Постанова

від 17.04.2019 по справі 640/10/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Чудак О.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Пилипенко О.Є.;

за участю секретаря: Горяінової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Апеляційного суду Київської області на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2019 року (розглянута без повідомлення учасників справи, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за розглядом заяви Апеляційного суду Київської області про забезпечення позову в справі за позовом Апеляційного суду Київської області до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення в частині, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2019 року, Апеляційний суд Київської області (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради (далі - відповідач) про визнання незаконними і скасування пунктів 4 додатку 1 та 5 додатку 2 рішення Київської міської ради від 23 лютого 2017 року №946/1950 Про повернення приміщення комунальної власності територіальної громади міста Києва із сфери управління державних установ і організацій: в частині визнання таким, що втратило чинність рішення від 30 жовтня 2008 року №578/578 Про передачу в управління апеляційного суду Київської області нежилих приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва на вул. Володимирській, 15 у Шевченківському районі м. Києва (п. 4 додатка 1 та п. 5 додатка 2 до рішення); в частині передачі в оренду приміщення, яке перебувало у сфері управління Апеляційного суду Київської області та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська 15, площею 1562,6 м2; в частині закріплення за Комунальним підприємством Київспецжитлоексплуатація на праві господарського відання нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська 15, площею 1562,6 м2.

23 січня 2019 року відділом документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярією) Окружного адміністративного суду м. Києва зареєстровано заяву Апеляційного суду Київської області про забезпечення їх позову шляхом зупинення виконання пунктів 4 додатку 1, та 5 додатку 2 рішення Київської міської ради від 23 лютого 2017 року №946/1950 Про повернення приміщення комунальної власності територіальної громади міста Києва із сфери управління державних установ і організацій до прийняття рішення у справі Окружним адміністративним судом міста Києва.

Заява обґрунтована очевидністю ознак протиправності оскаржуваного рішення, погіршенням гарантованого Конституцією України доступу громадян до правосуддя, через унеможливлення проведення судових засідань та розміщення суддів і працівників апарату суду в приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська 15, забезпечення безпеки та охорони такого приміщення. У випадку невжиття заходів забезпечення позову відновлення порушених прав позивача буде неможливим або потребуватиме значних зусиль, часу та витрат.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2019 року у задоволеені заяви про забезпечення позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нову, якою клопотання про забезпечення позову задоволити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що відсутні обґєктивні докази, які б свідчили про існування очевидної протиправності оскаржуваного рішення, які б переконливо вказували на необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконання пунктів 4 додатку 1, та 5 додатку 2 рішення Київської міської ради від 23 лютого 2017 року №946/1950 Про повернення приміщення комунальної власності територіальної громади міста Києва із сфери управління державних установ і організацій .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Так, згідно ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, позов, згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України, може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Розглядаючи та вирішуючи заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може ускладнити або призвести до неможливості виконання судового рішення.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увгу на те, що згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача.

Також вказує на те, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Однак, позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, які б переконливо вказували на необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконання пунктів 4 додатку 1, та 5 додатку 2 рішення Київської міської ради від 23 лютого 2017 року №946/1950 Про повернення приміщення комунальної власності територіальної громади міста Києва із сфери управління державних установ і організацій .

Оцінка ж протиправності рішення може бути надана судом лише за результатами розгляду справи по суті, з'ясування всіх обставин у справі та дослідження всіх доказів, якими обґрунтовані позиції сторін.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано достатніх доказів в обґрунтування заяви та належних доказів наявності очевидної протиправності оскаржуваного рішення, які б переконливо вказували на необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконання пунктів 4 додатку 1, та 5 додатку 2 рішення Київської міської ради від 23 лютого 2017 року №946/1950 Про повернення приміщення комунальної власності територіальної громади міста Києва із сфери управління державних установ і організацій .

Ознаки протиправності оскаржуваного рішення та дій підлягають встановленню при вирішенні справи по суті.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про необґрунтованість заяви та про відсутність підстав для її задоволення.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та є таким, що не відповідають обставинам справи.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержання норм процесуального та матеріального права, в зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Апеляційного суду Київської області - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 22 квітня 2019 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

О.Є. Пилипенко