Рішення

від 09.04.2019 по справі 177/268/18

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/268/18

Провадження № 2/177/64/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 квітня 2019 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Строгової Г. Г.

за участі: секретаря Маракуца І. В.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, третя особа Комунальне підприємство Парковка та реклама , про визнання правочину недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому, уточнюючи позовні вимоги, просила суд визнати договір оренди б/н від 09.12.2017, укладений між нею та ФОП ОСОБА_4П на земельну ділянку площею 7,7987 га, кадастровий номер 1221882400:05:001:0061, що став підставою для реєстрації іншого речового права (номер запису про інше речове право 23837914), недійсним, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 704,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказувала на те, що вона є власником земельної ділянки площею 7,7987 га, з кадастровим номером 1221882400:05:001:0061, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Златоустівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області та яка належить їй на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ДП № 072340 від 28.03.2006.

Земельна ділянка перебувала в користуванні у ОСОБА_5, згідно з договором оренди від 08.08.2014, який на початку грудня 2017 року розірвано за домовленістю сторін, про що в реєстр внесено відповідний запис.

У послідуючому, з державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо про нібито укладений між нею та ФОП ОСОБА_6 договір оренди земельної ділянки б/н від 09.12.2017, згідно з яким вона передала останньому належну їй земельну ділянку в оренду, строком на 7 років, з встановленою орендною платою у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в сумі складає 7717,29 грн.

Тобто, відповідач самовільно, без відома та погодження позивача зареєстрував право оренди земельної ділянки, яка належить їй на праві приватної власності. Згоди на вказані дії позивач не давала, жодних договорів або будь-яких інших документів, пов'язаних з укладенням оскаржуваного Договору та передачі відповідачу земельної ділянки, зокрема, акт приймання передачі земельної ділянки, не підписувала. З цього видно, що відповідач підробив підпис на договорі та на інших необхідних для здійснення реєстрації документах, та своїми діями фактично позбавив позивача права розпоряджатися майном, належним їй на праві власності.

Вказані обставини свідчать про те, що позивач не виражала свого волевиявлення, яке б відповідало її волі передати в оренду свою земельну ділянку відповідачу, і не бажала настання таких реальних наслідків, що є підставою для визнання оскаржуваного Договору недійсним.

Присутні в судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, та просили задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю, вказував, що оскаржуваний договір оренди був укладений відповідачем за безпосередньої участі позивача та остання в добровільному порядку його підписала, про що свідчить реєстрація цього договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Також представник відповідача пояснив, що у відповідача відсутній оригінал договору оренди, оскільки він викрадений з автомобіля його помічника, про що внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та триває досудове слідство.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство Парковка та реклама , в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до копії Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ДП № 072340 (а.с.7), позивач є власником земельної ділянки площею 7.7987 га, яка розташована на території Златоустівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявна сканована копія Договору від 09.12.2017 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4П. про оренду вказаної земельної ділянки строком на 7 років, яка надана суду представником позивача та отримана ним на адвокатський запит від державного реєстратора виконавчого органу Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області (а.с.117-120).

Зазначений Договір зареєстрований державним реєстратором КП Парковка та реклама (номер запису про речове право № 23837914) (а.с.8).

Позивач стверджує, що вона не підписувала та не укладала з ФОП ОСОБА_4П. , жодних договорів, у зв'язку із чим вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Згідно з ч. 1 ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 125, ч. 5 ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Аналогічно правило передбачене й ст. ст. 18, 20 Закону України Про оренду землі .

Статтями 14, 20 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди укладається у письмовій формі і підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст. 16 цього Закону, укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Зазначена норма відповідає принципу свободи договору, передбаченому у ст. 6 та ст. 627 ЦК України. Крім того, вказані норми кореспондуються із ч. 3 ст. 203 ЦК України, що визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом ст. 20 Закону України Про оренду землі , укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1, 3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 № 9 судам роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України саме на момент вчинення правочину.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як видно з матеріалів справи, відповідачем, не було надано суду оригіналу оскаржуваного договору, що унеможливлює проведення по справі почеркознавчої експертизи.

Крім того, відповідачем не надано суду жодного доказу, який би свідчив про виконання умов договору, зокрема отримання позивачем орендної плати за користування вказаною в договорі земельною ділянкою.

Відповідач посилається на те, що оригіналу договору укладеного з позивачем, він надати суду не може, оскільки він передав його своєму помічнику ОСОБА_7, автомобіль якого пограбували, викравши наявні у ньому договори. Представником відповідача також надано витяг, з якого слідує, що 05.01.2018 до ЄРДР внесено відомості за заявою ОСОБА_7, за правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 185 КК України, по факту крадіжки з автомобіля його особистих речей (а.с.44) та скаргу на постанову слідчого (а.с.68-69). Разом з тим, зазначені документи не містять жодних відомостей про те, що серед особистих речей помічника ОСОБА_4 - ОСОБА_7, знаходився оригінал договору оренди земельної ділянки, який був укладений між позивачем та ОСОБА_4 Будь-яких доказів про факт звернення безпосередньо ОСОБА_4 за даним фактом (викрадення договорів оренди), суду не надано.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 пояснив, що приблизно в 2017 році ОСОБА_4 надав йому документи, які він повинен був передати орендодавцям. Зазначені документи знаходилися у нього в машині, яку в с. Кам'янка пограбували. Разом з тим, суд критично оцінює показання вказаного свідка, який є помічником відповідача, у зв'язку з чим, є заінтересованою особою та його показання у судовому засіданні суперечать змісту його заяви, відомості за якою внесено до ЄРДР, відповідно до якої, з його автомобіля викрадено виключно його особисті речі.

Крім того, з матеріалів справи видно, що в день укладення Договору, а саме 09.12.2017, позивач ОСОБА_1, яка працює на ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг , відповідно до робочого графіку перебувала на робочому місці з 07.00 години по 19.00 годину (а.с.101-102).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, той факт, що відповідач ФОП Квасов Олександр Петрович не надав суду оригіналу договору оренди земельної ділянки від 09.12.2017, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження сплати позивачу орендної плати відповідно до п. 10 Договору, свідчить про те, що позивач не підписував оспорюваний договір, та не мав волевиявлення на його підписання.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України).

У п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 №9 роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, про те, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню з тих підстав, що відповідачем не доведено, що оспорюваний правочин був вчинений у письмовій формі, що його зміст зафіксований в одному або кількох документах та відповідав волевиявленню позивача.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 704,80 грн. (а.с.1).

Керуючись ст.ст. 202, 203, 215, 216, 626, 651 ЦК України, ст..ст. 12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, третя особа Комунальне підприємство Парковка та реклама , про визнання правочину недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди від 09.12.2017 року між ОСОБА_1, як орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, як орендарем, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 7,7987 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Златоустівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221882400:05:001:0061, яка належить на праві власності ОСОБА_1 відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія ДП № 072340 від 28.03.2006.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, пр.. Гагаріна, буд. 27, ка. 43) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКП НОМЕР_2, зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, бул. Кірова, 16/64) витрати по сплаті судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду відповідно до п. 15.5 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України через Криворізький районний суд Дніпропетровської області.

Повний текст судового рішення складено 17.04.2019.

Суддя: