Постанова

від 11.04.2019 по справі 502/1817/15-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1328/19

Номер справи місцевого суду: 502/1817/15-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1А

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гірняк Л.А.,

ОСОБА_2,

за участю:

секретаря Ющак А.Ю.,

представника СВК Маяк - адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу Маяк на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 09 серпня 2018 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Маяк про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації,

встановив:

17.08.2015 року позивач ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до СВК Маяк про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації. В уточненій позовній заяві представник позивача вказав, що згідно державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯА № 296573, виданого Кілійським районним відділом земельних ресурсів 13.06.2005 року, позивачу на праві приватної власності належать дві земельні ділянки площею 2,71 га і 0,13 га, усього 2,84 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області, кадастрові номери 5122310100:01:002:0668 та 5122310100:01:002:0669. Зазначені земельні ділянки знаходяться в користуванні позивача та його, як власника земельних ділянок, не влаштовували умови оренди, які були у СВК Маяк раніше, тому позивач вирішила передати в оренду належні їй земельні ділянки ТОВ ОСОБА_5 Холдинг .

12 червня 2015 року між позивачем та ТОВ ОСОБА_5 Холдинг були укладені договори оренди належних їй земельних ділянок строком на 10 років, які того ж дня були нею підписані особисто. За зазначеними договорами позивач передала в оренду ТОВ ОСОБА_5 Холдинг земельні ділянки загальною площею 2,84 га.

Разом з тим, позивач вказала, що пізніше вона дізналася про те, що право оренди на належні їй земельні ділянки вже зареєстровано за СВК Маяк без її згоди та волевиявлення. На її вимогу СВК Маяк надав договір оренди землі від 24.03.2015 року, укладений на 8 років, з копіями витягів з ДРРПНМ № 37154719 від 06.05.2015 року та № 37157778 від 06.05.2015 року, з якими вона вперше була ознайомлена.

Таким чином, вона зазначила, що без її згоди та її волевиявлення розпорядилися її майном та правами на належні їй земельні ділянки площею 2,71 га та 0,13 га, усього 2,84 га, кадастрові номери 5122310100:01:002:0668 і 5122310100:01:002:0669. Тобто, в СВК Маяк підписали замість неї договір оренди, про існування якого вона не здогадувалася, та якого не бачила, а також зареєстрували його в реєстраційній службі м. Одеси без її відома, порушивши її законні права та свободи.

Ознайомившись з договором оренди СВК Маяк , позивачем виявлені суттєві порушення вимог Закону України Про оренду землі , Земельного кодексу та Цивільного кодексу України, що дає всі підстави вважати договір незаконним.

Посилаючись на зазначені обставини, після неодноразових уточнень, у тому числі 07.03.2018 р., які надійшли до Кілійського районного суду Одеської області від представника позивача, останній просив визнати недійсним договір оренди земельних ділянок кадастровий номер 5122310100:01:002:0668 та 5122310100:01:002:0669, укладений між ОСОБА_4 та СВК Маяк та скасувати державну реєстрацію договору оренди земельних ділянок від 24 березня 2015 р., номер запису про речове право № 9573994 від 05.05.2015 р. та № 9574705 від 05.05.2015 р.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 09 серпня 2018 року позов ОСОБА_6, який діяв в інтересах ОСОБА_4, до СВК Маяк про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації було задоволено частково.

Скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області ОСОБА_7 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 21117321 від 06.05.2015 12:02:53 та рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області ОСОБА_7 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 21115713 від 06.05.2015 11:40:48, на підставі яких здійснено державну реєстрацію договору оренди земельних ділянок між ОСОБА_4 та СВК Маяк від 25 березня 2015 року, номер запису про інше речове право № 9574705 від 05.05.2015 р. та № 9573994 від 05.05.2015 р.

У задоволенні позовної вимоги про визнання договору оренди землі недійсним було відмовлено.

Стягнуто з СВК Маяк на користь ОСОБА_4 - 243,60 грн. судового збору та 3435,12 грн. витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, а всього 3678,72 грн.

В апеляційній скарзі СВК Маяк ставить питання про скасування вищевказаного рішення Кілійського районного суду Одеської області від 09 серпня 2018 року , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач ОСОБА_4 не укладала спірний договір оренди земельних ділянок, оскільки його не підписувала. Разом з тим, суд виходив із того, що договором оренди порушені істотні умови договору, що є підставою для визнання його недійсним, а також скасування державної реєстрації договору оренди земельних ділянок (далі - спірний Договір) від 24 березня 2015 року, номери записів про речове право № 9573994 та № 9574705 від 05.05.2015 року, як похідної вимоги від первісної.

Однак, з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з заступних підстав.

Як вбачається з уточненого позову ОСОБА_4, то головною підставою для її звернення з позовом до суду зазначено, що її перестали влаштовувати умови спірного Договору. Однак колегія суддів зазначає, що вказані обставини не є підставою для визнання його недійсним, розірвання або вважати неукладеним (т.1, а.с.68).

Крім того, в уточненій позовній заяві позивач просила суд задовольнити дві різні по своїй природі вимоги: розірвати спірний Договір оренди та визнати його недійсним, що свідчить про взаємну виключність вказаних позовних вимог і як наслідок - про їх безпідставність (т.1, а.с.19-22).

Так, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 посилалась на те, що в договорі оренди земельних ділянок від 24.03.2015 р. порушені наступні суттєві умови спірного Договору:

1) невизначена орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

2) відсутні умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

3) відсутні існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

4) відсутня відповідальність сторін, яка закріплена Законом України Про оренду землі ;

5) відсутні умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Однак, з цього приводу слід зазначити, що в силу ст.ст. 13, 17 Закону України Про оренду землі , позивач ОСОБА_4 у відповідності до спірного Договору оренди земельних ділянок та за ОСОБА_8 прийому-передачі земельних ділянок, передала їх в оренду в СВК Маяк , яке на підставі договору оренди і його відповідної державної реєстрації використовує ці земельні ділянки уже майже 4 роки для вирощування рису.

Дійсно, на момент укладання спірного Договору оренди земельних ділянок від 24.03.2015 року був чинним Закон України Про оренду землі , в редакції від 04.07.2013 року. Однак, відповідно до ст. 210 ЦК України, ст. 125 Закону України Про оренду землі та відповідно до п. 43 спірного Договору оренди земельних ділянок він набирає чинності з моменту його підписання і державної реєстрації. Оскільки спірний договір оренди земельних ділянок був зареєстрований 05.05.2015 року, то слід вважати, що він набрав законної сили саме 05.05.2015 року, тобто коли вже діяв Закон України Про оренду землі , в редакції від 12.02.2015 року, який набрав чинності 05.04.2015 року.

Таким чином, вказані обставини свідчать про те, що на правовідносини щодо спірного Договору оренди земельних ділянок розповсюджується дія саме останнього Закону.

Позивач також обгрунтовував свої позовні вимоги тим, що на дві земельні ділянки - площею 1,94 га і 0,89 га повинен бути складений окремий договір на кожну окрему ділянку з вказанням належного кадастрового номеру, а тому п. 2 спірного Договору оренди є незаконним.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 15 Закону України Про оренду землі договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця.

Більше того, згідно державного акту на право приватної власності від 13.06.2005 серія ЯА № 296573, позивач є власником земельної ділянки, яка складається з двох земельних ділянок як єдиного об'єкта цивільних прав.

Крім того, в п. 6 спірного Договору оренди землі вказано, що земельна ділянка, яка передається в оренду, не має таких недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню. Крім того, п. 7 спірного Договору чітко визначає, що інших особливостей об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини - немає.

Також є безпідставними посилання позивача на порушення п. 9 спірного Договору оренди землі, в якому вказана лише грошова форма і не вказана натуральна форма орендної плати, що на її думку являється порушенням Закону України Про оренду землі , оскільки позивач не вказала, яка саме норма зазначеного Закону порушується відповідачем.

Разом з тим, колегія суддів з цього приводу зазначає, що ст. 22 Закону України Про оренду землі чітко встановлює, що орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Таким чином, в силу складених правовідносин, орендна плата може справлятися як в грошовій формі, так і в натуральній. Яка саме натуральна форма являється належним розрахунком Орендаря перед Орендодавцем визначається за угодою сторін Договору. Важливо, щоб натуральна форма відповідала грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказала, що відповідачем порушений також п. 14 спірного Договору земельної ділянки, оскільки в ньому не вказана точна пеня у відсотковому еквіваленті несплаченої суми орендної плати, що на її думку також вказує на суттєві порушення спірного Договору оренди земельних ділянок.

Однак, колегія суддів погоджується з доводами представника відповідача про те, що не зазначення суми пені, яка має справлятися у випадку прострочення оплати, свідчить лише про те, що сторони спірного Договору не прийшли до взаєморозуміння щодо визначення конкретної суми пені. Крім того, слід зазначити, що орендодавець має свій обсяг прав і обов'язків та в силу п. 34 Договору може ініціювати зміну умов Договору.

Тобто, у разі, якщо орендодавець, яким в даному випадку є позивач ОСОБА_4, визначився з певною сумою пені, яку має бути застосовано до виниклих правовідносин у випадку прострочення оплати, то він має право звернутися до Орендаря з визначеною пропозицією.

Проте, матеріали справи не містять буд-яких доказів того, що позивач ОСОБА_4 зверталась до відповідача з пропозиціями щодо внесення змін до умов спірного Договору оренди землі, в тому числі п. 14 Договору.

Що стосується п.п.24,28 Договору, то позивач посилається на норму ст. 24 Закону України Про оренду землі , якою передбачені права і обов'язки Орендодавця. Висновок зроблений позивачем в цьому пункті стосується того, що п.п.24, 28 Договору викладені в іншій редакції аніж ст. 24 Закону України Про оренду землі і дані обставини на його думку прямо вказують на недійсність оскаржуваного Договору.

Однак, у відповідності до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. З урахуванням зазначених норм права, можна зробити висновок, що Сторони договору вільні в визначенні умов, зміст цих умов не повинен обов'язково бути дзеркальним відображенням певних норм права, зокрема ст. 24 Закону України Про оренду землі . У випадку невиконання Орендарем вимог Орендодавця, останній має право звернутися до суду з вимогою про розірвання Договору з підстав порушення Орендарем норми ст. 24 Закону України Про оренду землі .

Проте, виходячи зі змісту позовних вимог та їх уточнень, позивач до теперішнього часу, не зверталась до СВК Маяк з претензіями щодо порушення ст. 24 Закону України Про оренду землі , оскільки Орендодавець використовує землю за її цільовим призначенням; дотримується екологічної безпеки; своєчасно вносить орендну плату.

Стосовно посилання позивача на порушення відповідачем істотних умов спірного Договору, то колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 15 Закону України Про оренду землі , істотними умовами договору оренди землі є: - об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); - строк дії договору оренди; - орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Оскільки жодна із вищевикладених умов не була порушена спірним договором, то колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушення істотних умов спірного Договору. Такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.03.2015 року між позивачем та СВК Маяк укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,84 га, яка складається з двох земельних ділянок з кадастровими номерами: 5122310100:01:002:0668 та 5122310100:01:002:0669, також складено акт приймання - передачі земельної ділянки в оренду, який датовано 24.03.2015 року.

05.05.2015 року реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції зареєстровано за СВК Маяк право оренди земельної ділянки площею 2,84 га на підставі договору оренди від 24.03.2015 року.

У п. 5 спірного Договору оренди зазначена грошова оцінка земельної ділянки - 76382 грн., яку позивач не оспорює.

Разом з тим, зазначене положення спірного Договору не віднесене до категорії істотних умов договору оренди, визначених в ст. 15 Закону України Про оренду землі в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, а тому необхідності узгоджувати й зазначати такі умови в договорі не було обов'язковим.

Вказана оцінка була визначена відповідним територіальним органом Держземагенства за запитом СВК Маяк . В п. 9 спірного Договору сторони узгодили, що орендна плата вноситься орендарем щорічно з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених законодавством та затвердженими Кабінетом Міністрів України формами у грошовій або натуральній формах - 2292 грн., але не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (яка визначена в п. 5 спірного Договору в сумі 76382 грн.)

Отже, у спірному Договорі наявна така істотна умова як орендна плата, розмір якої визначений в грошовій сумі, яка розраховується в розмірі не менш 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахування коефіцієнтів індексації, яка вноситься у грошовій або натуральній формі після збирання врожаю два рази на рік.

Умови та строки передачі земельної ділянки орендарю, про відсутність яких стверджує позивач, врегульовані п.п. 18- 20 спірного Договору, відповідно до яких передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення, передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 3-денний строк після державної реєстрації договору за актом її приймання передачі; п. 29 договору, відповідно до якого орендодавець зобов'язаний в триденний строк після реєстрації договору передати в користування та володіння орендарю земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору та придатному для використання за цільовим призначенням.

Посилання позивача на те, що в порушення вищевказаних положень спірного Договору, земельні ділянки були передані орендатору за ОСОБА_8 приймання-передачі раніше, ніж відбулась його реєстрація, є слушними, однак не можуть свідчити про недійсність спірного Договору оренди, а навпаки додатково свідчать про укладення спірного Договору і про передачу земельних ділянок орендодавцем орендарю, тобто: позивачем відповідачу.

Більше того, ОСОБА_8 приймання-передачі земельної ділянки, складеного ОСОБА_4 та СВК Маяк , передача земельної ділянки була здійснена 24.03.2015 року, що не суперечить п. 29 спірного Договору, яким визначено граничний строк виконання умови передачі земельної ділянки.

Доводи позивача про невідповідність зазначених в п.п. 28, 29 спірного Договору прав та обов'язків орендодавця правам, визначеним в ст. ст. 24-25 Закону України Про оренду землі , як на підставу визнання договору оренди землі недійсним, є безпідставними, оскільки положення ст. 15 Закону України Про оренду землі в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, не передбачає перелік прав орендодавця в якості істотних умов договору оренди землі.

ОСОБА_8 винесення в натурі меж земельної ділянки, яка надається в оренду, є обов'язковою лише в разі, якщо земельна ділянка виділяється окремо. Однак, земельна ділянка позивача обробляється й використовується в єдиному масиві з ділянками інших осіб, які передали їх у користування на умовах оренди до СВК Маяк і, відповідно, унеможливлює визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Щодо невизначення умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, то слід вказати, що сторонами було досягнуто згоди з істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Крім того, у спорі про визнання недійсним договору оренди землі з підстав відсутності в ньому істотних умов, необхідною передумовою для задоволення позову є доведення позивачем факту дійсного порушення права орендодавця у зв'язку з відсутністю в договорі таких умов, а також того, в чому конкретно полягає порушення його законних прав. Разом з тим, позивачем, який є орендодавцем, не наведено обставин, які свідчать про дійсне порушення його законних прав внаслідок відсутності в договорі оренди вищезазначених умов, тобто наявність підстав для захисту порушеного права, передбачених ст. 4 ЦПК України та ст. 15 ЦК України, як необхідної умови для визнання відповідного договору оренди недійсним.

Як було зазначено вище, суд першої інстанції при ухваленні рішення виходив із того, що спірний договір оренди земельних ділянок не був підписаний орендодавцем - позивачем у справі Глібою.

При цьому суд виходив із Висновку судово-почеркознавчої експертизи.

З цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи від 26.12.2017 р., проведеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, підпис від імені ОСОБА_4 у наданому на експертизу примірнику договору оренди землі від 24.03.2015 р. виконаний не самою ОСОБА_4, а іншою особою. Як порівняльний матеріал експертом було використано зразок підпису, який міститься на 5 сторінці паспорту ОСОБА_4 та умовно вільні зразки її почерку та підписів у позовній заяві від 07.08.2015 р., заяві від 27.09.2015 р., експериментальних зразків підписів та в уточненій позовній заяві від 27.10.2015 р.

Однак, експертами не взято до уваги зразки підписів, які містяться в інших документах, наявних в матеріалах справи, зокрема на 1 сторінці паспорту, заяві ОСОБА_4 на ім'я голови правління СВК Маяк від 25.12.2015 р., акті прийому-передачі земельної ділянки від 24.03.2015 р., який підписано в той же день що і договір та який не оспорюється позивачем, відомість СВК Маяк про отримання орендної плати (т.2, а.с.75, 76-84, 109, 130, 133-136).

Доводи відповідача про те, що підписи на всіх цих документах візуально дещо відрізняються, особливо у заяві на ім'я голови СВК Маяк від 25.12.2015 р., є слушними і не спростовуються матеріалами справи.

Однак, експертом при дослідженні підписи позивача у спірному Договорі вказані докази не були взяті до уваги незважаючи на те, що на вимогу експерта судом дозволено використовувати зразки підписів, які містяться у всіх документах матеріалів справи (т.2, а.с.39-звор.).

Проте, з аркушів 5 та 6 Висновку не зрозуміло із зразками підпису яких документів робиться порівняння підпису у спірному Договорі від 24.03.2015 р.

Крім того, на аркуші 4 Висновку експерт приходить до висновку про наявність у ОСОБА_4 двох варіантів підпису, втім, для порівняння беруться зразки підписів лише з деяких документів, а не з тих, в яких маються різні підписи ОСОБА_4

Тобто, колегія суддів дійшла висновку про те, що вказаний Висновок судово-почеркознавчої експертизи не може слугувати безспірним доказом того, що підпис у спірному Договорі оренди землі виконаний не позивачем ОСОБА_4, а має враховуватись судом нарівні з іншими доказами, які маються в матеріалах справи, як того вимагає ст. 110 ЦПК України.

При цьому, клопотання про проведення по справі додаткової або повторної експертизи, а також щодо виклику експерта в судове засідання для дачі ним пояснення стосовно складеного ним Висновку, до суду від учасників справи не надходило, що позбавило його можливості усунути невідповідність вказаного Висновку судової експертизи іншим наявним у справі доказам.

Так, колегією суддів враховано, що позивачем ОСОБА_4 не оспорюється її підпис в ОСОБА_8 прийому-передачі земельної ділянки від неї до відповідача СВК Маяк , складений у той же день, коли було складено спірний Договір оренди земельної ділянки, а саме 24.03.2015 року.

Більше того, позивач ОСОБА_4 не оспорює вказаний ОСОБА_8 взагалі, а зазначає про його незаконність, оскільки він був складений раніше, ніж відбулась реєстрація спірного Договору оренди землі.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 4-х років позивач ОСОБА_4 отримувала від орендатора і відповідача - СВК Маяк - орендну плату як в грошовій формі, так в натуральній (т.2, а.с.129-145) і жодних претензій з цього приводу до СВК Маяк не пред'являла.

Крім того, в суді апеляційної інстанції за клопотанням представника СВК ОСОБА_4 була допитана свідок ОСОБА_9, яка особисто займається справами в СВК Маяк щодо складення договорів оренди земельних ділянок. Вказаний свідок суду пояснила, що позивач ОСОБА_4 особисто підписувала спірний Договір оренди земельної ділянки, після чого передала свої земельні ділянки в оренду СВК Маяк .

З підстав викладеного, колегія суддів оцінює Висновок судово-почеркознавчої експертизи нарівні з іншими доказами, які маються в матеріалах справи, а тому вважає, що позивач ОСОБА_4 укладала спірний Договір оренди земельної ділянки з СВК Маяк , передала вказаному СВК земельні ділянки в оренду, після чого належним чином отримувала орендну плату.

Зазначені обставини свідчать про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсним спірного Договору оренди землі.

Крім того, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, який дійшов висновку про неукладення спірного Договору оренди землі.

З цих підстав колегія суддів зазначає, що неукладеним договором може бути договір, який взагалі не підписаний сторонами або однією із сторін. Однак, у разі наявності підписів в Договорі від обох сторін, або якщо суд дійде висновку про не відповідність підпису однієї із сторін, він не може бути взнаний неукладеним, а може бути визнаний саме недійсним.

Так, спірний Договір оренди земельної ділянки від 24.03.2015 пройшов державну реєстрацію, а отже є укладеним відповідно до вимог ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ст. 125 ЗК України, при цьому, ця обставина не заперечується позивачем, оскільки зі змісту заяви вбачається, що позивач посилається саме на недійсність правочину внаслідок недодержання вимог закону щодо форми та змісту укладеного договору, недодержання істотних умов тощо, а отже належним способом захисту порушеного права, у разі задоволення позову, є застосування наслідків недійсності правочину, визначених ст. 216 ЦПК України, згідно якої кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Разом з тим, протягом 2015 - 2018 років позивач своєчасно та в повному обсязі отримувала орендну плату за договором оренди земельної ділянки, при цьому значно в більшому розмірі ніж це визначено спірним Договором оренди. Так, договором визначено орендну плату у сумі 2292 грн. з урахуванням індексації в грошовій або натуральній формі. У 2015 році позивачу було виплачено 3000 грн., 800 кг пшениці, 700 кг ячменю, 140 кг соняшнику та 50 кг крупи рису, тобто значно більше ніж визначено договором.

Висновок суду про те, що зазначені виплати є не орендною платою, а є компенсацією за незаконне використання земельної ділянки, є безпідставними, так як вказані виплати в грошовій і натуральній формі позивач отримувала від відповідача за відомостями про виплату саме орендної плати, в яких окрім позивача, вказані також і інші орендодавці (т.2 а.с.133-145).

Як було зазначено вище, скасовуючи рішення державну реєстрацію спірного Договору оренди землі, суд першої інстанції виходив із того, що спірний Договір є неукладеним, а тому його державна реєстрація, яка є похідною від цього спірного Договору, є незаконною.

Однак, колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду, оскільки суд апеляційної інстанції на підставі наявних у справі доказів дійшов висновку про те, що спірний Договір оренди землі є законним і правових підстав для визнання його неукладеним, матеріали справи не містять.

Крім того, за приписами ч.3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Таким чином, враховуючи, що оскільки рішення про державну реєстрацію договору оренди є адміністративним актом похідним від волевиявлення сторін на укладення відповідного договору, то колегія суддів не вбачає правових підстав для його скасування.

Колегія суддів також зазначає, що звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на норми права, а саме ст.ст.1212-1215 ЦК України щодо повернення безпідставно набутого майна, а також на норми, які стосуються визнання правочину недійсним, а саме: ст.ст. 203, 207, 215 ЦПК України, з посиланням на те, що він не укладався взагалі.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що спірний Договір оренди земельної ділянки від 24.03.2015 року є укладеним, пройшов державну реєстрацію, як того вимагають ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ст. 125 ЗК України , а тому правові підстави для застосування наслідків недійсності правочину, визначених ст. 216 ЦПК України, згідно якої кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, відсутні.

Крім того, враховуючи, що сторони спірного Договору оренди земельної ділянки дійшли згоди щодо його укладення, передачі предмету договору оренди орендодавцем орендарю, державну реєстрацію спірного Договору оренди, колегія суддів також вважає, що підстав для застосування до спірних правовідносин статей 1212-1215 ЦК України матеріали справи не містять.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, ухваленого судового рішення та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його повністю спростовують, оскільки рішення ухвалено не у відповідності до вимог матеріального і процесуального права.

У зв'язку з цим, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати і прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України колегія суддів також вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь СВК Маяк судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу Маяк задовольнити.

Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 09 серпня 2018 рокускасувати і прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Маяк про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстраціївідмовити у повному обсязі.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу Маяк сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 704,80 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19.04.2019 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

ОСОБА_10

ОСОБА_2