Ухвала

від 22.04.2019 по справі 620/548/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

22 квітня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/548/19

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Глосс Енд Рейтер про забезпечення адміністративного позову у справі №620/548/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Глосс Енд Рейтер (вул. Лугова, 1-А, с. Количівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15563, код ЄДРПОУ - 36806221) до Управління Держпраці у Чернігівській області (вул. П'ятницька, 39, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 39779238) про визнання дій протиправними та скасування постанови,

У С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Глосс Енд Рейтер звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області про: визнання протиправними дій інспектора праці Управління Держпраці у Чернігівській області Корявець Руслани Степанівни щодо проведення перевірки з питань здійснення контролю за додержанням законодавства про працю Товариства з обмеженою відповідальністю Глосс Енд Рейтер ; скасування постанови Управління Держпраці у Чернігівській області від 24.01.2019 № 25-24-062/0002/23 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на Товариство з обмеженою відповідальністю Глосс Енд Рейтер у сумі 483990,00 грн. за невиконання мінімальних державних гарантій з оплати праці, а саме: ненарахування та невиплату індексації грошових доходів працівникам.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено про протиправність дій інспектора праці Управління Держпраці у Чернігівській області Корявець Руслани Степанівни щодо проведення перевірки, оскільки на час проведення інспекційного відвідування у відповідача були відсутні підстави для його проведення, визначені пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295. Також позивач зазначив, що оскільки акт інспекційного відвідування складено за результатами безпідставної перевірки, то накладення штрафу на підставі протиправного акту є також протиправним.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

19.04.2019 через службу діловодства суду позивачем подано заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови Управління Держпраці у Чернігівській області від 24.01.2019 № 25-24-062/0002/23 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на Товариство з обмеженою відповідальністю Глосс Енд Рейтер у сумі 483990,00 грн. за невиконання мінімальних державних гарантій з оплати праці, а саме: ненарахування та невиплату індексації грошових доходів працівникам підприємства.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що на підставі оскаржуваної у даній справі постанови до вирішення питання по суті проводиться стягнення коштів, у той час як справа не розглянута і рішення не прийнято, чим порушуються права, свободи та інтереси позивача. Так, позивач зазначає, що оскаржувана постанова пред'явлена до примусового виконання в органи виконавчої служби; заступником начальника відділу Чернігівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області 04.04.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №58797612) на підставі оскаржуваної постанови Управління Держпраці у Чернігівській області та 05.04.2019 винесено постанову про арешт коштів боржника. Крім того вказав, що станом на 19.04.2019 з поточного рахунку позивача списано кошти у сумі 74536,90 грн. та 6894,20 доларів США.

Розгляд поданої заяви про забезпечення адміністративного позову здійснюється, на підставі частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, без повідомлення учасників справи.

Визначаючись щодо наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній адміністративній справі, суд враховує таке.

Підстави забезпечення позову визначені статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Так, відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи, визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

В розумінні наведеної норми КАС України при вирішенні питання про забезпечення позову суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних критеріїв: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності двох обов'язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2019 заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-24-062/0002/23, якою на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України на позивача накладено штраф у сумі 483990,00 грн. за невиконання мінімальних державних гарантій з оплати праці, а саме: ненарахування та невиплату індексації грошових доходів працівникам.

Відповідно до пункту 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України).

Частиною 1 статті 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до частини 6 статті 265 Кодексу законів про працю України виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби.

У свою чергу Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закон №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

З долучених до заяви документів судом встановлено, що на підставі заяви стягувача про примусове виконання оскаржуваної постанови, 04.04.2019 заступником начальника відділу Чернігівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Веремієм І.М. відкрито виконавче провадження ВП №58797612 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Глосс Енд Рейтер на користь держави штрафу у сумі 438990,00 грн. та виконавчого збору у сумі 43899,00 грн.

05.04.2019 заступником начальника відділу Чернігівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Веремієм І.М. при примусовому виконанні оскаржуваної постанови Управління Держпраці у Чернігівській області винесено постанову про арешт коштів боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю Глосс Енд Рейтер у межах суми боргу, з урахуванням виконавчого збору і витрат виконавчого провадження, 487362,30 грн.

При вирішенні заяви суд виходить з того, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина 4 статті 150 КАС України).

Закон №1404-VIII також не містить механізму зупинення виконання оскаржуваних рішень до розгляду спору судом.

Пунктом 2 статті 34 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Суд враховує, що правомірність постанови Управління Держпраці у Чернігівській області від 24.01.2019 № 25-24-062/0002/23 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на Товариство з обмеженою відповідальністю Глосс Енд Рейтер у сумі 483990,00 грн. за невиконання мінімальних державних гарантій з оплати праці, а саме: ненарахування та невиплату індексації грошових доходів працівникам, досліджується судом у даній справі. Сам по собі факт оскарження постанови про накладення штрафу в судовому порядку не зупинив її виконання.

Враховуючи відкриття виконавчого провадження про примусове виконання оскаржуваної у даній справі постанови і накладення арешту на кошти боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю Глосс Енд Рейтер , суд дійшов висновку, що у разі встановлення, за результатами розгляду даної адміністративної справи, протиправності оскаржуваної постанови і задоволення позовних вимог про її скасування, позивачу доведеться докласти зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), на яке може бути звернено стягнення.

При цьому суд зауважує, що позивачем не надано доказів на підтвердження його твердження у поданій заяві про списання коштів з його поточного рахунку у сумі 74536,90 грн. та 6894,20 доларів США.

Разом з тим суд враховує, що право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини , застосовується судами як джерело права.

Держави-учасниці Конвенції зобов'язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні.

Складовою захисту права особи на мирне володіння своїм майном, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є превентивні способи захисту права власності. Превентивний захист права власності допускається в разі існування загрози порушення права, яка має носити реальний характер і бути доведена в кожному конкретному випадку.

Аналізуючи вищевикладене, оскільки забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу позивача, суд дійшов висновку, що у даному випадку невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника та ускладнить їх відновлення, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Статтею 151 КАС України передбачено види забезпечення позову.

Так, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття вказаних заходів забезпечення адміністративного позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Водночас невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких подано адміністративний позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Зважаючи на те, що подання позову, а також відкриття провадження у справі не зупиняє рішення суб'єкта владних повноважень, а також на подані позивачем докази, що підтверджують вчинення відповідачем дій з примусового виконання оскаржуваної у даній адміністративній справі постанови, відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на кошти боржника, суд вважає достатнім та співмірним для захисту прав заявника від можливих порушень задовольнити заяву позивача про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови Управління Держпраці у Чернігівській області від 24.01.2019 № 25-24-062/0002/23 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на Товариство з обмеженою відповідальністю Глосс Енд Рейтер у сумі 483990,00 грн. за невиконання мінімальних державних гарантій з оплати праці, а саме: ненарахування та невиплату індексації грошових доходів працівникам підприємства.

Керуючись статтями 150 - 154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И Л А:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Глосс Енд Рейтер про забезпечення адміністративного позову у справі №620/548/19 - задовольнити.

Зупинити стягнення на підставі постанови Управління Держпраці у Чернігівській області від 24.01.2019 № 25-24-062/0002/23 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на Товариство з обмеженою відповідальністю Глосс Енд Рейтер у сумі 483990,00 грн. за невиконання мінімальних державних гарантій з оплати праці, а саме: ненарахування та невиплату індексації грошових доходів працівникам підприємства - до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 620/548/19.

Копію ухвали направити сторонам до відома, Чернігівському районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області - до виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (частина 1 статті 156 КАС України).

Ухвала набирає законної сили в строк та порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала про забезпечення позову.

Ухвала суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, через Чернігівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Падій