Рішення

від 27.03.2019 по справі 826/26890/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 березня 2019 року 11:14 № 826/26890/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Багрій М.В., за участі представника позивача - Авраменко Ю.М., представника відповідача - Козій А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЧК АЛЬТЕРНАТИВА" доДержавної податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.08.2015 № 0005992208, № 0006002208, -

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 березня 2019 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЧК Альтернатива звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.08.2015 № 0005992208 про збільшення суми грошового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 12 0365,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 30 091,25 грн., прийняте Державною податковою інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.08.2015 № 0006002208 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 133 740,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 66 870,00 грн., прийняте Державною податковою інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

21 квітня 2017 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у задоволенні адміністративного позову відмовлено, з огляду на відсутність доказів постачання товару контрагентом позивача Товариством з обмеженою відповідальністю Смарт Сейл , прийняття до обліку первинних документів підписаних ОСОБА_4, яку визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України та ОСОБА_5, який заявив про непричетність до діяльності цього Товариства.

25 січня 2018 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2017 року, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги Товариства задоволені, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 27 серпня 2015 року № 0005992208 та № 0006002208, з мотивів правомірності формування витрат та податкового кредиту по факту придбання товару у Товариством з обмеженою відповідальністю Смарт Сейл .

Постановою Верховного Суду від 31 липня 2018 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року скасовано, а справу №826/26890/15 передано на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2018 визначено суддю Вєкуа Н.Г. для розгляду адміністративної справи №826/26890/15.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року суддею Вєкуа Н.Г. прийнято справу до свого провадження та призначено судове засідання.

У постанові Верховний Суд вказав, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права щодо застосування положень підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та порушили норми процесуального права, а саме не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи при ухваленні судових рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємство не порушувало вимог Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит та формування витрат підприємства по взаємовідносинам з контрагентами.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує в повному обсязі з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки.

В судовому засіданні 27 березня 2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити.

У судовому засіданні 27.03.2019 на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ЧК Альтернатива (код ЄДРПОУ 35756835) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Смарт-Сейл (код ЄДРПОУ 39360990) за весь період взаємовідносин.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 14.08.2015 №510/1-26-50-22-08/35756835 (далі - акт перевірки).

В акті перевірки встановлені наступні порушення: п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 120 365,00 грн., а саме по періодах: річна 2014 року у сумі 120 365,00 грн. та п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість за перевіряємий період у розмірі 133 740,00 грн., а саме, по періодах: жовтень 2014 року у сумі 39 084,00 грн. та грудень 2014 року у сумі 94 656,00 грн.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, до відповідача надійшла постанова старшого слідчого Генеральної прокуратури України від 20.05.2015 щодо проведення перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Смарт Сейл за весь період взаємовідносин. Додатком до постанови надійшов протокол допиту директора ТОВ Смарт Сейл ОСОБА_5, відповідно до якого вказана особа повідомляє про непричетність до ведення господарської діяльності вказаного підприємства. Проте, вказана особа значиться і в БД Податковий блок , відповідно до картки підприємства, і відповідно до Єдиного державного реєстру, директором та головним бухгалтером підприємства.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець), з однієї сторони та ТОВ Смарт Сейл , з іншої сторони від 13.10.2014 укладено Договір поставки №13-10/14 (далі - Договір №13-10/14).

У відповідності до п. 1.1 - п. 1.3 та п. 2.4 Договору №13-10/14, Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити продукцію для виробництва кормів та кормових добавок для сільськогосподарських тварин і домашньої птиці в асортименті та кількості згідно видаткових накладних (далі - продукція ). Умови поставки - DDP (склад Покупця) Інкотермс 2010. Продавець зобов'язується передати Покупцю оригінали документів, а саме: Договір (одноразово), рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні (на кожну партію продукції). Строк поставки продукції складає 7 (сім) робочих днів з моменту прийняття замовлення до виконання.

Згідно з п. 3.1, п. 3.2 Договору №13-10/14, якість продукції повинна відповідати вимогам, що встановлені державними стандартами України для даного виду продукції.

Прийом продукції по кількості і якості повинен здійснюватися Покупцем відповідно до інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і Товарів народного споживання по кількості № П-6, яка стверджена Держарбітражем СРСР від 15.06.1965 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення Товарів народного споживання по якості № 11-7, яка затверджена Держарбітражем СРСР 25.04.1966.

В підтвердження виконання умов Договору позивачем надано суду наступні документи: Рахунки-фактури: від 13.10.2014 №1310/23 на загальну суму з ПДВ 271 680,00 грн., від 04.11.2014 №411/12 на загальну суму з ПДВ 271 680,00 грн., від 10.11.2014 №1011/3 на загальну суму з ПДВ 259 077,00 грн.; Видаткові накладні: від 13.10.2014 №1310/23 на загальну суму з ПДВ 271 680,00 грн., від 04.11.2014 №411/12 на загальну суму з ПДВ 271 680,00 грн., від 10.11.2014 №1011/3 на загальну суму з ПДВ 259 077,00 грн.; Податкові накладні: від 13.10.2014 №54 на загальну суму з ПДВ 271 680,00 грн., від 04.11.2014 №17 на загальну суму з ПДВ 271 680,00 грн., від 10.11.2014 №18 на загальну суму з ПДВ 259 077,00 грн.; Платіжні доручення: від 17.10.2014 №6961 на загальну суму з ПДВ 271 680,00 грн., від 27.11.2014 №7107 на загальну суму з ПДВ 259 077,00 грн., від 28.11.2014 №7108 на загальну суму з ПДВ 271 680,00 грн.

Позивач в додаткових поясненнях зазначає, що поставлення товару здійснювалася Постачальником на склад Позивача (Покупця).

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази поставлення товару-транспортні накладні, довіреності на отримання товару та докази використання отриманої продукції в господарській діяльності.

На підставі акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 27.08.2015: №0005992208, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у загальному розмірі 150 456,25 грн., з них за основним платежем 120 365,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 30 091,25 грн. та №0006002208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 200 610,00 грн., з них за основним платежем 133 740,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 66 870,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомлення-рішеннями позивачем подано скарги до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, за результатом розгляду скарги ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення від 06.11.2015 №16960/10/26-15-10-05-35, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скарги без задоволення.

Незгода позивача із даним податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність прийняття оскаржуваних рішень, суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені відповідно до законодавства.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи Суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення Позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судом встановлено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником юридичної особи ТОВ Смарт-Сейл є ОСОБА_4, з 05.09.2014 ОСОБА_5 рахувався керівником ТОВ Смарт-Сейл .

Так, відповідач звертає увагу на те, що під час перевірки позивача була наявна інформація про наявність в кримінальному провадженні за спірним контрагентом відомостей про допит свідка гр. ОСОБА_5, який повідомляв, що непричетний до діяльності підприємства ТОВ Смарт-Сейл .

Суд звертає увагу, що первинна документація підписана директором ТОВ "Смарт-Сейл" ОСОБА_5.

Крім цього, вироком Печерського районного суду м. Києва від 08 квітня 2015 року у справі №757/11168/15-к ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, та призначити їй покарання із застосуванням ст. 69 Кримінального кодексу України - нижче найнижчої межі, передбаченої санкцією статті, у виді штрафу в розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2 550,00 грн.

У вказаній справі встановлено створення ОСОБА_4 суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності. Зокрема, надання ОСОБА_4 особистих даних, реєстраційних та банківських документів ТОВ "Смарт-Сейл" дало змогу невстановленим слідством особам, прикриваючись фактом державної реєстрації вказаного товариства, здійснювати незаконну діяльність, користуватися печаткою підприємства, використовувати рахунки підприємства.

Отже, у даному випадку статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Таким чином, суд вважає вірними та обґрунтованими висновки відповідача, що надані позивачем первинні документи отримані від ТОВ Смарт-Сейл не є достатніми доказами реального здійснення спірних господарських операцій, що в сукупності з виявленими фактами фіктивної діяльності вказаного контрагента позивача свідчить про безтоварність спірних господарських операцій, що виключає право ТОВ ЧК Альтернатива на формування валових витрат та податкового кредиту.

Наведене відповідає практиці Верховного Суду України, зокрема, викладеної в постанові від 01.12.2015 у справі № 21-3788а15.

Разом з тим, згідно статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із підпунктом а пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України).

На виконання вказаної норми Податкового кодексу України Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 січня 2014 року № 10, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за № 185/24962, та Наказом Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року № 957 затверджено форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (були чинними на час заповнення податкових накладних у спірних відносинах).

Згідно з пунктом 1 Порядку податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою (за наявності) такого платника податку - продавця.

Отже, в силу вимог наведених норм податкові накладні виписані від імені підприємства та від особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг.

У постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Тому, суд вважає обґрунтованою оцінку судами попередніх інстанцій вироку Печерського районного суду м. Києва від 08 квітня 2015 року у справі №757/11168/15-к, яка цілком узгоджується з вимогами частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, надані позивачем документи на підтвердження господарських правовідносин з таким контрагентом, не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають встановленим п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та частини другої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ.

При цьому, наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту та складу витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Також слід звернути увагу, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товару, позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, що підлягають перерахуванню до бюджету.

Зважаючи на викладене судом встановлено, що під час розгляду справи не доведено фактичного виконання саме контрагентом спірних операцій та не встановлено у цьому контексті наявності у контрагента ресурсів та можливостей, необхідних для здійснення господарської діяльності та спірних операцій зокрема.

В даному випадку, за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів для цілей формування даних бухгалтерського та податкового обліку та, в сукупності, відповідно свідчить про відсутність підстав для формування спірних сум податкових вигод, що, у свою чергу, свідчить про законність та обґрунтованість висновків відповідача та оскаржуваних рішень.

Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотного. Зокрема, позивачем не надано докази, які підтверджують подальшу реалізацію продукції іншим особам та використання її в підчас виробництва певних товарів.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Виходячи з наведеного, позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Окрім того, суд звертає увагу на те, відповідачем не порушено порядку призначення та проведення перевірки, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Виходячи з аналізу вказаної вище норми, суд зазначає, що чинна редакція Податкового кодексу України містить обмеження лише щодо прийняття податкових повідомлень-рішень стосовно таких платників податків, де відносно їх посадових осіб відкрито кримінальне провадження; це правило не поширюється на контрагентів таких юридичних осіб, яким є позивач.

Як встановлено судом, стосовно посадових осіб ТОВ ЧК Альтернатива кримінальне провадження не відкрито, а тому, дія пункту 86.9 статті 86 ПК України на спірні правовідносини, не поширюється.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 826/10838/15.

В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 77-78, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю ЧК Альтернатива відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22 квітня 2019 року.

Суддя Н.Г. Вєкуа