Постанова

від 09.04.2019 по справі 404/1081/17

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2019 року м. Кропивницький

справа № 404/1081/17

провадження № 22-ц/4809/626/19

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А.М., Карпенка О.Л.

за участі секретаря - Діманової Н.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі - Акціонерне товариство Правекс банк , Приватне підприємство Дельта-Сервіс , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Ія Володимирівна,

треті особи - Дочірнє підприємство Гарантія Маркет (теперішня назва Дочірнє підприємство Степсон Трейд ), Дочірнє підприємство Маркет - Плазо , Дочірнє підприємство Продстор , Товариство з обмеженою відповідальністю Ласка - Інвест ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційними скаргами адвоката Назаренка Юрія Володимировича, який представляє інтереси Приватного підприємства Дельта-Сервіс , адвокатів Булахова Віктора Дмитровича та Майнард Наталії Олександрівни, які представляють інтереси ОСОБА_4, на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 січня 2019 року у складі судді Панфілової А.В. і

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Правекс банк , Приватного підприємства Дельта-Сервіс та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової Ія Володимирівни та збільшивши позовні вимоги просила:

- визнати недійсним договір іпотеки №531-003/09, укладеного 11.12.2009 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк Правекс-Банк та Приватним підприємством Дельта -Сервіс , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І. В. за р. № 4422;

- виключити з Державного реєстру іпотек запис про обтяження прав власності на нежитлове приміщення загальною площею 8706,3 кв. м., розташованого за адресою АДРЕСА_2, реєстраційний номер обтяження 9341320, 11.12.2009 17:30:44; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 81286435101.

Позовна заява мотивована тим, що Приватне підприємство Дельта-Сервіс є приватним підприємством, що діє на основі приватної власності фізичної особи - Засновника.

На час укладення Договору іпотеки ( 11.12.2009) Засновником підприємства був ОСОБА_11, зареєстрований: АДРЕСА_1; паспорт: серія НОМЕР_2, виданий Олександрійським МВ УМВС України в Кіровоградській обл. 25.02.1997р.; реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_1.

Представники банку зазначають, що нібито між ПАТ КБ Правекс - Банк та ПП Дельта-Сервіс в грудні 2009 року в м.Києві у нотаріуса був укладений договір іпотеки.

На той час директором підприємства був чоловік позивача, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, з яким вона спільно проживав в м.Олександрії Кіровоградської області та за межі Кіровоградської області не виїжджали, а тому її чоловік фізично ОСОБА_11 не міг бути присутнім на той час в м.Києві та укладати такий правочин.

Позивач вважає, що підпис чоловіка було підроблено з метою заволодінням чужим майном.

Оскільки спірний договір іпотеки позивач, в особі ОСОБА_11 не підписував, тобто не виражав своєї волі на його укладання договору, а тому спірний договір має бути визнаний недійсним.

19 березня 1993 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_4 укладено шлюб.

Відповідно до Конституції України засади регулювання шлюбу і сім'ї визначаються виключно законами України; шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї (частина перша статті 51, пункт 6 частини першої статті 92). У статті 3 Сімейного кодексу України встановлено, що сім'я створюється на підставі шлюбу та на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, серед яких визначено проживання жінки та чоловіка однією сім'єю.

Рівність прав і обов'язків у шлюбі та сім'ї включає в себе також їх рівність у майнових відносинах, які регулюються положеннями Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України.

Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

З наведених положень випливає, що власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Підставами набуття права спільної сумісної власності подружжя є юридично визначений факт шлюбних відносин або проживання чоловіка і жінки однією сім'єю.

Одним із видів розпоряджання власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом; законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (стаття 320 ЦК України).

В Україні залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу діють підприємства унітарні та корпоративні; унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства; унітарними є підприємства, засновані, зокрема, на приватній власності засновника (частини третя, четверта статті 63 Господарського кодексу України.

Матеріальну основу діяльності підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства; джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України (частини перша, друга статті 66 ГК України).

Вклад до статутного капіталу та виділене із спільної сумісної власності подружжя майно (кошти) передаються у власність приватного підприємства. Відповідно до статті 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності; до складу підприємства як, єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом; підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю; підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів. Тобто зі змісту цієї статті вбачається, що стосовно підприємства як єдиного майнового комплексу або його частини можуть виникати цивільні права ї обов'язки.

Приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, - це окремий об'єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності.

За статтею 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації) а також: договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Отже, згода одного з подружжя на відчуження цінного спільного сумісного майна має бути надана в письмовій формі (правовий висновок ВСУ у справі №6-1587цс16).

Поряд з іншими правовими інститутами, реалізацію вказаного конституційного права забезпечує нотаріат. Пунктом 44 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року N20/5, передбачено, що договори щодо належного подружжю на праві спільної сумісної власності майна, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також правочини щодо іншого цінного майна можуть бути посвідчені нотаріусом за наявності письмової згоди другого з подружжя. Згода на укладення такого договору повинна бути посвідчена нотаріально. Про наявність згоди другого подружжя зазначається в тексті договору з посиланням на реєстровий номер, за яким ця згода посвідчена, та дату її посвідчення.

Відповідно до частини другої статті 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

У Постановах від 27 січня і 30 березня 2016 року ВСУ йдеться про те, що укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном "без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним в тому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа -контрагент за таким договором діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

При укладенні 11 грудня 2009 року Договору іпотеки № 531-003/09 не було факту його підписання ОСОБА_11, як керівником ПП Дельта-Сервіс і відповідно не було волевиявлення учасника правочину та не було згоди дружини - ОСОБА_4, а тому договір є недійсним.

Рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 15 січня 2019 року в задоволені позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що всі договори, посвідчені Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В., містять зазначення про підписання ОСОБА_11 як директором ПП, а не як фізичною особою - одним із подружжя, а тому не підлягає застосуванню стаття 65 СК України, відповідно до якої для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також: договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово на яку посилається позивач.

Встановивши у справі, що розглядається, факт оформлення приватної власності приватного підприємства та видачі йому свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення, суд не має права своїм рішенням змінювати правовий режим майна приватного підприємства на режим спільного сумісного майна подружжя. Оскільки з моменту внесення майна до статутного фонду підприємство є єдиним власником майна і це майно не може перебувати одночасно у власності інших осіб.

Суд виходив з того, що навіть і в разі передачі подружжям свого спільного майна до статутного фонду приватного підприємства, заснованого одним із них, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно ( тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов'язальне право), суть якого полягає в праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна у разі поділу майна подружжя, (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна , що залишилось після ліквідації підприємства.

Тобто, майно фізичної особи, що здійснює підприємницьку діяльність, яке придбане та використовується в підприємницькій діяльності дати як його приватну власність, відповідно до ст. 57 СК України, а не як об'єкт спільної сумісної власності подружжя, який підпадає під регулювання ст.ст. 60,61 СК України.

Укладаючи оспорюваний договір ОСОБА_11 діяв виключно як власник майна, як суб'єкт господарювання в процесі здійснення ним господарської діяльності.

Висновок експерта, складений у кримінальному провадженні, не на замовлення позивача є порушенням статті 106 ЦПК України.

При цьому, учасники цивільної справи були позбавлені можливості реалізувати свої процесуальні права при призначенні експертизи, оскільки жоден з них, крім самого позивача, не є учасниками в кримінальному провадженні.

Даний висновок не був оцінений судом в межах іншої справи, що позбавляє суд можливості послатись на обставини, досліджені судом в іншій справі.

Згідно п. 1.4. Розділу 1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.98 N 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 N 1950/5), перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) пред'явити їх особі, яка підлягає ідентифікації, а потім позначити кожний зразок, тобто указати, що це вільний зразок почерку (підпису) певної особи (указати * її прізвище, ім'я, по батькові), та посвідчити це своїм підписом. У разі неможливості пред'явити зазначені зразки (смерть виконавця, від'їзд тощо) як зразки слід надавати документи або інші папери, на яких рукописні тексти (підписи) достовірно виконані особою, щодо якої ставиться питання з ідентифікації її як виконавця досліджуваного рукопису (наприклад, заяву про отримання паспорта (форма N 1), паспорт, різного роду посвідчення, на яких є власноручний підпис, тощо).

Документи, які містять вільні зразки почерку та підписів ОСОБА_11 та були використані при проведені експертизи, не досліджувалися судом на предмет їх достовірності, думка учасників цивільної справи не бралася до уваги. Вказане є порушенням ч. 1 статті 107 ЦПК України та вимог вказаних Науково-методичних рекомендацій.

Суд та учасники по даній справі позбавлені можливості з'ясувати обставини призначення експертизи слідчим у кримінальному провадженні на предмет відповідності вимогам Розділу 1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.98 N 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 N 1950/5).

Копія вказаного висновку експерта не зрозуміло ким завірена, оригінал висновку міститься в матеріалах кримінального провадження, яке ще не завершено, знаходиться на стадії досудового розслідування.

В апеляційній скарзі адвокат Назаренко Юрій Володимирович, який представляє інтереси Приватного підприємства Дельта-Сервіс , просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення є незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що на думку позивача зазначений у позові договір відповідно до вимог ч.3 ст.203 та ст.215 ЦК України є недійсним оскільки в порушення ч.1 ст.6 Закону України Про іпотеку та ст.6 Закону України Про заставу укладений без згоди іншого співвласника.

Посилаючись на ту ж таки ч.3 ст.203 та ст.215 ЦК України позивач вказує про недійсність договору з тих підстав, що директор ПП Дельта-Сервіс не підписував цей договір.

В апеляційній скарзі адвокати Булахов Віктор Дмитрович та Майнард Наталія Олександрівна, які представляють інтереси ОСОБА_4, просять скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення є незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначали, що станом на момент створення підприємства (18.03.2002), формування його статутного фонду, придбання нерухомого майна (03.10.2002), що стало об'єктом іпотеки 11.12.2009, реєстрації договору іпотеки і т.ін., єдиним засновником і керівником ПП Дельта-Сервіс був ОСОБА_11, який весь час перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4, тому саме підприємство і майно, яке воно набувало на підставі п.п.5.2 Статуту належать засновнику і є його приватною власністю, а отже і спільною власністю подружжя.

Правильність висновку щодо належності всього майна приватного підприємства до майна спільної сумісної власності подружжя, а отже і необхідності застосування у випадку укладання договору іпотеки, порядку погодження підтверджується позицією Конституційного Суду України у рішенні від 19.09.2012, за конституційним зверненням ПП ІКІО , щодо офіційного тлумачення ч.1 ст.61 СК України.

Відповідач ПП Дельта-Сервіс визнало вказані обставини надавши суду відповідні письмові пояснення, проте в оскаржуваному рішенні суд зазначив, що ПП Дельта-Сервіс заперечувало проти позову.

Додатковим доказом недійсності оспорюваної угоди через відсутність волевиявлення з боку померлого, є матеріали судової почеркознавчої експертизи проведеної в рамках кримінального провадження №42017121010000103 за ч.3 ст.206-2 КК України, якими підтверджено, що померлий ОСОБА_11 не виконував підписи в договорі Іпотеки №531-003/09 від 11.12.2009 та додатку до нього.

Від ТОВ Ласка-Інвест та від АТ Правекс Банк надійшли відзиви на апеляційні скарги, в яких просили апеляційні скарги залишити без задоволення.

В судовому засіданні апеляційного суду адвокати Назаренко Ю.В., Булахов В.Д та Майнард Н.О. підтримали доводи поданих ними апеляційних скарг, представник АТ Правекс банк адвокат Чернецька О.А. та представник ТОВ Ласка-Інвест адвокат Романяк М.Я. заперечували проти доводів апеляційних скарг.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явився про дату час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштових відправлень з судовими повістками.

Відповідно до положень ч.1 ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки всі учасники справи про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглянути справу без участі осіб, які не з'явилися, що відповідає положенням ст.372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.12.2009 між ПАТ КБ Правекс банк (нинішня назва - АТ ПРАВЕКС БАНК ) та Дочірнім підприємством Регіон-маркет (позичальник) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 531-002/09.

