Рішення

від 10.04.2019 по справі 905/2304/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.04.2019 Справа № 905/2304/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,

секретар судового засідання (помічник судді) Колтак Т.М.,

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Інвест» (87537, м.Маріуполь, вул. Купріна, 10, код ЄДРПОУ 37793287)

до відповідача: Маріупольської міської ради Донецької області (87500, м. Маріуполь, проспект Миру, 70, код ЄДРПОУ 33852448)

про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Інвест» права власності на громадський будинок - торгівельний павільйон літ. О-1, рампа літ.о, заїзд літ.о1, рампа літ.о2, заїзд літ.03, рампа літ.о4, заїзд літ.о5, заїзд літ.о6, заїзд літ.о7, розташований за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, Центральний район, вулиця Купріна, 10, загальною площею 5074,5 кв.м.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Інвест» звернулось з позовною заявою до Маріупольської міської ради Донецької області про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Інвест» права власності на громадський будинок - торгівельний павільйон літ. О-1, рампа літ.о, заїзд літ.о1, рампа літ.о2, заїзд літ.03, рампа літ.о4, заїзд літ.о5, заїзд літ.о6, заїзд літ.о7, розташований за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, Центральний район, вулиця Купріна, 10, загальною площею 5074,5 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, що збудовані без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи такого характеру відповідно до положень діючого законодавства.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

13.02.2019р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив №1021/2019 від 11.02.2019р., в якому останній просив суд прийняти рішення у відповідності до діючого законодавства та провести розгляд справи без участі представника відповідача.

Дослідивши документи, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

На підставі рішення Маріупольської міської ради №6/13- 1364 від 29.11.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки від 25.01.2012 року, відповідно до умов якого рада передала, а ТОВ ОСОБА_1 ІНВЕСТ прийняло в строкове (до 29.11.2060 року) платне користування земельну ділянку, яка знаходиться біля перехрестя вул. Купріна та ОСОБА_2 у Жовтневому районі м. Маріуполя площею 9,3150 га.

Товариством повністю виконуються умови договору та сплачується узгоджена орендна плата.

Відповідно до п. 5.1. Договору (з урахуванням договору про внесення змін) зазначена земельна ділянка була передана в оренду з метою та за цільовим призначенням: для розміщення інфраструктури оптового ринку сільськогосподарської продукції (далі за текстом - ОРСП), а також для його діяльності.

Пунктом 2 рішення Маріупольської міської ради №6/16-1707 від 21.02.2012 року земельну ділянку було переведено з категорії земель житлової та громадської забудови до земель сільськогосподарського призначення.

За ініціативою позивача відповідно до рішення відповідача та укладеного на його підставі договору оренди земельна ділянка була надана ОРСП фактично та виключно з метою розміщення (будівництва, експлуатації та обслуговування) комплексу будівель і споруд оптового ринку сільськогосподарської продукції з відповідними об'єктами інфраструктури.

Після отримання статусу ОРСП, прийняття відповідачем вищезазначених рішень про надання земельної ділянки та укладення договору оренди, позивачем на виконання проекту розміщення інфраструктури ОРСП та з метою реалізації статутних завдань на орендованій земельній ділянці було побудовано об'єкт, а саме Громадський будинок - торгівельний павільйон, а саме торгівельний павільон літ. О-1. рампа літ.о, заізд літ.о1, рампа літ.о2, заізд літ.03. рампа літ.о4. заізд літ.о5, заізд літ.о6, заізд літ.о7 , розташований за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, Центральний район, вулиця Купріна, 10.

Будівництво вказаного об'єкту нерухомого майна здійснено з повним дотриманням існуючих стандартів, норм і правил, проте, без отримання відповідних дозвільних документів, що свідчить про наявність у даного об'єкту статусу самочинно побудованого.

У подальшому позивачем було надано лист до відповідного управління відповідача (до компетенції якого входить введення в експлуатацію об'єктів нерухомості) з повідомленням про доцільність та необхідність введення будівлі в експлуатацію. Проте, позивачем була отримана відмова у вчинені таких дій з одночасним повідомленням про необхідність подання відповідного позову до суду господарської юрисдикції з вимогою про визнання права власності на об'єкт та зазначена необхідність наступного повторного звернення до управління відповідача вже з отриманим рішенням суду.

Вказаний об'єкт інфраструктури ринку не було введено в експлуатацію до моменту подання позовної заяви, але такий фактично збудовано з дотриманням стандартів, норм і правил на відведеній для цього земельній ділянці, проте без наявності необхідних для того дозвільних документів.

Для захисту інтересів (з кінцевою метою надання об'єкту статусу нерухомості (реєстрації таких в реєстрі права власності на нерухоме майно), встановлення належності майна позивачу та подальшого законного використання позивачем своєї власності, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Інвест» звернулось з позовом про визнання права власності.

Статтею 16 Цивільного кодексу України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, зокрема порушене/невизнане та/або оспорюване право може бути захищене, в тому числі, й шляхом пред'явлення позовних вимог про визнання права. Так, згідно частини 4 статі 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. У випадку порушення (невизнання, оспорювання) такого права, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Отже, у випадку невизнання за особою права власності на конкретний об'єкт права власності, така особа має право звернутися до суду за захистом порушеного права, шляхом пред'явлення позову про визнання права власності.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник має право користуватися, розпоряджатися, володіти своїм майном.

За приписами ст. 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст.392 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності:

- якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах у цій частині, оскільки права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права),

- у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Необхідною передумовою для реалізації ст. 392 ЦК України є невизнання певною особою права власності позивача та відсутність іншого способу для відновлення порушеного/невизнаного/оспорюваного права. У даному випадку право власності на побудований об'єкт не визнається відповідачем, про що свідчить отримана відмова у введенні об'єкту в експлуатацію; а відсутність зобов'язально-правових відносин унеможливлює використання іншого (окрім способу визнання права) інституту з метою захисту права власності позивача.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозвільних документів, визначених спеціальним законом, вважається самочинним будівництвом. При цьому, будівництво вважається правомірним, якщо власник ділянки чи землекористувач або інша особа одержали у встановленому містобудівельним законодавством порядку дозволи на виконання будівельних робіт.

Згідно з ч.1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо:

1) або вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;

2) або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту;

3) або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Ідентифікація самочинного будівництва за будь-якою вищевказаною ознакою в альтернативному порядку (достатня наявність однієї із переліку).

Відповідно до ознак самочинного будівництва та характеристик побудованого позивачем об'єкту, останній безумовно належить до категорії самочинно побудованих (без попереднього отримання всіх належних дозвільних документів).

В свою чергу, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2 ст. 376 ЦК України). Однак, в окремих випадках ст. 376 Цивільного кодексу України передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою або п'ятою цієї статті.

Так, відповідно до ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Водночас, ч.5 ст. 376 Цивільного кодексу України визначено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

З вказаної правової норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано за умови відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки або якщо:

1. особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту;

2. за умови відсутності заперечень з боку власника земельної ділянки (частина 4 статті 376 Цивільного кодексу України);

3. відсутності порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

При цьому, зі змісту ч.5 ст.376 Цивільного кодексу України вбачається, що при вирішенні справ за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, потрібно встановити усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Обставини справи свідчать про те, що позивач отримав у встановленому порядку у користування земельну ділянку саме з узгодженою метою будування на такій об'єктів нерухомості (об'єктів інфраструктури ринку), що в свою чергу також підтверджує обізнаність відповідача та відсутність заперечень від останнього на будівництво даного та майбутніх об'єктів.

Згідно із п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року у випадку визнання права власності на самочинно збудований об'єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об'єкта. Технічне обстеження проводиться суб'єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно з Законом України "Про архітектурну діяльність" одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою - підприємцем, яка згідно із зазначеним законом має кваліфікаційний сертифікат.

Таким чином, законодавством передбачено особливий порядок визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за рішенням суду, яке в свою чергу не звільняє позивача від обов'язку прийняття об'єкту в експлуатацію у встановленому порядку.

З метою виконання вимог щодо відсутності порушень стандартів, норм і правил, а також задля встановлення безпечності експлуатації побудованого позивачем майна, відповідними спеціалістами було проведено технічне обстеження об'єкту. За результатами такого обстеження було сформовано висновки (а.с. 69 - 86):

За результатами проведеного технічного обстеження торгівельний павільон літ. О-1. рампа літ.о, заізд літ.о1, рампа літ.о2, заізд літ.03. рампа літ.о4. заізд літ.о5, заізд літ.о6, заізд літ.о7, стан яких оцінюється як придатний до нормальної експлуатації, рекомендації щодо усунення недоліків (дефектів, пошкоджень) відсутні.

За результатами проведеного технічного обстеження об'єкта: Торгівельний павільйон за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, Центральний район, вулиця Купріна, 10, належного ТОВ ОСОБА_1 ІНВЕСТ , встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації. .

Даний висновок встановлює відповідність самочинного будівництва, здійсненого позивачем, вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва.

Таким чином у даній спірній ситуації встановлено та підтверджено належними/допустимими доказами, що здійснене позивачем самочинне будівництво не порушує права інших осіб, здійснене на земельній ділянці, що знаходиться в оренді останнього з узгодженням мети, а питання прийняття в експлуатацію самочинного будівництва було предметом розгляду компетентного державного органу, який же і рекомендував звернутися до суду з метою отримання судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін .

У зв'язку з тим, що даний спір виник не з вини відповідача, а пов'язаний лише з неможливістю останнього (відсутністю повноважень) визнати право власності на майно, тому, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Інвест» до Маріупольської міської ради Донецької області про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Інвест» права власності на громадський будинок - торгівельний павільйон літ. О-1, рампа літ.о, заїзд літ.о1, рампа літ.о2, заїзд літ.03, рампа літ.о4, заїзд літ.о5, заїзд літ.о6, заїзд літ.о7, розташований за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, Центральний район, вулиця Купріна, 10, загальною площею 5074,5 кв.м. - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Інвест» (87537, м.Маріуполь, вул. Купріна, 10, код ЄДРПОУ 37793287) право власності на Громадський будинок - торгівельний павільйон, а саме торгівельний павільон літ. О-1, рампа літ.о, заїзд літ.о1, рампа літ.о2, заїзд літ.03, рампа літ.о4, заїзд літ.о5, заїзд літ.о6, заїзд літ.о7, розташований за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, Центральний район, вулиця Купріна, 10, загальною площею 5074,5 кв.м.

У судовому засіданні 10.04.2019р. складено та підписано вступну та резолютивні частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.04.2019р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Інвест» (87537, м.Маріуполь, вул. Купріна, 10, код ЄДРПОУ 37793287).

Відповідач: Маріупольська міська рада Донецької області (87500, м. Маріуполь, проспект Миру, 70, код ЄДРПОУ 33852448).

Суддя О.М. Сковородіна