Постанова

від 02.09.2020 по справі 502/1817/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 502/1817/15-ц

провадження № 61- 9595 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - сільськогосподарський виробничий кооператив Маяк ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , на постанову Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року в складі колегії суддів Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до СВК Маяк і з уточненням позовних вимог просила:

- визнати недійсним договір оренди земельних ділянок, кадастровий № 5122310100:01:002:0668 та № 5122310100:01:002:0669, укладений між ОСОБА_1 та СВК Маяк 24 березня 2015 року;

- скасувати державну реєстрацію договору оренди земельних ділянок від 24 березня 2015 року, номер запису про речове право № 9573994 від 05 травня 2015 року та № 9574705 від 05 травня 2015 року.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона є власником двох земельних ділянок площею 2,71 га та 0,13 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Кілійської міської ради Кілійського району Одеської області, кадастрові номери 5122310100:01:002:0668 та 5122310100:01:002:0669.

12 червня 2015 року між позивачем і ТОВ Південь Агро Холдинг укладені договори оренди належних їй земельних ділянок строком на 10 років.

Пізніше ОСОБА_1 дізналася про те, що право оренди на належні їй земельні ділянки вже зареєстроване за СВК Маяк без її згоди та волевиявлення. На її вимогу СВК Маяк надав договір оренди землі від 24 березня 2015 року, укладений на 8 років, із якими вона вперше ознайомлена.

Позивач указувала, що не підписувала договір оренди з СВК Маяк , про його існування не здогадувалася, а відповідач, зареєструвавши такий договір у реєстраційній службі м. Одеси без її відома, порушив її законні права та свободи.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 09 серпня 2018 року позов задоволено частково.

Скасовані рішення державного реєстратора реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Антінескул Ю. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 травня 2015 року № 21117321 та від 06 травня 2015 року № 21115713, на підставі яких здійснено державну реєстрацію договору оренди земельних ділянок між ОСОБА_1 та СВК Маяк від 25 березня 2015 року, номер запису про інше речове право від 05 травня 2015 року № 9574705 та від 05 травня 2015 року № 9573994.

У задоволенні позовної вимоги про визнання договору оренди землі недійсним відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивач ОСОБА_1 не укладала спірний договір оренди земельних ділянок, оскільки не підписувала його, в зв`язку з чим наявні підстави для скасування державної реєстрації договору оренди земельних ділянок.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року апеляційну скаргу СВК Маяк задоволено, рішення Кілійського районного суду Одеської області від 09 серпня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційний суд виходив із того, що спірний договір оренди землі є законним і правових підстав для визнання його недійсним немає, оскільки позивач не довела в установленому законом порядку, що не мала волевиявлення на його укладення та передачу земельних ділянок в оренду СВК Маяк .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

26 квітня 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2020 року дана справа призначена до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу

Відзив на дану касаційну скаргу до Верховного Суду від інших учасників справи не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 24 березня 2015 року між позивачем та СВК Маяк укладений договір оренди земельної ділянки площею 2,84 га, яка складається з двох земельних ділянок з кадастровими номерами: 5122310100:01:002:0668 та 5122310100:01:002:0669, і складений акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду.

05 травня 2015 року реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції зареєструвала за СВК Маяк право оренди земельної ділянки площею 2,84 га на підставі договору оренди від 24 березня 2015 року.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 26 грудня 2017 року № 2852 у договорі оренди землі від 24 березня 2015 року підпис у графі орендодавець від імені ОСОБА_1 виконаний не особисто ОСОБА_1 , а іншою особою.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України(тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає зазначеним вимогам закону.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Ураховуючи викладене та те, що позивач оспорюваний договір не підписувала, тобто він є неукладеним, у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору в даній справі необхідно відмовити за безпідставністю.

За змістом частини другої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у редакції, чинній на час державної реєстрації права власності, запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, записів про проведену державну реєстрацію прав.

Чинним законодавством передбачене право оспорити в суді рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, пред`явивши позов до органу державної реєстрації.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року в справі № 725/3303/16-ц (провадження № 61-22130св18).

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про скасування рішення державного реєстратора реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Антінескул Ю. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 травня 2015 року № 21117321 та від 06 травня 2015 року № 21115713, на підставі яких здійснено державну реєстрацію договору оренди земельних ділянок між ОСОБА_1 та СВК Маяк від 25 березня 2015 року, номер запису про інше речове право від 05 травня 2015 року № 9574705 та від 05 травня 2015 року № 9573994, адже таких вимог ОСОБА_1 не заявляла.

Оскільки договір оренди землі від 24 березня 2015 року є неукладеним, тому саме з цих підстав підлягає скасуванню державна реєстрація (записів) права оренди земельних ділянок (постанова Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2020 року у справі № 387/970/17( провадження 61-35152св18) та постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18)).

За таких обставин підлягає задоволенню позовна вимога про скасування державної реєстрації договору оренди земельних ділянок.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргузадовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції скасувати в частині скачування рішення державного реєстратора, а в іншій рішення суду першої інстанції частині зилишити в силі.

Керуючись статтями 400, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року скасувати.

Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 09 серпня 2018 року в частині позовної вимоги ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробничого кооперативу Маяк про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким скасувати державну реєстрацію договору оренди земельних ділянок між ОСОБА_1 та сільськогосподарським виробничим кооперативом Маяк від 25 березня 2015 року, номер запису про інше речове право від 05 травня 2015 року № 9574705 та від 05 травня 2015 року № 9573994.

Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 09 серпня 2018 року в частині позовної вимоги ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробничого кооперативу Маяк про відмову у визнанні недійсним договору оренди землі залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук