Постанова

від 09.04.2019 по справі 181/756/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3144/19 Справа № 181/756/17 Суддя у 1-й інстанції - Юр'єв О. Ю. Доповідач - Макаров М. О.

Категорія 47

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Словянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відділ у Межівському районі, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕОЛЕНД 2000", товариство з обмеженою відповідальністю "Земельне право" про визнання права власності на земельну ділянку та визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про визнання права власності на земельну ділянку та визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що на підставі договору купівлі-продажу він придбав житловий будинок АДРЕСА_1 Право власності було зареєстровано 18.12.2003 року в Дніпропетровському обласному комунальному підприємстві Межівський комунсервіс . Крім того разом з вищевказаним житловим будинком ним на підставі договору купівлі-продажу від 26.06.2002 року посвідченого приватним нотаріусом Межівського районного територіального округу (реєстр №756) було придбано і земельну ділянку площею 0,43 га, яка розташована під вищевказаним будинком, що мала цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства. Згідно п.1.3. вищевказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки, дана земельна ділянка належала продавцю, ОСОБА_3, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю (серія НОМЕР_1) виданого Слов'янською сільською радою 26.06.2002 року, зареєстрованого в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за НОМЕР_2. В даний час в нього виникла необхідність в перереєстрації права власності на вищевказану земельну ділянку з колишнього власника на себе, у зв'язку з чим він звернувся до відділу у Межівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, де йому було зазначено, які документи йому необхідно надати для цього. Надавши повний пакет усіх необхідних документів він 05.05.2017 року отримав Рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру №РВ-1200480471017. Усунувши недоліки він повторно звернувся до відділу у Межівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, однак 19.06.2017 року отримав Рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру №РВ-1200497602017 від 19.06.2017 року. В обґрунтування своєї відмови державний реєстратор зазначила, що відмовила у проведенні державної реєстрації у зв'язку з перетином даної земельної ділянки з земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_3

У подальшому позивачем з листів та відповідей Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та відділу у Межівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області стало відомо, що його право власності на земельну ділянку площею 0,43 га, розташовану під будинком АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства- не визнається, що примушує його звертатися до суду з цим позовом. Більш того, йому зазначили, що він повинен був після купівлі землі ще й вчинити дії щодо приватизації цієї земельної ділянки. Також як йому стало відомо, то на частину придбаної земельної ділянки, а саме на 8,2936% від площі земельної ділянки, рішенням сесії від 14.07.2016 року №172/7/VIIСлов'янської с/р Межівського району було надано дозвіл ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_2 До комунальної власності не можуть належати земельні ділянки, які перебувають у приватній власності. А тому і реєстрація земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_3 у відділі Держгеокадастрі у Межівському районі Дніпропетровської області в яку входить частина придбаної ним земельної ділянки є незаконною та підлягає скасуванню. Таким чином своїми рішеннями відповідач по справі порушує його права власника.

Позивач просить суд визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,43 га, яка розташована в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та ведення особистого підсобного (селянського) господарства; визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_3 у відділі Держгеокадастру у Межівському районі Дніпропетровської області. Усі судові витрати покласти на відповідачів.

Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що технічна документація виготовлена ТОВ Земельне право на замовлення ОСОБА_4 на підставі рішення сесії Слов'янської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області від 14.07.2016 року №172/7/VII про надання дозволу ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_2 є законною та не порушує права ОСОБА_1 Вимога позивача, щодо визнання за ним права власності на земельну ділянку також не підлягає задоволенню, оскільки це право ніким не оспорюється. Воно визначено за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.06.2002 року, посвідченим приватним нотаріусом Межівського районного нотаріального округу Ніценко С.Б. (реєстр №756) та Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 та підлягає подальшій реєстрації в адміністративному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при розгляді даної справи не з'ясував усі фактичні обставини справи, які мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконного і необґрунтованого судового рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що Відповідно до копії договору купівлі-продажу житлового будинку від 26.06.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Межівського районного нотаріального округу Ніценко С.Б. (реєстр №754), та копії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.06.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Межівського районного нотаріального округу Ніценко С.Б. (реєстр №756), ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_7 житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,43 га, розташовану на території Слов'янської сільської ради в селі АДРЕСА_3

Право власності на вказаний будинок було зареєстровано 18.12.2003 року в Дніпропетровському обласному комунальному підприємстві Межівський комунсервіс (номер запису 692 в книзі 4), що підтверджується копією Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Відповідно до копії технічного паспорта на житловий будинок індивідуального житлового фонду №4-692 власником будинку за адресою с. Слов'янка вул. Кармелюка є ОСОБА_1

Як вбачається з копії справи по відведенню (передачі) земельної ділянки у приватну власність громадянинові ОСОБА_9 виконком Слов'янської сільської Ради вирішив на підставі Рішення №183 від 11 січня 1995 року передати безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, громадських будівель та споруд (присадибні ділянки) в розмірі 0,43 га в с. Слов'янка по вул. Кармелюка громадянину ОСОБА_9 Зазначено, що справа була переоформлена згідно договору дарування на ОСОБА_3.

Згідно копії Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 власником земельної ділянки площею 0.430 гектарів, розташованої за адресою с. Слов'янка, вул. Кармелюка, на підставі договору дарування №2321 від 16 вересня 2000 року є ОСОБА_3 Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 345.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що на час продажу земельної ділянки ОСОБА_3 на законних підставах володіла, користувалася та розпоряджалася цією спірною земельною ділянкою та її право власності було зареєстровано відповідно до норм діючого законодавства України. Однак, як вбачається з матеріалів справи, оскільки в подальшому ОСОБА_1 після купівлі житлового будинку разом із земельною ділянкою ніяких дій з приводу приватизації земельної ділянки вчинено не було, на дану земельну ділянку не визначався кадастровий номер та інформація про земельну ділянку не була внесена до Державного земельного кадастру.

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_4 від 06.10.2004 року ОСОБА_4 є власником домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 та земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_3, яка знаходиться за вказаною адресою була надана на сесії сільської ради 14.07.2016 р. громадянину ОСОБА_4 для виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,25 га, на підставі наданих копій документів підтверджуючих право власності на житловий будинок, вказаний факт підтверджується дослідженим у судовому засіданні протоколом сьомої сесії Слов'янської сільської ради сьомого скликання.

З матеріалів справи вбачається, що технічну документацію ОСОБА_4 було розроблено ТОВ Земельне право . Зі змісту акту встановлення меж земельної ділянки в натурі від 10.08.2016 року, який знаходиться в матеріалах технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_2, вбачається, що на підставі рішення Слов'янської сільської ради №172-7/ VII від 14.07.2016 року, виконавцем робіт - представником ТОВ Земельне право , Земляним К.І., в присутності начальника відділу Держгеокадастру у Межівському районі - Бондик Т.А., Слов'янської сільської голови - Смольської Г.І., землевпорядника Слов'янської сільської ради - Кудрі В.В., замовника - ОСОБА_4, суміжних землекористувачів - ОСОБА_13 та ОСОБА_14 було встановлено на місцевості межі земельної ділянки, що відводиться у власність ОСОБА_4 для ведення підсобного сільського господарства за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею - 0,2500 га. Межі земельної ділянки закоординовано по існуючим огорожам та точкам повороту, які встановлювалися та показувалися при обмірі замовником. Проте у зазначеному акті підпис ОСОБА_15 відсутній.

Відповідно акту прийому - передачі межових знаків на зберігання від 10 серпня 2016 року, межі земельної ділянки, яка знаходиться на території Дніпропетровської області, Межівського району, Слов'янської сільської ради в АДРЕСА_2 площею 0,25 га яка відводиться у власність ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку - встановлено. Власник земельної ділянки претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки не має. Власниками суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено. ОСОБА_4, якому пред'явлені та передані на зберігання межові знаки ознайомлений про адміністративну відповідальність за знищення межових знаків.

Згідно Протоколу №1 засідання комісії з питань розвитку агропромислового комплексу, землекористування та соціального розвитку ради від 24.11.2016 року, вбачається, що з метою перереєстрації земельної ділянки з колишнього власника ОСОБА_7 на ОСОБА_1, дружина останнього - ОСОБА_15, 27 жовтня 2016 року зверталася із заявою до Слов'янської сільської ради щодо встановлення меж земельної ділянки, яка межує з сусідньою земельною ділянкою ОСОБА_4 Комісією у складі: в.о. землевпорядника - Кудрі В.В., депутата - Омельченка С.М., представника відділу Держгеокадастру у Межівському районі - Бровко Д.А., представника ТОВ Земельне право - Земляного К.І., в присутності заявника ОСОБА_15 та ОСОБА_1, та суміжного землекористувача ОСОБА_5 було здійснено обмір рулеткою, по встановленим огорожам (межам) придбаної ОСОБА_1 земельної ділянки. В результаті чого комісією було встановлено, що обміри земельної ділянки співпадають з обмірами зазначеними в Державному акті на право приватної власності на землю виданого ОСОБА_7. Проте, як вбачається з акту встановлення меж земельної ділянки від 24 листопада 2016 року заявник ОСОБА_15 та її чоловік ОСОБА_1 від підпису відмовилися.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 з вищевказаним рішенням земельної комісії був не згоден та 04 квітня 2017 року останній звернувся із заявою до голови Слов'янської сільської ради в якій прохав скликати незалежну комісію для вирішення питання по межі земельної ділянки. Проте згідно відповіді №174/02-10 від 12.04.2017 року Слов'янської сільської ради ОСОБА_1 було рекомендовано звернутися до суду для подальшого вирішення даного питання.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 05.04.2017 року та доданими до заяви документами ТОВ ГЕОЛЕНД - 2000 було розроблену технічну документацію на ім'я ОСОБА_7 із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1

Обміри земельної ділянки здійснювали інженери-землевпорядники ТОВ Геоленд - 2000 , у присутності замовника ОСОБА_1 шляхом позначення на місцевості точок межових знаків окружної межі земельної ділянки, які були вказані фактично на місцевості вищезазначеним замовником. При встановленні межових знаків, межі земельної ділянки змінилися.

Відповідно до рішень відділу у Межівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру № РВ-1200480452017 від 05.05.2017 р. та № РВ-1200497602017 від 19.06.2017 р., а також відповіді №241 від 18.07.2017 р., державним реєстратором було відмовлено ОСОБА_1 у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв'язку з наявністю зауважень щодо валідності електронного документу. Помилка геометрії угідь. Угіддя код 007.01: Площа, вказана у електронному документі (0.1230 Га) не співпадала з площею описаної геометрії (0.2230 Га) - Перетин з ділянкою: АДРЕСА_2, кадастровий номер: НОМЕР_3, площа співпадає на 8,2936% від площі земельної ділянки, яка вноситься до Державного земельного кадастру.

Згідно відповіді товариства з обмеженою відповідальністю ГЕОЛЕНД 2000 №959/1 від 12.07.2017р. було зазначено, що при розробці технічної документації ОСОБА_1, перетин ділянки не був зафіксований. Інформація стосовно геодезичних робіт на сусідні земельні ділянки в ТОВ ГЕОЛЕНД 2000 відсутня. ТОВ ГЕОЛЕНД 2000 не має можливості виправити помилку, яка зазначена в Рішенні №РВ-1200497622017 від 19.06.2017 р. Помилка не може бути виправлена, так як документація на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 ТОВ ГЕОЛЕНД 2000 не розроблялася.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №М-3325/0-2002/6-17 від 11.05.2017 року та №150 від 22.05.2017 року, оскільки дій щодо приватизації земельної ділянки ОСОБА_1 вчинено не було, на дану земельну ділянку не визначений кадастровий номер та інформація про земельну ділянку відсутня у Державному земельному кадастрі. Разом з тим, ОСОБА_5, який є сусідом позивача, придбав будинок у ОСОБА_4, який на підставі рішення Слов'янської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_2, Межівського району Дніпропетровської області , на своє ім'я у 2016 році виготовив технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,25 га та зареєстрував земельну ділянку у Відділі Держгеокадастру у Межівському районі Дніпропетровської області.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення дев'ятнадцятої сесії сьомого скликання Слов'янської ради Межівського району Дніпропетровської області від 16 лютого 2018 року №360-19/ VII з ОСОБА_4 було укладено договір оренди №136 від 20.03.2018 року на земельну ділянку по АДРЕСА_2 загальною площею 0,25 га., кадастровий номер НОМЕР_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд терміном на 7 років.

При проведенні державної реєстрації земельної ділянки площею 0,43 га, розташованої на території Слов'янської сільської ради в селі АДРЕСА_3, яка була придбана ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 26.06.2002 року, посвідченим приватним нотаріусом Межівського районного нотаріального округу Ніценко С.Б. (реєстр №756), у ОСОБА_7, було виявлено накладку (перетин) на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3, яка була надана на сесії Слов'янської сільської ради 14.07.2016 р. громадянину ОСОБА_4 для виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,25 га, на підставі наданих копій документів підтверджуючих право власності на житловий будинок, на 8,2936% від площі земельної ділянки, яка вноситься до Державного земельного кадастру.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд обґрунтовано виходив з того, що технічна документація виготовлена ТОВ Земельне право на замовлення ОСОБА_4 на підставі рішення сесії Слов'янської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області від 14.07.2016 року №172/7/VII про надання дозволу ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_2 є законною та не порушує права ОСОБА_1 Вимога позивача, щодо визнання за ним права власності на земельну ділянку також не підлягає задоволенню, оскільки це право ніким не оспорюється. Воно визначено за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.06.2002 року, посвідченим приватним нотаріусом Межівського районного нотаріального округу Ніценко С.Б. (реєстр №756) та Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 та підлягає подальшій реєстрації в адміністративному порядку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , виходячи з положень статей 8, 124 Конституції України, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України (2004 року), статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками; про визнання недійсними угод купівлі-продажу, дарування, застави, обміну, ренти земельних ділянок, договорів довічного утримання, за якими набувачеві передаються у власність земельні ділянки, укладених із порушенням встановленого законом порядку.

Пунктом 7 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ роз'яснено, що земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю. Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи не вирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).

Так ст.41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Перший протокол ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року із огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно п. „а" ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Статтями 116, 118 ЗК України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.

Ч.ч.1,2 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара (пункт г частини 1 статті 121 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст.183 ЗК України завданням землеустрою є, зокрема, встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, територій з особливим природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Згідно приписів ст.184 ЗК України землеустрій передбачає: встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань; складання проектів відведення земельних ділянок; встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок; підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею; проведення топографо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель.

За змістом статті 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці, як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Згідно зі статтею 55 Закону України Про землеустрій встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того, межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За нормами частин 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно з частинами 2,3,5 ст. 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішується: земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз'яснено, що згідно зі ст.158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів.

Отже в силу вказаних правових норм спір вирішується судом у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів; земельні спори щодо меж земельних ділянок (у межах населених пунктів) вирішують органи місцевого самоврядування.

Способи захисту цивільного права та інтересів визначені в ст. 16 ЦК України - Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55,124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Вірними є висновки суду першої інстанції й про те, що непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не є само по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та передачі земельної ділянки у власність. Отже відмова ОСОБА_1 від підписання акту погодження меж земельних ділянок не порушувала прав ОСОБА_4 на отримання земельних ділянок у власність і не була перешкодою у проведенні передбачених законом дій, спрямованих на приватизацію земельної ділянки останнім, в тому числі і прийняття відповідних рішень органом місцевого самоврядування. Даний факт був підтверджений і протоколом комісії, тому позиція позивача щодо непогодження встановлених вже суміжних меж є порушенням правил добросусідства та містить формальний характер.

Так, питання складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на час видачі оспорюваних державних актів було врегульовано статтями 55, 56 Закону України Про землеустрій та Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів про право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999р. №43 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №354/3647 від 04.06.1999р. (зі змінами). Згідно вказаних норм погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами не вимагається, а роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку включають встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки.

Крім того, відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем не доведено факт того, що його право кимось оспорюється чи порушується, районний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко