Ухвала

від 17.04.2019 по справі 266/3035/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/1238/19

266/3035/18

Головуючий у 1-й інстанції Музика О.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 року місто Маріуполь

Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Попової С.А.,

суддів Гаврилової Г.М., Ткаченко Т.Б.,

за участю секретаря Герасимової Г.Є.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу Виконавчого комітету Маріупольської міської ради,

на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 січня 2019 року, ухваленого у складі судді Музика О.М., повний текст рішення складено 18 січня 2019 року,

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3,

до Комунального комерційного підприємства Керуюча компанія Приморська , Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради,

третя особа - Служба у справах дітей Маріупольської міської ради,

про визнання права користування жилим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

В травні 2018 року ОСОБА_2, яка діє в свої інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, 2008р.н., звернулась до суду із даним позовом до відповідачів: ККП Керуюча компанія Приморська , Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради. Квартира АДРЕСА_1, що складається із двох житлових кімнат, площею 28,49кв.м, на підставі обмінного ордеру від 10.01.1974 року № 7049 надана ОСОБА_4, за життя якої за її заявою улютому 1986 року особистий рахунок оформлений на її сина - ОСОБА_5 ОСОБА_4 померла 01.11.1986р. З наймачем квартири ОСОБА_5 проживала з 2001 року ОСОБА_6 - мати позивача ОСОБА_2, з якою він перебував у зареєстрованому шлюбі впродовж 17 років. У червні 2015 року ОСОБА_2 вселилася у квартиру свого вітчима ОСОБА_5 з неповнолітнім сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з його дозволу зареєструвала місце проживання в цій квартирі. Проживали із вітчимом однією сімєю, мали спільний бюджет, оформлюючи на родину спільно житлову субсидію, вели спільне господарство, утримували квартиру: в 2016-2017 роках разом відремонтували системи електро- та водопостачання. Після смерті вітчима 21.02.2018р., вона із сином продовжує проживати в квартирі, що досі не приватизована, здійснює належним чином утримання помешкання. Проте, коли звернулася у травні 2018 року до відповідача з питання переоформлення договору найму жилого приміщення у зв'язку зі смертю колишнього наймача і визнання її наймачем, то отримала відповідь № 1862/5 про те, що їй необхідно звернутися до суду для підтвердження того, що вона є членом сім'ї ОСОБА_5 У зв'язку з невизнанням її житлового права щодо користування квартирою № 64 просила визнати за нею та за її неповнолітнім сином в судовому порядку право користування житловим приміщенням у вищезазначеній квартирі, як за членами сім'ї попереднього наймача.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 січня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 та її малолітнім сином - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, право користування квартирою № 64 у будинку № 36 по проспекту Будівельників у м. Маріуполі Донецької області за раніше виданим ордером від 10.01.1974 року № 7049. А в частині вимог ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, пред'явлених до ККП Керуюча компанія Приморська , про визнання права користування житловим приміщенням - відмовлено. Вирішено питання з розподілом судових витрат.

В апеляційній скарзі виконавчий комітет Маріупольської міської ради, як особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки (ч. 1 ст. 352 ЦПК України), посилаючись на неповне з'ясування обставини, які мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що суд вирішив питання про права та обов'язки виконкому міської ради, як власника житлового фонду, позбавивши можливості відстоювати свої права та інтереси в суді, не залучивши виконком у якості відповідача. Вирішення питання про право користування ОСОБА_2 і її неповнолітнього сина ОСОБА_3 стосується компетенції виконавчого комітету Маріупольської міської ради.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Виконавчого комітету Маріупольської міської ради - ОСОБА_8 і представника відповідача - Приморської районної адміністрації - ОСОБА_9, які підтримали доводи скарги, розглянувши справу відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України у відсутність повідомлених про дату, час і місце судового засідання позивача ОСОБА_2, яка діє в свої інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, від якої надійшла заява про розгляд справи у її і представника відсутність, представника співвідповідача - ККП Керуюча компанія Приморська , представника тертьої особи - Служби у справах дітей Маріупольської міської ради, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи скарги (а.с. 101-104), колегія суддів вважає, що провадження по апеляційній скарзі виконавчого органу місцевого самоврядування підлягає закриттю, за таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За положеннями пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК (в діючій редакції - ст. 352 ЦПК) права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

Аналізуючи вказану процесуальну норму, можна дійти висновку, що право оскаржити рішення в апеляційному порядку має особа, яка не була притягнута до участі в розгляді справи, якщо суд вирішив справу, зачіпаючи права і обов'язки цієї особи.

Зважаючи на наведені процесуальні норми і керівні роз'яснення щодо них Пленуму Верховного Суду України, особи, які не брали участі у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права або обов'язки цих осіб.

Однак, як з'ясовано в ході розгляду справи апеляційним судом, права заявника - виконкому Маріупольської ради, який не брав участі у справі, не зачіпаються.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.1974р. ОСОБА_4 був виданий ордер № 7049 на квартиру АДРЕСА_1. До складу родини входив син - ОСОБА_5 (а.с. 5-6). ОСОБА_4 померла 03.11.1986р. (а.с. 18).

За заявою ОСОБА_4 за її життя новим наймачем квартири з 15.02.1986р. був оформлений ОСОБА_5 (а.с. 7-8).

ОСОБА_5 за повідомленням позивача проживав у вказаній квартирі із матірю позивача - ОСОБА_6, з якою перебував у зареєстрованому шлюбі впродовж 17 років.

У зв'язку з родинними відносинами з дозволу наймача - вітчима ОСОБА_5 в квартирі були зареєстровані і стали проживати з наймачем з 05 червня 2015 року донька його дружини - падчерка ОСОБА_2 і її неповнолітня дитина - ОСОБА_3, 23.12.2008р.н., ступінь родинних відносин щодо наймача в особистому рахунку № 1064 вказана - родич і син родича (а.с. 8, 10, 16, 32зв.).

За час спільного проживання однією сім'єю наймач ОСОБА_5 із падчеркою ОСОБА_2 і її дитиню ОСОБА_3 вели спільний бюджет, оформлюючи житлову субсидію на імя ОСОБА_5, до складу родини якого входила і ОСОБА_2 з наведенням відомостей про отримуваний ними дохід (рішенні про надання субсидії від 20.01.2017 року на оплату комунальних послуг на період з грудня 2016 року по лютий 2017 року), сплачуючи комунальні послуги, утримуючи в належному технічному стані квартиру і здійснення ремонту комунікацій електро- і водопостачання (а.с. 11-12, 13, а.с. 28-31).

21.02.2018р. наймач ОСОБА_5 помер, у зв'язку з цим був знятий з реєстрації по спірній квартирі (а.с. 9, 17, 19-20). Поховання вітчима, організацію обрядових послуг здійснювала член його сім'ї - падчерка ОСОБА_2 (а.с. 21-26).

Позивач із сином проживає в квартирі по сьогодення, подовжуючи сплачувати комунальні послуги, із врахуванням наданої їй субсидії по спірній квартирі на березень 2018 року (а.с. 14-15).

До сьогодення право користування квартирою ОСОБА_2 і її неповнолітньо сина ОСОБА_7, де вони продовжують проживати, не скасоване і не обмежене у встановленому законом порядку.

Статтею 61 ЖК України передбачено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до ККП Керуюча компанія Приморська з питання зміни договору найму жилого приміщення і визнання її наймачем замість померлого наймача - вітчима ОСОБА_5 Листом від 14.05.2018 року № 1862/5 ККП Керуюча компанія Приморська ОСОБА_2 поінформовано про те, що повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача вимагати визнання його наймачем житлового приміщення за раніше укладеним договором найму замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача є у будь-якого члена сім'ї наймача. Проте, оскільки ОСОБА_2 не надано копії документу, відповідно до якого її офіційно було визнано донькою померлого ОСОБА_5, ККП не має можливості визначити її статус у відношенні до померлого наймача квартири. У разі, якщо такий документ відсутній, то ОСОБА_2 необхідно звертатися до суду з цивільним позовом щодо визнання її членом сім'ї наймача та тільки після отримання рішення суду вона зможе звернутися до відповідних інстанцій щодо внесення змін до договору найму житлового приміщення (а.с. 27).

Під час розгляду справи Приморська районна адміністрація поінформувала суд першої інстанції про її компетенцію згідно із п. 4.4.31 Положення про Приморську району адміністрацію Маріупольської міської ради приймати рішення про зміну умов договорів найму житлових приміщень після подання заяви з додаванням пакету документів, отриманих від Центру надання адміністративних послуг, яких від ОСОБА_2 не надходило (а.с. 89-90).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 та її малолітній син - ОСОБА_3 вселилися у спірну квартиру на законних підставах як члени сім'ї наймача ще з 05.06.2015 року, та проживають у ній до цих пір, сплачують комунальні послуги, у судовому порядку не визнавалися таким, що втратили право користування квартирою, зареєстровані у ній до теперішнього часу, за цією адресою отримували субсидію, тому наявні правові підстави визнання за ними позивачами права користування спірною квартирою та визнання їх наймачами вказаної квартири.

При цьому, оскільки відповідно до пункту 4.4.31 Положення про Приморську районну адміністрацію Маріупольської міської ради, затвердженого рішенням Маріупольської міської ради від 26.09.2018 року № 7/35-3106, саме районна адміністрація приймає рішення про зміну умов договорів найму житлових приміщень за заявами громадян, тому, з урахуванням характеру спірних відносин, задоволенню підлягають вимоги до Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради, як належного відповідача у справі.

Як встановлено колегією суддів під час апеляційного провадження, ухваленим рішенням суду першої інстанції жодним чином не зачіпаються права і обов'язки виконкому Маріупольської міської ради, з огляду на характер виниклих правовідносин, переслідувану мету заявлених позовних вимог (подальше оформлення зміни договору найму жилого приміщення, що віднесене до компетенції Приморської районної адміністрації).

Так, по даній справі спір виник внаслідок того, що відповідачами не визнається існуюче у позивача із її неповнолітнім сином право користування жилим приміщенням - квартирою № 64, що є перешкодою до зміни умов договору найму жилого приміщення і оформлення наймачем ОСОБА_2 після смерті колишнього наймача ОСОБА_10 Тобто, спір виник внаслідок неповного пакету документів для переоформлення договору найму жилого приміщення.

В апеляційній скарзі виконком Маріупольської міської ради зазначає що вирішення питання про визнання права користування жилим приміщенням ОСОБА_2 і її сином ОСОБА_3 на сьогоднішній день стосується компетенції комітету Маріупольської міської ради, та належним відповідачем у справі повинен бути виконком, з чим колегія суддів погодитись не може.

Так, згідно із ст. 15 ЖК України виконавчі комітети районних, міських, районних у містах рад народних депутатів на територіх району, міста, району в місті здійснюють управління житловим фондом місцевих Рад, здійснюють контроль за використанням і схоронністю житлового фонду, приймають рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої Ради, видають ордери на жилі приміщення.

Відповідно до ст. 18 ЖК України управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про місцеве самоврядування до відання виконавчих органів міських рад належать повноваження щодо управління об'єктами житлово-комунального господарства, що перебуває у комунальній власності відповідних територіальних громад, розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності.

За змістом ст. 71 Закону України Про місцеве самоврядування територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження. Органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

З огляду на вказані законодавчі положення наймач ОСОБА_5 мав право вселити до квартир № 64 будь-яких осіб. Дозвіл наймача був реалізований, результатом чого стало подальше спільне його проживання із донькою його дружини ОСОБА_6 - ОСОБА_2 і її сином ОСОБА_7 та їх реєстрація в спірному помешканні з червня 2015 року у якості родичів, що втілено в особовому рахунку по квартирі.

ККП Керуюча компанія Приморська у своєму листі наголошувала на відсутності відомостей про визнання позивача із сином членами сім'ї наймача, відсутні даних щодо родинних відносин.

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Втім, суд першої інстанції встановив, що позивач і її син в розумінні ст. 64 ЖК України належать до членів сімї наймача, вселились до нього у встановленому законом порядку і постійно з ним проживади, ведучи спільне господарство, в чому впевнився і суд апеляційної інстанції.

Житло, яке займає на сьогодення позивач із дитиною, юридично не вільне, і за правилами ст. 54 ЖК України воно може бути розподілене іншим особам лише у випадку звільнення у встановленому законом порядку. А до того права позивача і її сина захищаються положеннями ст.ст. 33, 41, 47, 64 Конституцією України, ст. 9 ЖК України, ст. 311 ЦК України.

Проте, як з'ясовано, рішення про визнання позивача із сином такими, що втратили право користування жилим приміщенням, виселення не ухвалювались. Тому посилання на зачіпання ухваленим рішенням інтересів виконкому Маріупольської міської ради неспроможні.

Відповідно до ст. 106 ЖК України повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача.

За п. 4.4.31 Положення про Приморську району адміністрацію Маріупольської міської ради, затвердженого рішенням Маріупольської міської ради від 26.09.2018 року № 7/35-3106, питання зміни умов договорів найму житлових приміщень віднесено до компетенції Приморської районної адміністрації.

У зв'язку з цим, вирішення питання про задоволення або відмову в задоволенні вимог ОСОБА_2 про визнання права користування цим жилим приміщенням, яка просила захистити її існуючі житлові права, що за недостатністю документів для переоформлення договору найму жилого примщуненя не визнаються Приморською районною адміністрацією, на сьогодення і конкретно в даній справі не перебуває в площині компетенції виконавчого комітету Маріупольської міської ради, бо виниклий спір не відноситься до спорів з участю компетентних органів місцевого самоврядування чи місцевої державної адміністрації з питань управління житловим фондом, визнання ордера недійсним, надання, бронювання або обміну жилого приміщення, розподілу та надання житла, що є комунальною власністю.

Приймаючи участь в розгляді справи, Приморська районна адміністрація Маріупольської міської ради не повідомила безпосередньо Маріупольську міську раду і суд про необхідність участі в розгляді справи виконавчого комітету у якості відповідача. Таке поінформування виникло лише у зв'язку із прийняттям оскаржуваного нині рішення суду першої інстанції від 18.01.2019р. і у взаємозв'язку з покаледнням на Приморську районну адміністрацію Маріупольської міської ради обов'язку зі сплати судового збору (а.с. 106).

Доказів того, що ОСОБА_2 і її неповнолітній син вселились до спірної квартири в червні 2015 року всупереч вимогам закону не здобуто судовим розглядом.

Відтак, не можна вважати, що ухвалення рішення, в сенсі заявлених вимог і мети їх заявлення (зміна умов договору найму з переоформленням житла на нового наймача після смерті колишнього наймача), що не пов'язана із відшукуванням позивачем права на отримання на її ім'я ордеру для заселення жилої площі в будинках комунальної власності, впливає на обсяг прав виконкому ради.

Доводи апеляційної скарги не свідчать про здійснення виконкомом щодо спірного жилого прміщення функції захисту прав Маріупольської міської ради, як власника житлового фонду.

Ухваленим судовим рішенням, з огляду на зміст пред'явлених позовних вимог ОСОБА_2 про закріплення судовим рішенням її і неповнолітньої дитини права користування спірним жилим приміщенням, не зачіпаються права і обов'язки виконкому Маріупольської міської ради. А лише той факт, що квартира, по якій виник даний спір, розташована в будинку, віднесеного до громадського житлового фонду, не свідчить про порушення прав власника (територіальної громади в особі Маріупольської міської ради) в особі компетентного органу в реалізації житлових прав громадян, не переводить даний конкретний спір (щодо невизнання відповідачем в особі Приморської районної адміністрації здобутого у встановленому законом порядку права позивача і її неповнолітньої дитини на користування квартирою) у сферу інтересів виконкому Маріупольської міської ради.

Некоректне, на погляд колегії суддів, зазначення в змісті судового рішення про закріплення права користування квартирою за раніше виданим ордером від 10.01.1974 року № 7049, дію якого вичерпано вселенням первісного наймача ОСОБА_4 із сім'єю в 1974 році, не впливає на права і обов'язки виконкому ради, з огляду на подовження користування спірним жилим приміщенням членами сім'ї ОСОБА_4, а згодом членами сім'ї наступного наймача - ОСОБА_5, зокрема позивачем ОСОБА_2 і її сином ОСОБА_7, де вони зберігають право на проживання з червня 2015 року.

Оскільки оскаржуваним у даній справі судовим рішенням безпосередньо не встановлювались, не змінювались, не припинялись права або обов'язки виконкому Маріупольської міської ради, беручи до уваги положення ч. 1 ст. 352 ЦПК України, із врахуванням постанови Пленуму Верховного Суду України № 12, роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 13.02.2012р. № 4-183/0/4-12 щодо процесуальних питань, апеляційне провадження, відкрите за апеляційною скаргою виконкому міської ради має бути закрито.

Керуючись ст.ст. 352, 381 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою виконавчого комітету Маріупольської міської ради на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, до Комунального комерційного підприємства Керуюча компанія Приморська , Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради, третя особа - Служба у справах дітей Маріупольської міської ради, про визнання права користування квартирою житловим приміщенням, на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 січня 2019 року - закрити.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 19 квітня 2019 року.

Головуючий С.А.Попова

Судді Г.Л.Гаврилова

ОСОБА_11