Провадження № 11-кп/4820/13/19
Справа № 681/171/17 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія : ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185,
ч.3ст.185КК України Доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 квітня 2019 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Хмельницького апеляційного суду
в складі: головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
з участю: прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Хмельницькомуматеріали об`єднанихкримінальних проваджень№ 12016240200000414від 2вересня 2016року,№ 12017240200000052від 5лютого 2017року,№ 12017240200000060від 13лютого 2017року заапеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника адвоката ОСОБА_7 , прокурора Полонського відділу Шепетівської місцевої прокуратури на вирок Полонського районного суду Хмельницької області від 11 січня 2018року,
в с т а н о в и л а :
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою освітою, непрацюючого, не одруженого, раніше судимого:
24 червня 2003 року Полонським районним судом за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст.121, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5років;
22 квітня 2010 року Полонським районним судом за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст.309, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4роки;
30 березня 2011 року Полонським районним судом за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст.309, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4роки. Звільненого 3 січня 2014 року по відбуттю покарання,
визнано винуватим та призначено покарання: за ч. 2 ст. 185 КК України 2 роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України 3 роки позбавлення волі; за ч. 3 ст.185 КК України 5 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворих покарань більш суворим визначено обвинуваченому остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Початок строку відбування покарання ухвалено обчислювати з 17 квітня 2017 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції, що діяла до 21.06.2017року) та ч. 2 ст. 197 КПК України зараховано встрок покарання час перебування ОСОБА_8 у Хмельницькій обласній психіатричній лікарні №1 під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи з 02.12.2016року по 31.01.2017 року, та строк попереднього ув`язнення з 17.04.2017 року по 20.06.2017 року (включно) із розрахунку один день попереднього ув`язнення (перебування в медичному закладі) за два дні позбавлення волі.
Також включено до строку покарання час перебування обвинуваченого в Львівській обласній клінічній психіатричній лікарні в періоди з 21.06.2017 року по 27.06.2017 року та з 14.10.2017 року по 27.11.2017 року.
Цивільні позови, заявлені позивачами Полонським професійним аграрним ліцеєм, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , Полонською центральною районною лікарнею ім. Н.С. Говорун, прокурором в інтересах Полонського професійного аграрного ліцею залишено без розгляду.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 4091 грн. 93 коп. витрат за проведення судових експертиз.
Запобіжний захід до вступу вироку у законну силу залишено обвинуваченому у вигляді тримання під вартою.
Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.
За вирокомсуду,17вересня 2016року ОСОБА_8 приблизно об 11 годині 20хвилин біля входу в приміщення дитячої консультації Полонської ЦРЛ ім. Н.С.Говорун, яке знаходиться в м. Полонне по вул. Лесі Українки, 177, таємно викрав велосипед марки «Мінськ», вартістю 504 грн., що належить ОСОБА_9 .
18 вересня 2016 року ОСОБА_8 приблизно о 22 годині 00 хвилин, шляхом віджиму металопластикового вікна, проник до кабінету головного бухгалтера Полонського центру первинної медико-санітарної допомоги (далі Центр ПМСД), який розташований в м. Полонне по вул. Лесі Українки, 177, звідки таємно викрав: системний блок з комплектуючим вартістю 1957 гривень; роутер HUAWEI hg532e вартістю 237 грн. 50 коп.; монітор марки «LG» вартістю 750 грн.; принтер «Canon» вартістю 950 грн.; клавіатуру комп`ютера вартістю 100 грн.; комп`ютерну мишу вартістю 83 грн.; колонки для комп`ютера вартістю 160 грн.; лампу настільну вартістю 270 грн., а всього заволодів майном на загальну суму 4507 грн. 50 коп.
19вересня 2016року ОСОБА_8 приблизно о 12 годині 06 хвилин біля приміщення магазину «Тепломаркет», що в м. Полонне по вул. Ак. Герасимчука, 10, таємно викрав велосипед марки «Фокус» вартістю 4104 грн., який належить ОСОБА_13 .
30жовтня 2016року ОСОБА_8 приблизно о 01 годині 00 хвилин, перестрибнувши паркан домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_2 , належного ОСОБА_14 , проник на його подвір`я, звідки таємно викрав дві алюмінієві каструлі ємністю 40 літрів вартістю 475 грн. кожна, та алюмінієвий горщик (казан) ємкістю 10 літрів вартістю 95 грн., а всього заволодів майном потерпілого на загальну суму 1045 грн.
8листопада 2016року ОСОБА_8 приблизно о 21 годині 30 хвилин, шляхом відкриття металевих воріт, які були зачинені на клямку, проник на подвір`я домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_3 та належить ОСОБА_15 , де в подальшому зайшов у незачинене підсобне приміщення, звідки таємно викрав велосипед марки «Україна» вартістю 475 грн. та сокиру вартістю 100 грн.
1 грудня 2016 року ОСОБА_8 приблизно о 03 годині 00 хвилин, шляхом розбиття скла у вікні, проник у приміщення Полонського районного лабораторного відділення ДУ ХОЛЦ МОЗ України (далі лабораторне відділення), що розташоване в м. Полонне по вул.П.Маркіша, 34, де з кабінету фінансового відділу викрав тепловентилятор марки «Rotex» вартістю 287 грн. та тепловентилятор марки «Element» вартістю 315 грн., котрі належали для ОСОБА_16 , після чого, пошкодивши дверний замок та частини дерев`яних дверей, проник до кабінету бухгалтера, звідки таємно викрав майно лабораторного відділення, а саме: монітор марки «MAE» діагональ 17 вартістю 1301 грн.; п`ять ламп освітлення типу (економка) вартістю 76 грн. кожна на суму 380 грн.
9лютого 2017року ОСОБА_8 приблизно о 04 годині 10 хвилин, шляхом розбиття скла вікна, проник в приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що належить приватному підприємцю ОСОБА_17 та який розташований у АДРЕСА_4 , де зняв із вішалок 5 чоловічих дублянок вартістю 700 грн. кожна, два дитячих ранці вартістю 115 грн. та 135 грн., після чого намагався покинути місце події з викраденим майном, однак, виконавши усі дії необхідні для доведення злочину до кінця, не зміг винести із приміщення вказані речі на загальну суму 3750 грн. з причин, що не залежали від його волі, оскільки був на місці злочину викритий та затриманий працівниками поліції.
Такими діями ОСОБА_8 вчинив кримінальні правопорушення передбачені ч. 2 ст. 185 КК України крадіжкучужого майнавчинена повторно(епізодивикрадення від17.09.2016року та19.09.2016року); ч.3ст.185 ККУкраїни крадіжку чужогомайна,вчинену повторно,із проникненняму сховищата приміщення(епізодивід 18.09.2016року,30.10.2016року,08.11.2016року,01.12.2016року); та ч.2ст.15ч.3ст.185 КК України закінчений замах на крадіжку чужого майна вчиненої повторно із проникненням до приміщення (епізод від 09.02.2017 року).
Окрім того, згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_8 обвинувачувався у вчиненні інших кримінальних правопорушень, які судом першої інстанції були виключені із об`єму обвинувачення за недоведеністю.
Зокрема, ОСОБА_8 обвинувачувався втому,що 2вересня 2016року приблизно о 01 годині 00 хвилин, шляхом розбиття скла у вікні, проник до приміщення котельні Полонської ЦРЛ ім. Н.С.Говорун, яка знаходиться в м. Полонне по вул. Лесі Українки, звідки таємно викрав газонокосарку марки «Sparta-37», вартістю 2650 грн.
5вересня 2016року приблизно о 02 годині 00 хвилин, шляхом вибиття дерев`яних вхідних дверей, ОСОБА_8 проник в приміщення недобудованої церкви, що знаходиться в АДРЕСА_5 , звідки таємно викрав належне потерпілому ОСОБА_10 майно, а саме: шуруповерт марки «Штерн», вартістю 900 грн.; кутову шліфувальну машинку марки «Штерн», вартістю 827 грн.; електродриль марки «Верто», вартістю 749 грн.; перфоратор марки «Бош», вартістю 900 грн.; перфоратор марки «Штерн», вартістю 840 грн.; перфоратор марки «Кібель», вартістю 850 грн.; електрочайник марки «Маестро», вартістю 300 грн.; мідний провід ПВС 2х2,5 довжиною 10 метрів, вартістю 12,75 грн. за один метр погонний на суму 127 грн. 50 коп.; мідний провід ПВС 4х2,5 довжиною 17 метрів, вартістю 18 гривень за один метр погонний на суму 306 грн.; металеву правку для виправлення металу довжиною 2 метра, вартістю 235 грн.; металеву правку для виправлення металу довжиною 60 см, вартістю 150 грн.; шліфувальну машинку марки «Штерн», вартістю 700 грн., а всього заволодів майном на загальну суму 6884 грн. 50 коп.
11вересня 2016року приблизно о 02 годині 00 хвилин ОСОБА_8 проникнув до адміністративної будівлі Полонського професійного аграрного ліцею, який знаходиться в м. Полонне по вул. Юзькова, 48, звідки таємно викрав з кабінету креслення велосипед чоловічого типу марки «Мінськ», вартістю 1100 грн., що належить ОСОБА_18 та, пошкодивши дверний замок і частину дерев`яних дверей, проник до кабінету приймальні директора, звідки таємно викрав майно освітнього закладу, а саме: системний блок з комплектуючим, вартістю 3000 грн.; роутер HUAWEI hg532e, вартістю 230 грн.; монітор «17» марки «Belinea», вартістю 500 грн.; принтер мфу «Еpson» L210, вартістю 1811 грн.; принтер лазерний «Хerox3020», вартістю 1500 грн.; клавіатуру комп`ютера, вартістю 100 грн.; комп`ютерну мишу, вартістю 50 грн.; колонки для комп`ютера марки «Genius», вартістю 350 грн.; свіч D-link DES-1008D, вартістю 250 грн.; два мережевих фільтри, вартістю 100 грн. кожен на суму 200 грн., а всього заволодів майном навчального закладу на суму 9901 грн.
16 вересня 2016 року ОСОБА_8 приблизно о 15 годині 00 хвилин із коридору колишнього приміщення «Будинку побуту», що знаходиться в АДРЕСА_6 , викрав велосипед марки «Білорусь» вартістю 850 грн., що належить ОСОБА_12
6 листопада 2016 року приблизноо 02годині 00хвилин, шляхом зриву навісного замка, ОСОБА_8 проник всередину приміщення гаража, розташованого в дворі багатоквартирного будинку по АДРЕСА_5 , який належить ОСОБА_19 , звідки таємно викрав майно потерпілого, а саме: жіночий велосипед марки «Мінськ» вартістю 1200 грн.; дитячий велосипед марки «Ардіс» вартістю 990 грн.; 10 рибацьких телескопічних вудилищ в зборі із котушкою, жилкою та оснастку вартістю 200 грн. кожна на загальну суму 2000 грн.; 2 рибацьких стільці у чохлах вартістю 200 грн. кожен на суму 400 грн.; рибацькі чоботи-заброди на підтяжках вартістю 300 грн.; 2 передніх ричаги ходової частини до автомобіля «Мерседес-Бенц 308» вартістю 1650 грн. кожен на суму 3300 грн.; рибацьку сумку вартістю 300 грн.; термос на 1 літр у чохлі вартістю 200 грн.; підсак рибацький вартістю 200 грн.; зонт вартістю 150 грн., а всього майна на суму 9348 грн.
5лютого 2017 року приблизно о 01 годині 00 хвилин, шляхом вільного доступу, ОСОБА_8 підійшовши до огорожі, яка знаходиться поблизу домоволодіння, що в АДРЕСА_7 , котре належить ОСОБА_11 , за допомогою кусачок, які мав із собою, демонтував та таємно викрав 12 погонних метрів алюмінієвої сітки «Рябиця» вартістю 20 грн. за 1 метр погонний на загальну суму 240 грн.
12лютого 2017року приблизно о 18 годині 00 хвилин, шляхом розбиття скла у вікні, ОСОБА_8 проник в приміщення їдальні Полонського професійного аграрного ліцею, що знаходиться в м. Полонне по вул. Юзькова 48, де за допомогою фізичної сили рук демонтував та викрав 6 дерев`яних круглих картин вартістю 100 грн. кожна загальною вартістю 600 грн. та пристрій світломузики «Bonbina» вартістю 2500 грн.
18 лютого 2017 року приблизно о 14 годині 00 хвилин, шляхом підбору ключа, ОСОБА_8 проник до будинку, що розташований у АДРЕСА_8 , який належить ОСОБА_20 , де з шафи кухонної кімнати викрав 1000 грн.
Непогоджуючись з вироком суду першої інстанції, прокурор Полонського відділу Шепетівської місцевої прокуратури подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати. Визнати винним ОСОБА_8 по епізоду крадіжки майна 5 вересня 2016 року у ОСОБА_10 з приміщення недобудованої церкви, що знаходиться в АДРЕСА_5 . (ч. 3 ст. 185 КК України). Ухвалити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_8 за ч. 2 ст.185 КК України у виді 3 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України у виді 4 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України 6 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання ОСОБА_8 у виді 6 років позбавлення волі.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження в частині вчинення ОСОБА_8 злочинів за епізодами від 02.09.2016 року, 11.09.2016 року, 16.09.2016 року, 06.11.2016 року, 05.02.2017 року, 12.02.2017 року, 18.02.2017 року закрити у зв`язку з невстановленням достатніх докази для доведення його винуватості.
В решті вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_8 , залишити без змін.
Неоспорюючи доведеності вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого по епізодах від 17.09.2016 року, 18.09.2016 року, 19.09.2016 року, 30.10.2016 року, 08.11.2016 року, 01.12.2016 року та 09.02.2017 року, прокурор вважає, що виключення з обсягу обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні 5 вересня 2016 року крадіжки майна з приміщення недобудованої церкви є безпідставним, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а призначене обвинуваченому покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та його особі.
Суд першої інстанції не врахував пояснень потерпілого ОСОБА_10 , наданих у судовому засіданні, який будучи попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів та приведений до присяги, уточнив дату залишення інструментів у недобудованій церкві, а також дату виявлення їх крадіжки, а також при безпосередньому дослідженні судом речового доказу - чемодану з-під шуруповерта, вказав, що він належить йому, зазначивши індивідуальні ознаки, вміст та характерні пошкодження.
При цьому, судом безпідставно взяв до уваги покази свідка ОСОБА_21 (брата обвинуваченого), який зазначив, що зазначений чемодан та електрочайник, які були виявлені та вилучені працівниками поліції в ході огляду будинку належать йому, оскільки останній є близьким родичем обвинуваченого та зацікавлений в уникненні кримінальної відповідальності ОСОБА_8 .
В порушення вимог ст. 290 КПК України сторона захисту не здійснила відкриття матеріалів кримінального провадження стороні обвинувачення, зокрема наявність вказаного свідка, та не надала з цього приводу письмового підтвердження до суду.
На думку прокурора, призначаючи вид та міру покарання у виді 5 років позбавлення волі, суд не врахував характеризуючі дані ОСОБА_8 , зокрема, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та відбував покарання у місцях позбавлення волі, посередньо характеризується за місцем проживання, нехтує добросусідськими відносини з мешканцями вулиці, де він проживає та вчинив крадіжку.
Суд не дав оцінки показам обвинуваченого, який їх змінював та намагався ухилитися від понесення встановленої законом кримінальної відповідальності, тим самим вводив суд в оману, зверхньо ставився у судовому засіданні до потерпілих, заподіяну шкоду не відшкодував, пробачення в потерпілих не попросив.
Окрім того, в порушення вимог ст. 374 КПК України, суд першої інстанції, виключаючи з обсягу обвинувачення у мотивувальній частині вироку епізоди злочинів, не вказав про це у резолютивній його частині.
Разом з тим, в апеляційній скарзі прокурор не оскаржував вирок щодо встановленої судом недоведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні злочинів за епізодами від 02.09.2016 року, 11.09.2016 року, 16.09.2016 року, 06.11.2016 року, 05.02.2017 року, 12.02.2017 року, 18.02.2017 року, фактично з цим погодившись. Натомість, просив закрити провадження в цій частині.
Непогоджуючись з вироком суду першої інстанції, обвинувачений та його захисник адвокат ОСОБА_7 подали апеляційні скарги, у яких просять його скасувати в частині обвинувачення ОСОБА_8 по епізодах вчинення крадіжок 17.09.2016 року, 19.09.2016 року, 18.09.2016 року, 08.11.2016 року, 01.12.2016 року, 09.02.2017 року, а кримінальне провадження закрити. Строк відбування покарання обчислювати з моменту набрання вироком законної сили та зарахувати в цей строк час його попереднього ув`язнення з 17 квітня 2017року до вступу вироку в законну силу із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вирок в зазначеній частині вважає незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалений з порушенням норм процесуального права.
Суд не врахував, що за епізодом крадіжки 17.09.2016 року велосипеду «Мінськ» у потерпілої ОСОБА_9 , в судовому засіданні свідок не підтвердив, що саме цей велосипед залишав йому ОСОБА_8 .
За епізодом крадіжки 18.09.2016 року поза увагою суду залишились пояснення ОСОБА_8 , який зазначив, що наміру викрасти майно у приміщенні Полонського центру первинної медико-санітарної допомоги не мав, а лише хотів його знищити, у зв`язку з неналежним відношенням до нього при зверненні за отриманням медичної допомоги.
Неналежним доказом вважають записи з камери відеоспостереження, які суд взяв до уваги при доведенні вини обвинуваченого за фактом крадіжки велосипеда «Фокус» у потерпілої ОСОБА_13 19.09.2016 року, оскільки цей запис не містить дати фіксації, невідомими залишились обставини та підстави долучення його до матеріалів провадження, оскільки такий не був відкритий сторонні захисту. Окрім того, відсутній протокол впізнання особи.
Суд не врахував пояснень ОСОБА_8 за епізодом крадіжки від 08.11.2016 року, який зазначив, що помітивши викрадення велосипеда іншими особами, став наздоганяти їх, що йому вдалось зробити на вул. Привокзальній, де його безпідставно затримано працівниками поліції. При цьому, претензій зі сторони потерпілих до нього не було.
В порушення роз`яснень пленуму Верховного суду України, зазначених у постанові «Про судову практику у справах про злочини проти власності», вартість майна за фактом крадіжки від 09.02.2017 року була встановлена самою потерпілою.
На думку апелянтів, огляд домоволодіння ОСОБА_8 19.09.2016 року було здійснено з порушенням ст. 237 КПК України, оскільки вилучені речі не були опечатані та завірені підписами осіб, які брали участь у його проведенні.
Судом не було допитано всіх осіб про допит яких заявлено клопотання, внаслідок чого допущено однобічність та неповноту дослідження обставин провадження.
Призначене обвинуваченому покарання вважають таким, що не відповідає принципу достатності покарання для виправлення винного, відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України.
Зазначають,що судпершої інстанціїнеправильно перерахувавстрок попередньогоув`язнення,який необхідно зарахуватив строкпокарання з 10.07.2014 року до вступу вироку в законну силу, відповідно до вимог ст.ст. 8, 22 Конституції України та ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону від 26.11.2015 року № 838-VIII, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, обвинуваченого та його захисника на підтримку своїх апеляційних скарг з посиланням на зазначені у них доводи, та заперечення щодо апеляційних скарг опонентів, частково провівши судове слідство, зокрема, допитавши експерта, потерпілих та свідка, дослідивши дані про особу обвинуваченого, надавши йому останнє слово та право виступу у судових дебатах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги сторони захисту задоволенню не підлягають, а сторони обвинувачення підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Апеляційний перегляд оскаржуваного вироку здійснюється відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, в межах поданих апеляційних скарг.
Висновки суду першої інстанції щодо не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_8 в суді та вичерпаність можливостей їх отримати за епізодами від 02.09.2016 року, 11.09.2016 року, 16.09.2016 року, 06.11.2016 року, 05.02.2017 року, 12.02.2017 року, 18.02.2017 року жодним із учасників кримінального провадження не оспорюються.
Разом з тим, є слушними доводи прокурора про порушення судом вимог ст. 374 КПК України щодо змісту вироку, оскільки суд першої інстанції, виключаючи з обсягу обвинувачення у мотивувальній частині вироку вищевказані епізоди злочинів, не вказав про це у його резолютивній частині.
З урахуванням вказаного, а також повноважень апеляційного суду, передбачених ст. 417 КПК України, зважаючи на те, що цим не буде погіршене становище обвинуваченого та відсутність будь-яких заперечень з цього приводу всіх учасників провадження, в тому числі і сторони обвинувачення, колегія суддів прийшла до висновку про можливість на підставі ст. 404, п. 4 ч. 1 ст. 408, п.3 ч.1 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні злочинів за епізодами від 02.09.2016 року, 11.09.2016 року, 16.09.2016 року, 06.11.2016 року, 05.02.2017 року, 12.02.2017 року, 18.02.2017 року у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанністю можливості їх отримати.
Окрім того, згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_8 обвинувачувався втому,що він5вересня 2016року приблизно о 02 годині 00 хвилин, шляхом вибиття дерев`яних вхідних дверей, проник в приміщення недобудованої церкви, що знаходиться в АДРЕСА_5 , звідки таємно викрав належне потерпілому ОСОБА_10 майно, а саме: шуруповерт марки «Штерн», вартістю 900 грн.; кутову шліфувальну машинку марки «Штерн», вартістю 827 грн.; електродриль марки «Верто», вартістю 749 грн.; перфоратор марки «Бош», вартістю 900 грн.; перфоратор марки «Штерн», вартістю 840 грн.; перфоратор марки «Кібель», вартістю 850 грн.; електрочайник марки «Маестро», вартістю 300 грн.; мідний провід ПВС 2х2,5 довжиною 10 метрів, вартістю 12,75 грн. за один метр погонний на суму 127 грн. 50 коп.; мідний провід ПВС 4х2,5 довжиною 17 метрів, вартістю 18 гривень за один метр погонний на суму 306 грн.; металеву правку для виправлення металу довжиною 2 метра, вартістю 235 грн.; металеву правку для виправлення металу довжиною 60 см, вартістю 150 грн.; шліфувальну машинку марки «Штерн», вартістю 700 грн., а всього заволодів майном на загальну суму 6884 грн. 50 коп.
Виключаючи з об`єму обвинувачення даний епізод, суд послався на те, що участь ОСОБА_8 у скоєнні даного епізоду злочину належними, допустимими та достовірними доказами не доведено, а тому також виключив із об`єму обвинувачення.
На відміну від інших епізодів, які були виключені з об`єму обвинувачення, з чим погодився прокурор, виправдання ОСОБА_8 за даним епізодом крадіжки від 05.09.2016 року прокурор вважає безпідставним.
Натомість, провівши за даним епізодом судове слідство, зокрема, допитавши обвинуваченого, потерпілого ОСОБА_10 , дослідивши письмові матеріали справи, апеляційний суд прийшов до висновку про безпідставність апеляційної скарги прокурора в цій частині, виходячи з наступного.
При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертоюстатті 17 КПК, що передбачають: «Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом…Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним судом, на обґрунтування доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні вищевказаного епізоду крадіжки стороною обвинувачення надані такі докази:
- протокол огляду місця події від 05.09.2016 року з фототаблицею, а саме: недобудованої церкви в АДРЕСА_5 , відповідно до якого її вхідні двері мають сліди пошкодження; на підвіконні металопластикового вікна кімнати, яка розташована навпроти проходу в центральну залу, відсутня шліфувальна машинка; в правому кутку центральної зали відсутні дрелька, рівень, болгарка; на другому поверсі посеред кімнати відсутні (лежали) три перфоратори у чемоданах червоного, чорного та зеленого кольорів, в тому числі марки «Штерн»; під стелею центральної зали висів мідний кабель. Даних речей на час огляду немає. Сфотографований слід взуття (Т. 2, а.п. 16-18);
- довідка про вартість матеріальних цінностей, серед яких є шліфувальна машинка, електродрель, три перфоратори, електрочайник, мідний кабель, правки, болгарка (Т .2, а.п. 19);
- довідка про вартість шуроповерта «Штерн» (Т. 2, а.п. 20);
- квитанція № 02308+ від 19.09.2016 року про прийняття речових доказів по даній справі чорного чемодану з-під шуруповерта на зберігання (Т.2, а.п. 22);
- протокол огляду місця події від 19.09.2016 року з фототаблицями до нього, а саме: домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 , в якому проживає ОСОБА_8 , та відповідно до якого у будинку кімнати ліворуч на столі, в тому числі, знаходяться електрочайник та чорний чемодан з-під шуруповерта, в якому знаходяться саморізи (Т. 2, а.п. 67-70).
Натомість, такі об`єктивні докази не є достатніми для встановлення винуватості ОСОБА_8 , який своєї вини не визнав, у вчиненні крадіжки 5 вересня 2016 року з недобудованої церкви.
Так, потерпілий у судовому засіданні апеляційного суду пояснив, що напередодні 19 вересня 2016 року, тобто у п`ятницю 16 вересня 2016 року він ще працював у церкві, виконуючи там ремонтні роботи. У суботу та неділю його там не було, оскільки добре пам`ятає, що копав картоплю. Повернувшись до роботи 19 вересня 2016 року, виявив крадіжку вищевказаних речей. Підтвердив, що з ним не проводилось будь-якого впізнання речей.
Такі показання потерпілого не узгоджуються з даними версії обвинувачення про те, що ОСОБА_8 вчинив даний епізод крадіжки 5 вересня 2019 року, а речі, а саме: чемодан з-під шуруповерта та чайник, які виявлено у нього у будинку, належать ОСОБА_10 . Після їх вилучення вони останньому для впізнання не пред`являлись. Натомість, матеріали справи вказане не підтверджують.
Разом з тим, прокурором обвинувачення не змінювалось, інші докази, які були б стороні захисту у встановленому законом порядку відкриті, на підтвердження винуватості ОСОБА_22 у вчиненні даного злочину, суду надано не було.
За таких умов, у суду є обґрунтовані сумніви щодо належності вилучених у ОСОБА_8 речей саме потерпілому та викрадення в останнього саме цих речей. Натомість, знаходження в обвинуваченого вказаного саме по собі не підтверджує їх крадіжку 5 вересня 2019 року з недобудованої церкви саме ним та їх належність потерпілому.
З урахуванням зазначеного, в апеляційного суду є всі підстави для закриття провадження по даному епізоду на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_8 в суді і вичерпанністю можливості їх отримати.
Що стосується визнання ОСОБА_8 винним у вчиненні інших кримінальних правопорушень, то слід виходити з наступного.
По епізоду від 17.09.2016 року.
ОСОБА_8 свою винуватість у вказаній крадіжці заперечив, зазначивши, що велосипед марки «Мінськ» у потерпілої ОСОБА_9 не викрадав.
Натомість,як правильновстановлено судомпершої інстанції,17вересня 2016року ОСОБА_8 приблизно об 11 годині 20хвилин біля входу в приміщення дитячої консультації Полонської ЦРЛ ім. Н.С.Говорун, яке знаходиться в м. Полонне по вул. Лесі Українки, 177, таємно викрав велосипед марки «Мінськ», вартістю 504 грн., що належить ОСОБА_9 .
Вказане підтверджується як показами потерпілої, свідка, так і об`єктивними доказами.
Так, будучи допитаною в апеляційному суді потерпіла ОСОБА_9 пояснила, що восени 2016 року залишила біля входу до дитячої консультації Полонської ЦРЛ велосипед «Мінськ, переважно чорного кольору (оскільки перефарбовувався) та інших кольорів, в якого була переварена рама з чоловічого на жіночу, якого не виявила, коли з неї вийшла. Відразу про це повідомила в поліцію. Наступного дня до неї прийшли працівники поліції та, показавши фото велосипеда на своєму мобільному телефоні, запитали чи належить їй вказана річ. Впізнавши на телефоні свій велосипед, пояснила, що це саме він. Знає, що у подальшому була проведена експертиза велосипеда, після чого він був їй повернутий.
Показами свідка ОСОБА_23 , який був допитаний апеляційним судом, стверджується, що восени 2016 року ОСОБА_8 привіз йому велосипед із вищевказаним описом та, позичивши 50 грн., залишив його в заставу. Згодом такий був вилучений у нього працівниками поліції.
Такі покази потерпілої та свідка узгоджуються як між собою, так і з даними об`єктивного доказів.
Так, даними розписки від 20 вересня 2016 року свідка ОСОБА_23 стверджується, що він добровільно надав працівникам поліції велосипед жіночого типу (перероблений), який 17 вересня 2017 року ОСОБА_8 лишив йому в заставу (Т.2, а.п.49).
Відомостями, які містяться у протоколі огляду велосипеда «Мінськ» від 20 вересня 2016 року підтверджується, що такий має переважно чорний клір та переварену раму з чоловічої на жіночу (Т. 2, п.п. 50).
Вартість такого велосипеда становить 504 грн., що підтверджується даними висновку товарознавчої експертизи від 30.09.2016 року (Т. 2, а.п. 54-57). Натомість, цим же висновком стверджуються наявність на велосипеді ремонтно-зварювальних робіт, що узгоджується з описом велосипеда, наданого потерпілою та свідком ОСОБА_23 .
З урахуванням вказаного, суд першої інстанції прийшов до вмотивованого висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за даним епізодом як крадіжка чужого майна, вчинена повторно за ч.2 ст. 185 КК України.
Посилання ж сторони захисту на те, що докази, наявні у матеріалах справи, не підтверджують винуватості обвинуваченого у вчиненні даного епізоду крадіжки, є надуманими та такими, які спрямовані на уникнення останнього кримінальної відповідальності.
Зокрема, посилання ОСОБА_8 на неспроможність показань потерпілої про повернення їй велосипеда наступного дня, оскільки такий був вилучений у свідка ОСОБА_23 лише через три дні - 20 вересня 2016 року, не знайшли свого підтвердження в апеляційному суді. Так, потерпіла ствердила, що, дійсно, як вона зазначала і раніше, велосипед, який був у неї викрадений 17 вересня 2016 року, був знайдений 18 вересня 2016 року, тобто наступного дня, що працівники поліції підтвердили наявністю фото на мобільному телефоні, на якому вона впізнала свій велосипед, однак повернутий він їй був лише після проведення товарознавчої експертизи, тобто після 30 вересня 2016 року (Т.2, а.п. 54-57).
По епізоду від 18.09.2016 року.
ОСОБА_8 свою винуватість у вказаній крадіжці заперечив, зазначивши, що наміру викрасти майно у приміщенні Полонського центру первинної медико-санітарної допомоги не мав, а лише хотів його знищити, у зв`язку з неналежним відношенням до нього при зверненні за отриманням медичної допомоги, а тому суд неправильно кваліфікував його дії.
Натомість, як правильно встановлено судом першої інстанції, 18 вересня 2016 року ОСОБА_8 приблизно о 22 годині 00 хвилин, шляхом віджиму металопластикового вікна, проник до кабінету головного бухгалтера Полонського центру первинної медико-санітарної допомоги (далі Центр ПМСД), який розташований в м. Полонне по вул. Лесі Українки, 177, звідки таємно викрав: системний блок з комплектуючим вартістю 1957 гривень; роутер HUAWEI hg532e вартістю 237 грн. 50 коп.; монітор марки «LG» вартістю 750 грн.; принтер «Canon» вартістю 950 грн.; клавіатуру комп`ютера вартістю 100 грн.; комп`ютерну мишу вартістю 83 грн.; колонки для комп`ютера вартістю 160 грн.; лампу настільну вартістю 270 грн., а всього заволодів майном на загальну суму 4507 грн. 50 коп.
Вказане підтверджується сукупністю ретельно перевірених судом першої інстанції доказів, зокрема даними: протоколів огляду місця події від 19.09.2016 року (Т.2, а.п. 62-64, 67-70), висновків експертів № 956т від 17.10 2016 року та № 110кт від 07.10.2016 року (Т.2, а.п. 79-81, 86,87), довідок про вартість речей (Т.2, а.п. 90,91).
Твердження ж ОСОБА_8 про те, що в нього не було умислу на крадіжку вищевказаних речей, а лише був такий на їх пошкодження, апеляційний судом до уваги не беруться, оскільки у всякому випадку незалежно від того, що він бажав вчинити з такими речами у подальшому, умисел був направлений на їх крадіжку, тобто на таємне викрадення вказаного майна, вчинене повторно з проникнення у приміщення, що він фактично і вчинив.
По епізоду від 19.09.2016 року.
ОСОБА_8 свою винуватість у крадіжці велосипеду 19 вересня 2016 року у потерпілої ОСОБА_13 , який знаходився біля магазину, заперечив, пояснивши, що такого не вчиняв.
Натомість,судом правильновстановлено,що 19вересня 2016року ОСОБА_8 приблизно о 12 годині 06 хвилин біля приміщення магазину «Тепломаркет», що в м. Полонне по вул. Ак. Герасимчука, 10, таємно викрав велосипед марки «Фокус» вартістю 4104 грн., який належить ОСОБА_13 .
Вказане сторона обвинувачення довела достатніми, належними та допустимими доказами, яким суд першої інстанції дав правильну оцінку. Зокрема, даними: показань потерпілої ОСОБА_13 , яка повідомила, що вказаного дня залишила свій велосипед біля магазину на декілька хвилин, повернувшись, виявила його відсутність: відеозапису з камер спостереження магазину «Тепломаркет», біля якого потерпіла залишила велосипед, на яких вона, переглянувши їх, впізнала свій велосипед та обвинуваченого (Т.2, а.п. 96); даними протоколу огляду місця події від 19.09.2016 року, відповідно яких на подвір`ї домоволодіння, де проживає обвинувачений, виявлено вказаний велосипед «Фокус», в якому потерпіла впізнала свій (Т.2, а.п. 67-70).
Посилання сторонизахисту нанедопустимість такогодоказу якдиску звідеозаписом крадіжки,оскільки запис не містить дати фіксації, посилання на джерело його отримання та не відкриття його стороні захисту, апеляційний суд до уваги не приймає, виходячи з наступного.
Так, відповідно до даних заяви менеджера магазину «Тепломаркет», останній добровільно передав працівникам поліції відеозапис камери спостереження за 19.09.2016 року з 11 год. 59 хв. по 12 год. 08 хв. для приєднання до даного кримінального провадження, в чому розписався та проставив дату - 20.09.2016 р. (Т. 2, а.п. 94). З урахуванням вказаного, сумнівів в апеляційного суду щодо джерела походження даного диску та часу та дати записів, які містяться на ньому, в тому числі, щодо часу та місця крадіжки, немає.
Окрім того, з даних протоколу про надання доступу підозрюваному до матеріалів досудового розслідування вбачається, що такі докази були відкриті як ОСОБА_8 , так і його захиснику ОСОБА_7 (Т. 2, а.п. 213).
По епізоду від 08.11.2016 року.
ОСОБА_8 своєї винуватості у вказаній крадіжці не визнав та показав, що велосипед, на багажнику якого була сокира, не викрадав, а їхав на ньому, оскільки наздоганяв злочинців, які його викрали.
Натомість,як правильновстановлено судомпершої інстанції,8листопада 2016року ОСОБА_8 приблизно о 21 годині 30 хвилин, шляхом відкриття металевих воріт, які були зачинені на клямку, проник на подвір`я домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_3 та належить ОСОБА_15 , де в подальшому зайшов у незачинене підсобне приміщення, звідки таємно викрав велосипед марки «Україна» вартістю 475 грн. та сокиру вартістю 100 грн.
Винуватість ОСОБА_8 у вчиненні даної крадіжки підтверджується даними: протоколу огляду місця події від 08.11.2016 року та огляду велосипеда від 10.11.2016 року, відповідно до яких у місці затримання обвинуваченого у нього знаходився вищевказаний велосипед зеленого кольору, на багажнику якого була прив`язана сокира (Т.2, а.п. 142-145); висновку експерта № 1059т від 21.11.2016 року щодо вартості велосипеда та даними довідки про вартість сокири (Т.2, а.п. 150-152, 144).
Окрім того, сам обвинувачений не заперечив його затримання із велосипедом, належним ОСОБА_15 , однак виклав свою версію подій.
Посилання ж обвинуваченого на безпідставність внесення відомостей до ЄРДР щодо даного епізоду крадіжки, оскільки потерпілий не звертався з заявою щодо такої, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки такі спростовуються даними витягу з ЄРДР, з яких вбачається що саме ОСОБА_15 звернувся із заявою до правоохоронних органів, зазначивши, що в нього був викрадений велосипед із сокирою (Т.2, а.п. 8) та даними власноручно написаної заяви ОСОБА_15 , наявної у матеріалах справи, від 10.11.2016 року, в якій останній просить визнати його у даному провадженні потерпілим (Т.2, а.п. 141).
З цих же підстав, апеляційний суд не приймає до уваги заяву потерпілого, адресовану апеляційному суду, в якій останній зазначає про те що, якщо б він знав, що в крадіжці звинувачують ОСОБА_8 , то можливо заяву б не подавав (Т.5, а.п. 143). Натомість, незалежно від вказаного, з правоохоронних органів не був знятий обов`язок вирішення заяви потерпілого та розслідування крадіжки його майна, в тому числі, встановлення осіб, які її вчинили.
Посилання ОСОБА_8 на недопустимість протоколів оглядів місця події, оскільки при їх огляді були присутні одні і ті ж поняті, апеляційним судом до уваги не беруться, оскільки вказане не заборонено законом.
По епізоду від 01.12.2016 року.
ОСОБА_8 у вказаній крадіжці своєї винуватості не визнав, заперечивши свою причетність до її скоєння взагалі.
Натомість, як правильно встановлено судом першої інстанції, 1 грудня 2016 року ОСОБА_8 приблизно о 03 годині 00 хвилин, шляхом розбиття скла у вікні, проник у приміщення Полонського районного лабораторного відділення ДУ ХОЛЦ МОЗ України (далі лабораторне відділення), що розташоване в м. Полонне по вул.П.Маркіша, 34, де з кабінету фінансового відділу викрав тепловентилятор марки «Rotex» вартістю 287 грн. та тепловентилятор марки «Element» вартістю 315 грн., котрі належали для ОСОБА_16 , після чого, пошкодивши дверний замок та частини дерев`яних дверей, проник до кабінету бухгалтера, звідки таємно викрав майно лабораторного відділення, а саме: монітор марки «MAE» діагональ 17 вартістю 1301 грн.; п`ять ламп освітлення типу (економка) вартістю 76 грн. кожна на суму 380 грн.
Вказане підтверджується даними: показань потерпілої ОСОБА_16 та представника потерпілого ОСОБА_24 , які ствердили, що вночі 01.02.2016 року з приміщення лабораторії були викрадені вищевказані речі; протоколу огляду місця події від 01.12.2016 року, відповідно до яких проникнення до лабораторії відбулось шляхом розбиття скла металопластикового вікна, в кабінетах розкидані речі, а на столі під вікном виявлений слід взуття, який відповідно даних висновку експерта № 1549тр від 12.12.2016 року залишений підметковою частиною кросівка на ліву ногу, наданого ОСОБА_8 (Т.2, а.п. 167-170, 176-181).
Посилання ОСОБА_8 на те, що даний слід взуття залишений не ним, а можливо іншою особою, яка має схоже взуття, апеляційним судом до уваги не беруться, оскільки роз`яснюючи свій висновок, експерт ОСОБА_25 в апеляційному суді пояснив, що у природі не існує однакових слідів. Натомість, даний слід належить саме тому взуттю, яке було надано йому на експертизу.
Що стосується порушення права на захист, на що посилається ОСОБА_8 у своїй апеляційній скарзі, то таке є безпідставним.
Так, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК України обов`язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад.
Даними висновку судово-психіатричної експертизи від 10.11.2016 року підтверджується, що ОСОБА_8 раніше лікувався в психіатричних стаціонарах, однак, для більш детального дослідження, потребує направлення на стаціонарну експертизу (Т.2, а.п. 104-107). Тобто станом на вказану дату не було достеменно підтверджено в останнього психічних вад, у зв`язку з чим він не міг повною мірою реалізувати свої права.
Даними висновку судово-психіатричної експертизи від 26.12.2017року підтверджено, що ОСОБА_8 виявляє органічний розлад особистості неуточненого ґенезу з легкими змінами, виявляв такий і на момент вчиненого інкримінованого йому злочину. Проте цей розлад не залишав та не залишає його можливості усвідомлювати значення своїх дій та керування ними. Вищевказаний розлад відноситься до іншого хворобливого стану психіки. ОСОБА_8 в період вчинення злочину в стані тимчасового розладу душевної діяльності, іншого психічного розладу не знаходився. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (Т. 2, а.п. 158-162).
Відповідно до доручень для надання безоплатної вторинної правової допомоги, наявних у матеріалах справи, від 16 листопада 2016 року, від 10 лютого 2017 року та від 2 березня 2017 року у кримінальних провадженнях № 12016240200000418 від 5 вересня 2016 року, № 12017240200000057 від 9 лютого 2017 року та № 12017240200000060 від 13 лютого 2017 року Регіональний центр призначив адвоката ОСОБА_7 для надання правової допомоги ОСОБА_8 з 18 листопада 2016 року, з 10 лютого 2017 року та з 6 березня відповідно.
Отже, з моменту встановлення психічних вад у ОСОБА_8 , як передбачено законом, останній був забезпечений захисником. За таких умов, його право на захист порушене не було.
Доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_8 більш суворого покарання, ніж призначив суд першої інстанції, не знайшли свого підтвердження під час перегляду вироку апеляційним судом.
Разом з тим, на підставі ст. 404 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зарахування ОСОБА_8 у строк покарання строку попереднього ув`язнення.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того ж кримінального провадження, тобто в межах якого до особи застосовано попереднє ув`язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі (ред. Закону України№ 838-VIII від 26.11.2015 року).
Відповідно до ч. 2 ст.5КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Зворотна дія закону означає, що новий закон застосовується як до тих фактів і правовідносин, які виникли чи продовжують існувати після набрання цим актом законної сили, так і тих, що існували до цього. Водночас цей принцип не може тлумачитися як такий, що забороняє пряму дію закону, тобто дію або застосування цього закону до фактів і правовідносин, які виникли або тривають після набрання законом чинності.
Отже, чинним кримінальним законодавством закріплена зворотна дія у часі саме закону про кримінальну відповідальність, а не всіх нормативних актів.
Таким чином, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст.72КК України в редакції Закону №838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі. Така правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду у справі №663/537/17 від 29 серпня 2018 року щодо застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК України.
Оскільки ОСОБА_8 вчинив злочини до 20 червня 2017 року, то на виконання вимог ч. 1ст. 5 КК Українищодо зворотної дії в часі закону про кримінальну відповідальність, слід йому зарахувати у строк відбуття покарання попереднє ув`язнення у даному кримінальному провадженні у період з 21 червня 2017 року по день набрання даною ухвалою законної сили 16 квітня 2019 року включно згідно ч. 5ст. 72 КК Україниз розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Отже, в цій частині вирок підлягає зміні.
Інші доводи апеляційних скарг не можна визнати переконливими, оскільки вони не містять доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність судового рішення.
Враховуючи наведеніобставини,керуючись ст.ст.404,405,407,408,418,419,426 КПК України, колегія суддів,
п о с т а н о в и л а:
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника адвоката ОСОБА_7 відхилити.
Апеляційну скаргу прокурора Полонського відділу Шепетівської місцевої прокуратури задовольнити частково.
Вирок Полонського районного суду Хмельницької області від 11 січня 2018року в об`єднаних кримінальних проваджень № 12016240200000414 від 2 вересня 2016 року, № 12017240200000052 від 5 лютого 2017 року, № 12017240200000060 від 13 лютого 2017 року щодо ОСОБА_8 змінити.
Згідно ст. 404 КПК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні злочинів за епізодами від 02.09.2016 року, 05.09.2016 року, 11.09.2016 року, 16.09.2016 року, 06.11.2016 року, 05.02.2017 року, 12.02.2017 року, 18.02.2017 року закрити у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в ред. Закону України № 838-УІІІ від 26.11.2015 року) зарахувати ОСОБА_8 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з 21.06.2017 року по день набрання ухвалою законної сили (16.04.2019 р.)
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного Кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуюча ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
Суд | Хмельницький апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 16.04.2019 |
Оприлюднено | 17.02.2023 |
Номер документу | 81293035 |
Судочинство | Кримінальне |
Кримінальне
Хмельницький апеляційний суд
Федорова Н. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні