Постанова

від 18.04.2019 по справі 810/1595/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/1595/16 Суддя (судді) першої інстанції: Харченко С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Губської О.А.,

Беспалова О.О.,

за участю

секретаря судового засідання Коломійцевої А.О.,

представника позивача Зелді Р.Д.,

представника відповідача Тютюника В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року (прийняту в порядку письмового провадження, суддя Харченко С.В.) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Бакарді-Мартіні Юкрейн до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Бакарді-Мартіні Юкрейн звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 18.09.2015 № 125130000/2015/000250/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.09.2015 № 125130013/2015/00092.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено. Рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 18.09.2015 № 125130000/2015/000250/1 визнано протиправним та скасовано. Рішення Київської митниці ДФС про відмову у прийнятті митної декларації, оформлене карткою відмови від 19.09.2015 №125130013/2015/00092 визнано протиправним та скасовано.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав неправильного застосування норм матеріального права, неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, оскільки посадові особи митного органу діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України та оскаржувані рішення прийняті відповідачем правомірно.

15.04.2019 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку представника позивача та думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції з позовної заяви встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Бакарді-Мартіні Юкрейн" (ідентифікаційний код 37723293, місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 7-А) зареєстроване в якості юридичної особи 03.08.2011 та здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема, з оптовою торгівлею напоями, неспеціалізованою оптовою торгівлею, роздрібною торгівлею напоями в спеціалізованих магазинах.

У січні 2015 року ТОВ "Бакарді-Мартіні Юкрейн" укладено з компаніями Tradall S.A. (Швейцарія) та Martini & Rossi S.p.A. (Італійська Республіка) договір поставки від 23.01.2015 № 01/15, метою якого є забезпечення з 01.04.2015 безперервного постачання в Україну алкогольної продукції, що виробляється компанією Martini & Rossi S.p.A., дистрибується компанією Tradall S.A. та реалізується на території України покупцем товару - товариством з обмеженою відповідальністю "Бакарді-Мартіні Юкрейн"- на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 вказаного договору поставки, сторони правочину домовились про те, що ціна за товар встановлюється у валюті договору - українській гривні та зазначається в інвойсах постачальника з урахуванням витрат на пакування, маркування, транспортування та страхування відповідно до умов цього договору та погодженого базису поставки. У свою чергу пунктом 4.2 розділу 4 цього договору визначено базисні умови поставки товару - CIP Київ, Україна за правилами Інкотермс 2010.

У вересні 2015 року товариством з обмеженою відповідальністю "Бакарді-Мартіні Юкрейн" було заявлено до митного оформлення придбаний на підставі договору поставки від 23.01.2015 № 01/15 товар - вино ігристе Asti Martini Sparkling Wine з фактичною концентрацією спирту 7,5 об. %, 12480 пляшок по 0,75 л у пляшці (1040 коробок по 12 пляшок в коробці), торговельної марки: Martini, виробник: Martini & Rossi S.p.A., країна виробництва: Республіка Італія.

З метою митного оформлення імпортованого товару позивач подав до Київської митниці ДФС митну декларацію (МД) від 11.09.2015 № 125130013/2015/408080 із заявленою митною вартістю товарів.

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем подано митному органу документи згідно переліку, що зазначений у графі 44 МД, а саме: міжнародну автомобільну накладну (СМR) від 09.09.2015 № ІТА 02/2015; рахунок-фактуру (інвойс) від 03.09.2015 № 90871423; зовнішньоекономічний контракт від 23.01.2015 № 01/15 разом з додатками від 23.01.2015 № 1 та 23.01.2015 № 2; договір про надання послуг митного брокера від 24.10.2014 № LP-01-BMU; сертифікат відповідності від 17.06.2014 № UА1.006.Х004494-14; ліцензію на право здійснення імпорту алкогольних напоїв від 06.06.2013 серії ІА № 000616; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного, фітосанітарного та радіологічного контролю товару від 09.09.2015 № 2730; декларацію про походження товару від 03.09.2015 № 90871423; інформаційний код результатів митного огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 11.09.2015 № 1/1-1-0-0/1.3/00/1/3/1.

Згідно з даними МД від 11.09.2015 № 125130013/2015/408080 та декларації митної вартості від 11.09.2015 контрактна вартість партії товару становила 615264,00 грн. При цьому декларантом під час заповнення декларації митної вартості від 11.09.2015 зазначено, що продавець та покупець не є пов'язаними між собою особами.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів посадовою особою Київської митниці ДФС витребувано у позивача додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України, довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам та розрахунок ціни (калькуляцію).

Як на підставу для витребування додаткових документів посадова особа митного органу посилалась на наявність розбіжностей у поданих позивачем документах.

Відповідач обґрунтовує наявність суперечностей у представлених декларантом документах наступними обставинами:

- неподанням декларантом до митного оформлення прейскуранту постачальника та експортної декларації країни відправлення, наявність яких у покупця товару на момент його митного оформлення передбачена умовами договору поставки від 23.01.2015 № 01/15 та додатками до нього;

- неподанням декларантом з метою підтвердження заявленої митної вартості товару страхових документів та документів, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідач також зазначає, що на момент митного оформлення товару Київська митниця ДФС вже оперувала даними, зазначеними у митній декларації країни відправлення, отриманими в порядку взаємодії від іншого митного органу. Відповідно до відомостей, що вказані в експортній декларації, вартість товару становить 30277,60 євро, в той час як позивач у МД 11.09.2015 № 125130013/2015/408080 зазначив значно меншу контракту вартість товару у розмірі 615264,00 грн., що становить 25142,37 євро по курсу, встановленому Національним банком України, що діє на 0 годин дня подання спірної МД.

Крім того, митним органом встановлено, що відповідно до умов договору поставки від 23.01.2015 № 01/15, постачальник товару - Tradall S.A., виробник товару - Martini & Rossi S.p.A. та покупець - товариство з обмеженою відповідальністю "Бакарді-Мартіні Юкрейн" належать до групи кампаній Bacardi-Martini Capital Group, що на підставі положень статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року свідчить про те, що вказані особи є пов'язаними між собою.

У період з 11.09.2015 по 18.09.2015 позивачем на виконання вимог органу доходів і зборів додатково подано наступні документальні свідоцтва: прейскурант (прайс-лист) з затвердженими з 01.04.2015 цінами на товар, що дійсні на 2015 та 2016 фінансові роки; копію митної декларації країни відправлення від 03.09.2015 № 15ІТQWE1T0066814E9; банківські виписки щодо проведення оплати за аналогічні товари; лист позивача від 14.09.2016 № 644 щодо курсу валют, використаного постачальником під час визначення цін на продукцію компанії Martini & Rossi S.p.A. та зафіксованого в прейскуранті для товариства з обмеженою відповідальністю "Бакарді-Мартіні Юкрейн"; лист постачальника від 17.09.2015 щодо статистичної вартості товарів, що зазначена в експортній декларації країни відправлення; лист позивача від 10.09.2015 № 641 із описом торгових відносин між продавцем та покупцем згідно договору поставки; письмові пояснення позивача від 18.09.2015 № 647 щодо відсутності додаткових складових, що мають включатися до митної вартості задекларованих товарів.

Позивач також повідомив митний орган про те, що у нього відсутня можливість отримати та надати додатково витребувану довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, та розрахунок ціни (калькуляцію) товару.

Рішенням Київської митниці ДФС від 18.09.2015 № 125130000/2015/000250/1 здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості товару - вина ігристого Asti Martini Sparkling Wine з фактичною концентрацією спирту 7,5 об. %, 12480 пляшок по 0,75 л у пляшці (1040 коробок по 12 пляшок в коробці), торговельної марки: Martini, виробник: Martini & Rossi S.p.A., країна виробництва: Республіка Італія, у сторону збільшення та встановлено, що митна вартість імпортованої позивачем партії цього товару за МД від 11.09.2015 № 125130013/2015/408080 становить 736203,31 грн.

Так, митна вартість оцінюваних товарів визначена відповідачем за резервним методом на підставі вартості товарів, зазначеної у митній декларації країни відправлення (Італія) від 03.09.2015 № 15ІТQWE1T0066814E9. Неможливість визначення митної вартості оцінюваних товарів за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, відповідач обґрунтовує наявністю розбіжностей у документах, наданих декларантом до митного оформлення для підтвердження митної вартості, а також неподанням всіх додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Відповідач також вказує, що покупець та продавець взаємопов'язані між собою особи, у зв'язку з чим у митного органу є підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між ними вплинув на заявлену декларантом митну вартість товару.

При цьому незастосування методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів і за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідач пояснює відсутністю цінової інформації про ідентичні та подібні товари та невідповідністю задекларованих товарів вимогам статей 59-60 Митного кодексу України. Відповідач також не застосував методи визначення митної вартості на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості у зв'язку із висновком про відсутність інформації щодо ціни складових для визначення митної вартості.

У зв'язку з проведенням коригування митної вартості товару орган доходів і зборів відмовив у митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю, про що склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення від 19.09.2015 № 125130013/2015/00092.

19.09.2015 позивач подав до Київської митниці ДФС нову митну декларацію за № 125130013/2015/408439, в якій відкоригував митну вартість партії товару з урахуванням рішення митного органу щодо коригування митної вартості, та надав фінансові гарантії забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

За наведених обставин, Київською митницею ДФС прийнято рішення про завершення митного оформлення товару позивача, пропуск його на митну територію України та випуск у вільний обіг.

У листопаді 2015 року позивач, скориставшись визначеним частиною восьмою статті 55 Митного кодексу України правом на подання до митного органу додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів за МД від 11.09.2015 № 125130013/2015/408080, листом від 05.11.2015 вих. № 709 направив відповідачу наступні документи: калькуляцію (розрахунок) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначений згідно з положеннями статті 62 Митного кодексу, складений в порядку, передбаченому частиною вісімнадцятою статті 58 цього Кодексу; копії видаткових та податкових накладних на продаж позивачем ідентичних товарів на митній території України; копії платіжних документів; виписки з бухгалтерського обліку позивача, на підставі яких було складено розрахунок митної вартості на основі методу віднімання; банківські платіжні документи про проведення оплати на користь постачальника - компанії Tradall S.A. - за ідентичні товари; лист позивача від 02.11.2015 № 704 для підтвердження відсутності будь-яких додаткових платежів на користь продавця; лист компанії Tradall S.A. від 25.09.2015 щодо процесу ціноутворення, з урахуванням встановлення ціни товару у валюті України.

За результатами розгляду поданих документів, листом від 12.11.2015 № 9778/2/10-70-25-47 митним органом повідомлено позивача про відсутність підстав для визнання заявленої позивачем митної вартості товару та, як наслідок, про неможливість скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

Не погоджуючись із рішенням Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 18.09.2015 № 125130000/2015/000250/1 та рішенням від 19.09.2015 № 125130013/2015/00092 про відмову в прийнятті митної декларації (карткою відмови) позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються положеннями Митного кодексу України та інших актів законодавства, прийнятих у відповідності до вимог цього Кодексу.

В силу приписів частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 Митного кодексу України).

В силу приписів частини першої статті 257 цього Кодексу декларування товарів здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Частиною сьомою статті 257 Митного кодексу України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення (частина восьма статті 257 Митного кодексу України).

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (частина перша статті 50 Митного кодексу України).

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 Митного кодексу України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з приписами частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначено статтею 53 Митного кодексу України.

Так, в силу приписів частини другої цієї статті, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).

Цією ж статтею передбачено, що вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, забороняється.

Дана норма кореспондується з приписами статті 318 Митного кодексу України, якими визначено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає положенням пунктів 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" від 15.02.2011 № 3018-VI, якими запроваджено наступні стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Так, згідно з приписами пункту 4 частини першої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою цієї статті передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Такими додатковими документами в силу приписів частини третьої статті 53 Митного кодексу України є: договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписка з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому право органу доходів і зборів на витребування у декларанта або уповноваженої ним особи додаткових документів за наведеним вище переліком виникає виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті (тобто основні документи), містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої-шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

За стандартним правилом, визначеним пунктом 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, у випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Так, частиною третьою статті 53 Митного кодексу України визначено, що додаткові документи (за наявності) подаються декларантом протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги органу доходів і зборів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (частина сьома статті 55 Митного кодексу України).

Відповідно до частини восьмої та дев'ятої цієї ж статті протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом

Так,, неможливість визнання заявленої позивачем митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, відповідач обґрунтовує, зокрема, існуючим взаємозв'язком між товариством з обмеженою відповідальністю "Бакарді-Мартіні Юкрейн" та компанією Tradall S.A., який, на його думку, вплинув на ціну імпортованого товару.

Відповідно до частини дванадцятої статті 58 Митного кодексу України той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Аналогічні положення містять у частині 2 (a) статті 1 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Відповідно до частини тринадцятої статті 58 Митного кодексу України за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

В силу приписів частини чотирнадцятої статті 58 Митного кодексу України у разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій статті 53 Митного кодексу України, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (алогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частина четверта статті 53 Митного кодексу України).

З аналізу наведених вище норм вбачається, що передумовою для витребування митним органом документів за переліком, що зазначений у частині четвертій статті 53 Митного кодексу України, є наявність виключно обґрунтованих (доведених) обставин впливу взаємозв'язку сторін правочину на заявлену митну вартість товару.

При цьому, обов'язок щодо такого обґрунтування в силу вимог частини тринадцятої статті 58 Митного кодексу України покладається на митний орган, який повинен наводити сукупність доказів, фактів та відповідних аргументів на користь власної позиції відносно того, що такий вплив мав місце, у письмовому вигляді.

У разі відсутності таких письмових обґрунтувань з боку митного органу вважається, що взаємозв'язок між покупцем та продавцем товарів жодним чином не впливає на їх митну вартість, що, як наслідок, свідчить про відсутність обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених пункті 4 частини першої статті 58 Митного кодексу України.

Однак, під час митного оформлення товару митним органом не було надано позивачу жодних письмових обґрунтувань щодо наявності впливу взаємозв'язку продавця та покупця товарів на його ціну.

Та обставина, що декларантом під час заповнення даних декларації митної вартості не проставлено відмітки про пов'язаність продавця та покупця задекларованих товарів не створює підстав для ухилення відповідачем (за наявності у нього підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між сторонами правочину вплинув на заявлену митну вартість) від надання декларанту письмового обґрунтування впливу виявленого митним органом взаємозв'язку сторін правочину на заявлену митну вартість товару.

Як наслідок, вказані дії відповідача призвели до порушення положень частини п'ятнадцятої статті 58 цього Кодексу, якими передбачено, що у разі наявності таких письмових обґрунтувань з боку митного органу декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Крім того, положеннями частини вісімнадцятої статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

Порівняння з вартістю операцій, зазначених у пунктах 1-3 частини вісімнадцятої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта або уповноваженої ним особи. Вартість цих операцій не може використовуватися замість вартості операцій з оцінюваними товарами (частина двадцята статті 58 Митного кодексу України).

Так, у листопаді 2015 року (після випуску товарів у вільний обіг за митною декларацією від 19.09.2015 № 125130013/2015/408440) позивач за власною ініціативою надав відповідачу розрахунок вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 Митного кодексу (на основі віднімання вартості), а також документи на підтвердження обставин відсутності впливу на ціну товару взаємозв'язку між продавцем та покупцем.

Відповідно до даних вказаного розрахунку вартість товарів, зазначена у інвойсі від 03.09.2015 № 90871378, є близькою до вартості ідентичних (подібних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу.

За результатами розгляду зазначених документів, листом від 12.11.2015 № 9778/2/10-70-25-47 відповідач поінформував позивача про те, що надані позивачем документи не усувають раніше встановлених розбіжностей і не доводять відсутність впливу взаємозв'язку позивача з постачальником на ціну оцінюваного товару .

Водночас, колегія суддів зазначає, що зазначений лист не містить обґрунтувань, у чому саме, на думку митного органу, полягає неповнота заявлених відомостей та які числові значення митної вартості задекларованого товару є відсутніми у наданому розрахунку та підтверджуючих документах.

Наведене свідчить про те, що митним органом не надано належної правової оцінки додатково поданим позивачем документам та не взято до уваги обставини продажу товарів між пов'язаними особами.

Крім того, неподання позивачем повного переліку витребуваних додатково документів не звільняє митний орган від обов`язку визначити митну вартість задекларованого товару на підставі наявних відомостей, зокрема, документів, наданих позивачем.

При цьому, доводи апелянта про те, що правомірність прийнятого ним рішення може розглядатися лише на підставі тих доказів, які існували та були подані до митного органу на момент прийняття такого рішення, судом до уваги не приймаються, оскільки вказана позиція відповідача не узгоджується з вимогами частин восьмої та дев'ятої статті 55 Митного кодексу України, якими встановлено обов'язок органу доходів і зборів розглянути документи, додатково надані декларантом, та винести письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасування рішення про коригування заявленої митної вартості або ж надати обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Таким чином документи, подані позивачем (як під час митного контролю, так і після завершення митного оформлення в порядку частини восьмої статті 55 Митного кодексу України) для підтвердження заявленої митної вартості, є належними доказами та повинні оцінюватися у своїй сукупності під час правомірності прийнятих відповідачем рішень.

