Рішення

від 11.04.2019 по справі 520/6281/18

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/6281/18

Провадження № 2/520/948/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Кирикової О.О.,

за участі:

представника позивача Фірми Інтер-Авто у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю - Румянцева Олександра Геннадійовича,

представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

Фірми Інтер-Авто у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю

до ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -

Приватне акціонерне товариство Українська пожежно-страхова компанія ,

про відшкодування матеріальної шкоди

завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фірма Інтер-Авто у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю 23 травня 2018 року звернулась до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія , про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в сумі 120708 гривень 84 копійки, витрати на проведення оцінки визначення вартості матеріальних збитків в сумі 9000 гривень 00 копійок, судові витрати в сумі 1810 гривень 64 копійки.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 13лютого 2018 року близько 11години00 хвилин, відповідач ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Мазда , СХ-5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Люстдорфська дорога в м. Одесі, напроти будинку 55-А, в порушення п.10.1 Правил дорожнього руху, була неуважною, не врахувала дорожньої обстановки та перед початком руху не впевнилася в безпеці свого маневру, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем марки ВАЗ 1111 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого обидва автомобіля отримали механічні пошкодження.

Після контактування з автомобілем ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_1 не зупинилась і здійснила наїзд на будівлю автосалону марки Мазда , який розташований за адресою: м.Одеса, вул. Люстдорфська дорога, будинок 55-А.

Внаслідок наїзду на будівлю автосалону, було пошкоджено як саму будівлю, так і два автомобіля марки Мазда СХ -5 , та марки Мазда СХ-3, що знаходились в будівліта були виставлені для продажу.

Зазначене підтверджується: схемою дорожньо-транспортної пригоди від 13.02.2018 року, поясненнями водія ОСОБА_2 та самого відповідача ОСОБА_1

Постановою Київського районного суду м.Одеси у справі №520/4375/18 від 25.04.2018 року, відповідачку ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Власником пошкодженої будівлі є позивач - Фірма Інтер-Авто у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, що підтверджується Свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_4 від 05.12.2005 року, зареєстрованим в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 04.09.2006 року та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії НОМЕР_5 .

Власником пошкоджених автомобілів марки Мазда СХ-5, та марки Мазда СХ-3,також є позивач - Фірма Інтер-Авто у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, що підтверджується видатковими накладними №1080437 ВН 068028 від 28.12.2017 року і №1080451ВН 068083 від 29.12.2017 року.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 на час настання пригоди була застрахована в страховій компанії ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія (поліс № АК/2800269, який на момент ДТП був дійсним). Відповідно до полісу №АК/2800269 франшиза становить 1000,00 гривень.

Порядок страхового відшкодування шкоди, нанесеної забезпеченим транспортним засобом регулюється ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону №1961-ІУ, розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 100000,00 гривень на одного потерпілого.

Для визначення розміру нанесеної шкоди позивач звернувся до судових експертів і отримав наступні висновки, що підтверджують розмір матеріальної шкоди:

- відповідно до висновку судового експерта ОСОБА_3. № 303021180 від 04.04.2018 року, матеріальна шкода, нанесена шляхом пошкодження автомобіля марки Мазда , СХ-5, становить 60212гривень 75 копійок;

- відповідно до висновку судового експерта ОСОБА_3. № 30322180 від 04.04.2018 року, матеріальна шкода, нанесена шляхом пошкодження автомобіля марки Мазда , СХ-3 становить 76041 гривня 37 копійок;

- відповідно до висновку судового експерта Чорної Ю.П. №11/2018 від 06.04.2018 року, відповідно до якого матеріальна шкода, нанесена шляхом пошкодження нежитлової будівлі автосалону Фірми Інтер-Авто у вигляді Товариства зобмеженою відповідальністю становить 83454 гривні 72 копійки.

Позивачем сплачено за висновки експертів 9000 гривень 00 копійок, а саме: за складання висновку №11/2018-6000,00 гривень; висновку №303021180-1500,00 гривень; висновку №30322180 - 1500,00 гривень, відповідно до актів приймання-передачі висновків.

Загалом,як стверджує позивач, розмір причиненої йому шкоди становить 219708 гривень 84 копійки.

Як стверджує позивач, страховик ПрАТ УПСК зобов`язаний сплатити потерпілому страхове відшкодування з вирахуванням суми франшизи в межах ліміту свої відповідальності, а саме в сумі 99000 грн., з розрахунку 100000,00 грн. - ліміт відповідальності страховика на одного потерпілого - 1000,00 грн. сума франшизи.

Отже, до стягнення з відповідача ОСОБА_1 підлягає різниця між страховим відшкодуванням та фактичним розміром шкоди, а саме в сумі 120708,84 гривень, з розрахунку 219708,44 гривень - 99000,00 гривень.

Оскільки відповідачем вказана сума різниці страхового відшкодування добровільно не відшкодована, позивач вимушений звернутись до суду з цим позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 04 червня 2018 року відкрито провадження по справі на підставі вищевказаної позовної заяви в порядку загального позовного провадження та призначено по справі підготовче судове засідання.

19 вересня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача ОСОБА_1 визнав позовні вимоги частково, а саме в частині стягнення з відповідача суми у розмірі 11799 гривень 08 копійок, посилаючись на те що вартість матеріального збитку завданого позивачеві експертом вироховано з ціни автомобіля, яка виставлена позивачем для продажу, однак не з ціни накладної імпортера. Крім того представник відповідача зазначив, що вартість відновлювального ремонту повинна бути вирахована без втрати товарної вартості, яка є умовною, а не реальною.

В судовому засіданні 07.12.2018 року за клопотанням представника відповідача було здійснено допит експерта ОСОБА_3 .

07 березня 2019 року судом було ухвалено закрити підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача Фірми Інтер-Авто у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю - Румянцев О.Г. в судовому засіданні 11.04.2019 року позов підтримав та просив суд задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в судовому засіданні 11.04.2019 року заперечував проти задоволення позову, просив суд в його задоволенні частково відмовити з урахуванням пояснень викладених у відзив на позовну заяву.

Представник третьої особи - Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлявся належним чином, однак 09.07.2018 року надав до суду письмові пояснення щодо позову, в яких проти задоволення позову не заперечував, а також просив суд розгляд справи провести за його відсутності.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що водій ОСОБА_1 , 13.02.2018 року близько 11:00 години, керуючи транспортним засобом марки Mazda CX-5 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Люстдорфська дорога в м.Одесі, напроти буд.55а, в порушення п.10.1 Правил дорожнього руху, була неуважною, не врахувала дорожньої обстановки та перед початком руху не впевнилася в безпеці свого маневру,

внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем марки ВАЗ1111 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого обидва автомобіля отримали механічні пошкодження.

Після контактування з автомобілем ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_1 не зупинилась і здійснила наїзд на будівлю автосалону марки Мазда , який розташований за адресою: м. Одеса, вул . Люстдорфська дорога, будинок 55-А.

Внаслідок наїзду на будівлю автосалону, було пошкоджено як саму будівлю, так і два автомобіля марки Мазда СХ -5 , та марки Мазда СХ-3, що знаходились в будівлі та були виставлені для продажу.

Постановою Київського районного суду міста Одеси від 25 квітня 2018 року по справі №520/4375/18, водія ОСОБА_1 визнано винною в порушенні Правил Дорожнього Руху, що призвело до зіткнення автомобілів, і відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності з підстав, визначених ст.124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень 00 копійок.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та відповідно до положення частини четвертої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Київського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2018 року, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві, яка не оскаржувалась та набрала законної сили.

Судом враховуються, що вказані обставини щодо скоєної дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 13.02.2018 року, відповідачем по справі не спростовувались та навпаки були визнані, як такі, що мали місце, її представником під час розгляду справи.

Тобто, наявність вини в діях ОСОБА_1 у скоєні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 13 лютого 2018 року, додатковому доказуванню не підлягає.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди отримали пошкодження наступне рухоме і нерухоме майно, у тому числі:

- нежитлова будівля № 55-А, розташована по вулиці Люстдорфська дорога в місті Одесі , яка складається з автосалону Мазда , під літ. А , цеху ріхтовки та фарбування літ. Б , цеху електрообладнання та шиномонтажу літ. В , автомийки літ. Г , прохідної літ. Д , трансформаторної підстанції літ. Е , насосної літ. З , загальною площею 2837 кв.м., навісу літ. Ж , відображених у технічному паспорті від 14.04.2006 року, що належить на праві приватної власності Фірмі Інтер-Авто у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, на підставі свідоцтва про право власності від 05.07.2006 року, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради, право власності на яке зареєстровано в КП ОМБТІ та РОН 04.09.2006 року за №3653 в книзі 55неж-80, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.09.2006 року за №11719785;

- автомобіль марки Mazda CX-3 , номер кузова НОМЕР_6 , належний Фірмі Інтер-Авто у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, який був придбаний останнім, що підтверджується видатковою накладною №1080451_ВН_068083 від 29 грудня 2017 року;

- автомобіль марки Mazda CX-5 , номер кузова НОМЕР_7 , належний Фірмі Інтер-Авто у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, який був придбаний останнім, що підтверджується видатковою накладною №1080437_ВН_068028 від 28 грудня 2017 року.

Під час розгляду справи, відповідачем не оспорювався факт пошкодження вказаного майна, внаслідок заданої дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 13.02.2018 року з вини ОСОБА_1 , та факт належності вказаного майна позивачеві - Фірмі Інтер-Авто у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю.

З урахуванням перевірки судом вищевказаних доказів, а також визнанням цього факту відповідачем по справі, вказані обставини додатковому доказуванню не підлягають у відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, якою встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно з висновком №30322180 експертного авто товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу марки Mazda CX-3 , номер кузова НОМЕР_6 , складеного 04.04.2018 року судовим експертом ОСОБА_3 , встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику вказаного транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 13 лютого 2018 року, становить 76041 гривня 37 копійок.

Згідно з висновком №303021180 експертного авто товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу марки Mazda CX-5 , номер кузова НОМЕР_7 , складеного 04.04.2018 року судовим експертом ОСОБА_3, встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику вказаного транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 13 лютого 2018 року, становить 60212 гривень 75 копійок.

Згідно з висновком №11/2018 за результатами проведеного будівельно-технічного експертного дослідження, складеного 06 квітня 2018 року судовим експертом Чорною Юлією Петрівною, встановлено, що ринкова вартість ремонтно-будівельних робіт (з урахуванням ринкової вартості будівельних матеріалів), які необхідно виконати для усунення пошкоджень у нежитловій будівлі автосалону Фірми Інтер-Авто у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю по вулиці Люстдорфська дорога, 55А, в місті Одесі, спричинених дорожньо-транспортною пригодою за участю автомобіля марки СХ-5, що сталася 13 лютого 2018 року, складає 83454 гривні 72 копійки.

Позивачем сплачено за висновки експертів 9000 гривень 00 копійок, а саме:

- за складання висновку №11/2018-6000,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №9615 від 30 березня 2018 року та актом№8-18 прийому-передачі висновку №11/2018 від 12.04.2018 року за вих. №011-18;

за складання висновку №303021180-1500,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №9611 від 28 березня 2018 року та актом надання послуг №126 від 05.04.2018 року;

- за складання висновку №30322180 - 1500,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №9610 від 28 березня 2018 року та актом надання послуг №125 від 04.04.2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст.35 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Судом встановлено, що на час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 13 лютого 2018 року, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки Мазда СХ-5 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована громадянином ОСОБА_1 в ПрАТ Українська Пожежно-Страхова Компанія , що підтверджується полісом №АК/2800269, у відповідності до якого страховий ліміт за завдану майнову шкоду встановлений в сумі 100000 гривень, за шкоду життю і здоров`ю в сумі 200000 гривень, франшиза у розмірі 1000 гривень 00 копійок.

У відповідності до ст. 33 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , 15 лютого 2018 року Фірмою Інтер-Авто у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю подано до ПрАТ Українська Пожежно-Страхова Компанія повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Як зазначав позивач, ПрАТ Українська Пожежно-Страхова Компанія на час звернення до суду з позовом не відмовлялась виплатити йому страхову суму, що становитиме 99000,00 грн., а тому з вирахуванням страхової суми, яка виплачуватиметься ПрАТ Українська Пожежно-Страхова Компанія просить стягнути з відповідача - 120708,84, виходячи з розрахунку: 219708,84 грн.(вартість відновлювального ремонту) - 99000,00 грн. (сума відшкодування ПрАТ Українська Пожежно-Страхова Компанія ) = 120708,84 грн.

30 липня 2018 року ПрАТ Українська Пожежно-Страхова Компанія було виплачено Фірмі Інтер-Авто у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю страхове відшкодування в розмірі 99000 гривень 00 копійок, на виконання заявки на виплату страхового відшкодування від 08.05.2018 року, відповідно до вимог пункту 36.2 статті 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , що підтверджується листом ПрАТ Українська Пожежно-Страхова Компанія від 14.08.2018 року за вих. №2686/18.

У зв`язку із зазначеним, невідшкодована сума матеріальної шкоди позивачеві становить 120708 гривень 84 копійки (219708,84-99000,00=120708,84), яка вираховується з визначеної вартості відновлювального ремонту рухомого і нерухомого майна та з урахуванням вже виплаченої позивачеві суми страхового відшкодування.

Оскільки відповідач відмовився від добровільного відшкодування зазначеної суми, позивач був вимушений звернутись до суду з цим позовом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.9.1 ст.9 Закону, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Нормами ст.28 Закону визначено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Як визначено у ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Так, як вже зазначалось статтею 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

У той же час, відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки , особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Відповідно до вимог статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з вимогами цієї статті коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

У разі якщо на час виконання рішення суду про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням суду кошти зросли ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких було присуджено відшкодування, потерпілий із цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після зростання цін і тарифів.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині відшкодування матеріальної шкоди з відповідача підлягають задоволенню та з відповідача підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 13.02.2018 року, грошові кошти в сумі 120708 гривень 84 копійки, оскільки винною особою у скоєнні вказаної дорожньо-транспортної пригоди визнано саме ОСОБА_1 , а матеріальна шкода завдана майну потерпілого відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Одночасно, судом не приймаються заперечення відповідача проти врахування у розмір відшкодування суму втрати товарної вартості пошкоджених автомобілів з огляду на наступне.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року Про Практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди відшкодування збитків повинно здійснюватись винною особою відповідно до реальної вартості втраченого майна.

Частиною 3 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Статтею 28 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це шкода, зокрема, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

При цьому в Законі України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено порядок розрахунку шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу. Так, відповідно до статті 29 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

За змістом ст.ст. 9, 22-28, 35 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

При цьому в Законі України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено порядок розрахунку шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу. Так, відповідно до статті 29 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика).

Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів має сплатити як страхове відшкодування.

Саме такий правовий висновок навів Верховний Суд України у своїй постанові від 31 травня 2017 року у справі №6-2969цс16.

Системний аналіз указаних положень законодавства, а також абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статті 1194 ЦК України, пункту 32.7 статті 32 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти таких висновків. Власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди , у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована винною особою в загальному порядку . Методикою передбачено можливість і порядок обчислення показника втрати товарної вартості колісного транспортного засобу як складової загального розміру майнової шкоди, яка завдана власнику транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП. Оскільки від сплати відповідного відшкодування законодавством звільнено страховика, то його згідно зі статтями 1166, 1187, 1194 ЦК України може бути стягнуто з особи, яка завдала шкоду.

Вказана правова позиція, узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 10 жовтня 2018 року по справі №521/16/14-ц.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом об`єктивно встановлено, що загальна вартість матеріального збитку завданого позивачеві внаслідок ДТП, яке мало місце 13.02.2018 року з вини відповідача, згідно наданих до суду висновків №11/2018, №303021180, №30322180 експертних досліджень, становить 219708, 84 грн., а тому саме ця сума підлягає відшкодуванню, з урахуванням вже сплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 99000 грн.

Як роз`яснено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах № 8 від 30 травня 1997 року, при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Судом не встановлено обставин недотримання вимог закону експертами ОСОБА_3. та Чорною Ю.П . при складанні вказаних висновків, або обставин, які виключають їх участі у проведенні досліджень.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні від 12 липня 2001 року № 2658-III, оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

Експерти ОСОБА_3 . та Чорна Ю.П. є атестованим експертами України, включені до реєстру експертів, мають вищу технічну освіту, відповідну кваліфікацію судового експерта.

Доводи представника відповідача про те, що вказані висновки експерта, виконані з неточностями та не можуть бути прийнятий у якості належного і допустимого доказу, спростовуються наступним.

Статтею 76 діючого ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1-3 ст. 72 ЦПК України, експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи. Експерт зобов`язаний дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.

Відповідно до ст. 83 діючого ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

За приписами ст. 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. А відповідно до ст. 80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

З урахуванням вищевказаних вимог процесуального закону, установлених судом обставин справи, з огляду на те, що він одержаний у порядку, встановленого законом, суд вважає надані позивачами висновки експерта належними, допустимими і достатніми доказами, яким позивач обґрунтовує розмір заподіяної шкоди його майну.

Одночасно суд зазначає, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Судом під час розгляду справи, з урахуванням викладених відповідачем заперечень проти позову, неодноразово наголошувалось на його праві заявити відповідне клопотання про призначення судової авто товарознавчої експертизи, або в порядку ст. 106 ЦПК України надати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Однак, відповідачем в порушення ст. 81 ЦПК України не підтверджено належними доказами не відповідність вирахованої позивачем суми вартості завданої йому матеріальної шкоди, з урахуванням того, що ця сума підтверджується належними доказами.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 Про судове рішення у цивільній справі , враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі Ващенко проти України (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши усі документи наявні в матеріалах справи, надавши оцінку кожному доказу окремо, а також в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Пунктом 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.79 рішення Європейського суду з прав людини (справа Білуха проти України від 09.11.2006 р. (Заява №33949/02), відповідно до прецедентної практики Суду заявник має право на відшкодування витрат, тільки якщо буде доведено, що вони були необхідні та фактично понесені, а також є обґрунтованими за розміром.

Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір сплачений останнім в сумі 1810 гривень 64 копійки.

Керуючись ст. ст. ст.ст. 2, 4, 5, 6, 76-78, 81, 82, 89, 141, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Фірми Інтер-Авто у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (місцезнаходження: 65088, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55-А) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне акціонерне товариство Українська пожежно-страхова компанія (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40), про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь Фірми Інтер-Авто у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (місцезнаходження: 65088, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55-А; код ЄДРПОУ 23873498) у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 120708 (сто двадцять тисяч сімсот вісім) гривень 84 (вісімдесят чотири) копійки, суму витрат на встановлення вартості завданого матеріального збитку в сумі 9000 (дев`ять тисяч) гривень, що в загальному розмірі складає 129708 (сто двадцять дев`ять тисяч сімсот вісім) гривень 84 (вісімдесят чотири) копійки

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь Фірми Інтер-Авто у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (місцезнаходження: 65088, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55-А; код ЄДРПОУ 23873498) витрати по сплаті судового збору в сумі 1810 (одна тисяча вісімсот десять) гривень 64 (шістдесят чотири) копійки.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено - 19 квітня 2019 року.

Головуючий Калініченко Л. В.