Постанова

від 18.04.2019 по справі 922/2882/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2019 р. Справа № 922/2882/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТАТ ФАРМ" (вх. №366 Х/1-42) на рішення Господарського суду Харківської області від 27.12.2018 у справі № 922/2882/18,

за позовом Приватного підприємства "ФАРМАЛЮКС 2010" (49052, м. Дніпро, вул. Валентина Ларіонова, буд. 145, к.32, ідентифікаційний код 37274773),

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТАТ ФАРМ" (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд.223, кім. 8-7, ідентифікаційний код 38117651),

про стягнення 53123,19 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "ФАРМАЛЮКС 2010" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТАТ ФАРМ" заборгованості в сумі 53 123,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 12 від 01 жовтня 2013 року щодо оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 53123,19 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.12.2018 у справі №922/2882/18 позов задоволено частково в сумі 50739,72 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТАТ ФАРМ" (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд.223, кім. 8-7, ідентифікаційний код 38117651) на користь Приватного підприємства "ФАРМАЛЮКС 2010" (49052, м. Дніпро, вул. Валентина Ларіонова, буд. 145, к.32, ідентифікаційний код 37274773) заборгованість по договору поставки № 12 від 01.10.2013 в розмірі 50739,72 грн та судовий збір в сумі 1682,94 грн; в решті частині позову в сумі 2383,47 грн - відмовлено.

Здійснюючи розгляд спору місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність матеріалами справи поставки товару на загальну суму 51 281,98 грн та оплати вартості товару з боку покупця в розмірі 542,26 грн, у зв'язку з чим дійшов висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення 50739,72 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТАТ ФАРМ" з вказаним рішенням суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині задоволення позовних вимог, прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обгрунтуванні апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТАТ ФАРМ" вказує про неотримання товару за видатковими накладними, що не підписані, або підписані особою, яку неможливо ідентифікувати в силу відсутності довіреності на отримання матеріальних цінностей. В якості підтвердження обставини неотримання товару за видатковими накладними Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТАТ ФАРМ" зазначає про відсутність в матеріалах справи підписаної з боку відповідача заявки на поставку визначеної продукції. Одночасно апелянт наголошує про недоведеність з боку позивача суми заборгованості з підстав ненадання банківських виписок чи платіжних доручень на підтвердження раніше проведених покупцем оплат вартості отриманого товару.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТАТ ФАРМ" на рішення Господарського суду Харківської області від 27.12.2018 у справі № 922/2882/18; вирішено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТАТ ФАРМ" на рішення Господарського суду Харківської області від 27.12.2018 у справі № 922/2882/18 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи повідомлень відділення поштового зв'язку копію вищевказаної ухвали суду від 18.02.2019 Приватним підприємством "ФАРМАЛЮКС 2010" отримано 27.02.2019; Товариством з обмеженою відповідальністю "АСТАТ ФАРМ" отримано 25.02.2019.

07.03.2019 від ТОВ "Титан" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2459), в якому позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 27.12.2018 у справі №922/2882/18 без змін.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила, що рішення Господарського суду Харківської області від 27.12.2018 у справі №922/2882/18 відповідає в повній мірі нормам матеріального та процесуального права, враховуючи таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2013 між Приватним підприємством "ФАРМАЛЮКС 2010" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АСТАТ ФАРМ" (покупець) було укладено договір поставки №12, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (п.1.1. Договору).

Згідно з ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У п. 1.2. договору сторонами узгоджено, що найменування, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються специфікацією (надалі - специфікація), що є додатком №1 до цього договору, яка підписується сторонами та являється його невід'ємною частиною. У випадку зміни пунктів щодо товару, вказаних в специфікації, сторони узгоджують нову специфікацію, яка підписується сторонами та вступає в дію з моменту її підписання.

Згідно з п. 2.1. договору поставка товару за цим договором здійснюється постачальником на підставі зробленої заявки покупця (направленої по факсу чи електронною поштою) протягом 3 календарних днів з моменту її отримання. постачальник має право на дострокову поставку товару. Сторонами досягнуто домовленості здійснювати постачання товару по даному договору безперервно та ритмічно, не менше 2 разів за один календарний місяць, виходячи з потреби покупця в товарі. Якщо протягом календарного місяця буде здійснено одну (або не здійснено жодної поставки товару) і це буде пов'язано з тим, що у покупця не виникатиме потреби в постачанні товару, жодна зі сторін не матиме претензій до іншої Сторони та не нестиме відповідальності.

Відповідно до п. 2.2. договору сторони погоджують асортимент та кількість товару шляхом надіслання покупцем заявки постачальнику, складеної на підставі специфікації. Асортимент та кількість партії товару, що поставляється, сторони вказують у видатково – прибуткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

В силу дії п. 2.5. договору поставка партії товару вважається виконаною постачальником в момент передачі партії товару покупцю. Перехід ризику випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару від постачальника до покупця відбувається в момент підписання покупцем видатково – прибуткової накладної на партії товару.

Відповідно до п. 4.1. договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, що визначені за одиницю товару у специфікації. Перегляд цін на товари, які пропонуються постачальником до поставки за цим Договором, здійснюється шляхом узгодження та підписання нової специфікації зі зміненими цінами на товари, що постачаються.

Згідно з п. 4.2. Договору ціна товару, яка входить у партію поставки, підтверджується у заявці Покупця та вказується у видатково – прибуткових накладних. Зміна ціни товару після його поставки Покупцю не допускається.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін та діє протягом одного року (п.10.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем відповідачу було поставлено товар на загальну суму 51281,98 грн, що підтверджується видатковою накладною № 141 від 20.04.2017 на загальну суму 1684,08 грн, видатковою накладною № 144 від 20.04.2017 на загальну суму 1808,52 грн, видатковою накладною № 145 від 20.04.2017 на загальну суму 2271,24 грн, видатковою накладною № 143 від 20.04.2017 на загальну суму 2601,06 грн, видатковою накладною № 229 від 24.04.2017 на загальну суму 915,06 грн, видатковою накладною № 231 від 24.04.2017 на загальну суму 1808,52 грн, видатковою накладною № 228 від 24.04.2017 на загальну суму 1684,08 грн, видатковою накладною № 227 від 24.04.2017 на загальну суму 908,58 грн, видатковою накладною № 232 від 24.04.2017 на загальну суму 2207,70 грн, видатковою накладною № 230 від 24.04.2017 на загальну суму 2601,06 грн, видатковою накладною № 271 від 19.05.2017 на загальну суму 834,52 грн, видатковою накладною № 269 від 19.05.2017 на загальну суму 1297,92 грн, видатковою накладною № 268 від 19.05.2017 на загальну суму 1035,54 грн, видатковою накладною № 266 від 19.05.2017 на загальну суму 1130,83 грн, видатковою накладною № 267 від 19.05.2017 на загальну суму 1974,66 грн, видатковою накладною № 270 від 19.05.2017 на загальну суму 950,34 грн, видатковою накладною № 357 від 24.05.2017 на загальну суму 1108,90 грн, видатковою накладною № 106 від 15.06.2017 на загальну суму 949,32 грн, видатковою накладною № 104 від 15.06.2017 на загальну суму 920,88 грн, видатковою накладною № 103 від 15.06.2017 на загальну суму 1074,12 грн, видатковою накладною № 101 від 15.06.2017 на загальну суму 992,78 грн, видатковою накладною № 102 від 15.06.2017 на загальну суму 1048,24 грн, видатковою накладною № 105 від 15.06.2017 на загальну суму 965,46 грн, видатковою накладною № 114 від 16.06.2017 на загальну суму 957,86 грн, видатковою накладною № 116 від 22.09.2017 на загальну суму 2196,95 грн, видатковою накладною № 159 від 17.10.2017 на загальну суму 1823,63 грн, видатковою накладною № 223 від 20.10.2017 на загальну суму 2620,97 грн, видатковою накладною № 18 від 01.11.2017 на загальну суму 1663,33 грн, видатковою накладною № 486 від 17.11.2017 на загальну суму 1727,88 грн, видатковою накладною № 625 від 23.11.2017 на загальну суму 2308,32 грн, видатковою накладною № 29 від 05.03.2018 на загальну суму 2490,66 грн, видатковою накладною № 159 від 26.03.2018 на загальну суму 2719,57 грн.

Колегія суддів не приймає в якості доказу на підтвердження факту поставки товару в сумі 2 384, 47 грн видаткову накладну № 24 від 02.11.2017, оскільки остання не підписана з боку відповідача, а тому не відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відтак, матеріалами справи підтверджується поставка Товариству з обмеженою відповідальністю "АСТАТ ФАРМ" товару на загальну суму 51 281,98 грн.

Щодо посилання апелянта на видаткові накладні, які не підписані або підписані невідомою особою, які не відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не можуть вважатися первинними документами, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи містять копії видаткових накладних, з яких вбачається час здійснення господарської операції, договір, за яким здійснюється поставка товару, кількість та ціна товару, найменування сторін договору - підпис представників постачальника та покупця, печатки юридичних осіб, в частині накладних, де відсутній підпис отримувача, вони скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТАТ ФАРМ".

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено порядок оформлення документів, які можуть підтверджувати господарські операції.

Видаткові накладні є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, та відповідають вимогам, зокрема статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Крім того колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 2.7. договору покупцю може бути виписана постачальником зведена податкова накладна, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставленого товару, але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані зведені податкові накладні, що зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, які підтверджують здійснення господарських операцій за договором поставки від 01.10.2013 №12 (Том 1, а.с. 179-192).

Таким чином, факт поставки товару позивачем відповідачу за видатковими накладними доведений матеріалами справи, є обґрунтованим, враховуючи зокрема і те, що недоліки при складанні первинних документів, що фіксують господарську операцію, за їх наявності, не можуть стати безумовною підставою для звільнення контрагента від обов'язку оплатити вартість отриманих товару, робіт чи спожитої послуги.

Доказів звернення до правоохоронних органів з приводу втрати чи викрадення печатки підприємства судом з наявних у матеріалах справи документами не встановлено, а відповідачем не зазначено та не доведено, наявність відтисків печатки підприємства на вказаних видаткових накладних не спростовано.

Крім того з приводу доводів апелянта щодо відсутності в матеріалах справи специфікацій та заявок, вказаних у п. 1.2, 2.1 договору, колегія суддів зазначає, що сама по собі відсутність вказаної документації не спростовує проведення позивачем господарської операції у вигляді поставки товару, як підстави для здійснення оплати.

Отже, із наведеного вбачається, що позивач належним чином виконав умови договору щодо поставки товару, ця обставина підтверджується передбаченим умовами договору документом - видатковими накладними, тому за вказаних обставин у відповідача за наведеними вище умовами договору виник обов'язок здійснити оплату за поставлений товар.

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Також, ст. 694 Цивільного кодексу України визначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Відповідно до п.5.2. договору оплата здійснюється шляхом переказу Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, що визначені у цьому Договорі або внесення грошових коштів у касу Постачальника.

У п. 5.3. договору визначено, що оплата здійснюється Покупцем на підставі цього Договору та накладної, за якою передавався товар, або на підставі рахунку. При здійсненні платежу Покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього Договору, номер та дату видатково – прибуткової накладної (товарно – транспортної накладної), або номер та дату рахунку.

За умовами п. 5.1, п. 5.4 договору в редакції протоколу розбіжностей б/н від 01.10.2013 (Том 1, а. с. 12-13) оплата за товар здійснюється протягом 20 (двадцять) календарних днів з моменту надання покупцем звіту про реалізований товар.

01-го числа кожного поточного місяця покупець надає постачальнику звіт про реалізований товар, підписаний та скріплений печаткою підприємства, який направляється постачальнику по факсу чи по електронній пошті.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем не було надано звіти про реалізований товар як це передбачено умовами договору в редакції протоколу розбіжностей б/н від 01.10.2013.

У зв'язку з чим товар на загальну суму 51281,98 грн визнається таким, що підлягає повній оплаті з боку покупця.

Позивач зазначає, що за видатковою накладною № 141 від 20.04.2017 товар оплачений частково на суму 542,26 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті товару поставленого за договором по вищевказаним видатковим накладним становить 50739,72 грн.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Ураховуючи наведене, колегія суддів визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 12 від 01.10.2013 у розмірі 50739,72 грн обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними аргументи апелянта з приводу недоведеності з боку позивача суми заборгованості з підстав ненадання останнім банківських виписок чи платіжних доручень на підтвердження раніше проведених покупцем оплат вартості отриманого товару з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з положеннями частин 1, 3 статті 74, статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на правило розподілу тягаря доказування між сторонами, відповідач має довести належними та допустимими доказами про відсутність заборгованості в останнього за укладеним договором поставки від 01.10.2013 № 12.

Втім, доказів на підтвердження погашення суми заборгованості за договором поставки від 01.10.2013 № 12 відповідач ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної суду не надав; доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідачем порушенні умови договору та норми чинного законодавства щодо строків оплати товару, та вважає за правомірне стягнення з відповідача суми основної заборгованості.

Доводи апелянта з приводу безпідставного залишення без розгляду Господарським судом Харківської області відзиву на позовну заяву не мають правового значення при перегляді оскарженого рішення, оскільки останній не містить як посилання на обставини, так і доказів в спростування позиції Приватного підприємства "ФАРМАЛЮКС 2010".

Ураховуючи наведене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 27.12.2018 у справі № 922/2882/18 слід залишити без змін.

Оскільки апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 129, 282 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 253, 254, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТАТ ФАРМ" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 27.12.2018 у справі № 922/2882/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян