2, Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області), в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 05 жовтня 2016 року №0001761402, від 14 лютого 2018 року №00000401411 та №0000041141.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.01.2016 №0001761402 в повному обсязі, податкового повідомлення-рішення від 14.02.2018 №00000401411 на суму 865166,25 грн, податкового повідомлення-рішення від 14.02.2018 №00000411411 на суму 29 897 грн та ухвалено нове, яким позов в означеній частині задоволено. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення та залишити в силі рішення першої інстанції про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з ТОВ НВФ ЕКОСТАР МК ЛТД , ТОВ РЕД АЛЕРТ , ТОВ ФЕБРИС , TOB ХСК СТЕНДПРО , ТОВ МЕРГУС , ТОВ КРОН ЖТФ , ТОВ ЖФ ГРІНВІЧ та ТОВ ГРАН БУТІК , оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі направлення від 09.09.2016 №459 головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових платників управління аудиту Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку МП Агробуд з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ ГРАН БУТІК за період з 01.01.2014 по 29.07.2016, за результатами якої складено Акт від 23.09.2016 №1384/20-23-14-02/22623210.

В ході вищеозначеної перевірки податковим органом встановлено порушення платником податків підпунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст.198,п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 45 282 грн.

05 жовтня 2016 року Харківською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області на підставі вищевказаного акта перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001761402, яким збільшено МСП Агробуд суму грошового зобов`язання з ПДВ на 56602,50 грн, з яких податок - 45282,00 грн, штрафна санкція - 11320,50 грн.

Також, на підставі направлення від 17.01.2018 головним державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку МП Агробуд з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ РЕД АЛЕРТ за грудень 2015 року, ТОВ ОПТЕХІМ-2015 за грудень 2015 року, ТОВ НВФ ЕКОСТАР МК ЛТД за жовтень 2015 року, ТОВ ФЕБРИС за листопад 2016 року, TOB ХСК СТЕНДПРО за травень 2017 року, ТОВ КРОН ЖТФ за липень, серпень 2017 року, ТОВ МЕРГУС за січень 2017 року, ТОВ ЖФ ГРІНВІЧ за серпень 2017 року та подальшому ланцюгу постачання.

В ході вищеозначеної перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем підпунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст.198,п.201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 693 120 грн.

14 лютого 2018 року ГУ ДФС у Харківській області на підставі вищевказаного акта перевірки було прийнято податкові повідомлення-рішення: №00000401411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 866400 грн, з яких податок - 693 120 грн, штрафна санкція - 173 280 грн; та №00000411411, яким зменшено позивачу розмір від`ємного значення ПДВ на суму 49 442 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для їх задоволення, оскільки дійшов висновку, що встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, у періодах, що перевірялися, та нарахування на їх підставі грошового зобов`язання є обґрунтованими.

Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що викладені в Актах перевірки висновки податкового органу є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинами справи, а, відтак, винесені на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в оскаржуваній частині.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, у жовтні 2015 року позивач уклав Договір підряду з ТОВ НВФ ЕКОСТАР МК ЛТД від 01.10.2015 №1/10/15 на виконання ремонтних робіт.

Крім того, у жовтні 2015 року МСП АГРОБУД укладено договори підряду з ТОВ РЕД АЛЕРТ від 01.12.2015 №1/12/15, від 03.12.2015 №3/12/15 на виконання будівельних робіт.

Замовником вказаних робіт був Національний технічний університет Харківський політехнічний інститут .

Також, встановлено, що у період, який перевірявся, позивачем було укладено низку договорів поставки з ТОВ ФЕБРИС , TOB ХСК СТЕНДПРО , ТОВ МЕРГУС , ТОВ КРОН ЖТФ , ТОВ ЖФ ГРІНВІЧ та ТОВ ГРАН БУТІК .

Фактичне виконання укладених договорів МСП АГРОБУД з ТОВ НВФ ЕКОСТАР МК ЛТД , ТОВ РЕД АЛЕРТ , ТОВ ФЕБРИС , TOB ХСК СТЕНДПРО , ТОВ МЕРГУС , ТОВ КРОН ЖТФ , ТОВ ЖФ ГРІНВІЧ та ТОВ ГРАН БУТІК підтверджується наданими позивачем копіями видаткових та податкових накладних, рахунками - фактурами, оборотно-сальдовими відомостями, актами, платіжними дорученнями.

Всі вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, що підтверджується аналізом господарських операцій з придбання товарів та послуг і їх подальшого використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Здебільшого висновки податкового органу про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами ґрунтуються на податковій інформації, з якої встановлено певні ознаки нереальності здійснення контрагентами позивача господарських операцій.

Проте, колегія суддів вважає безпідставними посилання податкового органу в обґрунтування висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства на податкову інформацію щодо контрагентів позивача, оскільки позивач як платник податку не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та податкового законодавства, а тому не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар та або/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом або постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання.

Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 (заява №803/02) у справі Інтерсплав проти України ; рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 (заява №3991/03) Справа БУЛВЕС проти Болгарії ; рішення Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 (заява №6689/03) у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії .

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел.

Отже, в силу закону отримання податковим органом податкової інформації, акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку щодо встановлення та доведення факту вчинення конкретним платником податків порушення закону.

Разом з тим, матеріали справи не містять аналізу конкретних обставин здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також жодних доказів, які свідчили б про безтоварність таких операцій.

Таким чином, не можуть бути єдиним та безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача та їх контрагентів по ланцюгу постачання або результати автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України.

Посилання скаржника на відсутність у контрагентів позивача основних фондів також не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладеним ним договорам.

Стосовно посилань податкового органу на те, що МСП АГРОБУД сформовано податковий кредит від ТОВ ГРАН БУТІК , щодо якого в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження за ознаками злочинів передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 190, ч. 3 Кримінального кодексу України за №12015000000000630, колегія суддів враховує, що на час розгляду даної адміністративної справи не існує жодного обвинувального вироку суду в межах вищеозначеного кримінального провадження. В свою чергу, формальне посилання фіскального органу на існування досудового розслідування в межах кримінального провадження не може бути підставою для висновків щодо нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів вважає, що позивачем виконано усі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, сум за спірними господарськими операціями, - з огляду на що погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про протиправність та необхідність скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в оскаржуваній частині.

Касаційна скарга відповідача не містить обґрунтувань щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з мотивами суду апеляційної інстанції, якими суд керувався при оцінці доказів, і встановленні обставин справи, що знаходиться поза межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів визнає висновки суду апеляційної інстанції обґрунтованими, такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

М.М. Гімон