У подальшому до зазначеного договору сторонами були внесені зміни та доповнення шляхом укладення договорів від 03.03.2010, від 25.05.2010, від 06.09.2010, які є невід'ємною частиною Договору про відкриття кредитної лінії № 531-002/09 від 11.12.2009.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Предмет договору Банк надає Позичальнику кредитну лінію у національній валюті на загальну суму 10 000,00 (десять мільйонів) грн для оплати по контракту чи поповнення обігових коштів.

Згідно із п. 3.1 ст. 3 Умови забезпечення кредиту у якості забезпечення виконання зобов'язань із повернення кредиту, зі сплати відсотків за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату відсотків та несвоєчасне повернення кредиту, штрафу за нецільове використання кредиту, а також із відшкодування збитків у зв'язку із порушенням даного договору Позичальник або його майновий поручитель передає у заставу банку майно, що належить йому на праві власності.

Відповідно до п. 3.2 ст. 3 Умови забезпечення кредиту умови передачі майна в заставу, звернення стягнення на заставлене майно обумовлюються договором застави, що укладається Банком з особою, що передає майно в заставу.

Згідно із п.п. 6.1.2 п. 6.1 ст. 6 Зобов'язання позичальника позичальник зобов'язався своєчасно повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом.

Згідно із п. 4.1 ст. 4 Умови повернення кредиту та сплати відсотків , у редакції Договору від 06.09.2010 про внесення змін та доповнень до Договору про відкриття кредитної лінії № 531-002/09 від 11.12.2009, кредит у національній валюті підлягає поверненню у строк до 11.12.2011.

Дочірнє підприємство Регіон-Маркет (позичальник за Договором про відкриття кредитної лінії № 531-002/09) змінив назву на Дочірнє підприємство ПРОДСТОР , а також змінено місцезнаходження на: вул. Робоча, буд. 97, офіс 10, м. Дніпро, 49047.

11.12.2009 між ПАТ КБ Правекс банк та Дочірнім підприємством Гарантія-Маркет (позичальник) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 531-003/09.

У подальшому до зазначеного договору сторонами були внесені зміни та доповнення шляхом укладення договорів від 03.03.2010, від 25.05.2010, від 06.09.2010, від 02.12.2010р, які є невід'ємною частиною Договору про відкриття кредитної лінії № 531-003/09 від 11.12.2009.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Предмет договору Банк надає Позичальнику кредитну лінію у національній валюті на загальну суму 8 000,00 (вісім мільйонів) грн для оплати по контракту чи поповнення обігових коштів.

Згідно із п. 3.1 ст. 3 Умови забезпечення кредиту у якості забезпечення виконання зобов'язань із повернення кредиту, зі сплати відсотків за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату відсотків та несвоєчасне повернення кредиту, штрафу за нецільове використання кредиту, а також із відшкодування збитків у зв'язку із порушенням даного договору Позичальник або його майновий поручитель передає у заставу банку майно, що належить йому на праві власності.

Відповідно до п. 3.2 ст. 3 Умови забезпечення кредиту умови передачі майна в заставу звернення стягнення на заставлене майно обумовлюються договором застави, що укладається Банком з особою, що передає майно в заставу.

Згідно із п.п. 6.1.2 п. 6.1 ст. 6 Зобов'язання позичальника позичальник зобов'язався своєчасно повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом.

Згідно із п. 4.1 ст. 4 Умови повернення кредиту та сплати відсотків у редакції Договору від 02.12.2010 про внесення змін та доповнень до Договору про відкриття кредитної лінії № 531-003/09 від 11.12.2009 кредит у національній валюті підлягає поверненню у строк 11.12.2011.

У подальшому Дочірнє підприємство Гарантія-Маркет (позичальник за Договором про відкриття кредитної лінії № 531-003/09) було змінено назву на Дочірнє підприємство Стелсон Трейд , а також змінено місцезнаходження на: вул. Героїв Сталінграда, буд. 28, приміщення 2, м. Дніпро, 49089.

11.12.2009 між ПАТ КБ Правекс банк (нинішня назва - АТ Правекс банк ) та Дочірнім підприємством Маркет-плазо (позичальник) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 531-004/09.

У подальшому до зазначеного договору сторонами були внесені зміни та доповнення шляхом укладена договорів від 03.03.2010, від 25.05.010, від 06.09.2010, які є невід'ємною частиною Договору про відкриття кредитної лінії № 531-004/09 від 11.12.2009.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Предмет договору Банк надає Позичальнику кредитну лінію національній валюті на загальну суму 10 000,00 (десять мільйонів) грн для оплати по контракту чи поповнення обігових коштів.

Згідно із п. 3.1 ст. 3 Умови забезпечення кредиту у якості забезпечення виконання зобов'язань із повернення кредиту, зі сплати відсотків за користування кредитом, пені несвоєчасну сплату відсотків та несвоєчасне повернення кредиту, штрафу за нецільову використання кредиту, а також із відшкодування збитків у зв'язку із порушенням даного договору Позичальник або його майновий поручитель передає у заставу банку майно, що належить йому на праві власності.

Відповідно до п. 3.2 ст. 3 Умови забезпечення кредиту умови передачі майна в заставу, звернення стягнення на заставлене майно обумовлюються договором застави, що укладається Банком з особою, що передає майно в заставу.

Згідно із п.п. 6.1.2 п. 6.1 ст. 6 Зобов'язання позичальника позичальник зобов'язався своєчасно повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом.

Згідно із п. 4.1 ст. 4 Умови повернення кредиту та сплати відсотків у редакції Договору від 06.09.2010 про внесення змін та доповнень до Договору про відкриття кредитної лінії № 531-004/09 від 11.12.2009 кредит у національній валюті підлягає поверненню у строк до 11.12.2011.

11.12.2009 між ПАТ КБ Правекс банк (іпотекодержатель) (нинішня назва - АТ Правекс банк ) та ПП Дельта-Сервіс (іпотекодавець, майновий поручитель ДП Регіон-Маркет - Позичальник № 1, ДП Гарантія-Маркет - Позичальник № 2, ДП Маркет-Плазо - Позичальник № 3) було укладено Договір іпотеки № 531-003/09, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. та зареєстровано у реєстрі за № 1422.

Посвідчуючи договір іпотеки, приватний нотаріус Київською міського нотаріального округу Антипова Ія Володимирівна у посвідчувальному напису відповідно до вимог Закону України Про нотаріат зазначила, що: договір підписано у її присутності, представників сторін, у тому числі і у присутності директора ПП Дельта-Сервіс ОСОБА_11; особу громадян встановлено, правоздатність та дієздатність, наявність повноважень ; директора ПП Дельта-Сервіс ОСОБА_11 встановлено; встановлено факт того, що майно, яке передано у іпотеку належить на праві власності ПП Дельта-Сервіс .

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під час ухвалення рішення суд, у відповідності до приписів ст.264 ЦПК України, встановлює чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджується, що 11.12.2009 між ПАТ КБ Правекс банк (іпотекодержатель) та ПП Дельта-Сервіс в особі директора ОСОБА_11, який діяв на підставі Статуту (іпотекодавець) укладено договір іпотеки № 531-003/09, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. та зареєстровано у реєстрі за № 1422 (т.1 а.с.6-12).

Іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань позичальника №1 (ДП Регіон-Маркет ) перед іпотекодержателем за договором про відкриття кредитної лінії №531-002/09 від 11 грудня 2009 року, та для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань позичальника №2 (ДП Гарантія-Маркет ) перед іпотекодержателем за договором про відкриття кредитної лінії №531-003/09 від 11 грудня 2009 року, та для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань позичальника №3 (ДП Маркет-Плазо ) перед іпотекодержателем за договором про відкриття кредитної лінії №531-004/09 від 11 грудня 2009 року, передав в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно: нежиле приміщення, загальною площею 8712,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м.Кіровоград, вул.. Героїв Сталінграда, буд.6/13.

02.12.2010 між ПАТ КБ Правекс банк (іпотекодержатель) та ПП Дельта-Сервіс в особі директора ОСОБА_11, який діяв на підставі Статуту (іпотекодавець) укладено нотаріально посвідчений договір про внесення змін і доповнень до договору іпотеки № 531-003/09 від 11.12.2009 (т.1 а.с.13).

Під час укладання договору іпотеки директор ПП Дельта-Сервіс ОСОБА_11 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, що підтверджується Свідоцтвом про укладання шлюбу виданого 19.03.1993 (т.1 а.с.16).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_11 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть виданого 17.06.2016 Відділом державної реєстрації смерті головного територіального управління юстиції у місті Києві (т.1 а.с.15).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 31 січня 2017 року, приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Кіровоградської області Куліш Л.Г. посвідчено, що на підставі статті 1261 ЦК України та договору про поділ спадщини, посвідченого приватним нотаріусом 31 січня 2017 року за реєстровим №52, спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є його дружина - ОСОБА_4 Ѕ частки; його дочка - ОСОБА_13 Ѕ частки.

Спадщина, на яку в указаних частках видано свідоцтво, складається з: Ѕ частки у статутному капіталі ПП Дельта-Сервіс , яка становить 25000 грн, що складає 50% статутного капіталу, що належала спадкодавцю на підставі Свідоцтва про внесення внеску до статутного капіталу, виданого 26 січня 2017 року ПП Дельта-Скрвіс за №1.

Свідоцтво про право на спадщину на ј частку у статутному капіталі ПП Дельта-Сервіс , яка становить 12500 грн, що складає 25% статутного капіталу, видано ОСОБА_4 (т.1 а.с.14).

У справі за конституційним зверненням ПП ІКІО щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України Конституційний Суд України дійшов висновку, що статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної власності подружжя, є об'єктом їх спільної сумісної власності.

Отже, для того щоб визнати майно приватного підприємства об'єктом спільної сумісної власності подружжя, необхідно довести факт, що статутний капітал та майно приватного підприємства сформовані за рахунок спільної власності подружжя.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені в ст. 60 СК України.

За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Порядок здійснення подружжям права спільної сумісної власності та право подружжя на розпорядження спільним сумісним майном визначено у ст. ст. 63, 65 СК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового; для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово (ч. ч. 2, 3 ст. 65 СК України).

Одним із видів розпорядження власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення господарської діяльності.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ч. 1 ст. 3 ГК України).

Відповідно до ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання є юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, та фізичні особи - громадяни, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані як підприємці. Однією з організаційних форм господарювання є підприємство (ст. 62 ГК України ).

Підприємство, засноване на приватній власності засновника, є приватним підприємством (ст. 63 ГК України).

Підприємство є юридичною особою, йому належить право власності на майно, у тому числі і яке передане засновником до статутного фонду як внесок (ст. ст. 62, 66 ГК України).

Відносини стосовно майна приватного підприємства та прав учасників регулюються нормами ст. 115, 116 ЦК України та ст. ст. 66, 67, 113 ГК України.

У ч. 1 ст. 42 ГК України розкривається поняття підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Проголошена у ст. 43 ГК України свобода підприємницької діяльності полягає у праві суб'єктів господарювання без обмежень приймати рішення і здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Стаття 3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства проголосила свободу договору, свободу підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Свобода договору полягає, зокрема, у вільному вияві волі сторін, у тому числі у підприємницькій, господарській діяльності, на вступ у договірні відносини, у можливості вільно обирати собі партнерів у договірних відносинах, у визначенні умов договору тощо.

Результатом наділення юридичних осіб - приватних підприємств свободою господарської діяльності та підприємництва є застосування ними цивільно-правових договорів як правової форми їх діяльності.

Реалізація майнових прав приватного підприємства здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законодавчими актами України (ч. 4 ст. 66 ГК України).

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що у разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, учасником якого є один із подружжя, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов'язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства.

Згідно п.1.1 Статуту ПП Дельта - Сервіс (далі Статут) приватне підприємство засноване у відповідності до чинного законодавства, засновником підприємства та власником майна виступає громадянин України - ОСОБА_11 (т.1 а.с.89-92).

Підприємство має право самостійно витрачати свої грошові засоби, зараховані на його розрахунковий рахунок (п.4.8 Статуту).

Пунктом 5.2 Статуту визначено, що майно підприємства належить його засновнику за правом приватної трудової власності.

Прибутки, які залишаються у підприємства після виплати податків та внесення інших обов'язкових платежів, поступають в повне розпорядження власника (п.5.3 Статуту).

Підприємство спрямовує одержаний прибуток на утворення: статутного фонду, резервного фонду, фонду заробітної плати, фонду соціального розвитку, а також інші фонди, які встановлює власник (п.5.5 Статуту).

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи державну реєстрацію ПП Дельта-Сервіс здійснено 18.03.2002.

18 березня 2003 року Реєстраційною Палатою виконавчого комітету Кіровоградської міської Ради зареєстровано Зміни до Статуту ПП Дельта-Сервіс і Статут доповнено п.5.6 згідно якого для фінансування діяльності підприємства засновник створює Статутний фонд, розмір якого становить 50 000 грн (т.1 а.с.93).

Аналіз змін до Статуту дає підстави стверджувати, що Статутний фонд ПП Дельта-Сервіс в розмірі 50000 грн створено через 1 рік після державної реєстрації підприємства і створений він засновником підприємства.

Свідоцтвом про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 03.10.2002 підтверджується, що ПП Дельта-Сервіс належить право власності на майно, яке складається з 1/50 частини цілого комплексу нежилих будівель, що знаходиться в місті Кіровограді по вулиці Волкова під номером 2.

1/50 частина цілого комплексу нежилих будівель, придбана ПП Дельта-Сервіс за 402 000 грн (т.1 а.с.3).

Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 20.11.2007, ПП Дельта-Сервіс на підставі рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради №1364 від 24.10.2007 є власником нежилого приміщення загальною площею 8713 кв.м. (т.1 а.с.84).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків , встановлених цим Кодексом.

Позивачем належних та допустимих доказів, що статутний капітал та майно підприємства, яке передано в іпотеку, сформовані за рахунок спільної власності подружжя, суду не надано, а сам факт перебування позивача в зареєстрованому шлюбі з засновником приватного підприємства не є достатньою підставою автоматично вважати, що статутний фонд та майно приватного підприємства є спільною сумісною власністю подружжя.

У оспорюваному договорі іпотеки №531-003/09 від 11.12.2009 зазначено, що іпотекодавцем є ПП Дельта-Сервіс , а не фізична особа ОСОБА_11, предметом іпотеки є нерухоме майно, яке є власністю іпотекодавця ПП Дельта-Сервіс , а не фізичної особи ОСОБА_11, предметом іпотеки є нерухоме майно, яке є власністю ПП Дельта-Сервіс , а не частка у статутному капіталі цього підприємства, яка належить на праві власності фізичній особі ОСОБА_11.

Підписуючи договір іпотеки ОСОБА_11 діяв не як фізична особа засновник ПП Дельта-Сервіс , а як директор ПП Дельта-Сервіс та діяв відповідно до статуту підприємства.

Суд звертає увагу, що у Свідоцтві про право на спадщину за законом від 31 січня 2017 року зазначено, що спадщина, на яку в указаних частках видано це свідоцтво складається з Ѕ частки у статутному капіталі ПП Дельта-Сервіс , яка становить 25000 грн, що складає 50 % статутного капіталу, що належала спадкодавцю на підставі Свідоцтва про внесення внеску до статутного капіталу, виданого 26 січня 2017 року П.П. Дельта-Сервіс (т.1.а.с.14).

Однак, спадкодавець ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а Свідоцтво про внесення внеску до статутного капіталу, на яке є посилання у Свідоцтві про право на спадщину за законом від 31 січня 2017 року, видане після смерті спадкодавця 26 січня 2017 року.

Також, у Свідоцтві про право власності від 27 січня 2017 року виданого ОСОБА_4, зазначено, що спільне сумісне майно подружжя, право власності на яке в указаній частці посвідчується цим свідоцтвом, складається з частки у статутному капіталі ПП Дельта-Сервіс , яка становить 50000 грн, що складає 100% статутного капіталу, що належала ОСОБА_11 на підставі Свідоцтва про внесення внеску до статутного капіталу, виданого 27 січня 2017 року ПП Дельта-Сераівс .

Наведене свідчить, що Свідоцтво про внесення внеску до статутного капіталу, видане 27 січня 2017 року, тобто після смерті засновника ПП Дельта-Сераівс ОСОБА_11

Оскільки позивачем належними та допустими доказами не доведено, що статутний капітал та нерухоме майно ПП Дельта-Сервіс , яке передано в іпотеку, сформовані за рахунок спільної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_11, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції всупереч позиції ПП Дельта-Сервіс , яке визнавало наведені позивачем обставини, вказав, що ПП Дельта-Сервіс проти позову заперечувало, не є достатньою підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог.

Щодо доводів апеляційних скарг, що ОСОБА_11 не підписував оспорюваний договір іпотеки, суд зазначає наступне.

До матеріалів справи представником позивача долучено світлокопію висновку експерта №1824/1825/18-27 від 24.07.2018 судово-почеркознавчої експертизи, згідно постанови слідчого від 03 травня 2018 року за матеріалами кримінального провадження №42017121010000103 від 02.10.2017 (т.2 а.с.155-163).

Згідно висновку зазначеної експертизи підписи від імені ОСОБА_11 у графі Іпотекодавець в договорі іпотеки 531-003/09 від 11.12.2009 та в договорі про внесення змін та доповнень до договору іпотеки виконані не самим ОСОБА_11, а іншою особою.

Суд вважає, що вказаний висновок судово-почеркознавчої експертизи не може бути покладений в основу рішення та визнати недійсним договору іпотеки 531-003/09 від 11.12.2009 за позовом ОСОБА_4 до АТ Правекс банк та ПП Дельта-Сервіс з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до АТ Правекс банк та ПП Дельта-Сервіс та просила визнати недійсним укладений між відповідачами договір іпотеки та вказала дві підстави: укладення спірного договору без її письмової згоди, оскільки вважає, що передане в іпотеку нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя, її та ОСОБА_11; засновник ПП Дельта-Банк договір не підписував, а тому не було його волевиявлення.

Змістом оспорюваного договору іпотеки 531-003/09 від 11.12.2009 підтверджується, що сторонами договору є АТ Правекс банк та ПП Дельта-Сервіс , позивач ОСОБА_4 стороною договору не була.

У справі, яка переглядається, сторони спірного договору іпотеки є відповідачами по справі і позовних вимог один до одного не заявляють.

Відповідач ПП Дельта-Сервіс є стороною договору, визнає позовні вимоги ОСОБА_4 та визнає факт, що засновник ПП Дельта-Сервіс оспорюваний договір не підписував, але з позовом до сторони договору АТ Правекс банк про визнання договору недійсним не звертається.

Оскільки суд дійшов висновку, що передане в іпотеку нерухоме майно не є спільною сумісною власністю подружжя, тому під час укладання опорюваного договору іпотеки не порушено права чи законних інтересів ОСОБА_4.

За таких обставин сторона договору ПП Сельта-Сервіс не позбавлене можливості звернутися до суду з позовом до сторони оспорюваного договору про визнання договору недійсним з підстав, що засновник підприємства оспорюваний договір не підписував.

Суд першої інстанції помилково дав оцінку наданому висновку судово-почеркозначої експертизи, щодо його неналежності та недопустимості, але це не вплинуло на правильність прийнятого рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги адвоката Назаренка Юрія Володимировича, який представляє інтереси Приватного підприємства Дельта-Сервіс , адвокатів Булахова Віктора Дмитровича та Майнард Наталії Олександрівни, які представляють інтереси ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 січня 2019 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 22.04.2019.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді А. М. Головань

О. Л. Карпенко