Рішення

від 09.04.2019 по справі 922/3365/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3365/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хартек", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "САН ОСОБА_1 Україна", м. Київ

про визнання розірваним договору та стягнення 76410,26 грн.

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "САН ОСОБА_1 Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хартек", м. Харків

про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом вчинення певних дій

за участю представників:

позивача (від подача за зустрічним позовом) - ОСОБА_2, ордер ПТ № 056799 від 03.12.2018, ОСОБА_3, директор

відповідача ( позивача за зустрічним позовом) - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хартек", 07.12.2018 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "САН ОСОБА_1 Україна", в якому просить суд визнати Договір №383575-12618KS від 27.06.2018р. розірваним у зв'язку з істотним порушенням умов договору відповідачем та стягнути з Публічного акціонерного товариства "САН ОСОБА_1 Україна" збитки у розмірі 76410,26 грн. Свої вимоги обґрунтовує істотним порушенням умов договору зі сторони відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.12.2018 року прийнято позовну заяву ТОВ "Хартек" прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження.

У підготовчому засіданні 27.12.2018 р., суд керуючись приписами ст. 113, 114, 119, 165, 183 ГПК України, задовольнив клопотання відповідача (вх. 35925) та постановив ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про продовження на 15 днів строку для подачі відзиву на позов з дня отримання копії позовної заяви та доданих до неї документів та про відкладення підготовчого засідання на 23.01.2019 р. об 11:00.

04.01.2019 року Публічне акціонерне товариство "САН ОСОБА_1 Україна" звернулось до суду з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хартек" про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом зобов'язання демонтувати майно, яке було встановлено та прокладене, та зобов'язати вивезти це майно з території Харківського відділення "САН ОСОБА_1 Україна".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.01.2019 року було залишено без руху зустрічну позовну заяву вх. 193 (вих. № 378) ПАТ "САН ОСОБА_1 Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хартек" про відновлення становища, яке існувало до порушення та зобов'язання вчинити певні дії та надано заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви.

21.01.2019 року Публічним акціонерним товариством "САН ОСОБА_1 Україна" на адресу суду надано заяву (вх. 1679) про усунення недоліків зустрічної позовної заяви, а саме оригінал платіжного доручення № НОМЕР_1 від 06.11.2018 р. про сплату судового збору у розмірі 3524 грн. За таких підстав, суд визнає, що Публічним акціонерним товариством "САН ОСОБА_1 Україна" усунено недоліки зустрічного позову, які зумовлювали залишення його без руху.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.01.2019 року прийнято зустрічний позов ПАТ "САН ОСОБА_1 Україна" для спільного розгляду з первісним позовом по справі № 922/3365/18. Цією ж ухвалою продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до 12.03.2019 р. включно та відкладено підготовче засідання на "13" лютого 2019 р. о 12:30.

12.02.2019 р. від позивача за первісним позовом до суду надійшла заява про зміну предмету позову (вх. 3782). В заяві позивач просить суд позовні вимоги розглядати у наступній редакції: "розірвати Договір №383575-12618KS від 27.06.2018р. у зв'язку з істотним порушенням умов договору відповідачем та стягнути з Публічного акціонерного товариства "САН ОСОБА_1 Україна" збитки у розмірі 76410,26 грн.".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.02.2019 року прийнято заяву позивача про зміну предмету позову (вх. 3782) до розгляду; продовжено розгляд справи з її урахуванням; підготовче засідання відкладено на "05" березня 2019 р. об 11:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.03.2019, після вчинення всіх необхідних дій для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи, передбачених ст. 182 ГПК України, з урахування закінчення встановленого законом строку проведення підготовчого провадження (продовженого на 30 днів в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України), в межах якого відповідно до ч. 1 ст. 195 ГПК України, справа повинна бути призначена до розгляду по суті, вирішено закрити підготовче провадження у справі № 922/3365/18 та призначити справу до судового розгляду по суті на 13.03.2019 о 12:00.

13.03.19 від ТОВ "Хартек" надійшло два клопотання про витребування доказів (вх. 6375, 6376), за відсутності клопотання про поновлення строку на їх подання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.03.2019 клопотання про витребування доказів, суд керуючись приписами ст. 207 ГПК України, залишив без розгляду. Цією ж ухвалою розгляд справи по суті було відкладено на "09" квітня 2019 р. об 11:00, в порядку приписів ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 202 ГПК України.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні підтримує первісні позовні вимоги у повному обсязі та просить суд задовольнити їх з підстав зазначених у позовній заяві, наполягаючи, що позивач систематично порушував умови договору №383575-12618KS від 27.06.2018р., в тому числі, але не виключно, щодо належного прийняття товару та виконаних робіт, відповідач фактично відмовився від належного виконання умов договору, унеможливив подальше належне виконання позивачем умов договору, у зв'язку з чим просить суд розірвати Договір №383575-12618KS від 27.06.2018 р. В свою черг позивач, як виконавець за спірним договором, одразу ж на наступний день після укладення сторонами договору, тобто з 28.06.2018 року розпочав безпосереднє виконання умов договору шляхом поставки товару на склад покупця, тобто на територію об'єкта відповідача з наступним його встановленням/монтажем та налагодженням безпосередньо за місцем експлуатації, та станом на час звернення з позовом, відповідач фактично вже використовує поставлений товар, проте відмовляється від прийняття товару і робіт, у зв'язку з чим у позивача виникає право вимагати стягнення збитків завданих розірванням договору, а саме: стягнення грошових коштів за фактично поставлений Товар згідно накладної №ВНХ 17-08-19/1 від 17.08.2018р. на суму 71394,70 грн. та виконанні роботи згідно Акту №1808/17-1 від 17.08.2018р. на суму 5015,56 грн.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) у судове засідання не з'явився, у наданих заявах по суті спору заперечував проти первісного позову та просив задовольнити поданий ним зустрічний позов, вказуючи, що відповідачем за первісним позовом було реалізовано право узгоджене сторонами у п. 11.2 договору на дострокове розірвання Договору №383575-12618KS від 27.06.2018 р. шляхом направлення постачальнику листа № 1495 від 22.08.2018 р., а відтак, враховуючи що постачальник отримав лист покупця 30.08.2018 р., договір є розірваним з 29.09.2018 р. Одночасно позивач за первісним позовом наголошує, що він, як покупець, не вимагав у постачальника поставки товару, такий товар постачальником не постачався та не передавався у власність покупця, послуги (роботи) не надавались. Разом з тим, покупець визнає, що постачальником за власною ініціативою товар обумовлений у Договорі №383575-12618KS від 27.06.2018 р., а саме: відеокамера ІР 2.0 МР 15 шт.; кабель (вита пара) 1200 м; жорсткий диск внутрішній 4Тb 5 шт.; монітор діагоналлю 22 дюйма 1 шт.; відеореєстратор NVR 1 шт.; маршрутизатор портів 1000 Мбіт 7 шт.; Блок живлення БП 220/12 2 шт., був ввезений на територію Харківського відділення ПАТ "ОСОБА_1 Україна" без відома покупця та поза контролем покупця, використавши наявний у Постачальника доступ на територію Харківського відділення для виконання сервісного обслуговування та ремонту обладнання за іншим договором, укладеним між постачальником та покупцем - Договором підряду № 21052018ЛК від 13.06.2018 на технічне (сервісне) обслуговування та ремонт обладнання (копія додається). Крім того, як зазначає позивач за зустрічним позовом (покупець), останньому з листа відповідача за зустрічним позовом (постачальника) № 19-09/2018 від 19.09.2018 р. стало відомо, що постачальник без дозволу, заявки, замовлення, вимоги покупця самовільно виконав на території Харківського відділення Покупця (за адресою м. Харків, вул. Роганська, 161) частину передбачених Договором робіт з використанням частини вказаного вище майна а саме: замінив 2 жорстких диски серверів існуючої системи відеоспостереження на жорсткі диски більшого обсягу (4Тb); проклав 750 метрів кабелю (вита пара). У листі № 301 від 27.09.2018 надісланому постачальнику, покупець вимагав негайно вивезти з території Харківського відділення ПАТ "ОСОБА_1 УКРАЇНА" за межі такої території безпідставно та самовільно ввезене постачальником належне йому майно (попередньо демонтувавши те майно, яке було самовільно встановлене та прокладене Постачальником). Вказана вимога була залишена без виконання. Позивач за зустрічним позовом наголошує, що переміщення постачальником на територію Харківського відділення Покупця вищевказаного майна всупереч умовам Договору та приписам законодавства і перебування такого майна на території Харківського відділення Покупця порушують передбачені договором права покупця на замовлення поставки такого майна (як Товару), на недопустимість дострокової поставки такого майна (як Товару), на прийняття такого майна (як Товару) лише уповноваженим представником Покупця, на отримання видаткової накладної на таке майно (як Товар) саме в момент поставки конкретного майна (як Товару), на підписання лише уповноваженим представником Покупця в момент прийняття ним такого майна (як Товару) видаткової накладної на таке майно (як Товар), на отримання такого майна (як Товару) лише разом з товаротранспортною накладною, сертифікатом якості, посібником з експлуатації, сервісною книжкою на таке майно (як Товар), у зв'язку з чим наявні підстави для відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом зобов'язання відповідача за зустрічним позовом виконати взяті на себе зобов'язання в натурі шляхом зобов'язання постачальника вивезти з території Харківського відділення покупця майно, яке було переміщене постачальником на територію вказаного відділення, попередньо демонтувавши те майно, яке було всупереч умовам договору встановлене та прокладене постачальником.

Представник відповідача за зустрічним позовом проти вимог зустрічного позову заперечує у повному обсязі, наголошуючи, що товар та роботи були виконані ним на виконання умов укладеного між сторонами договору № 383575-12618KS від 27.06.2018 р.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

27.06.2018 року між Публічним акціонерним товариством "САН ОСОБА_1 Україна" (покупець, відповідач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хартек" (постачальник, позивач за первісним позовом), було укладено договір № 383575-12618KS, у відповідності до умов якого, постачальник зобов'язується поставляти (передавати у власність) і здійснювати встановлення системи відеоспостереження, надалі іменованих Товар , а покупець зобов'язується прийняти й оплатити Товар, оплатити вартість послуг постачальника, пов'язаних з установленням товару (надалі - Послуги ) у порядку, передбаченому цим Договором.

Відповідно до п. 1.2. договору, асортимент, ціна, максимальний гарантований строк поставки, гарантійний термін на одиницю товару, адреса доставки товару, а також інші необхідні характеристики товару визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору .

За приписами п. 2.1 договору поставка товару здійснюється постачальником згідно специфікації, підписаної обома сторонами на умовах DDP (інкотермс-2010)

За домовленістю сторін, поставка товару може щдійснюватись згідно із заявками на поставку. Дострокова поставка товару не допускається. (п. 2.2., 2.4. договору).

За приписами п. 2.6. договору, право власності на товар і всі ризики, включаючи ризик випадкової загибелі або псування товару, переходять від постачальника до покупця в момент передання товару покупцеві, що підтверджується відповідною видатковою накладною на товар, підписаною представниками обох сторін.

Порядок приймання товару і послуг узгоджені сторонами у розділі 5 договору. А саме, товар уважається прийнятим покупцем: за кількістю - у кількості, зазначеній у видатковій накладній, підписаній представниками обох сторін; за якістю - відповідно до характеристик, зазначених у сертифікаті (паспорті) якості на товар, виданому заводом-виробником. Видаткова накладна на партію товару має містити посилання на номер і дату укладання цього договору, а також номер і дату замовлення, на підставі якого здійснювалась поставка товару. Моментом поставки товару вважається дата, зазначена у відповідній видатковій накладній на товар, підписаній обома сторонами. Сторони домовились, що приймання товару за якістю та кількістю не будуть застосовувати Інструкцію № П-6 від 15.06.1965р. Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю та Інструкцію №П-7 від 25.04.1966р. Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю (п.п. 5.2, 5.3, 5.4 Договору).

За приписами п. 5.5. договору, постачальник здійснює встановлення товарів за допомогою власних устаткування та інструментів. Фактом підтвердження надання послуг є Акт здачі - приймання наданих послуг, підписаний повноважними представниками сторін.

Відповідно до Прикінцевих положень, цей договір діє до 01.06.2019 (п. 11.1 Договору).

Водночас, пунктом 11.2 Договору встановлено, що Покупець має право достроково розірвати даний Договір, про що повідомляє Постачальника в строк не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів до дати його розірвання.

Як вбачається з підписаної сторонами специфікації №1 (Додаток № 1 до договору) сторони узгодили найменування, кількість, ціну поставки товару, а також вартість та перелік робіт, а саме позивач зобов'язався поставити: відеокамера ІР 2.0 МР 15 шт.; дріт (вита пара) 1220 м; оптоволоконний дріт 800 м; жорсткий диск внутрішній 4Тb 9 шт.; монітор діагоналлю 22 дюйма 2 шт.; відеореєстратор NVR 2 шт.; медіаконвертер мережевий 4 шт.; маршрутизатор портів 1000 Мбіт 7 шт.; Блок живлення БП 220/12 6 шт. всього на суму 110400,16 грн. Вказаною специфікацією строки поставки сторонами не узгоджені.

Одночасно у додатку № 2 до договору, сторонами узгоджено опис, місце проведення, вартість та строки виконання робіт, зокрема, строк виконання робіт: 30 (тридцять) календарних днів. Початок здійснення робіт: з моменту підписання дійсної угоди, закінчення здійснення робіт 27.07.2018р.

Як наголошує позивач за первісним позовом, він одразу ж на наступний день після укладання сторонами спірного договору, тобто з 28.06.2018 розпочато безпосереднє виконання договору шляхом поставки товару на склад Покупця , тобто на територію об'єкта Відповідача з наступним його встановленням/монтажем та налагодженням безпосередньо за місцем експлуатації повноважним персоналом відповідача. Зокрема, як наголошує позивач за первісним позовом, станом на 17.08.2018 р. на виконання умов договору № 383575-12618KS від 27.06.2018 р. ТОВ "Хартек" виконані роботи по прокладанню кабелю (вита пара) системи відеоспостереження - 750 м/п по 6,30 грн. без ПДВ; заміна жорстких дисків серверів існуючої системи відеоспостереження на жорсткі диски більшого обсягу (4Тb) - 2 од.р по 145,28 грн. та поставлено товар відповідно видаткової накладної № ВНХ17-08-18/1 від 17.08.2018 року: відеокамера ІР 2.0 МР 15 шт.; кабель (вита пара) 1200 м; жорсткий диск внутрішній 4Тb 5 шт.; монітор діагоналлю 22 дюйма 1 шт.; відеореєстратор NVR 1 шт.; маршрутизатор портів 1000 Мбіт 7 шт.; Блок живлення БП 220/12 2 шт.

В свою чергу, відповідач за первісним позовом відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати наданих послуг та поставленої продукції, що є істотним порушенням умов договору. Більш того, останній не оформив заявку в встановлений 30-денний строк для виконання робіт позивачем; знаючи про те що поставка відбувається і розпочате виконання робіт не зупинив їх, а отже погодився на їх належне виконання; у встановлений договором строк не пред'явив претензій щодо поставленої продукції або/або виконаних робіт, а отже таким чином погодився і з поставкою товару, і з фактично виконаними роботами. Більш того, відповідач користується поставленим товаром, хоча у відповідності до п. 5.9. Покупець не має права експлуатації товару до підписання Акту здачі-приймання Послуг. Натомість, 17.08.2018р. відповідач, без будь-яких пояснень заблокував доступ позивачу до об'єкту, на якому виконувались роботи, чим унеможливив закінчення робіт.

Таким чином, підставою звернення із даним первісним позовом до суду позивач вказує істотне порушення покупцем умов кладеного між сторонами договору, відповідач фактично відмовився від належного виконання умов договору, чим унеможливив подальше належне виконання умов договору позивачем, що слугує підставою для захисту постачальником своїх порушених прав шляхом звернення до суду з вимогою про розірвання спірного договору в порядку ст. 651 ЦК України. При цьому, покупець фактично використовує уже поставлений Товар (тобто товар є уживаним), відмовився від прийняття товару і робіт, у зв'язку з чим у позивача за первісним позовом виникає право вимагати стягнення збитків завданих розірванням Договору, а саме: стягнення грошових коштів за фактично поставлений Товар згідно накладної №ВНХ 17-08-19/1 від 17.08.2018р. на суму 71394,70 грн.. та виконанні роботи згідно Акту №1808/17-1 від 17.08.2018р. на суму 5015,56 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 1ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Укладений учасниками процесу договір є змішаною формою договору, а саме за своєю правовою природою він є договором підряду та договором поставки обладнання, матеріалів.

Положеннями ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною першою статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи та умови кладеного між сторонами договору № 383575-12618KS від 27.06.2018 р. суд констатує, що сторонами строк поставки товару ані у договорі, ані у додатках до останнього не узгоджено, а лише закріплено, обов'язок постачальника виконати роботи протягом 30 календарних днів до 27.07.2018 р.

Разом з тим, суд не враховує заперечення відповідача за первісним позовом щодо обов'язковості пред'явлення покупцем заявки на поставку товару, оскільки п. 2.2 договору така заявка передбачена за домовленістю сторін, але до матеріалів справи доказів досягнення такої домовленості не надано. Натомість надано узгодену сторонами специфікацію, в якій затверджено перелік товару, який поставляється за договором. (а. с. 40-42).

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач за перівсним позовом, як доказ належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару та виконання робіт обумовлених у Додатках № 1 та № 2 до Договору, посилається на видаткову накладну № ВНХ17-08-18/1 від 17.08.2018 р. та акт № 1808/17-1 від 18.08.2018 р. (а.с. 60-61).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Частиною 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 2.4., 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено обов'язкові реквізити первинних документів, а саме первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Дослідивши наявні у справі докази (первинні документи): видаткову накладну № ВНХ17-08-18/1 від 17.08.2018 р. та акт № 1808/17-1 від 18.08.2018 р. (а.с. 60-61), судом встановлено, що вони складені в одностороньому порядку позивачем за первісним позовом. Жодних відомостей щодо осіб які приймали товар та роботи до матеріалів справи не надано. Посилання позивача на факт прийняття товару та робіт уповноваженими особами покупця не підтверджено жодним доказом у справі.

Таким чином, оскільки видаткова накладна № ВНХ17-08-18/1 від 17.08.2018 р. та акт № 1808/17-1 від 18.08.2018 р., не містять обов'язкового реквізиту первинного документа, зокрема, посади, прізвища особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистого підпису такої особи зі сторони покупця, унеможливлює визнання судом вказаних документів належним доказом, в розумінні ст. 76 ГПК України, факту здійснення господарської операції (в даному випадку передачі товару на суму 71394,70 грн. відповідачу та виконання робіт на суму 5015,56 грн).

Одночасно суд зауважує, що за умовами п. 3 додатку № 2 до договору, сторони обумовили строк виконання робіт до 27.07.2018 р., натомість як видаткова накладна так і акт виконаних робіт датовані 17.08.2018 р., тобто після спливу строку узгодженого сторонами.

При цьому, судом враховано, що між сторонами існує інший договір, діючий станом на час виникнення спірних правовідноси, в рамках якого позивач мав доступ до території відповідача, а відтак посилання позивача на Інструкції з техніки безпеки не спростовують та не підтверджують жодних правовіднисин щодо спірного договору.

В ході розгляду спору судом було поставлено позивачу питання щодо наявності та можливості надати додаткові докази та пояснення, в обґрунтування своїх вимог.

Однак, позивач зазначив про відсутність у нього будь-яких інших доказів на підтвердження здійснення господарської операції, отримання товару відповідачем та прийняття робіт із застосуванням цього товару. При цьому, позивачем не заперечувались недоліки у оформленні первинних документів.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки в процесі судового розгляду позивачем за первісним позовом належними та допустимими доказами не було доведено факту поставки відповідачеві товару та виконання робіт на виконання спірного договору № 383575-12618KS від 27.06.2018 р., а відтак і виникнення у відповідача кореспондуючого обов'язку оплати цього товару та виконаних робіт, суд вважає, що правові підстави для задоволення вимог позивача про розірвання вказаного договору з підстав зазначених у первісному позові відсутні.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем за первісним позовом 22.08.2018 було реалізовано право, узгоджене сторонами у п. 11.2 Договору на дострокове розірвання Договору шляхом надіслання постачальнику листа № 1495 від 22.08.2018 (т. 1 а.с 164-167).

Вказаний лист підписаний виконуючим обов'язки генерального директора ПАТ "ОСОБА_1 УКРАЇНА" ОСОБА_4, який є керівником товариства та має право без довіреності вчиняти дії від імені товариства, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відправка вказаного листа Постачальнику підтверджується описом вкладення, фіскальним чеком та накладною № 0315063356035 від 23.08.2018 оператора поштового зв'язку - ПАТ УКРПОШТА . Номер накладної є одночасно ідентифікатором поштового відправлення.

На офіційному веб-сайті ПАТ УКРПОШТА міститься інформація про те, що поштове відправлення за ідентифікатором № 0315063356035 було вручене особисто Постачальнику 30.08.2018.

Пунктом 11.2 Договору встановлено, що Договір вважається розірваним через 30 календарних днів з моменту одержання Постачальником повідомлення Покупця про дострокове розірвання Договору.

Враховуючи те, що Постачальник отримав 30.08.2018 лист Покупця № 1495 від 22.08.2018 про дострокове розірвання Договору, Договір є розірваним з 29.09.2018.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом про стягнення збитків, які складаються з вартості поставленого товару та вартості виконаних робіт, суд виходить з наступного.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов.

Обов'язковою передумовою задоволення вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: протиправність поведінки винної особи як заподіювача збитків (дії чи бездіяльності особи); причинний зв'язок між діями винної особи та заподіянням збитків (зв'язок протиправної поведінки і збитків, що настали, при якому протиправність є причиною, а збитки - наслідком); розмір збитків (їх наявності та розміру); вина. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Отже кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Позивачем за первісним позовом заявлені до стягнення збитки, що спричинені останньому, як постачальнику, у зв'язку з невиконанням замовником взятих на себе зобов'язань щодо прийняття товару та оплати робіт, проте враховуючи вищевикладене суд встановив, що постачальником не доведено належними доказами факт поставки товару саме за спірним договором, факт прийняття товару покупцем та факт виконання робіт та прийняття їх відповідачем за первісним позовом, а відтак позивачем не доведено й жодної з обов'язкових передумов задоволення вимог щодо відшкодування збитків.

Таким чином, враховуючи вади первинного документообігу постачальника щодо належного та своєчасного оформлення здійснення господарських операції, відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження обставин виконання постачальником взятих на себе зобов'язань за спірним договором, суд позбавлений можливості встановити та підтвердити факти викладені в первісному позові, а відтак відсутні підстави для задоволення первісного позову про стягнення збитків.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору за зустрічних позовом, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частинами першою та другою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений нього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Згідно ч. 1 статті 75 ГП України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Як відповідач за зустрічним позовом у позовній заяві по первісному позову та своїх поясненнях по суті спору, так і позивач за зустрічним позовом визнають факт знаходження майна (відеокамера ІР 2.0 МР 15 шт.; кабель (вита пара) 1200 м; жорсткий диск внутрішній 4Тb 5 шт.; монітор діагоналлю 22 дюйма 1 шт.; відеореєстратор NVR 1 шт.; маршрутизатор портів 1000 Мбіт 7 шт.; Блок живлення БП 220/12 2 шт.) на території Харківського відділення ПАТ "САН ОСОБА_1 Україна" - м. Харків, вул. Роганська, 161 та належність цього майна Товариству з обмеженою відповідальністю "Хартек", оскільки останнім не доведено перехід права власності на цей товар до ПАТ "ОСОБА_1 Україна". При цьому, правових підстав для зберігання цього майна позивачем за зустрічним позовом не доведено, отже позовні вимоги про зобов'язання вивезти перелічене майно з території Харківського відділення ПАТ "САН ОСОБА_1 Україна", суд вважає обґрунтованими у розумінні ч. 1 ст. 75 ГПК України, а тому правомірним та справедливим є їх задоволення.

В частині вимог про зобов'язання ТОВ "Хартек" демонтувати майно, яке було встановлене та прокладене ТОВ "Хартек", суд не знаходить правових підстав для їх задоволення, оскільки з матеріалів справи неможливо встановити чи дійсно та які роботи проводились ТОВ "Хартек" та відсутні докази визнання покупцем факту здійснення таких робіт ТОВ "Хартек", натомість в основу заперечень по первісному позову покладено доводи що послуги (роботи) постачальником не надавались.

Враховуючи вищевикладене, зустрічні позовні вимоги ПАТ "ОСОБА_1 Україна" суд визнає обґрунтованими в частині та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а відтак судові витрати зі сплати судового збору за первісним позовом залишаються за позивачем за первісним позовом, а судові витрати за зустрічним позовом покладаються на відповідача за зустрічним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягають стягнення з останнього у розмірі 1762,00 грн.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 80, 86, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Хартек" до Публічного акціонерного товариства "САН ОСОБА_1 Україна" про визнання розірваним договору та стягнення 76410,26 грн. відмовити повністю.

2. У задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "САН ОСОБА_1 Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хартек" про відновлення становища, яке існувало до порушення - відмовити частково.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Хартек" (61144, Харківська обл., місто Харків, вул. Академіка Павлова, будинок 152; ідент. код 38995179) вивезти з території Харківського відділення ПАТ "САН ОСОБА_1 Україна" (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, будинок 30-В; ідент. код 30965655) м. Харків, вул. Роганська, 161 за межі такої території наступне майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Хартек": відеокамера ІР 2.0 МР 15 шт.; кабель (вита пара) 1200 м; жорсткий диск внутрішній 4Тb 5 шт.; монітор діагоналлю 22 дюйма 1 шт.; відеореєстратор NVR 1 шт.; маршрутизатор портів 1000 Мбіт 7 шт.; Блок живлення БП 220/12 2 шт.

4. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Хартек" (61144, Харківська обл., місто Харків, вул.. Академіка Павлова, будинок 152; ідент. код 38995179) на користь Публічного акціонерного товариства "САН ОСОБА_1 Україна" (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, будинок 30-В; ідент. код 30965655) витрати зі сплати судового збору за подачу зустрічного позову у розмірі 1762,00 грн.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. В іншій частині зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "19" квітня 2019 р.

Суддя ОСОБА_5