Крім того твердження апелянта про порушення декларантом вимог митного законодавства з огляду на неподання страхових документів та документів, що містять відомості про вартість страхування, не можуть бути взяті до уваги, оскільки укладеним між позивачем та компанією Tradall S.A. (Швейцарія) зовнішньоекономічним контрактом від 23.01.2015 № 01/15 визначено, що ціна товару визначається з урахуванням умов поставки CIP Інкотермс 2010, а умови такої поставки передбачають зобов'язання продавця товару забезпечити за власний рахунок його страхування та транспортування до названого місця призначення шляхом передачі товару перевізнику, призначеному ним самим.

У свою чергу, положеннями частини десятої статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на страхування цих товарів.

З огляду на те, що усі витрати зі страхування товару вже є включеними продавцем у фактурну вартість товару, тобто жодних додаткових страхових витрат відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України декларант не поніс, висновки митного органу про відсутність підтвердження заявленої митної вартості є необґрунтованими.

Крім того, слід врахувати визначені договором поставки товару від 23.01.2015 № 01/15 умови його оплати, у тому числі зафіксовану валюту договору - українську гривню .

Як вбачається з матеріалів справи, митна вартість алкогольних виробів, зазначена позивачем в митній декларації (615264,00 грн. всього; по 591,60 грн. за коробку з 12 пляшок по 0.75 л кожна), повністю відповідає вартості товару, що зазначена в інвойсі від 03.09.2015 № 90871378 та в прайс-листі із затвердженими постачальником з 01.04.2015 цінами на товар в українській гривні, як це передбачено умовами договору поставки від 23.01.2015 № 01/15.

Таким чином, числове значення контрактної вартості товару підтверджено декларантом наданими митному органу документальними свідоцтвами, сумнівів щодо достовірності яких у митного органу не виникало.

Посилання митного органу на іншу вартість товару, що зазначена компанією Martini & Rossi S.p.A. (виробником товару) у графі 46 статистична вартість митної декларації країни відправлення (експортної декларації EX-Z) як на підставу вважати її дійсною вартістю у розумінні статті VII ГАТТ 1994 року, до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 параграфу 2 приміток до статті VII ГАТТ 1994 року, "дійсна вартість" може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими "дійсної вартості", а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

В силу приписів статті 1 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року митна вартість імпортних товарів, зокрема, є контрактною вартістю, тобто ціною, фактично сплаченою або що підлягає сплаті за товари, скоригованою відповідно до положень статті 8 Угоди за відсутності визначеного переліку умов, що унеможливлюють застосування контрактної вартості.

За наведених обставин, твердження відповідача про те, що статистична вартість товарів, що зазначена у графі 46 експортної декларації, найбільше відповідає дійсній вартості товару та повинна використовуватись для цілей митної оцінки замість ціни, що фактично сплачена за товари, суд вважає безпідставними.

Апелянтом не доведено існування передбачених статтею 58 Митного кодексу України обмежень для визначення митної вартості задекларованого товару за ціною договору.

Жодних належних та допустимих доказів того, що подані товариством з обмеженою відповідальністю "Бакарді-Мартіні Юкрейн" основні та додаткові документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення митної вартості товарів, відповідачем не наведено та матеріали справи не містять.

Водночас, апелянтом не спростовано той факт, що на момент митного оформлення імпортованого товару у митного органу була наявна інформація про попередні випадки декларування ідентичних товарів товариством з обмеженою відповідальністю "Бакарді-Мартіні Юкрейн" за основним методом визначення митної вартості.

Таким чином при винесенні рішення про коригування митної вартості товарів від 18.09.2015 № 125130000/2015/000250/1 митним органом не було дотримано вимоги частини третьої статті 57 Митного кодексу України в частині послідовності застосування методів визначення митної вартості, а тому, рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 18.09.2015 № 125130000/2015/000250/1 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З огляду на викладене картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вона вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Оскільки відповідно до вищенаведених висновків суду рішення про відмову у прийнятті митної декларації, оформлене карткою відмови від 19.09.2015 № 125130013/2015/00092, є результатом неправомірної відмови посадової особи митного органу у визнанні задекларованої позивачем митної вартості товару за основним методом, вимоги позивача про визнання його протиправним та скасування є обґрунтованими.

Відтак, з огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні та не можуть бути підставою для скасування постанови Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції винесена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 18 квітня 2019 року.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді О.А. Губська

О.О. Беспалов